Література (українська та зарубіжна). Частина 1. 5 клас. Яценко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Ганс Крістіан Андерсен

Ти вже знаєш, що у світовій літературі дуже багато цікавих, талановитих письменників/письменниць, які створювали казки. Але певно, найвідоміше у різних куточках планети ім’я неперевершеного творця казок — Ганса Крістіана Андерсена. Мабуть, знаєш його і ти. Які казки цього письменника тобі доводилося читати? Чим вони привернули твою увагу?

А що тобі відомо про русалок? Авжеж, це фантастичні істоти, знані в міфологіях багатьох народів. Зазвичай їх уявляли як дівчат з риб’ячими хвостами, населяли вони озера, річки, моря. Вважали, що живуть русалки довше за людей, але не безсмертні. Існуючи поруч з людьми, вони добре розуміли їхні проблеми, нерідко допомагали, а іноді й карали за лихі вчинки. Русалки — образне втілення краси, сили і непередбачуваності природи. У різних мовах закріпилися такі назви цих істот: русалки, німфи, сирени, морські панни тощо.

Чи доводилося тобі бувати на морі? Можливо ти навіть живеш у місті чи селі, що на березі моря. Яким ти його побачив/побачила? Опиши свої враження. Прочитавши казку Г. К. Андерсена, ти довідаєшся про життя моря, а ще більше — про людську душу.

У творі «Русалонька» згадано багато важливих деталей, зверни на них увагу. А виконуючи завдання з рубрики «Читай і досліджуй!», ти зможеш перевірити свою спостережливість за допомогою спеціального тесту.

Мовна скарбничка

У казці «Русалонька» йдеться про світ моря та давні часи. У тексті казки позначено певні слова. Запам’ятай їх, щоб збагатити свій словниковий запас і добре зрозуміти прочитане:

Бурштин — цінний камінь жовтого кольору, що є закам’янілою смолою хвойних дерев.

Перлина — камінчик кулястої форми білого кольору, що утворюється в черепашках деяких молюсків. Використовують як прикрасу.

Дюжина — дванадцять однакових чи однорідних предметів.

Діамант — дорогоцінний камінь.

Щогла — високий стовп на судні, призначений для встановлення вітрил, підняття прапора, влаштування спостережних пунктів.

Ґрот-щогла — друга від носа щогла морського парусного судна.

Бухта — невелика глибока затока.

Баня — опуклий дах, що має форму півкулі; купол.

Валторна — мідний музичний духовий інструмент, що має м’яке звучання.

Вир — місце у річці чи морі, з круговим рухом води.

Поліп — морська, схожа на мішечок тварина.

Муслін — легка, тонка й м’яка тканина.

Гавань — природно захищена від вітру, хвиль, течій і льодоходу частина океану, моря, річки, зручна для стоянки суден.

Герольд — глашатай, оповісник при дворах королів.

Вівтар — відокремлене іконостасом найсвященніше місце в церкві.

Фіміам — запашна речовина, яку використовують у церковній службі.

Єпископ — вищий духовний чин у християнській церкві.

Русалонька

(Скорочено)

Далеко, у відкритому морі, вода така синя, немов пелюстки волошок, і така прозора, ніби найчистіше скло, — проте й глибоко там! Жоден якір не дістане дна. Внизу, на морському дні, живуть русалки.

Не подумайте, що там на дні лише голий білий пісок, — ні, там ростуть дивовижні дерева й квіти, з такими гнучкими стеблинами та листям, що вони ворушаться, як живі, при найменшому русі води. Риби, великі й маленькі, мелькають між гіллям, зовсім так, як у нас у повітрі пташки. У найглибшому місці стоїть палац морського царя. Стіни його з коралів, високі і стрілчасті вікна з найпрозорішого бурштину, а дах з черепашок, які розкриваються і закриваються від припливу та відпливу. Це надзвичайно красиво, тому що всередині кожної черепашки лежить блискуча перлина.

І. Винник. Ілюстрація до казки «Русалонька»

Морський цар давно вже овдовів, і його хазяйством відала стара мати, жінка розумна, але дуже горда своїм високим походженням; вона носила на хвості цілу дюжину устриць, тоді як інші знатні дами мали право носити по шість.

Проте загалом вона була достойна жінка, варта всіляких похвал, особливо ж тим, що дуже любила своїх маленьких внучок, морських царівен. Їх було шестеро, прегарних дівчаток, але кращою за всіх була наймолодша. Вона була ніжна й прозора, немов пелюстка троянди, з очима синіми, як глибоке море; але, як і інші русалоньки, не мала ніг, замість ніг у неї був риб’ячий хвіст.

