Історія України. Комплексна підготовка до ЗНО і ДПА

27. Україна в перші повоєнні роки

Участь УРСР у зовнішній політиці Радянського Союзу. У ході переговорів про утворення ООН СРСР з пропагандистською метою добивався включення до організації усіх радянських республік. Цю пропозицію було відкинуто, але для УРСР і БРСР зроблено виняток. 26 червня 1945 р. нарком закордонних справ УРСР Д. Мануїльський разом з представниками інших країн підписав у Сан-Франциско Статут ООН, Україна стала співзасновницею ООН. Як член організації, УРСР брала участь у роботі її структур, у міжнародних конференціях тощо. Вся дипломатична діяльність УРСР здійснювалася в жорстких рамках міжнародної політики СРСР під наглядом відповідних загальносоюзних структур. До того ж ніякі дипломатичні зв’язки з іншими державами Україні не були дозволені. Цією акцією СРСР намагався:

• заспокоїти міжнародну громадську думку;

• мобілізувати український народ на відбудову народного господарства;

• нейтралізувати дії національно-визвольних сил, які боролися за відродження державної незалежності;

• розколоти українську діаспору в західних країнах;

• створити безвідмовний додатковий інструмент для здійснення своїх зовнішньополітичних планів.

Та незважаючи на відсутність власної лінії у зовнішньополітичній діяльності, вихід УРСР на міжнародну арену мав, безперечно, позитивне значення:

• підтримував в українському народі державницькі настрої;

• розкривав очі на кричущу невідповідність між формальним зовнішньополітичним статусом України та її фактичним становищем абсолютно залежної території радянської імперії.

Встановлення кордонів УРСР у міжнародних договорах. Адміністративно-територіальні зміни. Обмін населенням між УРСР і Польщею. Масові депортації (1944-1946 рр.). Повоєнними міждержавними угодами були врегульовані територіальні проблеми між СРСР і Чехо-Словаччиною, Польщею і Румунією:

• 29 червня 1945 р. чехословацький уряд уклав договір з СРСР про входження Закарпаття до складу УРСР, згодом, у січні 1946 р., у складі УРСР утворена Закарпатська область з центром в Ужгороді;

• 16 серпня 1945 р. було підписано радянсько-польський договір про державний кордон. Нова лінія кордону проходила майже по «лінії Керзона» з деякими уточненнями на користь Польщі. У її складі залишилися українські етнічні землі Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина, які ще називають Закерзоння;

• підсумковим актом повоєнного врегулювання кордонів УРСР стало підписання 10 лютого 1947 р. радянсько-румунського договору. Він юридично зафіксував кордони України в рамках радянсько-румунської угоди 28 червня 1940 р. (з Чернівецькою й Ізмаїльською областями);

• протягом 1944-1946 рр. до Польщі із Західної України переселили майже мільйон поляків, тоді ж з українських земель, що відійшли до Польщі в УРСР, переїхали понад півмільйона українців;

• 1951 р. внаслідок обміну територіями між Польщею та СРСР встановився західний кордон УРСР.

Внутрішньополітична й економічна ситуація в УРСР. Політика влади щодо економічного життя населення. У надзвичайно складних умовах відбувався процес повернення УРСР до мирного життя. Радянська влада почала переведення народного господарства на мирні рейки з ухваленням Верховною Радою СРСР закону про п’ятирічний план відбудови та розвитку народного господарства СРСР (березень 1946 р.). У серпні того ж року Верховна Рада УРСР схвалила відповідний закон УРСР. Четвертий п’ятирічний план передбачав:

• поновлення довоєнної моделі розвитку народного господарства з її традиційною орієнтацією на важку промисловість, на кількісні показники (на сільське господарство відводилося лише 7 % капіталовкладень);

• абсолютно виключав ринкові елементи, приватну власність, конкуренцію, співпрацю та інтеграцію з провідними державами світу, «холодна війна» робила неможливою використання західної допомоги;

• утверджувався планово-командний тиск держави на трудівників, «ножиці цін» на промислову та сільськогосподарську продукцію, жорстко централізована відбудова, УРСР — частина загальносоюзного комплексу.

• Джерела відбудови: здійснювалася передусім руками й коштами українського народу;

• використання праці в’язнів концтаборів і військовополонених (222 тис. осіб, утримувалися в 23 таборах);

• водночас були задіяні ресурси та промислові потужності східних районів СРСР;

• в УРСР направлялася частина механізмів, обладнання, технологічних ліній, сировини, які СРСР отримував як репарації з Німеччини.

Майже все це йшло у важку промисловість. В українську економіку 1946-1950 рр. було вміщено лише 19 % всесоюзних капіталовкладень, тоді як збитки України від війни становили 42 % загальносоюзних.

Відбудова промисловости.

• було побудовано десятки нових шахт у Донбасі, розбудовувався Львівсько-Волинський вугільний басейн;

• видобування нафти відбувалося, крім Прикарпаття, ще на Полтавщині та Харківщині;

• у березні 1947 р. дав струм перший генератор Дніпрогесу. Відновили довоєнні потужності великі теплові електростанції. Створено план побудови великої Каховської ГЕС. Прискорений розвиток ВПК;

• було відбудовано найбільші металургійні заводи, виробляли третину сталі, половину чавуну всього СРСР;

• швидкими темпами здійснювалася відбудова машинобудування, півтораразове зростання.

На 1950 р. виробництво промислової продукції України становило 115 % порівняно з 1940 р., водночас легка промисловість ледве досягла 80 %. Отже, забезпечити гармонійний розвиток усього народногосподарського комплексу тоталітарними методами було неможливо.

Масовий голод в Україні 1946-1947 рр. Особливо важке становище склалося в сільському господарстві. Колгоспи й підсобні господарства були обкладені великими податками, обов’язковими натуральними поставками. У багатьох господарствах зернові на трудодні зовсім не видавалися, а в деяких колгоспники отримували тільки по 50-100 грамів зерна на трудодень. На початку 1946 р. 43 % колгоспників не мали корів, а 20 % — ніякої худоби взагалі, не мали навіть птиці. Навіть керівник УРСР Микита Хрущов просив Й. Сталіна про зменшення поборів з населення України.

Причини та наслідки голоду в Україні:

• головна причина голоду 1946-1947 рр. полягала в позиції союзного партійно-державного керівництва, яке знало про становище в сільському господарстві України, але не вжило запобіжних заходів щодо злиденного становища селянства. Уряд робив вигляд, ніби ніякого голоду немає;

• більше того — сталінське керівництво продовжувало вивозити зерно за кордон;

• на 1946 р. припала велика посуха в центральних і південних областях, яка викликала неврожай;

• руйнівні наслідки війни, відбудова промисловості за рахунок сільського господарства;

• було ухвалено укази про посилення відповідальності за крадіжки колгоспного та державного майна.

У результаті голод нещадно душив селян і від нього померло близько 1 млн осіб.

Ціною надзвичайних зусиль селянства на 1950 р. валова продукція сільського господарства становила 91 % від рівня 1940 р. Україна знову стала всесоюзною житницею, але її багатостраждальне селянство, як і раніше, не мало змоги користуватися плодами своєї виснажливої праці.

Політика влади щодо соціально-політичного та повсякденного життя населення. На тлі значних зрушень у розвитку важкої промисловості було чітко помітне відставання тих галузей господарства, які мали забезпечити потреби споживання.

Реальні прибутки більшості трудівників були нижчими від довоєнного рівня:

• проведена в 1947 р. грошова реформа призвела до вилучення грошей у тих, хто заощадив певні суми;

• скасування в 1947 р. карткової системи розподілу продуктів викликало значне зростання цін на них. Нові ціни більш ніж утричі перевищували довоєнні, тоді як заробітна плата збільшилася лише наполовину;

• мільйони родин мешкали у бараках, перенаселених комунальних житлах, не вистачало найнеобхіднішого;

• певні заходи щодо налагодження торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування.

Але поступово економіка УРСР була втягнута в процес мілітаризації, що мало негативні наслідки для розвитку сільського господарства, легкої промисловості та соціальної сфери. Радянське керівництво, зробивши ставку на пріоритетний розвиток важкої промисловості, законсервувало низький рівень життя трудівників.

Посилення радянізації та репресії у західних областях УРСР, особливості та наслідки. У другій половині 40-х - на початку 50-х рр. відновився процес радянізації західноукраїнських земель. До цього процесу активно залучали працівників з інших регіонів СРСР, зокрема зі Східної України. Складові радянізації Західної України:

• обов’язковими компонентами були індустріалізація та колективізація сільського господарства;

• «культурна революція», почалася активна русифікація, перш за все через виші;

• ліквідація УГКЦ, боротьба з ОУН та УПА, масові репресії та депортації.

