Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Міляновська

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Лі Бо

(701-762)

Видатний китайський поет Лі Бо (друге ім’я — Тай-бо¹) був непересічною особистістю і вважав, що саме він покликаний відродити, «очистити і передати» дух старих народних пісень.

Його вірші — бездоганні за формою, пройняті даоським світовідчуттям — були відразу визнані надзвичайним явищем у китайській поезії. Лі Бо ще за життя став класиком, його віршами захоплювалися, їх цитували та переписували.

Усебічна обдарованість Лі Бо, сина успішного торговця, виявилася рано. У п’ять років він тримав пензлик як дорослий², у вісім знав напам’ять конфуціанські книги, у десять бездоганно володів літературним стилем і писав вірші, які викликали захоплення довколишніх. Лі Бо отримав конфуціанську освіту, однак ще в юності почав вивчати священні даоські книги.

Виняткові знання відкривали перед юнаком можливість успішної кар’єри на державній службі. Але він відмовився складати іспити на посаду чиновника і в 718 році вирушив у гори, щоб знайти там даоського самітника й стати його учнем. Однак життя зробило несподіваний поворот, і в 719 році Лі Бо приєднався до ватаги «героїв» (женьсе), як називали в Китаї народних лицарів, що заступалися за бідних і скривджених, розправлялися з багатими та кривдниками. За першим покликом герої кидалися в бій, щоб відновити порушену справедливість. Їх вирізняло прагнення свободи, сміливість і безмежна широта натури. Ці якості повною мірою були притаманні Лі Бо, й він провів із женьсе кілька років, відзначившись як мужністю, так і нечуваною щедрістю (юнак роздав бідним більшу частину батьківського спадку).

У 721 році Лі Бо вдруге йде в гори до даоського наставника і проводить там п’ять років. Це були роки напруженого внутрішнього самовиховання — «вирощування духу», як говорили наставники-даоси. Однією з умов такого самовиховання була повна відмова людини від свого «я» і злиття із природою. За словами поета, йому вдалося досягти такого єднання з природою, що навіть птахи і звірі перестали його боятися. Так остаточно сформувався світогляд поета. Лі Бо, прагнучи «природності», не зважав на умовності та обставини, був вільним і натхненним у творчості.

¹ У китайців першим пишеться прізвище, а другим ім’я, тобто прізвище поета — Лі, а ім’я — Бо (або Тай-бо).

² Ієрогліфи писали (власне малювали тушшю) точними і швидкими рухами стовпчиками справа наліво, двічі не проводячи пензлем по одному і тому самому місцю. Щоб написати бездоганний ієрогліф, потрібні тверда рука, тривала практика («протерти до лисини тисячу пензлів» — казали китайці) та естетичний смак, аби засвоїти різні стилі написання («кігті тигра», «цибулини, що впали», «листок, який об’їла гусінь»). Професійно написана сторінка сприймалася як витвір мистецтва, а каліграфія була окремим видом мистецтва.

У 25 років, завершивши навчання в даоського наставника, Лі Бо вирушив у мандри країною, які тривали 16 років. У цей час у Китаї вже гриміла його поетична слава — вірші Лі Бо були відомі й селянинові, й князеві. Знаний поет князь Хе Чжичжан, ознайомившись із творчістю Лі Бо, вражено вигукнув: «Ти безсмертний геній, з небес в покарання на землю скинутий».

Молодий Лі Бо усвідомлював власну геніальність і бачив, як легко йому дається те, на що інші клали ціле життя, — він був видатним знавцем конфуціанських та даоських книг, мудрецем, який міг годинами вести філософські бесіди, бездоганним каліграфом, чудовим музикантом, майстром меча та рукопашного бою. Водночас у його стосунках із людьми не було ані краплі зарозумілості чи пихи. Виділяючись навіть зовні величезним зростом (деякі біографи вважають, що його зріст був 2 м 10 см) і надзвичайно гучним голосом, поет завжди вирізнявся простою, демократичною поведінкою.

Лі Бо при імператорському дворі

Коли Лі Бо був уже знаменитим поетом та зрілим 40-річним «мужем», його в 742 р. запросили до імператорського двору. За указом імператора Сюань-цзуна - покровителя мистецтв і літератури - було засновано Академію Ханлінь¹, куди після іспитів зараховували найталановитіших вчених і поетів. Вони мали повне державне забезпечення і повинні були займатися своїми дослідженнями, писати вірші, а за потреби — консультувати імператора. Кількість ханлінів не перевищувала двохсот чоловік, і вони були найшанованішими членами суспільства. Крім того, імператор був прихильником даоського вчення, і Лі Бо зацікавив його ще й як знавець даосизму.

Коли поет прибув до імператорського палацу, придворні з цікавістю чекали, як поведеться цей дивний південець. Освіченість Лі Бо виявилася відразу ж — ніхто з мудрих ханлінів не зміг прочитати листа, якого привіз посол одного з прикордонних племен. Лі

Бо, який під час мандрівок вивчив багато мов, не лише переклав лист, а й написав гідну відповідь на нього. Це послання поета відвернуло неминучий військовий конфлікт на кордоні.