Навколо палацу був великий сад з вогненно-червоними і темно-блакитними деревами. Листя та гілля на них весь час коливалося, і фрукти сяяли, наче золото, а квіти — як палаючі вогні. Земля була посипана дрібним-дрібним піском, ледь блакитним, як сірчане полум’я. І скрізь на морському дні все мало ледь блакитний відблиск, — можна було подумати, що ти перебуваєш не на морському дні, а десь високо в повітрі... У безвітря можна було навіть побачити сонце; воно здавалося пурпуровою квіткою...

Кожна з маленьких царівен мала свою місцинку в саду, де могла копати й саджати квіти, як бажала. Одна зробила собі квітничок у вигляді кита, другій заманулось, щоб її грядка була схожа на маленьку морську русалку, а наймолодша зробила свою грядку круглою, як сонце, посадила на ній такі ж, як воно, червоногарячі квіти.

Поміркуй!

• Як ти гадаєш, які деталі підводного світу, описані автором, є реальними, а які фантастичними, казковими?

• Зіскануй QR-код і подивися пізнавальне відео «Морські мешканці» та перевір свої припущення.

• За допомогою яких художніх засобів автор описує море, підводний світ, зовнішність русалоньки? Яким роблять опис ці засоби?

• Чим русалонька відрізняється від своїх сестер? Як ти гадаєш, чого вона найбільше прагнутиме в житті?

Дивною дівчинкою була ця русалонька — такою тихою, задумливою... Сестри її прикрашали свої грядочки різними дивовижними речами, які потрапляли сюди з розбитих кораблів, а в її куточку... стояла лише одна прекрасна мармурова статуя хлопчика, що упала на дно моря з якогось загиблого корабля.

Не було більшої втіхи для русалоньки, як слухати про життя людей там, нагорі. Стара бабуся мусила розповідати їй усе, що тільки знала про кораблі, міста, про людей, про тварин. Найбільше подобалось русалочці і дивувало її, що квіти на землі пахнуть — не те що тут, у морі! — що ліси там зелені, а рибки, які живуть на деревах, так дзвінко й хороше співають. Бабуся називала «рибками» пташок.

— Коли вам мине п’ятнадцять років, — казала бабуся, — вам теж дозволять випливати на поверхню моря, сидіти там при світлі місяця на скелях і дивитися на величезні кораблі, що пропливатимуть мимо...

Та ніхто з них так пристрасно не жадав виплисти швидше на поверхню моря, як наймолодша.

Скільки ночей простояла вона коло відчиненого вікна. Вона бачила місяць і зірки. Правда, крізь воду вони світилися досить тьмяно, проте здавалися далеко більшими.

Нарешті старшій царівні сповнилось п’ятнадцять років, і їй дозволили піднятися на поверхню моря.

Коли вона повернулась — розповідям не було краю. Але найкраще, казала вона, лежати при світлі місяця на піщаній косі і милуватися великим містом на березі. Там, ніби сотні зірочок, горіли вогні, чути було музику, гомін людей, гуркіт екіпажів, там височіли гостроверхі вежі, лунали дзвони. Так, саме тому, що їй не можна було туди потрапити, це її вабило найдужче.

Поміркуй!

• Зверни увагу на опис русалками світу людей. Які враження справляють на тебе ці описи?

• Як старші сестри поводяться на поверхні, як сприймають світ? Назви їх спільні й відмінні риси характеру. Обґрунтуй свою думку цитатами.

• Розкажи, як сприйме людський світ наймолодша русалонька.

О! Як слухала ці оповідання наймолодша сестра!...

Наступного року й друга сестра одержала дозвіл піднятися з води нагору. Вона виринула в ту мить, коли заходило сонце, і вирішила, що прекраснішого за це видовище не може бути...

Минув ще рік, і випливла третя сестра... Вона побачила чудові зелені пагорки, вкриті виноградом, палаци і будинки виглядали з прекрасних лісів. Вона чула, як співали пташки, а сонце так сяяло і пекло, що русалка мусила часто поринати у воду, щоб освіжити своє палаюче личко. У невеликій бухті русалка помітила зграйку маленьких людських дітей. Русалка хотіла погратися з ними, але вони злякались і втекли, а замість них прибігла маленька чорна тваринка — це був собака...

Четверта сестра не була такою сміливою. Вона трималася посередині, у відкритому морі, і потім розповідала, що це найкраще. Куди не поглянь, на багато миль навколо море, а небо — ніби перевернутий велетенський скляний купол...

Та ось надійшла черга п’ятої сестри. Її день народження припав на зиму. Море було зовсім зелене, і скрізь плавали крижані гори, схожі на величезні перлини. Гори були найвигадливіших форм і сяяли, як діаманти. Русалонька сіла на найвищу крижану гору, вітер розвівав її довге волосся, і всі моряки перелякано обходили ту гору, де вона сиділа.

