Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

§ 9. Культурно-освітнє життя в українських землях у другій половині XVI - на початку XVII ст.

Друга половина XVI - перша половина XVII ст. стали періодом активізації суспільно-політичного життя, боротьби козацтва та селянства проти зростання соціального й релігійного гніту. Укладення Люблінської унії забезпечило об’єднання більшості українських земель у складі однієї держави, проте й поставило їх у складні соціально-економічні та політичні умови.

Духовний розвиток України у цей період відбувався ще в традиціях Русі-України, проте відчутними були впливи на його характер ідей гуманізму й реформації. Прискорився промисловий розвиток, розвивалися торгівля, товарно-грошові відносини. Центрами економічного й політичного життя ставали міста, а їх населення перетворилося на рушійну силу духовно-церковного й культурного життя. Боротьба за національно-релігійне визволення зумовила потребу в освічених ідеологах, учених-богословах, полемістах, знавцях мов. Водночас виникли певні особливості культурного відродження в Україні. У ті часи проникненню передових ідей в Україну сприяли українські інтелектуали, які навчалися в польських і західноєвропейських університетах.

1. Розвиток освіти та утворення Острозької академії

Ще від княжих часів на українських землях великого значення надавали освіті, проте вона була представлена лише початковими школами. За традицією, школи діяли при церквах і монастирях. Спеціально підготовлені дяки навчали дітей письма церковнослов’янською мовою, основ арифметики, молитов, співу. Спочатку такі школи існували в найбільших містах, згодом їхня кількість зростала: у другій половині XVI ст. вони діяли у Львові, Стрию, Рівному, Кременці, Заблудові, Володимирі.

Розгортання реформаційного руху зумовило появу протестантських шкіл. Вони, зокрема, були засновані в Гощі, Белзі, Львові, Берестечку, Хмільнику. Для поширення католицизму власні школи та колегіуми створювали єзуїти. Протягом 30-40-х років XVII ст. вони відкрили цілу мережу колегій у всіх визначних культурних центрах Речі Посполитої. У них працювали учителі досить високого рівня. Навчання у єзуїтських школах було безкоштовним, тож там не бракувало й вихідців із соціальних низів. Проте особливу увагу приділяли дітям із заможних родин, які розглядали як потенційних меценатів у розвиток освіти. Навчальний процес у єзуїтських навчальних закладах був чітко регламентований і систематизований на зразок Західної Європи. Викладали «сім вільних наук», мовою викладання була латина. Через відсутність достатньої кількості власних навчальних закладів українці мусили віддавати дітей до цих шкіл. Дуже часто це призводило до втрати релігійної та національної ідентичності. Розгортання мережі єзуїтських колегіумів спонукало українців до оновлення власної системи освіти.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чим зумовлена така оцінка діяльності ордену єзуїтів? 2. Визначте, істиною чи хибною є позиція шляхтича.

«Аж ти віддав синка свого до тієї... школи. Аж вони там твого синка русинка... ошукали... Ось вже й на віру свою святу правдиву яко пес щекаєт, і на тебе, отця, і на матір на свою, і на весь рід свій, і віри, і мови своєї многославної святої відрікається...»

З листа волинського шляхтича. 20-ті роки XVII ст.

Нові риси в розвитку освіти найяскравіше втілилися в діяльності острозького культурно-освітнього осередку. Його було створено 1576 р. з ініціативи князя В.-К. Острозького. Головну мету своєї діяльності він убачав у відродженні української культури на засадах православ’я. Із цією метою в Острозі того ж року було створено школу. Давні слов’янські традиції поєднувалися тут із надбаннями тогочасного європейського шкільництва. В Острозькій школі ґрунтовно вивчали мови - церковнослов’янську, польську, давньоєврейську, грецьку, латинську. Викладали «сім вільних наук». Навчальна програма Острозької школи передбачала початкову й середню освіту з елементами вищої. Власне тому сучасники називали Острозьку школу і колегіумом, і академією. Відмінність між колегією та академією у Європі полягала у тому, що остання мала у своїй програмі курс богослов’я. Проте даних про викладання в Острозі богослов’я нема, тож формально академією вона не була. Все ж за високий рівень знань та фаховості сучасники називали навчальний заклад саме Острозькою академією.

СЛОВНИК

Слов’яно-греко-латинська школа - навчальний заклад нового типу, в якому навчальний процес передбачав, окрім вивчення «семи вільних наук», опанування церковнослов’янської, грецької та латинської мов. Такий тип навчальних закладів з’явився на теренах України у 1576 р. в Острозі.