Імператор Сюань-цзун в одязі ханліня

¹ Ханлінь — у перекладі «Ліс пензлів»; назва походить від назви парку, в якому була розташована Академія.

Імператор був вражений мудрістю та знаннями Лі Бо. Вони проводили цілі дні в бесідах. За поетичний талант, довершену каліграфію імператор призначив його членом Академії і подарував синій халат, пояс із золотими підвісками та мішечок із вишитою золотою рибкою, що було найбільшою відзнакою й найбільшою імператорською милістю. Однак поет уславився не лише своїми віршами, а й незалежним характером.

Прямо висловлюючи свою думку та нікому не лестячи, Лі Бо відразу нажив собі багато ворогів. Говорили, що в нього у спині є особлива кістка — кістка гордості, яка заважає поетові вклонятися. Він спав на ліжку зі слонової кості, їв із золотого посуду, їздив на дорогих скакунах з імператорської конюшні, однак, на подив придворних, зовсім не цінував ці милості, понад те, поводився навіть зухвало і міг сперечатися із самим імператором.

Прогулянка придворних в епоху Тан (картина художника Чжан Сюаня, VIII століття)

Імператор під тиском дружини та найближчого оточення із жалем змушений був розлучитися з Лі Бо, щедро винагородивши його. У 744 році поет знову повернувся до мандрівного життя.

Лі Бо та Ду Фу

На 744 рік припадає і його знайомство з молодим поетом Ду Фу — вони зустрілися випадково в місті Лоян, хоча Ду Фу, безумовно, знав про Лі Бо й захоплювався його віршами. Лі Бо побачив, що Ду Фу цікавий співрозмовник, вони часто зустрічалися, читали один одному свої вірші та навіть промандрували разом дві осені.

Лі Бо тлумачив другові даоські книги, навчив його розумітися на травах (даоси чудово знали властивості трав), робив разом із ним фізичні та дихальні вправи. Вони часто обмінювалися віршованими посланнями, які збереглися до наших днів.

Все завмерло в будинку. Серед книг

Усю ніч до світанку думав про вас.

Всю ніч повторюю безсмертні строфи Лі Бо.

Або в книгах шукаю оповідь про дружбу, —

пише Ду Фу («Зимового дня думаю про Лі Бо»).

З осені 745 року шляхи поетів більше не перетиналися.

Заколот Ань Лу-шаня та доля Лі Бо

755 рік був переломним у долі Китаю. Ань Лу-шань, намісник імператора в північних провінціях країни, почав заколот і оголосив себе імператором. Сюань-цзун утік на південь і зрікся престолу. Новим імператором став його син Су-цзун, який очолив вірні присязі війська. Між Су-цзуном та самопроголошеним імператором Ань Лу-шанем почалася війна.

Безладом у країні скористався шістнадцятий син імператора Сюань-цзуна — принц Лі Лінь, який командував флотом на річці Янцзи і повинен був захищати південь країни від заколотників. Лі Бо прийняв запрошення принца стати його радником. Однак швидко з’ясувалося, що Лі Лінь збирається не воювати із заколотниками, а створити в місті Нанкін власний уряд й оголосити себе імператором. Це було зрадою, і проти принца вислали війська. У березні 757 року самозванця та його спільників стратили.

Така ж доля чекала і на Лі Бо, якого також заарештували й кілька місяців тримали у в’язниці. Однак, на його щастя, урядовими військами командував генерал Го Цзи-і, якого поет, коли ще був «героєм» (женьсе), врятував від смерті. Простий солдат Го Цзи-і за ці роки став воєначальником і зміг пом’якшити вирок Лі Бо. Страту замінили на заслання в Єлан — місцевість на крайньому півдні Китаю, де лютувала малярія. Перед засланням державний злочинець Лі Бо указом був позбавлений «тіні, імені та оголошувався нічим». Однак на півдорозі до місця заслання Лі Бо наздогнала звістка про помилування всіх учасників заколоту Лі Ліня.

Через кілька років після цих подій, у 762 році, Лі Бо помер у місті Данду в будинку свого двоюрідного дядька Лі Ян-біня. За легендою, поет потонув, спробувавши впіймати відображення повного місяця в річці (за іншим варіантом легенди, — спробувавши пройти місячною доріжкою). Завдяки Лі Ян-біню збереглося понад дев’ятсот віршів знаменитого поета.

Літературний коментар

Лірика Лі Бо

Лі Бо писав про все, що входило в коло тем танської поезії. У його творчості є пейзажна лірика та вірші, пройняті тугою за старовиною; він писав про вино і дружбу, про старість і тлінність людського життя. Вірші відображають даоське бачення світу, ідею злиття з природою. Тема старовини (як епохи великих діянь і видатних людей) та даоська тема тлінності всього земного у творчості Лі Бо підняті на нечувану висоту.