Та надвечір небо затяглось хмарами, замиготіла блискавка, загримів грім, зчорніле море підносило високо і кидало вниз крижані брили. На всіх кораблях згортали паруси. Люди металися від жаху. А русалка сиділа спокійно на плавучій крижаній горі і милувалась, як вогневі блискавки зиґзаґами борознили небо.

Взагалі кожна з сестер, яка тільки випливала вперше, була в захопленні від усього нового.

Але, ставши дорослими дівчатами й одержавши дозвіл плавати скрізь, де хотіли, вони швидко звикли до всього і були вже байдужі до того, що бачили...

Коли вечорами сестри підіймалися над водою, наймолодша русалочка лишалась сама-самісінька, дивилась їм услід, і, здавалося, їй дуже хотілося заплакати, але ж у русалок нема сліз.

Нарешті і їй минув п’ятнадцятий рік.

— От і тебе виростили, — сказала їй бабуся. — Йди сюди, я причепурю тебе так само, як і твоїх сестер. — І вона одягла на голівку русалочці вінець з білих лілей. Кожна пелюстка лілеї була половинкою перлини. Потім стара наказала вісьмом великим устрицям причепитися до хвоста царівни — щоб усі знали про її високе походження...

І. Винник. Ілюстрація до казки «Русалонька»

О! З якою охотою скинула б русалонька з себе усі ці розкішні убори і важкий вінець.

Ясно-червоні квіти з її садка личили б їй далеко більше, та що поробиш!

— Прощавайте, — мовила вона і легко та плавно, наче бульбашка, піднялася з води нагору. Сонце тільки-но зайшло, коли вона підвела голову над водою, але хмари ще палали пурпуром і золотом, і в блідому рожевому небі засвітилася вечірня зірка. Повітря було м’яке й свіже, а море зовсім спокійне.

Неподалечку стояв великий корабель з трьома щоглами... З корабля лунали музика і співи, а коли звечоріло.., корабель засвітився сотнями різнобарвних ліхтариків.

Русалочка підпливла до вікна каюти, і коли хвиля підносила її вгору, вона могла зазирнути в прозоре скло. У каюті зібралось багато пишно вбраних людей, але найвродливішим був молодий принц з великими чорними очима. Йому, певне, було не більше шістнадцяти років. Саме святкували день його народження, тому на кораблі і було так весело та розкішно.

О! Який гарний був молодий принц!

Було вже пізно, а русалонька все не могла відвести очей від корабля і прекрасного принца.

Насувала страшна негода! Матроси кинулися згортати паруси. Великий корабель хитало в оскаженілому морі, вода здіймалася, наче величезні чорні гори. Та корабель пірнав, як лебідь, між високими горами і виринав знову. Русалоньці все це здавалося веселою прогулянкою, але моряки почували себе інакше. Корабель скрипів і тріщав, грубі дошки гнулися від сильних ударів хвиль. От ґрот-щогла, наче очеретинка, зломилась посередині, корабель ліг на бік, і вода полинула в трюм. Лише тепер русалонька зрозуміла, яка небезпека загрожує кораблю...

Коли корабель зовсім розвалився, вона побачила, що принц тоне в глибокому морі. Спочатку вона навіть зраділа, що він спускається до них, та згадала, що люди не можуть жити у воді... Ні! Він не повинен умерти! Вона попливла між балок та дощок, зовсім забувши, що вони можуть її розчавити... Та от, нарешті, вона наздогнала принца.

Він майже зовсім знесилів... Він би загинув, коли б не з’явилась русалонька. Вона підвела його голову над водою і здалася з ним на волю хвиль...

Поміркуй!

• За допомогою яких кольорів автор зображує спокійне і бурхливе море?

• Які почуття переживає русалонька під час першої подорожі на поверхню? На підтвердження своєї думки використай цитати з твору.

• Про які риси вдачі героїні йдеться в цьому епізоді?

• Подумай, як закінчиться ця небезпечна пригода.

На ранок лиха негода минула, та від корабля не лишилось ані трісочки. Сонце підвелося знову над водою, червоне, сяюче, і його проміння ніби повертало щокам принца їхні живі барви.

Русалочка поцілувала високе гарне чоло, відкинувши з нього волосся... Вона поцілувала його ще раз, палко бажаючи, щоб він лишився живий.

Нарешті вона побачила перед собою тверду землю, високі блакитні гори...

Коло самого берега росли чудові зелені ліси, а трохи вище видно було якусь будівлю.

В саду росли лимони й помаранчі, а коло брами височіли пальми. Море утворило тут маленьку бухту.

Туди, просто до берега, підпливла русалонька з прекрасним принцом. Вона поклала його на пісок, дбайливо піднявши йому голову так, щоб її гріло сонячне проміння.

К. Бірмінґем. Ілюстрація до казки «Русалонька»

В цей час задзвонили дзвони у великому білому будинку і в сад вийшло багато молодих дівчат. Тоді русалонька відпливла далі, сховалась за камінням... Звідти вона почала стежити, що станеться з її бідним принцом.