Академія - навчальний заклад вищого типу, в якому навчальний процес був заснований на вивченні «семи вільних наук» та обов’язкового курсу богослов’я.

Колегія - назва деяких закритих середніх і вищих навчальних закладів у Західній Європі та Україні.

ЗАУВАЖТЕ

«Сімома вільними науками» або «сімома вільним мистецтвами» називали граматику, діалектику (мистецтво дискутувати), риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику. Назва «вільні мистецтва» походить ще з античності, коли займатися цими науками могли тільки вільні люди, на противагу невільним, рабам. Їх вивчали в середньовічній європейській школі, вони становили основу так званого артистичного факультету в університетах. Після його закінчення студент отримував право вступати на один із старших факультетів - богословський, медичний чи юридичний. В Україні започатковані в програмах Острозької академії та братських шкіл в останній третині XVI ст.

Єлизавета Острозька. Поштова марка. 2015 р.

Це була перша вища слов’яно-греко-латинська школа в Україні та у східнослов’янських землях. До її створення долучилася княгиня Єлизавета Острозька, племінниця В.-К. Острозького. Вона заповіла на школу та шпиталь 6 тисяч кіп грошей - величезну на ті часи суму (досить сказати, що місто Берестя сплачувало податку на рік 150 кіп грошей).

Сім вільних мистецтв. Ілюстрація з енциклопедії «Сад утіх» Герради Ландсберзької, черниці, письменниці та художниці. ХІІ ст.

Для забезпечення високого рівня викладання князь зібрав групу високоосвічених фахівців, які стали основою педагогічного колективу. Ректором Острозької академії був Герасим Смотрицький - знавець літератури, поет, письменник. На запрошення В.-К. Острозького він прибув до Острога й очолив гурток учених, які готували до друку Острозьку Біблію. Г. Смотрицький став головним перекладачем і упорядником цього видання.

Серед вихованців Острозької академії було чимало видатних особистостей: Й. Борецький, П. Конашевич-Сагайдачний, Максим і Степан Смотрицькі - сини Г. Смотрицького. Максим (Мелетій) став знаним ученим, письменником, церковним діячем, Степан залишився священником в Острозі, працював на ниві освіти. Освітянські й виховні ідеї Острозької академії підхопили братства.

Монастир капуцинів - найдавніша збережена будівля Острозької академії. Середина XVIII ст. Сучасне фото

На жаль, після смерті К. Острозького академія відчутно занепала. А коли Острог перейшов до його онуки - ревної католички, школу реорганізували в єзуїтську колегію. Однак за час існування академію закінчило близько 500 осіб, які стали вчителями, літераторами, друкарями, проповідниками.

2. Братські школи

Сторінка статуту Львівської братської школи. 1587 р.

Перша братська школа з’явилась 1586 р. у Львові завдяки заходам найвпливовіших та найініціативніших братчиків. Виховання у ній мало церковний, проте, у порівнянні з Острозькою академією, більш демократичний характер. Навчання проводили тогочасною українською мовою. Учні вивчали «вільні науки», церковнослов’янську та грецьку мови. Старші учні школи мали право проповідувати у церквах. До навчання у Львівській братській школі допускали дітей усіх станів. Утримували школу коштом братства. Невелику плату за навчання брали з батьків учнів лише «згідно з можливостями кожного». Діти з незаможних родин і сироти навчалися безкоштовно.

Ректорами та викладачами школи стали грецький архієпископ Арсеній Еласонський, брати Стефан та Лаврентій Зизанії, майбутній митрополит Йов Борецький та інші відомі діячі культури й церкви. Шкільне життя було організоване відповідно до затвердженого у 1586 р. «Порядку шкільного».

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Що стало причиною появи переліку вимог до учителів братської школи? 2. Які загальнолюдські цінності покладено в основу «Порядку...»? Які тогочасні процеси відображає такий зміст «Порядку...»? 3. Запропонуйте власний варіант переліку вимог до учителя XVI ст. 4. Які права та обов’язки мали тогочасні учні? 5. Що зі шкільних звичаїв збереглося донині, а що змінилося?

«[...] Дидаскал, або учитель цієї школи має бути благочестивим, розумним, смиренномудрим, лагідним, стриманим, не п’яницею, не блудником, не здирником, не грошолюбом, не гнівливим, не заздрісником, не сміховинником, не лихослівним, не чародієм, не байкарем, не посібником єресям, але благочестю сприяти, бути зразком добра і благочестя, щоб були і учні, як учитель їх.

