Українська мова. Профільний рівень. 10 клас. Ворон (2018)
§ 21. Складні випадки правопису м’якого знака та апострофа
Яких помилок найчастіше припускаються у словах з апострофом і м'яким знаком?
141. Прочитайте поезію Дмитра Луценка «Карпатський ноктюрн», визначте тему й основну думку. Зробіть звуковий запис виділених слів.
Зразок. Дзвенять [дзвеин'а́т'], карпатський [карпа́ц'кий].
Краса Карпат привабливо і юно
навколо в сяйві сонця заяскріла.
Дзвенять, немов ноктюрни,
срібнострунно
густих смерек і Чорногори крила.
І навіть вічність
цю красу не стерла,
у блискавках висвічують потоки.
Підводиться бабусею Говерла
над царством скель і полонин високих.
День котить сонця золоту коляску,
стоять стрункі ялиці, мов дівчата...
Таку чудову незабутню казку
Побачиш, друже, тільки у Карпатах.
М’якість приголосних на письмі позначається буквами і (сірий — [с'і́рий]), я (злякати — [зл'ака́ти]), ю (люк [л’ук]), є (синє — [си́н'е]), а також м’яким знаком (сіль — [с'іл'], батько — [ба́т'ко]).
М’який знак пишеться:
1. Після букв д, т, з, с, ц, л, н, що позначають м’які приголосні, у кінці слова та складу перед наступним твердим нешиплячим звуком: осінь, пісень, скринька.
2. У прикметникових суфіксах -ськ-, -цьк-, -зьк- та у суфіксах із пестливим значенням -оньк-, -еньк-, -есеньк-, -ісіньк-, -юсіньк-: київський, козацький, малесенький.
3. Після літер, що передають на письмі м’які приголосні, у середині складу перед о: льон, сьогодні, чотирьох.
4. Після букви л перед літерами, що передають на письмі м’які й шиплячі приголосні: сільський, ковальський, більше.
5. У сполученнях -льц-, -ньц-, -льч-, -ньч-, які походять із сполук літер -льк-, -ньк-: неньчин (бо ненька), у рученьці (бо рученька), Гальці (бо Галька).
6. У дієсловах на -ть, -ться: розмовляють, сподіваються.
М’який знак не пишеться:
1. Після губних (м, в, п, б, ф) та шиплячих (ж, ч, ш, дж) звуків: степ, любов, верф, вчиш, відріж.
2. Після літери р, що позначає кінцевий звук слова і складу: буквар, перевір, чотирма, Харків.
3. Після приголосних, окрім л, перед наступним шиплячим або м’яким приголосним: менше, камінчик, кузня, радість. Але: женьшень, Маньчжурія, няньчити, бриньчати.
Орфограма. Правопис м’якого знака.
Ваш коментар
142. Хто швидше? Запишіть подані слова у дві колонки: • ті, в яких пишеться м’який знак; • без м’якого знака.
Громадс..кий, ощадливіс..ть, мен..ший, різ..бяр, ідеал..ний, змириш..ся, Чигирин..щина, знайдут..ся, плинніс..ть, калинон..ка, (у) жмен..ці, щонайбіл..ше, кін..ський, хвал..куватий, зшиєш.., (на) парасол..ці, колодяз..ний, (у) тюр..мі, знавец.., лар..ок, успішніс..ть, сторіч.., вчат..ся, камін..чик, Гуцул..щина, вживают..ся, дивуєт..ся, в’єш..ся, універсал..ний, кіл..кість.
• Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв записаних слів складеться вислів Павла Грабовського.
143. І. «Єдиний шлях, що веде до знання, — це діяльність». Спишіть текст, ставляючи, де треба, м’який знак.
На сув’язі звивистих степових доріг стоїт.. чабан..ський колодяз.., здалеку червоніє на ньому цебро дивної коніч..ної форми. Яскраво-червона цятка, жарина якас.. серед безбарвнос..ті, серед величавої одоманітнос..ті степових просторів.
Щороку цей колодяз.. чистят... Збирают..ся чабани, по черзі обв’язуют..ся вір..овками, стаючи схожими на затягнутих у лямки парашутис..тів, і спускают..ся у вогку колодяз..ну глибину, щоб вибрати звідти різну нечис..ть, мул, залізяч..чя.