Розвиток промисловосте західних областей відбувався досить швидкими темпами шляхом відбудови (цим відрізнялася від радянізації 30-х рр. в УСРР) та реконструкції традиційних галузей (нафтова, газова, деревообробна) і розвитку нових галузей (машинобудування, хімічна, електротехнічна).

У сільському господарстві здійснювалася примусова колективізація, що завершилася в цілому на середину 1950 р. (до колгоспів увійшли понад 93 % селянських господарств).

Отже, суть повоєнних соціальних перетворень у західних областях України полягала в продовженні та завершенні соціалістичної перебудови у краї, включення його в єдиний загальносоюзний комплекс.

Причини та наслідки «саморозпуску» УГКЦ. Політика влади щодо релігійного життя населення:

• ліквідація духовних основ населення на західноукраїнських землях;

• підрив українського національно-визвольного руху, що надихався греко-католицькою церквою;

• прискорення радянізації, сприяння русифікації краю, усунення західних впливів.

Керівництво УГКЦ на чолі з Й. Сліпим було арештовано. 8-10 березня 1946 р. відбувся неканонічний Львівський собор, який ухвалив рішення про «саморозпуск» УГКЦ (ліквідувати Берестейську церковну унію з Ватиканом, приєднатися до РПЦ). Цей акт не відповідав настроям вірних УГКЦ і був проведений всупереч їх волі. В 1949 р. греко-католицька церква була ліквідована і на Закарпатті. Церква перейшла на нелегальне становище.

Український визвольний рух у 1944-1950-х рр. Насильницька колективізація, депортації населення, репресії проти мирних жителів, заборона УГКЦ спричинили посилення опору збройного підпілля, поповнення лав УПА. Керівником повстанців був Р. Шухевич (Т. Чупринка, 1943-1950 рр.), який об’єднав ОУН і УПА в єдину підпільну систему, реформував армію, переформувавши її в дрібні загони, що розміщувалися в лісах, маючи суттєву підтримку народних мас.

Методи боротьби:

• активна антирадянська пропаганда, агітація проти комуністичної влади;

• напади на частини НКВС і військові підрозділи, терор проти радянської адміністрації;

• спроби зриву колективізації, тиск на культурно-освітніх працівників, що прибули зі сходу;

• збройно-пропагандистські рейди, у тому числі на територію сусідніх держав.

Протягом 1944-1952 рр. у західних областях України репресіям у різних формах було піддано близько 0,5 млн осіб. 10-20.01.1946 р. почалася, так звана, «Велика блокада» на всіх теренах дій УПА та підпілля. В усіх селах Західної України з’явилися озброєні до зубів військові гарнізони, по 2500-5000 карателів на район. Паралельно діяли постійно рейдуючі групи, третина яких маскувалася під українських повстанців. Вони робили все, щоб підбурити населення проти УПА, дискредитувати учасників національно-визвольної боротьби. Але подвижницьку боротьбу повстанців і нині пам’ятають та шанують.

Операція «Захід». З метою послабити опір УПА була проведена операція «Захід» — протягом одного дня 21 жовтня 1947 р. із Західної України було депортовано понад 76 тис. осіб.

УПА боролася за самостійну Україну, вони наближали незалежність нашої держави. 5 березня 1950 р. загинув Р. Шухевич, 1954 р. схоплений другий командувач УПА Василь Кук (Коваль). Однак і на цьому боротьба не закінчилася. Окремі групи членів ОУН були викриті в 60-х рр. Таке тривале їх існування було неможливе без значної підтримки населення. Це свідчить, що радянізація західних областей відбувалася досить повільно, вдалася лише частково.

Причини та наслідки операції «Вісла». Влада вдавалася до найжорстокіших і найпідступніших методів:

• завершити перетворення Польщі на однонаціональну державу, асимілювавши українців;

• придушити український рух ОУН-УПА на українських територіях, що відійшли до Польщі;

• У квітні-липні 1947 р. була проведена операція «Вісла», в ході якої українці, що проживали у прикордонних з УРСР районах (Закерзонні), були переселені на Захід і Північ Польщі. Тим самим було ліквідовано підтримку для формувань УПА, які змушені були покинути ці райони. Українців розселено по Польщі з метою асиміляції. До серпня 1947 р. було депортовано близько 150 тис. осіб, чимало з яких померли під час переїзду.

Політико-ідеологічне і культурне життя України. Освіта. У 1953 р. в Україні було в цілому запроваджено обов’язкове семирічне навчання дітей. Посилювалася русифікація, особливо у вищій школі.

Наука:

• АН УРСР у 1946-1962 рр. очолював видатний вчений О. Палладін, до нього - О. Богомолець;

• Інститут електротехніки (С. Лебедев) створив 1948-51 малу електронно-обчислювальну машину «МЕОМ»;

• запущено перший експериментальний атомний реактор (1946 р.);

• плідно працював Інститут електрозварювання під керівництвом Є. Патона;

• визначних успіхів у медицині досяг офтальмолог В. Філатов.

Людство вступило в епоху науково-технічної революції, але СРСР не встигав за її швидким темпом. Та і як міг встигнути, коли наукою керували такі «вчені» як Трохим Лисенко, який генетику оголосив «буржуазною лженаукою». Від «лисенківщини» постраждали ряд видатних учених, зокрема І. Поляков, С. Делоне. Розгром генетики (як і кібернетики) став ганебною сторінкою радянської науки, спричинив відставання в цій галузі.

Політика влади щодо культурного життя населення. Розгортання ідеологічних кампаній (боротьба з «українським буржуазним націоналізмом», «низькопоклонством перед Заходом», «безрідними космополітами» тощо). Посилився наступ на гуманітарні науки, літературу та мистецтво. Ініціаторами цього виступили Й. Сталін і секретар ЦК ВКП(б) А. Жданов. З 1946 р. на інтелігенцію посипалися постанови, які брутально шельмували видатних діячів культури. Особливо розцвіла «ждановщина» в Україні у час правління Л. Кагановича в 1947 р.

Причини:

• певне послаблення ідеологічного тиску на радянське суспільство в роки Другої світової війни;

• початок розгортання «холодної війни», зростання патріотизму національної інтелігенції.

Мета:

• зміцнити тотальний ідеологічний контроль над культурними процесами;

• нейтралізація патріотично налаштованої інтелігенції, придушення національного руху;

• створити образ внутрішнього і зовнішнього ворога, культурно-ідеологічна ізоляція країни.

Складові: боротьба з «буржуазним націоналізмом», «безрідним космополітизмом», «лисенківщина».

Різко критикували письменників М. Рильського, І. Сенченка, Ю. Яновського, В. Сосюру, композитора К. Данькевича, істориків І. Крип’якевича, М. Кордубу та багатьох інших.

Література та мистецтво. Але й у цих умовах були певні досягнення: трилогія Олеся Гончара «Прапороносці», вірші П. Тичини та А. Малишка, гумористичні оповідання Остапа Вишні, картина «Хліб» (1949) Тетяни Яблонської, концерти видатних співаків Б. Гмирі, Зої Гайдай, театральні вистави Г. Юри, де грала видатна актриса Наталія Ужвій, будівля готелю «Жовтень» у Луганську (тоді — Ворошиловград), 1944-1947 рр., архітектор Й. Каракіс.

У 1948 р. розгорнулася боротьба з так званими космополітами, літературними, театральними критиками, переважно євреями за національністю. В Україні С. Адельгейма, Я. Сакова, А. Кацнельсона та інших звинувачували в антипатріотизмі, у низькопоклонстві перед реакційною буржуазною культурою Заходу, в замовчуванні зв’язків української культури з російською тощо.

Наслідки:

• ці кампанії не могли зупинити духовного розвитку народу в цілому, але гальмували його досить суттєво;

• розкол інтелігенції, фізичне знищення і заслання її значної частини;

• ліквідація патріотичного піднесення народу післявоєнних років, українського національного відродження;

• критика із засобу стимулювання творчого розвитку перетворилася на засіб утримання в офіційних межах;

• посилення відірваності радянських митців від досягнень світової культури.

У задушливій атмосфері тотальної несвободи митці змушені були продукувати відверто апологетичні, славословні твори, далекі від життєвих реалій. Українцям вкотре нагадали, що вони живуть у державі, абсолютно не зацікавленій у розвиткові її культури. Життя переконувало, що без здобуття незалежності гармонійний економічний, соціальний і культурний розвиток просто неможливий.