Незабаром до цього місця наблизилась молоденька дівчина. Вона спочатку дуже злякалась.., а тоді покликала багато людей, і русалонька побачила, що принц прийшов до пам’яті й усміхнувся всім навколо. Тільки їй не усміхнувся, бо не знав, що це вона врятувала йому життя.

Їй стало дуже сумно, і, коли принца відвели у великий будинок, вона, зажурена, опустилася під воду й повернулася до батьківського палацу.

Завжди була русалонька тихою та задумливою, а тепер стала ще мовчазнішою...

І. Винник. Ілюстрація до казки «Русалонька»

Тільки одна втіха була у неї — сидіти в своєму маленькому садку, оповивши ніжними руками мармурову статую, схожу на принца...

Нарешті вона не змогла вже витримати і розповіла про все одній з сестер; одразу ж узнали про це й інші сестри, а втім, не тільки вони самі, а ще дві-три русалки, які про це нікому не сказали, крім своїх найближчих подруг. Одна з русалок знала дещо про принца — знала, звідки принц і навіть де його королівство.

— Пливімо разом, сестричко, — мовили сестри і, сплівшись руками, попливли до того місця, де, як розповідали, стояв замок принца.

Палац був збудований з ясно-жовтого блискучого каменю з широкими мармуровими сходами, які спускалися просто до води. Розкішні визолочені бані височіли над дахом, навколо всього будинку стояли мармурові статуї...

Тепер знала русалонька, де живе принц, і часто ввечері та вночі припливала сюди сама. Вона наважувалась пропливати вузьким каналом під мармуровий балкон, що кидав на воду довгу тінь. Тут вона зупинялась подовгу, дивилася на молоденького принца, а він гадав, що сидить сам у місячному сяйві...

Часто ночами, коли рибалки з смолоскипами виходили в море по рибу, вона чула стільки хорошого про принца. Вона раділа, що врятувала йому життя.

А він нічого не знав про це, і навіть приснитися вона йому не могла.

Все дужче і дужче починала русалочка любити людей, все сильніше тягнуло її до них. Люди могли на своїх кораблях перепливати моря, підніматися на високі гори аж під самісінькі хмари, і земля, простягалася з своїми лісами, полями ген-ген далеко, куди далі, ніж сягало її око... Тоді русалочка звернулась до старої бабусі, яка знала добре «вищий світ», як вона вірно називала землю над водою.

— Якщо люди не тонуть, — питала русалочка, — вони можуть жити вічно? Чи вмирають так само, як і ми?

— Так, — відповіла стара. — Вони також умирають, і їхнє життя ще коротше за наше...

— Я віддала б усі свої сотні років, щоб тільки один день бути людиною, — мовила зажурено русалонька.

— Про це ти не повинна думати! — сказала стара.

— Невже нічого не можна зробити, щоб стати людиною? — спитала русалонька.

— Ні, — відповіла стара. — Тільки тоді це можливо, якщо хтось з людей полюбить тебе так, що ти станеш йому дорожчою за батька й матір... Але цього ніколи не буде. Те, що тут, у морі, є красивим — твій риб’ячий хвіст, там, на землі, вважають бридким... На їхню думку, щоб бути гарною, треба обов’язково мати дві незграбні підпірки — «ноги».

Русалочка глибоко зітхнула і сумно подивилась на свій риб’ячий хвіст.

Увечері було надзвичайно. Такої пишноти ніколи не буває на землі. Стіни й стеля великого танцювального залу були з товстого, але прозорого скла. Сотні велетенських черепашок, рожево-червоних та трав’янисто-зелених з блакитними вогниками лежали рядами вздовж стін...

Поміркуй!

• Якими деталями автор передає тяжкі душевні переживання дівчини?

• Чому русалонька так довго мовчала, але потім поділилася своєю таємницею з сестрами? Поясни свою думку

• Які душевні якості виявили у цій ситуації сестри?

Русалонька співала краще від усіх... І на одну мить радість сповнила її серце, адже вона знала, що кращого голосу нема ні в кого. Але незабаром згадала знову про той верхній надводний світ... Русалонька непомітно вислизнула з батьківського палацу... Крізь воду до неї долинали звуки валторни, і вона думала: «От, напевне, він знову катається там, нагорі, він, якого я люблю більше за батька і матір, він, про якого всі мої думки і в руки якого я віддала б усе щастя свого життя... Поки мої сестри танцюють у батьківському палаці, я попливу до морської відьми».

І. Винник. Ілюстрація до казки «Русалонька»

І русалонька попливла зі свого садка до бурхливого виру, за яким жила відьма...

Відьма звала це місце своїм торф’яним болотом. За ним стояв дім відьми серед дивовижного химерного лісу. Замість дерев та кущів у ньому були поліпи — напівтварини, напіврослини. Здавалося, стоголові змії росли з землі...