Ніхто достеменно не знає, хто цей колодяз.. копав; у спадок від дідів дістався він теперіш..нім чабанам. Тіл..ки з переказів глухий гомін доходит.., що копали цей колодяз.. колис.. чумаки, чиї дороги пролягали в цих сивих степах (За О. Гончаром).
ІІ. Підготуйте стислий усний переказ тексту.
144. Розв’яжіть мовну задачу.
Складаючи речення, Сергій написав слово неньці з м’яким знаком, а Ярослав записав речення зі словом без м’якого знака — ненці. Чому вчитель нікому з них не виправив помилки?
Апостроф ставиться у словах перед я, ю, є, ї, що позначають два звуки [йа], [йу], [йе], [йі]:
1. Після губних звуків [б,] [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними немає іншого приголосного, який належав би до кореня (крім р): п’ять, в’язка, підв’язати, торф’яний.
2. Після р у кінці складу: бур’ян, пір’їна.
3. Після к у слові Лук’ян та похідних від нього: Лук’янівка, Лук’янчук.
4. Після букв б, п, в, м, ф, г, к, х, ж, ч, ш, р в іншомовних словах, якщо у вимові чується звук [й]: комп’ютер, миш’як, кар’єра.
5. Після префіксів власне українських та іншомовних слів і першої частини складних слів, що закінчуються на твердий приголосний: під’їзд, без’ядерний, пів’яблука, двох’ярусний.
6. Після зубних приголосних у таких іншомовних словах: ад’ютант, кон’юнктура, кон’юнктивіт, ін’єкція.
Апостроф не ставиться:
1. Після губних [б], [п], [в], [м], [ф], якщо перед ними стоїть ще один приголосний, що належить до кореня (крім р): цвях, мавпячий, морквяний.
2. Після р, коли букви я, ю, є позначають м’якість звука: борються, ряска.
3. Після приголосних в іншомовних словах, якщо я, ю, є позначають пом’якшення попереднього приголосного: бюджет, пюре.
Орфограма. Правопис апострофа.
Ваш коментар
145. Хто швидше? Запишіть подані слова у дві колонки: • із вставленим апострофом; • без апострофа.
Острів..янин, б..юджет, різьб..яр, сурм..яний, різдв..яний, присв..ятити, дзв..якнути, зм..яклий, слов..яни, духм..яний, під..йом, під..їзд, знічев..я, ін..єкція, стьм..яніти, медв..яний, з..ясувати, підгір..я, п..юпітр, цв..ях, вп..яте, моркв..яний, арф..яр, мавп..ячий, бар..єр, рутв..яний, зв..язок, здоров..я, пам..ятний, к..ювет.
• Якщо ви правильно виконали завдання, із других букв слів, записаних у першій колонці, складеться початок вислову Василя Сухомлинського: «... — то єдиний шлях до щастя людини».
146. І. Прочитайте уривок із поезії Василя Симоненка, визначте її основну думку. Спишіть, ставлячи, де треба, м’який знак та апостроф.
...У кожного «Я» є своє ім..я,
На всіх не нагримаєш.. грізно,
Ми — це не безліч.. стандартних «я»,
а безліч.. всесвітів різних.
Ми — це народу одвіч..не лоно,
Ми — океанна вселюд..с..ка сім..я.
І тіл..ки тих поважают.. міл..йони,
Хто поважає міл..йони «Я».
ІІ. «Я хочу сказати своє слово». Усно висловіть свої міркування щодо останнього речення поезії.
Ваш конспект
Найскладніші випадки правопису м’якого знака пов’язані із тим, у яких випадках потрібно писати м’який знак перед наступним м’яким або шиплячим приголосним, а в яких — ні. М’який знак після л здебільшого зберігається (пальці, сільський), немає його в сполученнях -лц-, -лч-, які походять з -лк- (сопілці, сопілчин, бо сопілка). Після інших зубних перед наступним м’яким або шиплячим звуком м’якого знака немає (ірпінський, хоч Ірпінь). Виняток становлять сполучення -ньц-, -ньч-, які походять із -ньк- (матіноньці, матіноньчин, бо матінонька).
У правописі апострофа найскладнішими можна назвати випадки, коли є збіг приголосних. Зазвичай у такому випадку апостроф не ставиться (тьмяний, мавпячий). Не береться до уваги збіг приголосних і ставиться апостроф у двох випадках: по-перше, коли приголосні належать до різних частин слова — префікса і кореня (розм’якнути, підв’язати), по-друге, коли є збіг губного приголосного з р (торф’яний, арф’яр).