Хронологічний довідник

1945 р., 11 квітня — органами безпеки у Львові арештовано керівництво УГКЦ на чолі з митрополитом Й. Сліпим (перебував в ув’язненні 18 років).

1945 р., 25 квітня — 26 червня — конференція у Сан-Франциско, участь делегації УРСР. Підписання в ост. день конференції Статуту ООН (Д. Мануїльський від ім. України). УРСР стала членом-засновником ООН.

1945 р., 29 червня — підписання в Москві радянсько-чехословацького договору про входження Закарпаття до УРСР (22 січня 1946 р. створено Закарпатську область).

1945 р., 30 червня — перетворення Кримської АРСР на Кримську обл. у складі РРФСР.

1945 р., 16 серпня — укладення в Москві договору між СРСР і Польщею про радянсько-польський кордон. Холмщина, Лемківщина, Надсяння і Підляшшя залишилися у складі Польщі.

1946 р., 8-10 березня — Львівський собор УГКЦ, організований рад. спецслужбами, скасував Берестейську унію, укладену в 1596 р., і підпорядкував греко-католицьку церкву Руській православній церкві. Собор мав трагічні наслідки для УГКЦ, її вірних і служителів.

1946 р., 22 липня — збільшення плану заготівель хліба для України.

1946 р., 26 липня — постанова ЦК ВКП(б) про кадрову роботу в Україні. Звинувачення укр. комуністів у недостатній б-бі в галузі к-ри з «укр. націоналістичними концепціями». Поклала поч. новим переслідуванням передової укр. інтелігенції.

1946 р., 14 серпня — ЦК ВКП(б) ухвалив постанову про журнали «Звезда» і «Ленінград». Початок «ждановщини».

1946 р., 24 серпня — постанова ЦК КП(б)У «Про перекручення і помилки у висвітленні історії української літератури в «Нарисі історії української літератури».

1946 р., 27-30 серпня — сесія Верховної Ради УРСР схвалила п’ятирічний план відбудови та розвитку нар. господарства республіки на 1946-1950 рр. Затвердження сесією указу Президії Верховної Ради від 25 березня 1946 р. про перетворення РНК на Раду Міністрів УРСР.

1946 р., 19 вересня — постанова ЦК КП(б)У «Про журнал сатири і гумору «Перець».

1946 р., 1 жовтня — постанова ЦК КП(б)У «Про журнал «Вітчизна».

1946 р., 18 жовтня — постанова ЦК ВКП(б) і Ради Міністрів СРСР «Про здійснення додаткових заходів щодо економії та витрачання хліба», вжиття нових жорстких заходів з метою зменшення постачання хлібом населення.

1946 р., 20 жовтня — постанова ЦК КП(б)У «Про репертуар драматичних і оперних театрів УРСР і заходи щодо його поліпшення».

1946 р., 15 листопада — постанова Ради Міністрів УРСР про запровадження нового (наближеного до російського) укр. правопису.

1946 р., 25 грудня — запуск першого в СРСР і Європі експериментального атомного реактора.

1946-1947 рр. — третій рад. голодомор через політику влади, а також посуху. Постраждали переважно Південь і Схід України. Жертвами стали близько 1 млн осіб.

1947 р., 10 лютого — підписання на Паризькій мирній конференції представниками СРСР, УРСР і БРСР разом з ін. державами мирних договорів з колишніми союзниками Німеччини (Болгарія, Італія, Румунія, Угорщина, Фінляндія).

1947 р., 3 березня — введення в дію першого генератора відбудованого Дніпрогесу в Запоріжжі.

Звільнення від обов’язків першого секретаря ЦК КП(б)У Микити Хрущова. Обрання на цю посаду Лазаря Кагановича, який проводив «чистки» серед укр. культ. кадрів, обвинувачуючи їх у націоналізмі.

1947 р., березень — у моск. журналі «Новий мір» опублікована перша книга роману Олеся Гончара «Прапороносці».

Квітень - липень 1947 р. — депортація укр. населення Холмщини та Лемківщини (близько 150 тис. осіб) у зах. й пн. p-ни Польщі (операція «Вісла»).

1947 р., 4 червня — Президія Верховної Ради СРСР ухвалила Укази «Про кримінальну відповідальність за розкрадання державного та громадського майна» і «Про посилення охорони особистого майна громадян». Крадіжка колгоспного й держ. майна, навіть збирання голодними людьми колосків, передбачала від 7 до 10 років ув’язнення.

1947 р., 8 червня — із відкриттям Запорізького шлюзу поновлено наскрізне судноплавство на Дніпрі.

1947 р., вересень — пленум правління Спілки письменників УРСР, після якого посилилося відверте публічне цькування і пряме звинувачення в «націоналізмі» М. Рильського (за твори «Мандрівка в молодість», «Київські октави»), Ю. Яновського (роман «Жива вода»), Івана Сенченка (повість «Його покоління»), О. Довженка (кіносценарій «Україна в огні») та інші.

1947 р., 21 жовтня — проведення операції «Захід», депортація із Західної України понад 76 тис. осіб.

1947 р., 14 грудня — постанова Ради Міністрів СРСР і ЦК ВКП(б) про запровадження грошової реформи та скасування карток на прод. й пром. товари.

1947 р., 26 грудня — звільнення від обов’язків першого секретаря ЦК КП(б)У Л. Кагановича. Обрання на цю посаду М. Хрущова.

1948 р., 21 лютого — Президія Верховної Ради СРСР з ініціативи керівництва УРСР і особисто М. Хрущова ухвалила Указ «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві й ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя». Свавілля влади щодо селянства посилилося.

1948 р., 22 травня — постанова ЦК КП(б)У «Про стан і заходи щодо поліпшення музичного мистецтва на Україні у зв’язку з постановою ЦК ВКП(б) «Про оперу «Велика дружба» В. Мураделі». Безпідставній критиці піддали творчість Бориса Лятошинського, М. Вериківського та ін. композиторів.

1948 р., 30 серпня — 2 вересня — нарада працівників біологічних, сільськогосподарських і мед. наук, підтримка рішення сесії ВАСГНІЛ про оголошення генетики «лженаукою». Здійснення рішень наради призвело до розгрому генетики в Україні. Жертвами «лисенківщини» в Україні стали М. Гришко, Л. Делоне, І. Поляков та ін.

1948 р., 1 жовтня — початок експлуатації газопроводу Дашава (Львівська обл.) — Київ, згодом продовженого до Москви. Москва тривалий час користувалася укр. газом.

1948 р. - 1951 р., 25 грудня — створення в Ін-ті електротехніки АН УРСР під керівництвом Сергія Лебедева першої в СРСР малої електронно-обчислювальної машини «МЕОМ».

1948-1953 рр. — б-ба проти «низькопоклонства» перед Заходом, а згодом — і проти т. зв. «безрідних космополітів», розпалювання шовіністичних і антисемітських настроїв, посилення процесів русифікації з ініціативи найвищого парт. керівництва.

1949 р., 19 лютого — у газеті «Радянська Україна» надрукована стаття, після якої у республіці різко посилилася кампанія б-би проти «космополітизму та низькопоклонства перед Заходом».

1949 р., 21 листопада — Президія Верховної Ради УРСР ухвалила укази про Держ. герб УРСР, Держ. прапор УРСР і Держ. гімн УРСР.

1949 р., грудень — звільнення від обов’язків першого секретаря ЦК КП(б)У М. Хрущова. Обрання на цю посаду Леоніда Мельникова.

1949 р. — ліквідація греко-католицької церкви на Закарпатті.

1950 р., початок — створено Держ. гімн УРСР (музика — колектив на чолі з А. Лебединцем, слова — Павло Тичина і Микола Бажан).

1950 р., 5 березня — загибель головнокомандувача УПА Романа Шухевича (Тараса Чупринки) у бою в с. Білогорща під Львовом. Новим гол. командиром УПА (до 1954 р.),став Василь Кук (Коваль).

1951 р., травень — Львівський автобусний завод випустив перші в Україні автобуси.

1951 р., 2 липня — публікація у моск. газеті «Правда» статті, в якій було піддано безпідставній критиці патріотичний поет. вірш Володимира Сосюри «Любіть Україну», написаний у 1944 р.

1951 р., 5 листопада — уперше пролунали позивні Респ. телебачення. Першу передачу дивилися лише в 150 квартирах киян по чорно-білих маленьких телеприймачах.

