Географія. 7 клас. Запотоцький
§ 45. Природні зони
Ви дізнаєтеся:
— багатий та різноманітний органічний світ природних зон Північної Америки;
— незвичайне простягання деяких природних зон материка;
— особливості вертикальної поясності гірських систем континенту.
1. Природні зони Північної Америки
Через велику протяжність материка з півночі на південь у Північній Америці є всі природні зони Північної півкулі, за винятком зони вологих екваторіальних лісів. Для природних зон материка характерна значна видова різноманітність представників органічного світу. Розміщення природних зон у Північній Америці має певні особливості — деякі з них мають не широтне, а меридіональне простягання.
На півночі материка, відповідно до закону широтної зональності, простягаються із заходу на схід природні зони арктичних пустель, тундри, лісотундри і тайги. З просуванням на південь широтне простягання природних зон порушується. В центральній і південній частинах материка природні зони лісостепів, степів і пустель простягаються з півночі на південь, що пояснюється нерівномірним та недостатнім зволоженням цих територій (мал. 200).
Мал. 200. Природні зони Північної Америки
Зона арктичних пустель (мал. 201) займає острови Канадського Арктичного архіпелагу і майже всю Гренландію. Вона сформувалася в умовах суворого арктичного клімату, тому органічний світ цієї зони бідний. Території, вільні від льоду, — це кам’янисті пустелі, рослинний світ яких представлений мохами та лишайниками. Життя більшості тварин зони арктичних пустель тісно пов’язане з океаном. У прибережних водах в її межах багато тюленів, моржів, на узбережжі зустрічається білий ведмідь. Також водяться вівцебик, лемінг, песець, полярний вовк.
Мал. 201. Арктичні пустелі
Північні райони материка і південні частини островів Канадського Арктичного архіпелагу розташовані в зоні тундри, що розміщена в субарктичному поясі. Незважаючи на невелику кількість опадів, для зони тундри характерні надмірне зволоження і, як наслідок, велика заболоченість. На тундрово-глейових ґрунтах, що сформувалися на багаторічній мерзлоті, ростуть мохи, лишайники, осока, численні кущі, карликові верби та берези (мал. 202). Головна особливість тундри — низькоросла рослинність, що притискається до поверхні ґрунту, рятуючись від сильних вітрів і холоду. Найбільш поширеними тваринами в тундрі є вівцебик, олень карибу, вовк, песець, білі куріпки і полярні сови. Південніше зона тундри переходить у лісотундру, для якої характерні ділянки з деревною рослинністю, де ростуть ялина чорна та біла, бальзамічна ялиця, береза, модрина.
Мал. 202. Зона тундри
Практикуймо
Користуючись інтернет-ресурсами, знайдіть інформацію про природу зони тундри.
В умовах помірного клімату сформувалася лісова зона материка. Її північну частину займає тайга — зона хвойних лісів. Територія тайгових лісів простягається широкою смугою із заходу на схід через весь материк. На підзолистих ґрунтах тут ростуть переважно хвойні дерева: чорна і біла ялина, бальзамічна ялиця, модрина, сосни (сосна Веймута, сосна Банкса тощо). У лісах водяться рись, чорний ведмідь (барибал), вовки, лисиці, олені, лосі, скунси, дикобрази та цінні хутрові звірі — соболь, бобер, ондатра.
Пізнаймо більше
Барибал (американський чорний ведмідь) — найменший і найпоширеніший північноамериканський ведмідь (мал. 203). Це єдиний вид ведмедів, що пережив останній льодовиковий період на материку. Чорні ведмеді колись були поширені на більшій частині Північної Америки, але люди завдяки полюванню і сільськогосподарському виробництву відтіснили їх у малонаселені лісисті райони. Барибалів охороняють у національних парках.