Сидіти мають кожен на місці своєму певному, призначеному відповідно до знань: хто більше уміє, сидіти буде вище, хоч би і бідний був; хто менше уміти буде, на найгіршому місці сидіти має [...].

Учити дидаскал і любити має дітей всіх однаково, як синів багатих, так і сиріт убогих і тих, які по вулицях, на життя просячи [...].

Сходитися хлопці мають до школи на певну годину... і відпускати їх додому по науці так само...

Щоранку має пильно доглядати дидаскал (тобто вчитель): коли б якого хлопця не було, має зараз послати по нього й довідатися причини, чому не прийшов. Коли б забавився де іграми, чи вдома обдурив, чи над потребу спав і через те не прийшов, довідатися усього й привести його мають... У поранок спершу по молитвах мають мовити кожен учорашню науку свою та й письмо своє, яке вдома писав; виклад науки своєї має показувати... По обіді хлопці мають самі писати на таблицях кожен свою науку, подану їм од дидаскала, окрім малих, яким має писати сам дидаскал. А в школі навчившись, на важкі слова опитувати мають один одного, тобто диспутувати. А додому відходячи, вірша потвердити, аби увечері, прийшовши додому, діти вміли перед родичами своїми чи сторонні діти всякого стану, живучи в господі, господарям своїм науку, яку вчили в школі, прочитати із викладом, за звичаєм шкільної науки, а що вчили того дня, мають увечері вдома написати і до школи принести вранці, показати перед дидаскалом своїм...

Двох чи чотирьох хлопців щотижня іншим ладом мають виділяти для порядку, з чого жоден відмовлятися не може, коли б до нього черга надійшла. А діло їхнє буде: раніше до школи прийти, школу підмести, в печі затопити і біля дверей сидіти, а котрі входять та виходять - про всіх знати».

«Порядок шкільний, чи устав Львівської Ставропігійної братської школи». 1586 р.

Бурсаки на Подолі, XVII ст. Фрагмент розпису на Поштовій площі «Тисячолітня історія України в ста метрах - художники України за Музей на Поштовій площі». 2019 р.

Незабаром братські школи почали створювати скрізь в Україні. За аналогією із Львівською школою і під керівництвом її педагогів і вихованців виникли братські школи в Галичі, Луцьку, Вінниці, Немирові та інших містах. Культурно-освітній і громадсько-політичний братський рух поступово поширився із заходу на схід. У 1599 р. до Києво-Печерського монастиря прибув Єлисей Плетенецький, який, ставши його архімандритом, придбав друкарню та почав збирати навколо себе культурно-освітній гурток.

У Києві братська школа заснована у 1615 р. Першим її ректором був вихованець Львівської школи Й. Борецький. До навчання в ній допускали представників усіх станів: міщан, козаків, дрібної шляхти, нижчого духовенства. Запозичуючи деякі елементи західноєвропейської системи освіти, - диспути, декламації, постановки приурочених до церковних свят драматичних сцен на біблійні сюжети тощо, - братчики намагалися надавати усім цим елементам українського культурного забарвлення. Учителі братських шкіл (дидаскали), студенти (спудеї) і учні початкових класів (бурсаки) подорожували містами й селами України, поширюючи ідеї боротьби проти уніатства й католицизму.

Крім братських шкіл, в Україні й надалі існували при церквах у селах та слободах численні початкові парафіяльні школи, де навчалися грамоти діти селян і козаків.

Розділіться на три групи. Уявіть себе студентами братської школи, єзуїтської колегії та протестантської школи. Використовуючи матеріал параграфа, а також додаткові джерела, розкажіть про переваги навчального закладу, який ви представляєте.

3. Києво-Могилянська колегія

Київська братська школа швидко зажила слави найавторитетнішого навчального закладу в Україні. Восени 1631 р. в Києві виникла ще одна школа - Лаврська, яка була закладом середнього типу. Заснував її Петро Могила - тоді ще архімандрит Києво-Печерського монастиря. Ректором став Ісайя Трохимович. Незабаром Лаврську школу було об’єднано з Київською братською. Об’єднана школа почала діяти у вересні 1632 р. і називалася вона колегією.