1951 р., 20-24 листопада — пленум ЦК КП(б)У, який розглянув питання «Про стан і заходи поліпшення ідеологічної роботи парт. о-ції України». Критикували В. Сосюру за вірш «Любіть Україну», М. Рильського — за твір «Українцям Канади», Ю. Яновського — за оповідання «На ярмарку», Бориса Лятошинського — за Третю симфонію («формалістична й антинародна») та ін. діячів к-ри. У матеріалах пленуму підкреслювалась «необхідність рішучої б-би з проявами укр. бурж. націоналізму та космополітизму».

1951 р. — обмін територіями між СРСР і Польщею, встановлення західного кордону УРСР.

Персоналії

Богомолець Олександр (24.05.1881, Київ - 19.07.1946, там же) — видатний учений-патофізіолог. Академік ВУАН (з 1929), її президент (1930-1946, з 1936 — АН УСРР, 1937 — АН УРСР). Б. очолював також Ін-т експериментальної біології та патології, Ін-т клінічної фізіології АН УРСР. Ініціатор і керівник робіт з консервування крові. Б. заклав основи геронтології. Учений — основоположник школи патофізіологів, опрацював ефективний метод впливу на сполучну тканину з допомогою винайденої ним антиретикулярної цитоксичної сироватки. Б. — автор численних праць, підручників з патологічної фізіології.

Гмиря Борис (5.08.1903, Лебедин Харківської губ., нині Сумської обл. — 1.08.1969, Київ) — видатний співак. Закінчив Харківську консерваторію (1939). Г. з 1936 — у Харківському, 1939-1957 — у Київському театрі опери і балету. У концертному репертуарі Г. було понад 500 творів св. вокальної та укр. нар. музики. Партії: Тарас Бульба (однойменна опера М. Лисенка), Іван Сусанін (однойменна опера або «Життя за царя» М. Глинки), Мефістофель («Фауст» Ш. Гуно), Кривоніс («Богдан Хмельницький К. Данькевича), Рущак («Милана» Г. Майбороди) та ін. Нар. артист СРСР (1951), Держ. (Сталінська) премія СРСР (1952). Захисник укр. мови і к-ри.

Гончар Олесь (3.04.1918, с. Суха, тепер Кобеляцького р-ну Полтавської обл. - 14.07.1995, Київ) — видатний письменник і гром. діяч. Учасник рад.-нім. війни. Закінчив Дніпропетровський ун-т (1946), навчався в аспірантурі Ін-ту л-ри ім. Т. Шевченка АН УРСР. Автор трилогії «Прапороносці» (1946-1948). Держ (Сталінські) премії (1948, 1949).

Данькевич Костянтин (24.12.1905, Одеса - 24.02.1984, Київ) — відомий композитор, піаніст, педагог. Закінчив Одеський муз.-драм. ін-т (1929, відтоді — його викладач). 1948-1953 — проф. (1944-1951 — директор) Одеської, з 1953 — Київської консерваторій. Д. був головою Спілки композиторів УРСР (1956-1967). Автор опер «Трагедійна ніч» (1935), «Богдан Хмельницький» (1951, друга редакція — 1953), «Назар Стодоля» (1960), балету «Лілея» (1939), муз. комедії «Золоті ключі» (1947), двох симфоній (1937, 1945), симфонічних сюїт, камерних і хорових творів, музики до вистав і кінофільмів. Нар. артист СРСР (1964). ДерЖ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1978) разом з ін. за оперу «Богдан Хмельницький» (нова редакція) у Дніпропетровському театрі опери та балету.

Жданов Андрій (26.02.1896, Маріуполь, нині Донецька обл. - 31.08.1948, Москва) — рад. парт. і держ. діяч. З 1917 — у більшовицькому русі, з 1922 — один з найближчих прибічників Й. Сталіна. Ж. — керівник Ленінградської обл. парт. організації з 1934, один з ініціаторів, керівників і активних учасників масових політ. репресій 30-40-х рр. XX ст. З 1946 очолив кампанію з посилення парт. контролю над культурним життям СРСР, яка увійшла в історію під назвою «ждановщина». Організовував серпневу 1948 сесію ВАСГНІЛ, де була піддана нищівній критиці генетика. «Ждановщина» ознаменувалася боротьбою із «низькопоклонством перед Заходом», із «безрідним космополітизмом», із «рецидивами буржуазного націоналізму» (зокрема в укр. к-рі), із офіційним возвеличенням «рос. пріоритетів» в усіх галузях науки і к-ри. Похований на Красній площі в Москві біля мавзолею В. Леніна.

Каганович Лазар (22.11.1893, с. Кабани, нині Чорнобильського р-ну Київської обл. - 26.07.1991, Москва) — рад. парт. і держ. діяч. Квітень 1925 - липень 1928 — ген. секретар ЦК КП(б)У. У березні - грудні 1947 — знову перший секретар ЦК КП(б)У, особисто керував б-бою проти УПА, активізував політику репресій проти укр. інтелігенції, звинувативши її в «укр. бурж. націоналізмі», посилив політику репресій щодо селянства, що призвело до зростання масштабів голодомору 1946-1947. Після смерті Й. Сталіна був першим заст. голови РМ СРСР, 1957 був у числі тих, хто невдало намагався усунути від влади М. Хрущова. 1962 виключений з лав КПРС, після чого реальної участі у політ. житті не брав.

Кук Василь (11.01.1913, с. Красне, нині Буського р-ну Львівської обл. - 9.09.2007, Київ) — гром.-політ. і військ. діяч. Член ОУН, командувач УПА (1950-1954), генерал-хорунжий. Шість років провів в ув’язненні.

Лебедев Сергій (2.11.1902, Нижній Новгород, Рос. імперія, тепер РФ - 3.07.1974, Москва) — учений у галузі електротехніки і обчислювальної техніки. Працював в Ін-ті електротехніки АН УРСР (було створено лабораторію моделювання і обчислювальної техніки), директором Ін-ту точної механіки і обчислювальної техніки (1953-1973). Л. було запідозрено у «бурж. лженауковості» в роки б-би з кібернетикою як «бурж. наукою». Академік АН УРСР (1945, електротехніка), АН СРСР (1953). Герой Соц. Праці (1956). Л. — автор праць зі стійкості енергосистем, обчислювальної техніки. Під його керівництвом була створена перша в СРСР мала електронно-обчислювальна машина «МЕОМ» (Київ, 1948-1951), ряд швидкодіючих ЕОМ — «ВЕОМ». Держ. премії СРСР (1950, 1969), Ленінська премія (1966).

Лисенко Трохим (29.09.1898, Карлівка Костянтиноградського пов. Полтавської губ., тепер районний центр Полтавської обл. - 20.11.1976, Москва) — рад. учений-біолог. Працював в Укр. ін-ті генетики і селекції (1929-1934), з 1940 — директор Ін-ту генетики АН СРСР. Л. розвинув теорію спадковості, яка приймає можливість виникнення нових прикмет спадковості під впливом зовнішнього оточення. Цю теорію відкидають провідні генетики, за що деяких рад учених було репресовано. 1948 на сесії ВАСГНІЛ Л. здобув остаточну перемогу, генетика по суті була заборонена. Його теорії підтримав Й. Сталін, що позначилося на кар’єрі Л: академік ВУАН (1934, селекція і генетика), АН СРСР (1939), президент ВАСГНІЛ (1938-1956, 1961-1962), три Сталінські премії, Герой Соп. Праці.

Малишко Андрій (15.11.1912, с. Обухів, нині місто Київської обл. - 17.02.1970, Київ) — визначний поет, публіцист, перекладач. Закінчив Київський ін-т нар. освіти (1932), учителював, працював у пресі, згодом перейшов на письменницьку роботу. М. — автор численних зб. віршів «Україно моя!» (1942), «Весняна книга» (1949), «Серце моєї матері» (1959), «Прозорість» (1962), «Дорога під яворами» (1964), «Тарас Шевченко. Драматична пісня» (1964) тощо, книг публіцистики, перекладів. Ліричні твори поета «Пісня про рушник» («Рідна мати моя...»), «Київський вальс», «Ми підем, де трави похилі», «Стежина» стали нар. піснями. Сталінські премії СРСР (1947) за поему «Прометей» і зб. «Лірика», (1951) за зб. «За синім морем», Держ. премія СРСР (1969) за зб. «Дорога під яворами». Респ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1964) за книгу лірики «Далекі орбіти».