Поет сповнений світової печалі та розуміння всього сущого, які ведуть його за межі буденного. У своїй поезії він створює несподівані, гіперболізовані образи, спираючись на даоську міфологію. Сила його образності вражала захоплених сучасників: поет хоче прив’язати драконів, що тягнуть колісницю із сонцем, і наповнити Ківш (сузір’я Великої Ведмедиці) вином («Пісня про тлінність людського життя»), просить хвилі Янцзи принести пригорщу сліз від рідних, а його волосся має довжину три тисячі джанів (10 км) («Пісні з осіннього берега»).

Твори китайського поета Лі Бо вирізняються простотою, лаконічністю, задушевністю і витонченістю почуттів. Бездоганно володіючи технікою віршування, Лі Бо відкинув обмеження, які накладав «новий стиль», звернувшись до традиції народної пісні. Його віршам властиві внутрішня свобода та політ фантазії.

ПЕЧАЛЬ НА ЯШМОВОМУ ҐАНКУ

На яшмових¹ сходах

біліє холодна роса.

Промокли панчохи.

Пливуть мовчазні небеса.

Дивлюсь крізь фіранку

на місяць осінній печальний —

на тихій воді він тремтить

і повільно згаса.

Переклад із китайської Леоніда Первомайського

СОСНА БІЛЯ ПІВДЕННОЇ ГАЛЕРЕЇ

Поблизу галереї

росте сосна²-одиначка —

в такої, природно,

розкидисте гілля й густе.

Вітрець навколишній

навіть на хвильку не вщухне:

йому тут воля —

тож дме він і вдень, і вночі.

Затінений стовбур

покрився плямами моху.

А в пишній хвої

повітря неначе мигтить.

Чи вдасться їй досягти

надхмарної висі?

Це ж треба рости

аж декілька тисяч чі³!

Переклад із китайської Геннадія Туркова

ПРИЗАХІДНЕ СОНЦЕ НАВІЮЄ ДУМКИ ПРО ГОРИ

Опісля дощу

заяріла паруюча зелень.

Західним рум’янцем

взялося розчахнуте небо.

¹ Яшма — напівкоштовний камінь. У Китаї він символізував таємниці буття, безсмертя і владу. Даоси називали яшму каменем безсмертя і вважали, що вона володіє магічними властивостями.

² У Китаї сосна — символ довголіття, стійкості перед складними обставинами. Також сосна є емблемою Конфуція.

³ Чі — приблизно 30 см.

Весни будівничі —

тепло і вітрець зі сходу —

Пишаються квіттям,

найкращим своїм творінням.

Та квіт опаде

і настане глибокий вечір

Це так зрозуміло! —

І я не тамую зітхання.

Одна тільки мрія —

відвідать прославлені гори,

Щоб там, окремившись,

пізнати Велике Дао!

Переклад із китайської Геннадія Туркова

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

Готуємося до роботи з твором

1. Що свідчить про те, що китайці з особливою шаною ставилися до свого фольклору?

2. Які особливості китайської поезії до III століття н. е.? Назвіть основні принципи, виведені Конфуцієм для поезії.

3. Що свідчить про надзвичайно важливе значення поезії в житті Китаю?

4. У чому полягала відмінність віршів «старого стилю» від віршів «нового стилю»?

5. Назвіть основні теми поезії епохи Тан. Як релігійні течії вплинули на розвиток китайської лірики?

6. Що вам відомо про життя і творчість видатного китайського поета VIII ст. Лі Бо?

7. У чому особливості поетичного таланту Лі Бо?

Працюємо над текстами творів

8. Який настрій навіюють картини природи у вірші Лі Бо «Печаль на яшмовому ґанку»?

9. Поміркуйте, ліричний герой відчуває до себе ворожість природи чи усвідомлює своє єднання з нею? Відповідь обґрунтуйте. А якби ви ввійшли в осінню воду, чи думали б про красу тихої води?

10. У вірші «Печаль на яшмовому ґанку» знайдіть приклади персоніфікації.

11. Випишіть у робочий зошит приклади епітетів. Яку роль у створенні настрою вірша відіграють ці епітети?

12. Як у вірші «Сосна біля південної галереї» створюється образ самотності й стійкості?

13. Прочитайте вірш «Призахідне сонце навіює думки про гори». Знайдіть зв’язок цієї поезії Лі Бо з даосизмом

14. Доведіть, що природа і людина у віршах Лі Бо становлять єдине ціле.

Узагальнюємо і підсумовуємо

15. Чому лірику китайського поета Лі Бо називають філософською?

16. Як даосизм вплинув на творчість Лі Бо?

17. Визначте теми віршів Лі Бо, поданих у підручнику.

Виконуємо творчі завдання

18. А якби ви склали вірш про природу, якою б вона постала? Який настрій ви прагнули б передати в ньому? Чому?

19. Які міфологічні образи можна було б використати у вашому вірші?