Крок до ВНЗ. Світова література. Довідник
Жуль Верн
(1828—1905)
Життя і творчість
Жуль Верн — французький письменник-фантаст був і залишився вірним супутником юності. Перші ж романи здобули йому всенародне визнання. Щойно книги французького письменника виходили друком, як негайно перекладалися багатьма мовами й поширювалися в усьому світі.
Жуль Верн ще не встиг здійснити й половини задуманого, коли захоплені сучасники стали називати його «всесвітнім мандрівником», «віщуном», «чарівником», «пророком», «провидцем», «винахідником без майстерні» (заголовки статей, що з’являлися за його життя). А він просто задумав описати всю земну кулю — природу різних кліматичних зон, тваринний і рослинний світ, традиції і звичаї всіх народів планети. І не просто описати, як це роблять географи, а втілити цей задум у багатотомній серії романів, яку він назвав «Незвичайні подорожі».
Працьовитість Жуля Верна вражає. Серія включає шістдесят три романи та два збірники повістей і оповідань, виданих у 97 книгах. Разом — близько тисячі друкованих аркушів, або вісімнадцять тисяч книжкових сторінок!
Він виріс у приморському місті Нанті, марив морем і кораблями і навіть спробував — йому було тоді одинадцять років — утекти до Індії, найнявшись юнгою на шхуну «Корали». Однак невблаганний батько посилає його після ліцею до паризької школи права. Море залишається світлою мрією, а любов до поезії, театру та музики розбивається об батьківську владу.
На догоду батькові вистраждавши абияк диплом правознавця, він не йде служити в адвокатську контору І в Нанті, а обирає напівголодне існування літератора, який перебивається мізерними заробітками — пише комедії, водевілі, драми, складає лібрето комічних опер і після кожної чергової невдачі працює з іще більшим азартом.
У той же час жадібна допитливість, захоплення природничими науками змушують його відвідувати Національну бібліотеку, лекції і вчені диспути, робити виписки з прочитаних книг, не знаючи ще, на що придасться йому ця купа всіляких довідок з географії, астрономії, навігації, історії техніки й наукових відкриттів.
Якось — це було в середині 1850-х років — у відповідь на умовляння батька відмовитися від нікчемних занять і повернутися до Нанта юнак рішуче заявив, що він не сумнівається у своєму майбутньому й до тридцяти п’яти років посяде в літературі чільне місце. На той час йому було 27 років. З безлічі передбачень Жуля Верна, що збулися з більшим чи меншим наближенням, цей перший прогноз виявився бездоганно точним.
Але пошуки ще тривали. Кілька надрукованих оповідань з морської тематики, яким сам він не надавав великого значення, хоча пізніше й включив їх до своєї величезної серії, були віхами на шляху до «Незвичайних подорожей».
Лише на зламі шістдесятих років, переконавшись, що тепер він цілком підготовлений, Жуль Верн став розробляти нові терени. Це було усвідомлене художнє відкриття. Він відкрив для літератури поезію науки. Пориваючи з усім, що його колись гальмувало, він сповістив друзей, що знайшов свою золоту жилу.
Восени 1862 року Жуль Верн закінчив свій перший роман «П’ять тижнів на повітряній кулі». Успіх перевершив усі сподівання й ознаменував народження «роману про науку», у якому захопливі пригоди поєднуються з популяризацією знань і обґрунтуванням різних гіпотез. Так, уже в цьому першому романі про уявні географічні відкриття в Африці, зроблені з пташиного польоту, Жуль Верн «сконструював» аеростат із температурним керуванням і безпомилково напророкував місцезнаходження тоді ще не відкритих джерел Нілу.