Мануїльський Дмитро (парт. псевд. — «Мефодій», «Фома», «Іван Безграмотний»; 3.10.1883, с. Святець Кременецького пов. Волинської губ., тепер Теофіпольського р-ну Хмельницької обл. - 22.02.1959, Київ) — рад. держ. і парт. діяч. Грудень 1921 - квітень 1923 — перший секретар ЦК КП(б)У. Під час створення СРСР в усьому згоджувався з Й. Сталіним, який назвав його «липовим українцем». 1928-1943 працював секретарем виконкому Комінтерну, один з провідників сталінської політики терору в апараті Комінтерну і закордонних компартіях. М. 1944 був призначений заст. голови РНК УРСР і наркомом закордонних справ. Очолював укр. делегацію на конференції в Сан-Франциско, яка оформила створення ООН, брав участь у роботі перших сесій Ген. Асамблеї ООН. Академік АН УРСР (1945, історія України). 1945-1946 виступив ініціатором, ідеологом і керівником кампанії б-би проти «укр. бурж. націоналізму», розгорнув акцію цькування укр. інтелігенції, зокрема істориків М. Петровського та І. Крип’якевича, письменників О. Довженка, В. Сосюру, Ю. Яновського, М. Рильського та ін. М. 1946-1953 обіймав посаду заст. голови РМ УРСР.

Мельников Леонід (31.05.1906, с. Дегтярьовка, нині Брянська обл., РФ - 16.04.1981, Москва) — рад. парт. діяч. Закінчив Донецький індустріальний ін-т. Член ВКП(б) (з 1952 — КПРС) з 1928. Перебував на парт. роботі у Сталіно (тепер Донецьк) і Караганді (Казахстан), 1947-1949 — секретар, другий секретар, у грудні 1949 — червні 1953 — перший секретар ЦК КП(б)У (КАПУ). У червні 1953 звільнений за прорахунки у нац. політиці в Зах. Україні. М. 1953-1955 був послом СРСР у Румунії, згодом займав відповідальні посади в держ. апараті.

Палладін Олександр (10.09.1885, Москва - 6.12.1972, Київ) — видатний біохімік. Закінчив Петербурзький ун-т (1908). П. працював проф. фізіології Харківського ін-ту сільського господарства і лісівництва (1916-1921), проф. і завідувачем катедри біохемії Харківського мед. ін-ту (1921-1931) та Київського ун-ту (1933—1954). Засновник і директор Укр. біохемічного ін-ту в Харкові (1925, з 1931 — Ін-т біохемії АН УРСР у Києві). Академік ВУАН (1929, хемічні науки), АН СРСР (1942), президент АН УРСР (1946-1962). П. — автор понад 400 праць, основні з них стосуються проблем вивчення біохімії живлення м’язової і нервової діяльності. Перший у СРСР розпочав біохімічне дослідження вітамінів, синтезував вікасол, який широко застосовують у лікуванні. П. — один із основоположників укр. біохімічної школи. Заснував і редагував «Український біохемічний журнал» (1926).

Рильський Максим (19.03.1895, Київ - 24.07.1964, там же) — видатний поет, перекладач, гром. і культ. діяч. У 20-х рр. належав до неокласиків. 1931 Р. арештований, звільнений через пів року, змушений був стати на позицію активного сприйняття рад. дійсности. Автор визначних зб. поезій, перекладів шедеврів св. л-ри, статей, виступав на захист укр. мови.

Сенченко Іван (12.02.1901, с. Любеч, тепер Ріпецького р-ну Чернігівської обл. - 9.11.1975, Київ) — відомий письменник. Закінчив Харківський ін-т нар. освіти (1928). С. учителював, був на журналістській роботі. Належав до літ. о-цій «Плуг», ВАПЛІТЕ. Був одним з гол. об’єктів критики у другій половині 40-х рр.

Сліпий Йосип (17.02.1892, с. Заздрість, нині Теребовлянського р-ну Тернопільської обл. - 7.09.1984, Рим, перепохований 1992 у Львові) — видатний реліг. діяч. Навчався в ун-тах Львова, Інсбрука (Австрія), Рима. 30.09.1917 висвячений А. Шептицьким у сан священника. С. — ректор Львівської духовної семінарії (з 1926), яку реорганізував у Греко-католицьку богословську академію (1928). Дійсний член НТШ з 1930. С. висвячений А. Шептицьким у сан архієпископа (1939), після його смерті став архієпископом Львівським і митрополитом Галицьким (1944). 11.04.1945 був арештований, 1963 на клопотання папи Римського Іоана XXIII і президента США Дж. Кеннеді звільнений, прибув до Рима. С. — кардинал (з 1965), Києво-Галицький патріарх (1975). Автор праць з теології та історії церкви (тт. 1-13, 1961-1984).

Сосюра Володимир (6.01.1898, Дебальцеве, тепер Донецька обл. - 8.01.1965, Київ) — визначний поет. У період Другої св. війни написав чимало високопатріотичних творів, серед них — «Любіть Україну» (1944), за який 1951 був звинувачений у «буржуазному націоналізмі». В останній період творчості видав зб. «Солов’їні далі» (1957), «Ластівки на сонці» (1960), «Осінні мелодії» (1964); поеми «Розстріляне відродження», «Мазепа», автобіографічний роман «Третя Рота» з ідеологічних причин опубліковані наприкінці 80-х рр. Респ. премія УРСР ім. Т. Шевченка (1963) за книги лірики «Ластівки на сонці», «Щастя сім’ї трудової». У Лисичанську (Луганська обл.) 1966 споруджено пам’ятник С.

Тичина Павло (27.01.1891, с. Піски, нині Бобровицького р-ну Чернігівської обл. - 16.09.1967, Київ) — видатний поет. Уже перші твори закріпили за Т. славу найвизначнішого укр. поета. 1923-1934 жив і працював у Харкові, з 1934 до кінця життя — у Києві. У 20-х рр. належав до «Гарту», ВАПЛІТЕ, з 1934 — до СПУ. Яскравий талант Т. був деформований умовами тоталітарного режиму. Щоб вижити, він був змушений написати такі твори як зб. «Чернігів» (1931), «Партія веде» (1934), «Чуття єдиної родини» (1938).

Філатов Володимир (27.02.1875, с. Михайлівка, тепер Пензенська обл., РФ - 30.10.1956, Одеса) — визначний офтальмолог і хірург. З 1911 — директор Ін-ту експериментальної офтальмології, нині — його імени. 1933 Ф. розробив принципово новий метод лікування — тканинну терапію, ґрунтуючись на якій створив вчення про біогенні стимулятори. Академік АН УРСР (1939).

Хрущов Микита (17.04.1894, с. Калинівка Курської губ., нині Дмитрівського р-ну Курської обл., у РФ - 11.09.1971, Москва) — парт. і держ. діяч СРСР. X. очолював московську міську та обласну о-ції більшовиків (1935-1938 і 1949-1953). Перший секретар ЦК КП(б)У (січень 1938 - грудень 1949, за винятком березня - грудня 1947). Під час рад.-нім. війни X. — член військ. рад низки фронтів, генерал-лейтенант (1943). З лютого 1944 до грудня 1947 обіймав пост голови РНК (з 1946 — PM). X. переміг у б-бі за владу після смерті Й. Сталіна, з вересня 1953 — перший секретар ЦК КПРС, одночасно — голова РМ (1958-1964).

Шухевич Роман (псевд. Тарас Чупринка, Дзвін, Тур, Роман Лозовський та ін.; 30.06.1907, Львів - 5.03.1950, с. Білогорща побл. Львова) — видатний військ. і політ. діяч. З листопада 1943 Ш. став головнокомандувачем УПА, 1946 йому присвоєно звання генерал-хорунжий. З липня 1944 — голова Ген. Секретаріату і ген. секретар військ. справ УГВР. Очолював б-бу УПА з нім. і рад. окупантами. Загинув у бою із співробітниками рад. органів безпеки. Герой України (2007).

Яновський Юрій (27.08.1902, с. Майєрове Єлисаветградського пов. Херсонської губ., тепер у складі Кіровограда - 25.02.1954, Київ) — визначний письменник. Навчався у Київському політехнічному ін-ті. Працював на Одеській кіностудії худ. редактором (1925-1926). Я. з 1939 мешкав у Києві, під час рад.-нім. війни — в евакуації. Починав з поезії рос. мовою, згодом перейшов на укр. прозу. Я. разом з М. Хвильовим — один з найвидатніших романтиків в укр. л-рі першої половини XX ст. («Мамутові бивні», 1925, «Кров землі», 1927). Автор романів «Майстер корабля» (1928), «Чотири шаблі» (1931), «Вершники» (1935), «Жива вода» (1947, «Мир», 1956). Я. був військ. кореспондентом, присутнім на Нюрнберзькому процесі (Німеччина, 1945-1946). Гостро критикований за «бурж. націоналізм» у повоєнні роки. Я. писав також п’єси, публіцистику та ін.

