«Коли розлучаються двоє...»

***

Коли розлучаються двоє,

За руки беруться вони,

І плачуть, і тяжко зітхають,

Без ліку зітхають, смутні.

З тобою ми вдвох не зітхали,

Ніколи не плакали ми;

Той сум, оті тяжкі зітхання

Прийшли до нас згодом самі.

Переклад М. Стависького

Запитання і завдання до прочитаного

1. Чи можна стверджувати, що у першій строфі поезії йдеться про нещасливе, але справжнє - «правильне», «ідеальне» кохання? Відповідь поясніть.
2. Чи згодні ви з думкою, що в другій строфі поезії йдеться про конкретний випадок із життя конкретних людей? Чому?
3. Подискутуймо! Чи існує ідеальне кохання? Аргументуйте свою думку.

Зміст