Русалонька зупинилась. Її серце стукотіло від страху...

Та от вона опинилась на широкій болотяній лісовій галявині...

Тут же сиділа сама морська відьма й годувала з рота жабу, як люди годують цукром маленьких канарочок.

— Я знаю вже, чого ти хочеш, — мовила морська відьма. — Ти хотіла б позбутися свого риб’ячого хвоста і замість нього мати дві підпірки, як у людей, і ходити, щоб молодий принц полюбив тебе! — І відьма голосно й огидно засміялась...

Поміркуй!

• Подискутуй з однокласниками/однокласницями щодо того, хто має рацію — Русалонька чи її бабуся? Який світ кращий — підводний чи земний? Русалоньку привабив «вищий» світ тільки після того, як вона закохалася, чи так було й раніше? Обґрунтуй судження уривками з твору

• Перечитай опис балу. Намалюй у зошиті веселку з кольорів, які там згадано. З якою метою автор їх використовує? Які почуття, асоціації викликають ці кольори?

— Ти якраз прийшла своєчасно, — вела далі відьма. — Як приготую тобі один напій. Тоді твій хвіст подвоїться і перетвориться, як скажуть люди, в дві чарівні ніжки. Але тобі буде боляче, тобі здаватиметься, ніби гострий ніж розтинає тебе наскрізь. Кожен, хто погляне на тебе, казатиме, що ти найчудовіше людське створіння. Ти збережеш свою легку ходу, жодна танцівниця не ступатиме так плавно, як ти, але при кожному кроці... здаватиметься, ніби ти ходиш по гострих ножах, і ноги твої обливатимуться кров’ю. Якщо згодна ти перетерпіти все, я допоможу тобі.

І. Винник. Ілюстрація до казки «Русалонька»

— Згодна, — мовила русалонька тремтячим голосом і подумала про принца.

— Але знай, — сказала відьма, — як тільки ти матимеш людський вигляд, ти вже ніколи не зможеш знову стати русалкою! Ти вже ніколи не поринеш у воду до своїх сестер і до батьківського палацу. І коли принц не полюбить тебе дужче за батька й матір, так, що всі думки його будуть з тобою, і священник не з’єднає ваші руки, першого ж ранку, коли він одружиться з іншою, твоє серце розіб’ється і ти станеш морським шумовинням.

— Нехай! — сказала маленька русалонька.

— Але ти повинна й мені заплатити!.. У тебе найчарівніший голос..., але цей голос ти повинна віддати мені.

— Що ж тоді лишиться у мене?

— Твоє чудове личко, — відповіла відьма, — твоя легка хода, твої промовисті очі. Цього досить, щоб зачарувати людське серце. Висунь свій маленький язичок, я відріжу його як плату, і ти одержиш міцний напій.

— Хай буде так! — мовила русалонька, і відьма поставила казан, щоб зварити своє чар-зілля.

— Ось тобі! — сказала відьма й відрізала маленькій русалоньці язик.

Русалонька випила вогненний густий напій, і їй здалося, ніби двосічний меч простромив наскрізь її ніжне тіло; вона впала непритомна і лежала, як мертва.

Поміркуй!

• Перекажи, які випробування мужньо долає русалонька. Вона — тендітне, беззахисне створіння. Що дає їй відвагу? Про що це свідчить?

• Як ти гадаєш, чи вистачить дівчині чарівності без голосу, щоб закохати в себе принца?

Коли над морем засяяло сонце, русалонька прийшла до тями, відчуваючи гострий пекучий біль. Але перед нею стояв прекрасний молодий принц, не відводячи від неї своїх чорних, як вуглинки, очей. Русалонька опустила очі додолу й побачила, що в неї нема вже риб’ячого хвоста, а є дві чудові маленькі білі ніжки... Принц спитав, хто вона і звідки прийшла... Говорити вона не могла. Тоді принц взяв її за руку і повів у замок.

Як і казала відьма, при кожному кроці їй здавалося, ніби вона ступає по гострих голках та ножах, але русалонька терпляче долала біль. Вона йшла рука в руку з принцом, легка, мов повітря, і він, як і всі, милувався її дивною легкою ходою.

К. Бірмінґем. Ілюстрація до казки «Русалонька»

Русалоньку одягли в довгі шовкові та муслінові вбрання, вона здавалась найкрасивішою за всіх у замку... Прийшли прекрасні невільниці.., почали співати перед принцом та його батьками. Одна з них співала особливо добре, і принц заплескав їй... Маленькій русалоньці стало сумно, вона знала, що вміла співати далеко краще за всіх. «О, коли б він знав, що я для того, щоб бути з ним...».