Мал. 203. Ведмідь барибал
Зону тайги змінює зона мішаних лісів, яка не має суцільного простягання із заходу на схід, а сформувалася лише на сході материка в районі Великих озер і Північних Аппалачів. У ґрунтовому покриві зони мішаних лісів переважають дерново-підзолисті ґрунти, на яких ростуть бук, дуб, береза, ясен, ялиця, ялина, клен та липи. У центральній та південній частинах Аппалачів і на сході Центральних рівнин розташовані широколисті ліси, для яких характерна велика видова різноманітність дерев. На бурих лісових ґрунтах в умовах вологого клімату ростуть десятки видів дубів (білий, чорний, червоний тощо), платани, буки, липи, каштани, тюльпанове дерево, зустрічаються чорний горіх, магнолії. В лісах Північної Америки ростуть декілька видів клена: цукровий, червоний, сріблястий тощо (мал. 204). Тут водяться віргінський (білохвостий) олень, сіра лисиця, скунс, куниці, єнот, видра, білки-летяги, зустрічаються бурий ведмідь, рись.
Мал. 204. Клени: а) цукровий, б) червоний, в) білий (явір)
У цих лісах трапляється опосум (сумчаста миша) — єдина сумчаста тварина, що живе в Північній Америці (мал. 205). Площі лісів за останні десятиліття значно скоротилися у зв’язку з промисловою вирубкою цінних порід дерев.
Мал. 205. Опосум
На сході та південному сході материка в умовах субтропічного мусонного клімату поширені перемінно-вологі ліси. Тут на жовтоземних та червоноземних ґрунтах ростуть дуб, магнолія, бук, сосна, пальма сабаль, карликові пальми, численні ліани, на заболочених ділянках — болотний кипарис. У лісах багато птахів — папуг, колібрі та інших, на водоймах живуть фламінго, пелікани, черепахи, видри, ондатри, алігатори.
У внутрішніх районах Північної Америки, які отримують недостатню кількість опадів, сформувалися зони лісостепів і степів (прерій). Простягаються ці зони на материку з півночі на південь (тобто меридіонально) в межах помірного та субтропічного кліматичних поясів між Скелястими горами та долиною Міссісіпі (мал. 206). Преріями в Північній Америці називають безлісі рівнини, вкриті степовою трав’янистою рослинністю (мал. 207). На родючих чорноземних та каштанових ґрунтах ростуть ковила, бородач, бізонова трава. Мешканці прерій — бізони, антилопи, лисиці, койоти. У траві живуть гризуни (ховрашки, хом’яки, лугові (лучні) собачки), плазуни (гадюка звичайна, гримуча змія), комахи. Багато степових птахів: луговий тетерук, гриф-індичка тощо. Весною степ зеленіє і квітне, проте весна в преріях коротка. З настанням літа посилюється спека і степи вигорають. У наш час прерії розорані під сільськогосподарські угіддя, на яких вирощують пшеницю, кукурудзу, бавовник, тютюн.
Мал. 206. Зони лісостепів і прерій
Мал. 207. Прерії
Пізнаймо більше
Американський бізон є найбільшим ссавцем Північної Америки. Колись, до переселення європейців до Нового Світу, гірські й степові райони Північної Америки населяли мільйони американських бізонів. У другій половині XIX ст. їх майже повністю винищили через полювання на них із вогнепальної зброї. Наприкінці XIX ст. 800 американських бізонів, які залишилися, було взято під охорону. Нині чисельність цих тварин на материку сягає близько 500 тисяч особин.
У художній літературі, зокрема у творах американських письменників, не раз можна зустріти образ прерій. Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/9wYXAEOl або за QR-кодом і познайомтеся з уривками романів Фенімора Купера «Прерія» та Томаса Майн Ріда «Вершник без голови».
Зона напівпустель і пустель на материку займає внутрішні плоскогір’я Кордильєр, Мексиканське нагір’я й узбережжя Каліфорнійської затоки. У рослинному покриві пустель помірного поясу переважають чорний полин та лобода, що ростуть на сіроземах та сіро-бурих ґрунтах. Рослинність пустель субтропічного поясу дещо різноманітніша: поширені кактуси, юки, агави, зустрічаються акації. Мексиканське нагір’я — країна кактусів, які мають тут різні розміри і форми. Більше 70% видів кактусів, що ростуть у Мексиці, є ендеміками, тобто їх не можна зустріти більше ніде у світі (мал. 208). Серед тварин пустель багато гризунів, ящірок, змій і птахів.