Романіст уклав з видавцем Етцелем довгостроковий договір, погодившись писати по три книги на рік. Тепер він міг без перешкод, не думаючи про завтрашній день, узятись до здійснення численних задумів. Етцель стає його другом і порадником. У Парижі вони часто бачаться, а коли Жуль Верн їде працювати до моря або курсує уздовж берегів Франції, замкнувшись у «плавучому кабінеті» на борту своєї яхти «Сен-Мішель», вони регулярно обмінюються листами. Із запізненням знайшовши свій життєвий шлях, письменник видає книгу за книгою, і що не роман, то шедевр. Фантазію повітряну змінює геологічна — «Подорож до центру Землі» (1864). Потім з’являється фантазія арктична — «Подорож і пригоди капітана Гаттераса» (1864-1865).
Поки читачі разом із завзятим Гаттерасом повільно просувалися до Північного полюсу на сторінках «Журналу виховання і розваги», Жуль Верн створив фантазію космічну — «Із Землі на Місяць» (1865), відклавши продовження («Навколо Місяця»), бо мав завершити до терміну давно задуманий та оголошений у журналі роман про навколосвітню подорож — «Пригоди Роберта Гранта». Цього разу роман без усякої фантастики виріс до трьох томів! Жуль Верн ще в рукописові змінив заголовок, і він став остаточним — «Діти капітана Гранта».
Неухильно виконуючи умови договору — три книги на рік! — улітку 1866 року, спокушений перспективою розрахуватися зі старими боргами, Жуль Верн береться на замовлення Етцеля за додаткову працю — «Ілюстровану географію Франції». Використовуючи багато джерел, він устигає робити скрупульозний опис двох департаментів за тиждень, видаючи на-гора по 800 рядків — майже півтора друкованих аркуша на день. І це не враховуючи основної роботи — над третьою частиною «Дітей капітана Гранта», одного із його найчудовіших романів, що він будь-коли створював. Вручивши видавцеві свій п’ятий роман, Жуль Верн вирішив об’єднати уже надруковані й ще не написані твори у загальну серію «Незвичайні подорожі».
Читачі «Журналу виховання і розваги» почали навколосвітнє плавання з 1866 до 1868 року, коли роман «Діти капітана Гранта» вийшов окремим виданням і ще більше додав слави Жулю Вернові. У цьому романі навколосвітня подорож вільна від усякої фантастики. Дія розвивається винятково за законами внутрішньої логіки, без будь-яких зовнішніх пружин. Діти вирушають на пошуки зниклого безвісти батька. Їхній батько — шотландський патріот, котрий не бажав примиритися з тим, що Англія поневолила Шотландію. На думку Гранта, інтереси його батьківщини не збігалися з інтересами англосаксів, і він вирішив заснувати вільну шотландську колонію на одному з островів Тихого океану. Чи мріяв він, що ця колонія колись доможеться державної незалежності, як це сталося зі Сполученими Штатами? Тієї незалежності, що неминуче рано чи пізно здобудуть Індія й Австралія? Звичайно, він міг так думати. І легко припустити, що англійський уряд чинив капітанові Грантові перешкоди. Проте він дібрав команду й відплив досліджувати великі острови Тихого океану, щоб знайти підхоже місце для поселення. Така експозиція твору. Потім лорд Гленарван, однодумець капітана Гранта, випадково знаходить документ, що пояснює його зникнення. І таким чином, навколосвітня подорож мотивується волелюбними прагненнями героїв. А далі пошкоджений документ поведе хибним слідом. Потім з’явиться вчений-усезнайка, тобто француз Жак Паганель, секретар Паризького географічного товариства, почесний член ледве не всіх географічних товариств світу. Через його анекдотичну неуважність сюжетні хитросплетіння ще більш ускладняться. Паганель не лише пожвавлює дію роману. Ця людина — ходяча енциклопедія. Він знає абсолютно все. У закапелках його пам’яті безліч фактів, які він буде викладати при кожній зручній нагоді. Але наука не повинна відриватися від дії. Роман сповнений захопливих пригод. І разом із тим, він географічний, це свого роду цікава географія.