Потім невільниці почали танцювати. Тут і русалонька підняла свої прекрасні білі руки, підвелась на кінчики пальців і полетіла по залу в надзвичайному танку. Так ще ніхто ніколи не танцював. З кожним рухом її краса ставала ще помітнішою, а її очі промовляли аж до самого серця.

Усі були в захопленні, а найдужче принц, який назвав її своїм маленьким знайденятком. Принц сказав, що вона завжди мусить бути коло нього, і їй дозволили спати на оксамитовій подушці перед дверима його кімнати.

Він наказав пошити їй хлоп’яче вбрання, і вона могла їздити з ним верхи... Вони сходили на високі гори, і хоча її ніжки обливалися кров’ю.., та вона сміялася і йшла за принцом...

А вдома, в палаці принца, вночі, коли всі спали, вона... опускала палаючі вогнем ніжки в холодну воду і думала про рідних там, на дні морському.

Якось уночі туди, де вона сиділа над водою, припливли... її сестри.

Сестри пізнали її і розповіли, скільки суму вона їм усім завдала.

День по дню ставала русалонька все милішою принцові, він любив її, але... йому й на думку не спадало, що він може зробити її королевою...

Поміркуй!

• Розкажи про почуття й переживання русалоньки у товаристві принца. Обґрунтуй свої твердження словами з тексту. Чи була щасливою дівчина в ці дні?

• Подумай, чим може закінчитися мандрівка принца?

«Хіба ти не любиш мене найдужче від усіх на світі?» — здавалось, питали очі маленької русалоньки.

— Так, ти мені наймиліша, — казав принц, — тому що в тебе найкраще серце на світі,.. і ти схожа на одну юну дівчину... Якось я плив на кораблі, він розбився, хвилі викинули мене на берег коло святого монастиря, де живе багато молодих дівчат; наймолодша з них знайшла мене на березі і врятувала мені життя... Вона єдина, яку я можу полюбити на світі.

«Ох, він не знає, що це я врятувала йому життя», — думала русалонька, — це я винесла його з морських хвиль на берег.... Я бачила цю гарну дівчину, яку він любить більше за мене! — І русалонька глибоко зітхала, бо плакати вона не вміла.

Та от почали гомоніти, що принц має одружитися з красунею, дочкою сусіднього короля, і вже споряджали для мандрівки багатий корабель.

Принц поїде до сусіда ніби для того, щоб познайомитися з його країною, а насправді, щоб побачити його дочку.

— Я мушу їхати! — сказав він їй. — Я мушу побачити прекрасну принцесу, мої батьки хочуть цього, але вони ніколи не примусять мене, щоб я обрав її своєю нареченою. Я не можу її полюбити. Якщо мені вже й доведеться колись обирати наречену, а візьму тільки тебе...

Поміркуй!

Подискутуй з однокласниками/однокласницями: чому принц віддав перевагу принцесі, а не русалоньці? Чи можна засуджувати його за такий вибір?

Ясної місячної ночі, коли всі спали, крім рульового, вона сіла на борт корабля і стала дивитися в прозору воду.

От випливли і її сестри над водою, вони сумно дивилися на неї і ламали в розпачі свої білі руки. Вона кивнула їм голівкою.., але підійшов корабельний юнґа, і сестри вмить поринули у глибину.

На ранок корабель спустив паруси в гавані... сусіднього королівства.

Щодня влаштовували нове свято. Бали й вечори відбувалися один за одним, але принцеси ще не було в столиці. Казали, вона виховувалась десь далеко звідси, в святому монастирі.

Нарешті прибула й вона.

Русалочка жадібно вдивлялася в неї і мусила визнати, що ніколи ще не бачила такого вродливого й милого личка. Шкіра принцеси була ніжна й чиста, а з-під довгих темних вій усміхалися темно-сині лагідні очі.

К. Бірмінґем. Ілюстрація до казки «Русалонька»

— Це ти! — сказав принц. — Це ти врятувала мені життя!..

І він міцно притиснув до серця свою наречену.

— О, я такий щасливий! — казав він русалоньці. — Ти радітимеш моєму щастю, адже ти любиш мене дужче, ніж будь-хто...

Дзвони дзвонили, герольди їздили по вулицях і оголошували про заручини принца. Перед вівтарями в дорогоцінних срібних лампадах курилися пахучі фіміами. Наречений та наречена подали одне одному руки, і єпископ поблагословив їх.

Русалонька, одягнена в шовк і золото, тримала шлейф молодої, але.. вона думала про... все те, що вона втрачала з життям.

Русалонька згадала той вечір, коли вперше виринула з моря і побачила таку ж розкіш і веселощі, і вона також закружляла в танці...

Вона літала, ніби ластівка в повітрі. Її тендітні ніжки різало, ніби гострими ножами, але вона не відчувала цього. Її серце різало далеко болячіше. Вона знала, що останній вечір бачить його, того, для якого покинула своїх рідних, свою батьківщину, віддала свій чарівний голос...