Мал. 208. Кактуси Мексиканського нагір’я
Пізнаймо більше
Чи відомо вам, що кактус — не лише символ Мексики, який зображений на прапорі країни, а й один з основних продуктів мексиканської кухні? Його додають і до вишуканих ресторанних страв, і до домашньої їжі. Кактус містить багато клітковини, кальцію та калію і сприяє хорошому травленню.
Південна частина материка та острови Карибського моря лежать у зоні саван та рідколісся, де висока трава, що росте на червоно-бурих ґрунтах, чергується із заростями мімози та акації. Тут зустрічаються деякі види копитних, пуми, гризуни, а також велика кількість змій та ящірок. У Центральній Америці і на островах Вест-Індії збереглися заболочені тропічні ліси з переважанням пальм, що оповиті ліанами, а на узбережжях — мангрові зарості.
2. Висотна поясність гірських систем материка
Висотна поясність на материку найбільш чітко виявляється в Кордильєрах (мал. 209) та Аппалачах, де природні комплекси змінюються з висотою. У Кордильєрах Канади західні схили гір (у середньому до висоти 1500 м над рівнем Світового океану) вкриті хвойними лісами. Вище вони поступаються гірській тундрі, яку з просуванням на південь змінює пояс субальпійських та альпійських луків. Мешканцями лісів є ведмідь гризлі, вовк, скунс, ситхінський олень, тихоокеанський єнот. У Кордильєрах США схили, що обернені до Тихого океану, вкриті внизу переважно чагарниковим дубом. Вище з’являються хвойні ліси. На висоті понад 3000 м над рівнем Світового океану — альпійські луки. Найвищі частини гір вкриті багаторічними снігами та льодовиками.
Мал. 209. Висотна поясність Кордильєр
На Тихоокеанському узбережжі материка поширені ліси секвої вічнозеленої, яка є найдавнішим представником рослинного світу. Окремі дерева живуть більше 4000 років. Колись секвої були поширені в багатьох районах Північної півкулі, проте після останнього зледеніння збереглися лише на західному узбережжі Північної Америки. Секвої — одні з найвищих дерев на Землі (деякі мають висоту понад 100 м) (мал. 210).
Мал. 210. Секвоя
Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/0wYXS4lz або за QR-кодом і дізнайтеся більше про найвище дерево світу.
Схили гір у північній частині Аппалачів вкриті хвойними лісами з ялини, ялиці, туї, в середній та південній частинах — мішаними та широколистими лісами, в яких ростуть дуби, клени, ясен, каштан, магнолія, тюльпанове дерево, платан, акація. Вище 1500 м над рівнем Світового океану ліси змінюються заростями рододендрона і кущової вільхи, а ще вище з’являються субальпійські луки. Найбільш поширеними тваринами тут є олень віргінський, опосум віргінський, кажани. Зустрічаються барибали, рисі, єноти, скунси, видри.
Знаймо і вміймо
У Північній Америці представлені всі природні зони Північної півкулі, за винятком зони вологих екваторіальних лісів.
Розміщення природних зон на материку має особливості, які пояснюються своєрідністю клімату та рельєфу Північної Америки.
У помірному та субтропічному поясах континенту зміна природних зон відбувається у двох напрямках: з півночі на південь і від океанічних узбереж до внутрішніх районів (меридіонально).
З просуванням на захід від Атлантичного узбережжя Північної Америки лісові природні зоні змінюються степовою, а потім напівпустельною та пустельною.
Висотна поясність у Північній Америці виявляється в Кордильєрах та Аппалачах.
Практикуймо
- 1. Які особливості розміщення природних зон у Північній Америці?
- 2. Чому деякі природні зони Північної Америки простягаються з півночі на південь?
- 3. Чим тундра відрізняється від тайги?
- 4. Порівняйте розташування та природні особливості зони степів у Північній та Південній Америці.
- 5. У межах Кордильєр чи Аппалачів висотна поясність представлена більш повно? Відповідь аргументуйте.
