Географія. 7 клас. Запотоцький

Тема 3. Природні комплекси Землі

§ 14. Широтна зональність на материках і в океанах

Ви дізнаєтеся:

— про чинники формування та розвитку екосистем материків та океанів;

— як проявляється широтна зональність на материках і океанах;

— про найважливіші особливості зональних природних комплексів Землі.

1. Формування екосистем материків та океанів

Літосфера, гідросфера та атмосфера утворилися та змінювалися не кожна окремо. Вони взаємодіяли між собою, збагачували і доповнювали одна одну. У процесі формування цих оболонок Землі виникли умови для появи ще однієї — біосфери. Таким чином, утворилася глобальна екосистема — географічна оболонка. У ній стикаються, взаємодіють та взаємно проникають усі оболонки Землі. Ця велика екосистема має свої особливі ознаки. Вона цілісна, розвивається ритмічно, має широтну зональність та висотну поясність.

Цілісність географічної оболонки — це взаємно пов’язані її складники: гірські породи, поверхневі та підземні води, повітря, ґрунти, тваринний та рослинний світ. Їх поєднання на материках та в океанах утворює в їх межах особливі екосистеми. Так, Австралія — це найсухіший материк зі своєрідним тваринним світом, а Північний Льодовитий океан — найхолодніший з усіх океанів.

Ритмічність розвитку проявляється у повторюваності певних явищ та процесів упродовж доби, року чи більшої тривалості в часі. Поряд із періодично повторюваними, відбуваються неповторювані зміни в географічній оболонці. Всі зміни зумовлюють певний прогрес її розвитку. Наприклад, добові та річні ритми дозволяють живій природі розвиватися.

Особливими ознаками географічної оболонки є широтна зональність та висотна поясність. На земній поверхні пояси атмосферного тиску, теплові та кліматичні пояси, типи ґрунту, природні зони простягаються широтними смугами. Переконатися в цьому можна, переглядаючи тематичні карти атласу або фотографії нашої планети з космосу (мал. 33). У горах із висотою теж змінюються природні умови.

Мал. 33. Карта світу, створена на основі космічних знімків

Головними властивостями географічної оболонки Землі є наявність живих організмів та колообіг речовин. Поява живих організмів змінила всі оболонки планети та продовжує впливати на екосистеми материків та океанів. Колообіги кисню, води, вуглецю та гірських порід забезпечують взаємодію між оболонками Землі та творять основу екосистем материків та океанів.

Формування та розвиток екосистем материків та океанів пов’язані із властивостями та особливостями ознак географічної оболонки.

Практикуймо

1. За мал. 33 відшукайте пустельні смуги (світлі кольори), заліснені (темно-зелені кольори), степові (світло-зелені кольори) та засніжені (білий колір) території на материках.
2. Пригадайте розташування гір Анд, Кордильєр, Гімалаїв та знайдіть їх на мал. 33. Якими кольорами вони зображені?
3. На яких материках найбільш чітко видно широтну смугастість?

2. Широтна зональність на материках і в океанах

Говорячи про широтну зональність, маємо на увазі зміну взаємодії природних компонентів та чергування екосистем у широтному напрямку. Ця зміна чітко простежується в напрямку від екватора до полюсів. Наприклад, поблизу екватора зона (смуга) подібних екосистем простягається зі сходу на захід, а на північ та південь від нього розкинулась інша зона подібних екосистем.

Взаємозв’язок компонентів природи відрізняється в кожній малій чи великій екосистемі. Ця відмінність взаємозв’язків є незначною для екосистем однієї широтної смуги. Наприклад, в екваторіальних широтах поширені ліси, і вони подібні в Африці, Південній Америці чи в Азії (мал. 34). Екваторіальні водні маси та їх органічний світ мають подібність у Тихому, Індійському та Атлантичному океанах.

Мал. 34. Ліси на екваторі в Африці (а), Південній Америці (б) та Азії (в)

Пізнаймо більше

Наслідки діяльності людини в океанах теж мають широтний зональний характер (мал. 35). Перейдіть за QR-кодом або за покликанням https://cutt.ly/lwIeyDxe і дізнайтеся більше про забруднення пластиком вод Світового океану.

