Крок до ВНЗ. Хрестоматія з української літератури. Довідник
Пісні Марусі Чурай
Маруся Чурай
(1625 (?) — 1653)
Маруся Чурай (або Чураївна, як її ще називають) — легендарна народна співачка і поетеса доби Хмельниччини. Серед сучасних дослідників-фольклористів панує думка, що така поетеса є реальною історичною постаттю в українській культурі.
Походження: за переказами, Маруся народилася у сім’ї козацього сотника Гордія Чурая. Мала гарну зовнішність, чудовий голос, була надзвичайно обдарованою. Її батько у 1648 році був взятий у полон і спалений у Варшаві. Дівчина із матір’ю жила в Полтаві.
Особливості творчості: відомо двадцять ліричних пісень та балад, автором яких вважають Марусю Чурай, але вірогідно, що їх набагато більше.
Основні твори: «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Ой не ходи, Грицю», «Грицю, Грицю, до роботи», «Летить галка через балку», «На городі верба рясна», «Чого ж вода каламутна», «Прилетіла зозуленька» та ін.
ЦЕ ЦІКАВО!
Пісню «Віють вітри, віють буйні» використав Іван Котляревський у своїй знаменитій п'єсі «Наталка Полтавка», яку називають «праматір'ю українського театру». Цією піснею розпочинається твір, співає її головна героїня — Наталка.
Віють вітри, віють буйні
Віють вітри, віють буйні, аж дерева гнуться;
Ой, як болить моє серце, а сльози не ллються.
Трачу літа в лютім горі і кінця не бачу,
Тільки тоді і полегша, як нишком поплачу.
Не поправлять сльози щастя, серцю легше буде,
Хто щасливим був часочок, по смерть не забуде.
Єсть же люди, що і моїй завидують долі;
Чи щаслива ж та билинка, що росте на полі?
Що на полі, що на пісках, без роси, на сонці?
Тяжко жити без милого і в своїй сторонці.
Де ти, милий, чорнобривий? Де ти? Озовися!
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися.