Київська колегія (незабаром - Києво-Могилянська академія) була вищим навчальним закладом. Повний курс навчання тривав 12 років. Усього в академії було вісім класів, а кількість предметів перевищувала 30. Основу навчальних предметів становили «сім вільних наук». У перших чотирьох класах вивчали мови: літературну староукраїнську, церковнослов’янську, грецьку, латинську й польську. Усі вищі науки в Києво-Могилянській академії викладали, як і скрізь у Західній Європі, латиною. Проте дбали в академії і про належне знання української: саме наукова діяльність викладачів і студентів сприяла розвиткові літературної староукраїнської мови.

Для забезпечення закладу викладачами найвищого рівня П. Могила відрядив до закордонних університетів кількох юнаків, а зі Львова запросив колишніх однокласників із Замойської академії. Протягом 1632-1633 рр. він за власний рахунок закупив близько сотні коштовних фоліантів із творами отців та вчителів церкви, а також найкращі на той час історичні трактати, латинські словники, твори Сенеки, Ювенала, Горація, Овідія, Цицерона та інших письменників із коментарями, придбав підручники з тригонометрії, логіки, метафізики. Колегія стала головним осереддям культури в Україні, яка трималася на поєднанні ідей збереження й оновлення традиційної православної культури засобами європейської контрреформації.

Головна будівля Києво-Могилянської академії

Студенти Києво-Могилянської академії. Реконструкція З. Васіної

Група студентів Києво-Могилянської академії на чолі з ректором, на тлі будинку Академії. Гравюра І. Щирського. 1689 р.

Києво-Могилянська академія впродовж тривалого часу приймала на навчання дітей всіх станів України, Східної Європи та православного світу. Академія не лише давала освіту молоді, а й поширювала знання, просвіту. Її вихованці закладали школи, обдаровували бібліотеки і в такий спосіб сприяли розвиткові культури.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Чому автор називає діяльність православного навчального закладу на єзуїтських принципах «нечуваним фактом»? 2. Чи справедлива думка автора про роль Києво-Могилянської академії в українській культурі?

«У заповіті, написаному з такою ж твердістю, з якою прожите було недовге життя митрополита, Петро Могила на першому місці ставить головний свій доробок - колегію, чи академію, створену через об’єднання братської та лаврської шкіл 1631-1632 років. Нечуваним був той факт, що засадовим стосовно системи викладання в цій православній школі був передовий досвід єзуїтських колегій. Не здійснились глобальні заміри київського митрополита, натомість пережило лихоліття й справило вирішальний вплив на духовну історію України його улюблене дітище».

М. Попович. «Нарис історії культури України»

4. Українське книговидання

Піднесення освіти стимулювало появу та поширення на українських теренах книговидання. Адже без книжок школи не могли існувати. Ось чому разом із навчальними закладами створювали й друкарні, зокрема в Острозі, Львові, Києві. Появі книговидання в Україні сприяла діяльність Івана Федорова (Федоровича). Зазнавши переслідувань у Московії, він на початку 70-х років XVI ст. прибув до Львова. У створеній за допомогою меценатів друкарні 1574 р. І. Федоров надрукував «Апостол». Книга вийшла накладом близько 1000 примірників, з яких збереглися 90. Того ж року він видав перший український друкований підручник для навчання грамоти - «Буквар». Збереглося два примірники львівського «Букваря»: у бібліотеці Гарвардського університету (США) і у Британській бібліотеці в Лондоні.

І. Федоров надрукував іще один «Буквар» - 1578 р., під час перебування в Острозі, куди його запросив князь В.-К. Острозький. В Острозі було видано справжній шедевр з-поміж стародруків - Острозьку Біблію (1581). Вона стала першим повним друкованим виданням Біблії церковнослов’янською мовою.

З-поміж перших друкованих українських книжок були граматики - підручники для вивчення мов. У 1591 р. у друкарні Львівського братства було надруковано «Адельфотес» - підручник грецької мови для слов’ян, укладений викладачами й учнями Львівської братської школи за участю її першого ректора.

Титульна сторінка Острозької Біблії. 1581 р.

Титульна сторінка «Граматики слов’янської» М. Смотрицького. 1619 р.

Львівський «Буквар». 1574 р.

Друкарська марка І. Федорова з гербом Львова з «Апостола» 1574 р.

Острозька Біблія. Художник А. Орльонов. 2013 р.