К. Бірмінґем. Ілюстрація до казки «Русалонька»

Тихо й спокійно стало на кораблі... Русалочка обіперлась білими руками на борт корабля і дивилась на схід... Вона знала — перше сонячне проміння уб’є її. Раптом вона побачила своїх сестер... Вони були бліді..., і їхнє довге волосся вже не розвівалося на вітрі...

— Ми віддали своє волосся відьмі, щоб вона допомогла нам врятувати тебе... Вона дала нам ніж... До сходу сонця ти встромиш його в серце принца, і коли його тепла кров бризне тобі на ноги, вони зростуться в риб’ячий хвіст, і ти знову станеш русалкою, поринеш глибоко в море і житимеш свої триста років... Поспішай! За кілька хвилин зійде сонце і ти помреш!

Русалонька трохи відгорнула пурпурову завісу шатра й побачила, що голівка прекрасної молодої лежить на грудях у принца.

Русалка схилилась і поцілувала принца в лоб... А той і вві сні вимовив ім’я молодої дружини: тільки вона одна була в його думках. Ніж затремтів у руках русалоньки, вона кинула його геть у море. Там, де він упав, ніби краплини крові виступили на воді. Ще раз поглянула русалонька на принца... і кинулася з корабля у море.

Над морем зійшло сонце. Його проміння падало ласкаво и тепло на мертвотно-холодне морське шумовиння...

Русалонька відчула, що й вона стає такою ж, як вони, дужче й дужче відділяється від морського шумовиння.

— Куди ж я йду? — спитала вона, злітаючи в повітря.

— До дочок повітря! — відповіли вони. — Ми розносимо в повітрі пахощі квітів і даємо людям відраду і зцілення. Ти, бідна русалонько, усім своїм серцем прагнула до того ж, що й ми, ти любила й страждала, летімо ж із нами...

І русалонька звела прозорі руки до сонця, і на її очах вперше з’явилися сльози.

На кораблі знову лунав гомін, вирувало життя. Вона побачила принца з його гарною дружиною, які скрізь шукали її. Невидимо русалочка поцілувала молоду в чоло, усміхнулась принцу і разом з іншими дочками повітря полинула в рожеву хмарку, що пливла в небі.

(Переклад О. Іваненко)

Поміркуй!

• Ілюстрації до книжок — це окремий вид мистецтва (живопису). Чи сподобалися тобі ілюстрації до казки Ірини Винник і Крістіана Бірмінґема? Чому? Який із цих двох живописних образів русалоньки ближчий до того, що створив Г. К. Андерсен? Зверни увагу на відмінності в кольорах у роботах художниці та художника.

• Що, на твою думку, вони підкреслюють саме таким кольорописом?

Поміркуй!

• Які враження справила на тебе казка? Як змінювався твій настрій у процесі читання? Чи вдавалося тобі передбачувати, що буде далі?

• Який епізод твору тебе найбільше порадував, а який засмутив?

• Повернися ще раз до дискусії бабусі й русалоньки, чий світ кращий — підводний чи людський. Чи змінилися твої судження після прочитання казки? Чого бракувало русалоньці у її світі, чого вона шукала на землі?

• Як ти гадаєш, кохання героїні та принца завершилося нещасливо саме і тільки тому, що вона істота з іншого світу? А могло б таке ж нерозуміння виникнути між двома людьми? Чому? То що у казці є фантастичним, а що життєвою реальністю?

• Зверни увагу на портрети русалоньки і принца, проаналізуй їхні вчинки та стисло схарактеризуй ці образи.

• Визнач основну думку казки.

Літературознавчий клуб

Наразі довідаємося про автора цього зворушливого твору. Ганс Крістіан Андерсен (1805-1875) народився у містечку Оденсе на острові Фюн у Данії. Усе тут живе і дихає морем. Не дивно, що казкар дуже любив і захоплено описував море.

Ганс Крістіан Андерсен

Виростав хлопчик в убогій родині шевця і пралі. Батьки багато й тяжко працювали, але оточували єдиного сина любов’ю й турботою. Батько майстрував йому вигадливі іграшки, вечорами читав цікаві історії і так прищепив любов до книжки. Мама розповідала безліч народних казок, співала пісень.

Ганс був сором’язливим, мовчазним, мрійливим хлопчиком. Більшість часу він проводив на самоті. Любив грати в ляльковий театр, влаштовував домашні спектаклі, придумував різні чудернацькі історії.

Поміркуй!

Знайди Данію на мапі Європи й уявно проклади маршрут, яким можна дістатися з України до батьківщини письменника.

Коли помер батько, одинадцятирічний хлопчик сам мусив заробляти собі на прожиття, ще й допомагати мамі та маленькій сестричці. Працював підмайстром на фабриці.