Терміни та поняття

Асиміляція, асиміляторська політика, денаціоналізація (від лат. «уподібнення») — шовіністична політика, спрямована на знищення нац. особливостей пригнічених народів шляхом примусового нав’язування їм мови, к-ри, релігії панівної нації. Наполегливу а. п. щодо українців здійснював СРСР (крім короткого періоду українізації), коли активно проводилася політика русифікації під гаслами інтернаціоналізації культ. і сусп. життя.

Буржуазні націоналісти (від фр. «містянин, представник середнього стану, підприємець» і лат. «народ») — політ. ярлик часів соціалізму щодо тих, хто виступав за збереження нац. мови, к-ри, звичаїв, іст. традицій рідного народу.

«Відбудова» — період в укр. і рад. історії після закінчення Другої св. війни до поч. 50-х рр. XX ст.

«Велика блокада» — рад. операція з метою знищити УПА, січень-липень 1946. Осн. пункти: 1) зосередження в зах. обл. УРСР 585 тис. військовослужбовців; 2) 1-й етап (10.01.-10.02.) розквартирування гарнізонів від 25-100 до 200-500 солдатів у всіх населених пунктах Зах. України напередодні виборів до Верховної Ради СРСР; 2-й етап (10.02. - поч. квітня) вихід гарнізонів з сіл на весняний період для пошуків в лісах; 3-й етап (травень - червень) повернення гарнізонів у села; 3) всього за весь період 1500 боїв і сутичок, за даними ОУН, втрати підпілля 5000 убитими, втрати влади — 15000 убитими; 4) введення військ. стану: заборона виходити вночі з будинків без письмового дозволу під загрозою негайного арешту чи розстрілу; вимога ночувати тільки в своїх будинках; вимога затуляти вікна під загрозою обстрілу будинків; масові допити всього дорослого населення. УПА зазнала значних втрат, але знищити її не вдалося.

Ждановщина — кампанія посилення парт. контролю за культ. життям СРСР, ідеологічний наступ сталінського керівництва на рад. (у т. ч. укр.) інтелігенцію, переслідування діячів к-ри, назва якої походить від прізвища секретаря ЦК ВКП(б), близького соратника Сталіна А. Жданова, тривала 1946-1948, інколи називають 1946-1953. Почалася вона у Росії, але України не обминула, до того ж тут вона набрала жорстоких і брутальних форм. Звичайно, все це походило від Сталіна, але були й ін. «герої», наприклад, Л. Каганович. Постраждали від неї багато, точних цифр немає, мабуть, це тисячі людей. «Очищення рад. л-ри від чужоземних впливів» і не тільки л-ри (М. Рильський, Ю. Яновський, І. Сенченко та багато ін.). Декого знищили, декого налякали, показали, що й після війни влада не пом’якшала.

Закерзоння — науково-публіцистична назва укр. етнічних територій на захід від лінії Керзона: Лемківщина, Надсяння, Підляшшя, Холмщина.

Космополітизм (від гр. «громадянин світу») — ідеологія, що проповідує байдуже ставлення до історії своєї Батьківщини, зречення нац. традицій і к-ри, патріотизму, заперечує держ. і нац. суверенітет в ім’я абстрактно витлумачених «єдності людського роду», єдиної держави із «світ. громадянством». У СРСР проводилася кампанія б-би з к. (1948-1953), яка торкнулася перш за все євреїв. Під час нього вели б-бу із «низькопоклонством перед Заходом, з рецидивами бурж. націоналізму», офіційно возвеличували «рос. пріоритети» в усіх галузях науки та к-ри, обвинувачених обзивали «безрідними», вважали ворогами усіх, хто любив свій народ, а не Росію, Сталіна, партію.

Лисенківщина — кампанія зі знищення науки генетики та учених у цій галузі. Фактично воно тривало 15 років, але особливо активно — кілька післявоєнних років. Її вершиною була серпнева 1948 сесія ВАСГНІЛ, де була піддана нищівній критиці генетика і офіційно визнана єдино правильною наукою «мічурінська агробіологія», у результаті чого були знищені перспективні наук. дослідження. Це кричуща некомпетентність разом з нахабством, прагненням влади. Будь-яким шляхом усунути конкурентів, обіцяти найнеймовірніше — ось її методи. Її ініціатором був Трохим Лисенко, у біологічній і сільськогосподарській науці та практиці сформувався справжній культ особи цього «академіка», президента ВАСГНІЛ.

Львівський собор 1946 р. — псевдособор УГКЦ, який відбувся 8-10 березня 1946 р. у соборі святого Юра в Львові. На той час було арештовано митрополита Йосипа Сліпого і ряд священників. Шляхом залякувань, часто і відвертого терору та знищення особливо непоступливих було сформовано групу учасників собору, яка складалася з 216 священників (у Галичині всього було 1270 священників) і 19 мирян. Незважаючи на повну неканонічність (повна відсутність канонічних єпископів УГКЦ), собор проголосив скасування Берестейської унії 1596 і «возз’єднання» з Рос. православною церквою. Рад. уряд визнав УГКЦ скасованою і розпочав ліквідацію її парафій і церков. 1 грудня 1989 діяльність УГКЦ в Україні була знову легалізована.

Операція «Вісла» — примусова депортація українців з Лемківщини, Надсяння, Підляшшя, Холмщини на пн. та зах. території Польщі, акт геноциду проти укр. народу, злочинний захід польського ком. режиму. Вона тривала півтора місяця (квітень-травень 1947), за ін. даними — шість місяців (квітень - жовтень 1947). Приводом до неї була загибель польського генерала К. Сверчевського, а справжня причина — прагнення повністю виселити укр. населення з його етнічних земель і розпорошити укр. меншину в Польщі, а тим самим ліквідувати на цих територіях УПА. В її ході було переселено близько 150 тис., убито 655, заарештовано 1466, ув’язнено 3800 осіб.

Операція «Захід» — депортація населення Західної України, проведена 21.10.1947, завданням якої було послабити нац.-визв. рух. За один день виселено понад 76 тис. осіб.

П’ятирічка відбудови — період післявоєнного відродження економіки, 1946-1950, четверта п’ятирічка. Під час неї були задіяні досить значні ресурси, частково зі сх. р-нів СРСР, частково з репарацій, які отримували з Німеччини, хоча основне — це зусилля народу. Гол. увага приділялася важкій промисловості.

Рада Міністрів України — найвищий виконавчий і розпорядчий орган держ. влади України, уряд держави. Верховна Рада СРСР ухвалила рішення про таку назву уряду СРСР і союзних республік, у т. ч. й УРСР 25 березня 1946. Формально була уповноважена вирішувати усі питання держ. управління, віднесені до відання УРСР. Насправді ж усі більш-менш важливі питання держ. життя України вирішувалися в Москві. 1991 Верховна Рада УРСР ухвалила закон про перейменування Р. М. УРСР у Кабінет Міністрів.

Репарація (від лат. «відновлення, відбудова») — повне чи часткове відшкодування (за мирним договором або ін. міжнародними актами) державою, що розв’язала агресивну війну, збитків, завданих у ході війни, державі, яка зазнала нападу.

Репатріація (від лат. «повернення на батьківщину») — повернення додому після війни військовополонених, цивільних полонених (наприклад «остарбайтерів»), біженців, переселенців, направлених на примусові роботи, емігрантів з поновленням їх у правах громадянства.

«Холодна війна» — глобальна конфронтація між СРСР і його союзниками, з одного боку, США та їхніми союзниками, з ін. боку, що тривала від перших післявоєнних років до поч. 90-х рр. і призвела до розвалу СРСР та переросла у теперішнє протистояння Росії з країнами Заходу.

Тести

27.1. Характерна риса політики влади в галузі культури:

А налагодження контактів з культурою західних країн.
Б репресії проти «безрідних космополітів».
В розвиток модерністського мистецтва, атмосфера творчої змагальності.
Г скасування ідеологічної цензури.

27.2. Причина входження УРСР до складу ООН як держави-засновниці:

А демократичні країни розглядали її як суверенну державу української нації, якій законно належить місце у міжнародній організації.
Б прагнення керівництва СРСР мати кілька радянських республік у складі ООН, які будуть слухняними виконавцями волі Москви, врахування країнами Заходу жертв під час війни.
В суверенність республіки і здійснення нею активної зовнішньої політики до й під час війни.
Г тиск тодішнього керівництва УРСР, на який змушені були зважати лідери СРСР і країн Заходу.