Труднощі полягали в тім, щоб пізнавальні дані не відокремлювалися від тексту, щоб дія не могла без них просуватися. У таких випадках Жуля Берна завжди виручала його дивовижна винахідливість. «Парі Жака Паганеля і майора Мак-Наббса» (типовий приклад белетризації наукової теми: історико-географічний екскурс, що займає цілий розділ, вростає в саму тканину оповіді): мандрівники прибувають до Австралії. Географ повідомляє своїм супутникам, що з 1606 до 1862 року дослідженням центральних областей і берегів Австралії займалося понад п’ятдесят експедицій. Майор Мак-Наббс висловлює сумнів. «Так я доведу вам! — вигукнув географ, який незмінно ставав дуже збудженим, коли йому суперечили». Укладено знамените парі: ставка — карабін «Пурдей, Моор і Діксон» проти підзорної труби фірми «Секретана». Паганель розповідає про історію досліджень Австралії. Він доводить свою правоту, назвавши імена сімдесятьох мандрівників. Інтерес слухачів Паганеля, а разом з ними і читачів, зростає дедалі більше в міру того, як перелік дослідників наближається до домовленої кількості.
У середовищі персонажів «Незвичайних подорожей» ми знаходимо представників усіх людських рас, десятків національностей, народностей та племен.
Жуль Верн співчував пригнобленим народам. Викриття рабовласництва, колоніальних грабежів, винищувальних загарбницьких воєн — постійний мотив «Незвичайних подорожей». Сатиричні випади проти британської колоніальної є й у «Дітях капітана Гранта». Австралійський хлоп’як Толіне, який одержав у школі першу нагороду з географії, упевнений, що англійцям належить уся земна куля. «От як викладають географію в Мельбурні! — вигукує Паганель. — Подумати тільки: Європа, Азія, Африка, Америка, Океанія — усе, увесь світ належить англійцям! До дідька! При такому вихованні я розумію, чому тубільці підкоряються англійцям».
З найбільшим обуренням автор говорить про так звані резервації — найвіддаленіші райони, відведені для тубільного населення Австралії. «Опанувавши країну, англійці викликали на допомогу колонізації убивство. Жорстокості були неймовірні. Вони поводилися в Австралії так само, як у Індії, де загинуло п’ять мільйонів індусів, так само, як у Капській області, де з мільйона готтентотів збереглося тільки сто тисяч».
Пізнавальний матеріал, зосереджений у «Дітях капітана Гранта», як і в інших романах Жуля Верна, звичайно, не справив би такого враження, якби всі ці описи, міркування, екскурси не спліталися з намірами і справами героїв. Люди вирізняються тут незвичайною моральною чистотою, фізичним і духовним здоров’ям, цілеспрямованістю, зібраністю, не знають ні лицемірства, ні розрахунку. Сміливцям, які вірять в успіх своєї справи, вдається будь-який, найважчий задум. Товариш виручає товариша з халепи. Сильний приходить на допомогу слабкому. Дружба міцніє від суворих випробувань. Лиходіїв завжди викривають, і вони зазнають покарання за свої злочини. Справедливість завжди тріумфує, мрія завжди здійснюється.
Минуло кілька десятиліть. Наука випередила чимало сміливих жульвернівських фантазій.
Прихід космічної ери ознаменував вищий тріумф письменника, який передбачав штучні супутники й міжпланетні перельоти з Землі на Місяць.
Коли радянська космічна ракета вперше передала на Землю фотографії зворотного боку Місяця, одному з «потойбічних» місячних кратерів було надане ім’я «Жуль Верн». Кратер Жуль Верн поряд із Морем Мрії...
«П'ятнадцятирічний капітан»
Ж. Верн був засновником географічного роману, елементи якого наявні у «П’ятнадцятирічному капітані». Роман має також і ознаки роману пригодницького.
Творами французького письменника Ж. Верна (1828-1905) зачитуються юні читачі в усьому світі. Вони захоплюються романтикою мандрів, мужніми героями.