Мал. 35. Карта кількості пластику в океанах

Виявлення такого розташування екосистем дозволило поділити географічну оболонку на широтні географічні пояси. Їх простягання майже збігається із розміщенням кліматичних поясів, тому і назви обох відповідних поясів однакові. Причиною такого розміщення є основні ознаки виділення географічних поясів — температурні умови та характер циркуляції атмосфери.

Отже, географічних поясів теж є 13: екваторіальний, субекваторіальний Північної півкулі, субекваторіальний Південної півкулі, тропічний Північної півкулі, тропічний Південної півкулі, субтропічний Північної півкулі, субтропічний Південної півкулі, помірний Північної півкулі, помірний Південної півкулі, субарктичний, арктичний, субантарктичний та антарктичний. Вони простягаються материками та океанами. В атласах на карті «Географічні пояси та природні зони світу» межі географічних поясів позначають лініями.

Межі географічних поясів в океанах більш наближені до широтного простягання, ніж на материках. Це пов’язано з меншим впливом підстильної поверхні як кліматотвірного чинника. На материках межі поясів частіше порушують широтне простягання через вплив на клімат гірських територій, океанічних течій та деяких інших чинників.

3. Особливості зональних природних комплексів Землі

У межах географічних поясів, як і кліматичних, певні території відрізняються кліматичними показниками: температурою повітря, кількістю та режимом опадів (мал. 36). Такі території називаються природними зонами або зональними природними комплексами. Їх виділяють лише на суходолі.

Практикуймо

1. Порівняйте кліматичні показники помірного географічного поясу в Євразії за кліматограмами (мал. 36).

Мал. 36. Кліматограми територій з різним типом клімату в помірному географічному поясі в Євразії

2. Визначте відмінності амплітуди температур в Європі та Азії.

3. Які відмінності має режим опадів на заході та сході Євразії?

До різних географічних умов територій вміло пристосовуються певні види рослин, які творять рослинні угруповання. На материках найбільш поширені лісові, степові, саванні, пустельні та тундрові рослинні угруповання. Тож усі природні зони названі за переважаючим типом рослинності та їх особливостями.

Найбільшою різноманітністю назв виділяються зони лісів. Це пояснюється дуже великою біологічною різноманітністю. На материках є такі лісові природні зони: тайга, мішаних лісів, широколистих лісів, твердолистих вічнозелених лісів та чагарників, перемінно-вологих, у тому числі мусонних лісів, вологих екваторіальних лісів (мал. 37). Їх протилежністю є природні зони пустель і напівпустель та тундри. Поміж названими природними зонами розташовані зони лісотундри, лісостепів та прерій, саван і рідколісся. У цих зонах поєднуються природні умови двох сусідніх, а отже, й їхні рослинні угруповання.

Мал. 37. Карта поширення лісів у світі

На всіх материках більшість природних зон мають широтне простягання. Воно порушується здебільшого через особливості рельєфу материків та вплив океанів. На карті «Географічні пояси та природні зони світу» в атласі природні зони позначені різними кольорами.

Практикуймо

1. Розгляньте мал. 37 та зробіть висновок про поширення лісів на кожному материку.
2. Ознайомтеся з умовними знаками карти «Географічні пояси та природні зони світу» в атласі та опишіть простягання меж зони степів.
3. Позначте на контурній карті природні зони, аналіз проходження їхніх меж (на прикладі однієї з природних зон).
4. Створіть лепбук або буклет «Природні зони Землі».

Знаймо і вміймо

Властивості та особливості ознак географічної оболонки вплинули на формування та розвиток екосистем материків та океанів.

Причиною широтного розміщення географічних поясів є — температурні умови та характер циркуляції атмосфери.

Усі зональні природні комплекси названі за переважаючим типом рослинності та їх особливостями. Вони мають широтне простягання, яке іноді порушується гірськими хребтами та океанічними течіями.

Зміст