27.3. Мета діяльності ОУН-УПА в повоєнні роки:

А винищення неукраїнського населення на території західних областей України, щоб забезпечити «чистоту української раси».
Б забезпечення західних спецслужб інформацією про військові секрети СРСР, очікування початку нової світової війни.
В налагодження співпраці з радянською владою, створення єдиної української армії, побудова соціалістичного ладу в західних областях УРСР.
Г оборона українського населення від беззаконня радянської влади, забезпечення умов для розгортання боротьби за Українську самостійну соборну державу.

27.4. Особливість післявоєнної «відбудови»:

А використання західної фінансової та технічної допомоги за «планом Маршалла».
Б першочергова відбудова галузей важкої промисловості, транспорту, енергетики.
В спрямування основних капіталовкладень у сільське господарство.
Г широкомасштабне залучення європейських спеціалістів.

27.5. Укажіть правильне твердження.

А ОУН та УПА в другій половині 40-х рр. очолював Степан Бандера
Б письменники і митці у повоєнні роки отримали можливості більшої свободи творчості
В радянізація західних областей України здійснювалася за «старим сценарієм», обов’язковими компонентами якого були індустріалізація та насильницька колективізація
Г УРСР була співзасновницею ООН, НАТО, Ради Європи та інших міжнародних організацій

27.6. Особливість розвитку промисловості в 1946-50 рр.:

А здійснення відбудови на основі сучасних прогресивних технологій.
Б матеріальна зацікавленість робітників та інженерів у розвитку виробництва та зростання якості продукції.
В надання США кредитів СРСР згідно з «планом Маршалла».
Г розвиток промисловості переважно за рахунок викачування ресурсів із сільського господарства.

27.7. Укажіть правильне твердження.

А з березня до грудня 1947 р. КП(б)У очолював Микита Хрущов
Б Олександр Палладін запропонував для масового впровадження у виробництво автомат зварювання металу під флюсом
В у період «відбудови» відбулися нові кампанії ідеологічних «проробок» діячів культури та мистецтва
Г у перші післявоєнні роки соціально-культурній сфері почала приділятися належна увага

27.8. Митрополит УГКЦ, який був заарештований у 1945 р. і провів на засланні 18 років:

А Гавриїл Костельник.
Б Мирослав-Іван Любачівський.
В Йосип Сліпий.
Г Андрей Шептицький.

27.9. Причина низьких темпів розвитку легкої промисловості та сфери послуг.

А відсутність попиту населення на товари та послуги.
Б зруйнування усіх підприємств легкої промисловости.
В першочерговість фінансування важкої промисловости.
Г скасування карткової системи.

27.10. Дії сталінського керівництва в період голоду 1946-1947 рр.:

А допомога подолати голод поставками хліба з інших республік СРСР.
Б імпорт зерна з-за кордону, щоб сприяти усуненню продовольчих проблем.
В продовження вивезення зерна за кордон, зокрема і з України.
Г пропозиція українцям подолати проблеми власними ресурсами, не вивозячи хліба з УРСР.

27.11. Укажіть правильне твердження.

А боротьба влади з «космополітизмом» велася винятково у сфері фізики
Б податок на городні культури порівняно із зерновими був у 7,5 разу вищий
В радянізацію Західної України здійснювали переважно місцеві кадри
Г скасування карткової системи викликало значне зниження цін на продукти

27.12. Прочитайте визначення й укажіть поняття, яке відповідає його змісту, та час його початку.

«Фактичне знищення наукової школи у радянській генетиці, деградація і гальмування розвитку біології, репресії проти учених-генетиків; назва походить від прізвища творця псевдонаукового мічурінського вчення в біології».

А вавиловщина, після усунення (1945 р.) ученого Вавилова з академії сільськогосподарських наук
Б ждановщина, після обрання (1946 р.) Андрія Жданова секретарем ЦК ВКП(б)
В лисенківщина, після серпневої (1948 р.) сесії академії сільськогосподарських наук, де Трохим Лисенко розгромив своїх опонентів-генетиків
Г сталінщина, після підтримки (1950 р.) Йосифом Сталіним «наукових досягнень» Трохима Лисенка

27.13. Суть політики радянізації західних областей у період «відбудови»:

А перетворення Західної України на основний паливно-енергетичний район СРСР.
Б проведення українізації в галузі культури.
В уніфікація всіх сфер життя відповідно до норм, утверджених у СРСР.
Г утвердження радянської влади на відміну від диктатури верхівки комуністичної партії.

27.14. Наслідок утворення наркомату закордонних справ УРСР і вступу республіки до ООН:

А вихід України з Другої світової війни.
Б відновлення зовнішньополітичної діяльності України.
В початок післявоєнної відбудови в УРСР.
Г приєднання УРСР до «плану Маршалла».

27.15. Наслідок ідеологічного тиску радянської влади на українську інтелігенцію:

А зростання кількості художньої продукції, більша частина якої була низькопробною, на замовлення влади, а високохудожні твори були недоступні для народу.
Б повний занепад культури, різке зменшення кількості художньої продукції, еміграція значної частини діячів культури.
В посилення опору української інтелігенції ідеологічному диктатові, зростання кількості творів, провідною в яких стала національна ідея.
Г поява численних високохудожніх творів, намагання виробляти художню продукцію такого рівня, щоб уникати критики влади.

27.16. Мета операції «Вісла»:

А визволення території Польщі від нацистських окупантів.
Б забезпечення українського населення Лемківщини кращими землями на заході країни.
В насильницьке переселення українців з Польщі на територію УРСР.
Г насильницьке переселення українців з районів їх компактного проживання у Польщі в її західні та північні райони з метою асиміляції.

27.17. Мета проведення Львівського собору УГКЦ:

А ліквідація Берестейської церковної унії і повний розрив з Ватиканом.
Б налагодження рівноправних партнерських стосунків з РПЦ.
В обрання нового митрополита УГКЦ.
Г реорганізація УГКЦ в УПЦ.

27.18. Укажіть правильне твердження.

А «безрідними космополітами» називали людей, які планували космічні польоти
Б головна увага під час відбудови приділялася легкій і харчовій промисловості
В голод в Україні тривав у 1948-1949 рр.
Г лише 13 % номенклатурних посад у Західній Україні обіймали місцеві жителі

27.19. У якому році відбулася подія, відображена в уривку з історичного джерела:

«У теперішній ситуації, коли завдяки героїчним подвигам і славній перемозі Радянського Союзу всі українські землі з’єдналися разом... собор постановляє скасувати постанови Берестейського Собору 1596 р., ліквідувати унію... і повернутися до нашої батьківської святої православної віри і Руської Православної Церкви...»?

А 1939 р.
Б 1944 р.
В 1946 р.
Г 1949 р.

27.20. Характерна риса становища сільського господарства в роки «відбудови»:

А безправне соціальне становище селян.
Б дефіцит робочої сили на селі внаслідок вільного пересування селян у міста.
В зростання виробництва у зв’язку з підвищенням закупівельних цін.
Г кваліфіковане керівництво на всіх рівнях, досконале знання проблем селянства.

27.21. Особливість економічного розвитку в роки «відбудови»:

А відбудова в першу чергу сільського господарства.
Б зростання обсягів виробництва за умов домінування важкої промисловости.
В поліпшення становища селян, запровадження пенсій для них.
Г скасування обов’язкових поставок державі сільськогосподарської продукції.

27.22. Райони, які найбільше постраждали від післявоєнного голодомору:

А Західна Україна.
Б Південна і Південно-Східна Україна.
В Північна Україна.
Г Північно-Східна Україна.

27.23. Галузь, у якій за виробництвом на душу населення УРСР випередила Велику Британію, Західну Німеччину, Францію:

А видобуток нафти.
Б виплавка алюмінію.
В виплавка чавуну.
Г виробництво електроенергії.

27.24. Характеристика методу соціалістичного реалізму, в рамках якого повинні були творити в радянську епоху українські митці:

А відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення.
Б возвеличення людини-трудівника як носія ідеалів соціалістичного ладу.
В зображення незвичайних людей за виняткових обставин.
Г правдиве конкретно-історичне всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах.

27.25. Наслідки ухвалення указу «Про виселення з Української РСР осіб, які злісно ухиляються від трудової діяльності в сільському господарстві і ведуть антигромадський, паразитичний спосіб життя»:

А арешти керівників, які не забезпечували високих показників.
Б виселення дармоїдів.
В депортація ледарів.
Г свавілля влади, жертвами якого ставали хворі, люди літнього віку, інваліди.