Заробивши гроші, упросив матір відпустити його до столиці Данії — Копенгагена. Там хлопцеві довелося дуже тяжко. Понад усе він мріяв про театр і навіть потрапив туди. Але в нього не помітили особливого акторського хисту і звільнили. Хлопець бідував. Винаймав закуток у найбіднішому районі міста.

Майбутній письменник був дуже наполегливим. Він зосередився на літературній праці — писав вірші, пісні, п’єси, романи. Дуже багато подорожував. Мандри давали йому натхнення і враження для творчості.

Літературознавчий словничок

Портрет — опис зовнішності героя/героїні (людини, тварини чи фантастичної істоти), що дає уявлення про його/її характер та авторське ставлення до нього/неї.

Перша збірка творів Г. К. Андерсена «Казки, розказані для дітей» побачила світ напередодні Різдва 1835 року. Відтоді до кожного Різдва письменник видавав нову книжку, а данці сприймали її як чудовий святковий подарунок для своєї родини.

Письменник створив понад 150 казок. Найпопулярніші з них — «Дівчинка з сірниками», «Дюймовочка», «Нове вбрання короля», «Кресало», «Оле-Лукойє», «Снігова королева», «Принцеса на горошині», «Русалонька», «Соловей», «Бридке каченя», «Стійкий олов’яний солдатик» та інші. Вони зворушують насамперед красою людських почуттів — вірності, доброти, співчуття, кохання. У казках Г. К. Андерсена правда долає кривду, справедливість перемагає над обманом і підступністю. Ці твори вчать бачити й цінувати красу світу, радіти життю.

Скульптура «Принцеса на горошині» (м. Київ). Скульптор К. Скритуцький

Казки Андерсена не завжди щасливо закінчуються. Іноді трапляються трагічні епізоди. Але таке реальне життя. І письменник закликає читачів/читачок робити все, щоб воно стало кращим, добрішим, людянішим.

У зрілому віці до письменника приходить справжня світова слава. Його нагородили найвищими орденами багатьох країн.

Г. К. Андерсен у зрілому віці

У Копенгагені казкареві встановлено величний пам’ятник. У його рідному місті засновано музей Андерсена. 1956 року затверджено престижну міжнародну премію імені Андерсена за найкращу дитячу книжку. Часто її називають «Нобелівською премією для дитячої літератури».

Міжнародний день дитячої книжки щороку відзначають 2 квітня — у день народження славетного казкаря.

У колі мистецтв

За казками Г. К. Андерсена знято кінофільми, поставлено мюзикли (музично-танцювальні вистави), написано картини, музичні твори.

Особливо захоплює глядачів та глядачок серіал анімаційних фільмів «Русалонька», знятих кінокомпанією Волта Діснея. З’явилися вони вже і в 3D-форматі.

Постер мультфільму «Русалонька» (США, реж. Р. Клементс, кінокомпанія В. Діснея, 1989 р.)

Подивись одну серію мультфільму (чи й усі). Зверни увагу, мультфільм лише частково відтворює сюжет казки, додано багато інших персонажів та історій. Порівняй образи русалоньки у казці та в мультфільмі. Який із них тобі видається цікавішим, зворушливішим? Чому?

Читай і досліджуй!

А тепер пройди обіцяний нами на початку теми тест на спостережливість. Дай відповіді на запитання.

1. Скільки років живуть русалки?

2. Скільки років русалоньці на початку казки?

3. У якому епізоді автор порівнює русалоньку з ластівкою, яку переслідують?

4. У казці згадані лебеді. Де саме?

5. Через увесь твір проходить образ сонця. Пригадай, де він згадується? Яку думку автор підкреслює цим образом?

Пам’ятник (статуя) Русалоньці в гавані Копенгагена — символ столиці Данії. Скульптор Е. Еріксен

Пам’ятник Г. К. Андерсену і гидкому каченяті — найзручніший для лазіння (м. Нью-Йорк, США)

Підсумуй!

• Що нового ти довідався/довідалася, прочитавши казку?

• Назви основні епізоди казки «Русалонька». Стисло перекажи один із них.

• Чому Г. К. Андерсен став саме письменником-казкарем і так співчував у своїх творах бідним людям?

• Що таке портрет у літературі? Знайди в тексті казки та зачитай портрети персонажів.

• Що фантастичне, а що реальне у цій казці?

• Який, на твій погляд, епізод «Русалоньки» є найбільш хвилюючим? Зіскануй QR-код, відкрий аудіокнижку казки і знайди цей епізод. Уважно прослухай його у професійному виконанні. Проаналізуй, наскільки майстерно прочитано цей текст.

• Стисло сформулюй головну думку твору.

• Оціни за допомогою смайлика свої знання про творчість Г. К. Андерсена матеріалу цього розділу підручника.

Читацьке дозвілля

Цікаво і змістовно організувати своє читацьке дозвілля ти зможеш, скориставшись QR-кодом.