«П’ятнадцятирічний капітан» був вперше опублікований у 1878 році. Найважливіше завдання автора полягало в тому, щоб дати читачам правдиве уявлення про трагічну долю корінного населення «чорного материка». У творі автор виступив проти рабства африканців, яке існувало через прагнення до збагачення колонізаторів та вождів деяких африканських племен.
«Ганебна торгівля людьми, — пише автор, — довгий час із великою вигодою для себе вироблялася європейськими націями, що мали колонії за океаном. Пройшло вже багато років після заборони торгівлі рабами. Однак вона все ще ведеться, і притому у немалих розмірах, — головним чином у Центральній Африці...».
«П’ятнадцятирічний капітан» був написаний у період запеклого суперництва й боротьби європейських держав за панування в цій великій частині світу.
Дік Сенд — головний герой роману «П’ятнадцятирічний капітан». Він сирота, виріс у дитячому будинку. Обдарований хлопчик, у чотири роки навчився читати, писати й рахувати. У вісім років пішов юнгою на корабель. Каліфорнійський судновласник Джеймс Уелдон, якому хлопчина прийшовся до вподоби, віддав Діка до школи у Сан-Франциско. Спочатку Дік був лише матросом-новачком. Коли ж китобої відпливли на полювання, то на цей час капітан Халл призначив Діка старшим на кораблі. Після загибелі Халла та матросів Дікові довелося стати капітаном «Пілігрима». У свої 15 років Дік Сенд не побоявся взяти на себе управління кораблем і водночас відповідальність за життя людей, що перебували на борту його корабля. І якби не підступність Негоро, Дік напевне зміг би привести шхуну до американського берега. Потрапивши з вини Негоро та Гарріса у неволю, Дік Сенд мужньо зносить тяжкі умови невільництва. Та більше, ніж своєю, хлопець переймався долею місіс Уелдон та маленького Джека. Сенд не залишає надії на втечу та повернення до Америки разом зі своїми друзями. Хлопець не відступає перед труднощами, сміливо зустрічає небезпеку та перемагає її, завдяки чому роман закінчується перемогою Діка та його друзів. В образ цього героя втілена гуманістична ідея твору: найважливіший скарб, що є в людини, не залежить від національності, часу, в якому вона живе, країни — це людяність, чуйність, сміливість, мужність, справедливість, повага до людей, які тебе оточують, любов до батьківщини, бажання прийти на допомогу тим, кому вона потрібна.
У романі «П’ятнадцятирічний капітан» надзвичайні пригоди героїв, традиційно для Ж. Верна, викликані ланцюгом випадків і перешкод, що заважають їм здійснити первісний намір. Протягом півроку — з лютого по кінець липня 1873 року — герої переживають десятки небезпечних пригод у відкритому морі й у нетрях тропічної Африки, куди вони потрапляють всупереч своїй волі, через злий намір работоргівця і вбивці Негоро. Але все закінчується його поразкою, тому що правда на боці позитивних героїв роману.
Древній філософ Вергілій казав: «Відважним доля допомагає...» Прикладом цього може бути роман Жюля Верна «П’ятнадцятирічний капітан».
Література
1. Жюль Верн — писатель и путешественник // Мир приключений. —- М.: Дет. лит., 1977.
2. Знакомьтесь: Жюль Верн! // Жан Жюль Верн. — М.: Прогресс, 1978.
3. Наследники Жюля Верна: [Авторы и книги соврем. фр. НФ] // Планета семи масок: Сб. — М.: Аргус, 1993.
4. Брандис Е. П. Рядом с Жюлем Верном. — Л., 1981.
5. Андреев К. К. Три жизни Жюля Верна. — М., 1969.
Запитання для самоконтролю
1. Визначте жанрові особливості роману «П’ятнадцятирічний капітан».
2. Які історичні події лягли в основу роману?
3. Яке завдання ставив перед собою Ж. Верн, починаючи роботу над твором?
4. Дайте характеристику головного героя роману — Діка Сенда.
5. У чому гуманізм роману?
6. Сформулюйте головну думку твору.
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України