27.26. Прочитайте факти біографії історичного діяча й укажіть його.

«Роки життя — 1907-1950. Український військовий і громадсько-політичний діяч. Член УВО-ОУН, в’язень польських тюрем. Головний командир УПА з 1943 р. Загинув у бою під Львовом».

А Василь Кук
Б Дмитро Клячківський
В Микола Лебідь
Г Роман Шухевич

27.27. Прочитайте уривок і вкажіть рік, коли відбулися описані події.

«Неодноразово до Й. Сталіна звертався М. Хрущов. Це викликало роздратування диктатора. Тоді за участю представників Москви відбувся бурхливий Пленум ЦК КП(б)У, що звільнив М. Хрущова з посади секретаря ЦК. Його посаду обійняв близький соратник Й. Сталіна Л. Каганович».

А 1945 р.
Б 1946 р.
В 1947 р.
Г 1948 р.

27.28. Твори (твір), за які на адресу Володимира Сосюри в 1951 р. пролунала різка критика:

А вірш «Любіть Україну».
Б вірш «Так ніхто не кохав».
В поеми «Мазепа», «Махно», «Розстріляне безсмертя».
Г спогади «Третя рота».

27.29. Сутність перебігу колективізації сільського господарства на західноукраїнських землях:

А відбувалася з деякими незначними порушеннями статутних вимог.
Б відбувалася з дотриманням принципу добровільності вступу селян у колгоспи.
В відбувалася із значними порушеннями принципу добровільності, але після втручання зверху недоліки були виправлені.
Г відбувалася насильницькими методами, супроводжувалася збройною боротьбою та масовими депортаціями населення.

27.30. Категорія населення, яку комуністична влада називала «українськими буржуазними націоналістами»:

А українські емігранти у країнах Західної Європи та Північної Америки.
Б усі, хто виступав за збереження мови, культури, історичних традицій і звичаїв українського народу.
В усі, хто був вихідцем з української національної буржуазії.
Г усі, хто за національністю був українцем.

27.31. Псевдонім, який мав головнокомандувач УПА Роман Шухевич:

А Олесь Досвітній.
Б Павло Чубинський.
В Василь Чумак.
Г Тарас Чупринка.

27.32. Укажіть правильне твердження.

А близько півмільйона осіб із Західної України було піддано репресіям у 1944-1952 рр.
Б Олександр Богомолець з 1946 р. очолював АН УРСР
В Львівський собор узаконив існування УГКЦ
Г Україна з 1945 р. була членом ОУН

27.33. Визначні представники науки.

А Григорій Верьовка, Костянтин Данькевич.
Б Остап Вишня, Олесь Гончар.
В Борис Гмиря, Іван Паторжинський.
Г Сергій Лебедев, Олександр Богомолець.

27.34. Особливість розвитку культури в часи «відбудови»:

А повернення з-за кордону Володимира Винниченка, Івана Багряного, Олександра Олеся, Уласа Самчука.
Б розвиток нових напрямків науки, зокрема генетики та кібернетики, ініційований академіком Трохимом Лисенком.
В створення владою сприятливих умов для розвитку літератури та мистецтва, свобода творчості.
Г успіхи в розвитку фундаментальних наук (запуск першого експериментального атомного реактора, створення першої малої електронно-обчислювальної машини).

27.35. Укажіть правильне твердження.

А від голоду в перші післявоєнні роки померло близько одного мільйона осіб
Б Трохим Лисенко був одним з найвизначніших генетиків
В однією з найкращих книг про Другу світову війну став роман киянина Віктора Некрасова «В окопах Ленінграда»
Г після загибелі Романа Шухевича збройне підпілля припинило організовану боротьбу

27.36. Укажіть правильне твердження.

А Степан Бандера п’ять післявоєнних років був головнокомандувачем УПА
Б Луцький автобусний завод у 1951 р. випустив перші в Україні автобуси
В у роки голодомору вивозити хліб за межі України було заборонено
Г у 1950 р. валова продукція сільського господарства України становила 91 % від рівня 1940 р.

27.37. Серед пронумерованих на карті українських земель укажіть ту, яка увійшла до складу УРСР у 1945 р.:

А 1
Б 2
В 3
Г 4

27.38. Ким були Андрій Малишко, Максим Рильський, Павло Тичина?

А письменниками.
Б режисерами.
В ученими.
Г художниками.

27.39. Художниця, авторка картини «Хліб», зображеної нижче:

А Катерина Білокур.
Б Марія Примаченко.
В Людмила Семикіна.
Г Тетяна Яблонська.

27.40. Установіть відповідність.

1 «відбудова»
2 «холодна війна»
3 депортація
4 космополіти
А вигнання, висилка окремих осіб чи цілих народів
Б конфронтація між СРСР і США у різних галузях
В період історії у перші роки після закінчення Другої світової війни
Г система розподілу товарів державою різним категоріям
Д ті, що проповідують байдуже ставлення до свого народу

27.41. Установіть відповідність.

1 ждановщина
2 лисенківщина
3 операція «Вісла»
4 операція «Захід»
А байдуже ставлення до рідного народу, його мови
Б депортація українців Закерзоння на північ Польщі
В кампанія зі знищення генетики і вчених цієї галузі
Г кампанія переслідування діячів культури
Д примусове виселення населення Західної України, коли за один день депортували понад 76 тис. осіб

27.42. Установіть відповідність.

1 Василь Кук
2 Йосип Сліпий
3 Володимир Сосюра
4 Володимир Філатов
А військовий діяч, командувач УПА в 1950-1954 рр.
Б визначний поет, автор вірша «Любіть Україну»
В митрополит УГКЦ, заарештований радянською владою
Г офтальмолог, визначний представник медицини
Д перший секретар ЦК КП(б)У в березні-грудні 1947 р.

27.43. Установіть послідовність подій.

А загибель Романа Шухевича (Тараса Чупринки)
Б конференція у Сан-Франциско, УРСР стала співзасновницею ООН
В післявоєнний (третій) радянський голодомор
Г проведення операції «Захід»

27.44. Установіть послідовність подій.

А встановлення західного кордону УРСР
Б операція «Вісла»
В радянсько-чехословацький договір про входження Закарпаття до УРСР
Г собор УГКЦ скасував унію греко-католицької церкви з Римом («саморозпуск»)

27.45. Укажіть методи опору членів ОУН-УПА у боротьбі з радянським режимом.

1 військові операції з використанням артилерії, важких мінометів, танків
2 організація мітингів, демонстрацій, маршів протесту, публічних голодувань
3 погрози, побиття, знищення агентів спецслужб, партійних і державних чиновників, колаборантів з місцевого населення
4 подання до судових інстанцій позовів про порушення конституції та законів
5 поширення листівок та інших друкованих видань на захист ідеї незалежності України
6 раптові напади на невеликі військові підрозділи, міліцію, загони спецслужб
7 створення в захоплених містах баз для боротьби з радянською владою

27.46. Укажіть чинники, які зумовили проведення операції «Вісла».

1 ліквідація УГКЦ
2 намагання польської влади асимілювати українське населення
3 підписання Паризьких мирних договорів
4 прагнення польської влади освоїти нові землі
5 прагнення радянського та польського урядів зламати опір УПА на західноукраїнських землях
6 турбота польської влади про добробут українського населення
7 угода між урядами СРСР і Польщі про посилення боротьби з «бандитськими формуваннями» на прикордонній території

27.47. Укажіть терміни та поняття, пов’язані з процесом радянізації західноукраїнських земель.

1 індустріалізація
2 інфляція
3 колективізація сільського господарства
4 масовий терор
5 нормалізація
6 пацифікація
7 приватизація

27.48. Укажіть форми, у яких «ждановщина» проявилася в Україні.

1 депортація євреїв до Ізраїлю
2 масові розстріли письменників
3 нищівна критика діячів української культури
4 повна русифікація середньої освіти
5 посилення ідеологічного контролю партії над суспільством
6 публікація постанов про критику певних видань з відповідними вказівками
7 розпуск Спілки радянських письменників України

27.49. Укажіть наслідки відбудови у галузі промисловости.

1 видобуток вугілля досяг 93 % від довоєнного рівня, зріс видобуток коксівного вугілля для потреб металургії
2 виникла нова галузь промисловості — легкове автомобілебудування
3 дав струм перший генератор Дніпрогесу
4 розпочато видобування нафти в Полтавській і Харківській областях
5 розпочато виробництво реактивних повітряних лайнерів Ту-124
6 розпочато роботу на найбільшому в Європі гірничо-збагачувальному комбінаті в Кривому Розі
7 створення Каховської ГЕС