ЗАУВАЖТЕ

Острозька Біблія налічує 1256 сторінок. Щоб не допустити помилок чи неточностей, її виданню передувала тривала робота з дослідження та перекладу тексту. Було зібрано церковнослов’янські, грецькі, латинські та давньоєврейські тексти. Працювали кілька десятків перекладачів. Князь листувався з Вселенським Патріархом. Острозьке видання було оцінено сучасниками. Примірники Біблії придбали королівські бібліотеки Франції та Швеції. Тривалий час Острозька Біблія залишалася єдиним подібним виданням.

Слава автора першої граматики церковнослов’янської мови у східнослов’янських землях належить українському вченому Лаврентію Зизанію. Свою книжку «Граматика словенська» він видрукував у Вільно 1596 р. Л. Зизаній був також автором «Лексиса» - першого українського друкованого словника, де понад тисяча церковнослов’янських слів перекладено староукраїнською літературною мовою. У 1619 р. у тому ж Вільно вийшла друком «Граматика слов’янська» Мелетія Смотрицького. За цим підручником близько 150 років (до кінця XVIII ст.) навчалися мови учні українських, білоруських, болгарських, російських, сербських та інших православних шкіл.

5. Розвиток української мови. Літописання

Протягом XVI ст. відбувалися важливі зрушення в розвитку української мови. Вони стосувалися насамперед мови літературної. Окрім церковнослов’янської, застосовували книжну (літературну) староукраїнську (у другій половині XVI ст. її називали «простою мовою»). «Проста мова» була наближена до мови розмовної. Використовували її надзвичайно широко в судових та урядових документах, полемічних та ораторсько-проповідницьких творах, поезії, літописах.

ЗАУВАЖТЕ

Перекладач не лише замінював церковні слова тогочасними розмовними, зрозумілими українцям, а й вдавався до тлумачень, добирав синоніми. Цій меті слугували так звані глоси, які писали дрібним письмом.

Сторінка Переспоницького Євангелія з глосами

Церковні книги й надалі писали церковнослов’янською мовою, яка була складною та часто залишалася не зрозумілою народові. Саме тому для потреб церкви почали застосовувати «просту мову». Тож від другої половини XVI ст. почали з’являтися переклади церковних текстів «простою мовою». Першою відомою книгою Святого Письма, написаною літературною староукраїнською мовою, є Пересопницьке Євангеліє (1556-1561). У пам’ятці засвідчено фонетичні, граматичні, лексичні й синтаксичні особливості живої української мови XVI ст.

Розвиток української мови тривав завдяки продовженню традиції літописання, що сформувалася в часи Русі-України. До найзначніших літописів тієї доби слід віднести Короткий київський літопис XIV-XVI ст. і так звані литовські, або західноруські літописи. У Густинському літописі виклад подій доведено до 1597 р., описано виникнення козацтва, укладання Берестейської унії. Він написаний мовою, близькою до тогочасної народної розмовної мови. Автор використав різноманітні візантійські, польські, місцеві та інші джерела, що засвідчує високу культуру літописання в той період.

Про події від 1500 р. до 1636 р. оповідає Острозький літопис, але він є не самостійним твором, а компіляцією з популярної в той час хроніки Мартина Бєльського. На думку вчених, найкраще події 20-30-х років XVII ст. були описані у Львівському літописі, оповідь якого доведена до 1649 р. У ньому йдеться про події як місцевого, так і всеукраїнського значення.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Розвиток освіти у XVI ст. поєднував у собі спадщину Русі-України та нові тенденції, викликані реформацією. Братські школи засновували у багатьох містах, а доступ до них усіх станів сприяв піднесенню початкової освіти.
  • Першою вищою школою стала Острозька академія, навколо якої згуртувалися провідні вчені та педагоги доби. Освітній гурток, що діяв в Острозі, підготував та видав у власній друкарні перші підручники для шкіл.
  • Важливу роль у культурно-освітньому житті відіграв Київ. Заснований П. Могилою Києво-Могилянський колегіум став центром культурного та освітнього життя на українських землях.
  • Піднесенню української культури сприяло започаткування книговидання. Книжна справа швидко поширилася серед братчиків, що дало змогу друкувати літературу, як церковну так і світську.
  • Розвиток освіти та книговидання забезпечив розвиток української мови. Староукраїнську («просту») мову дедалі більше використовували у діловодстві, літературі. Розвиток мови засвідчило видання літературною староукраїнською мовою Пересопницького Євангелія та Острозької Біблії.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Заснування у Львові братської школи • заснування князем В.-К. Острозьким друкарні та школи, виникнення острозького культурно-освітнього осередку • створення Пересопницького Євангелія • створення Острозької Біблії.

2. Про яку подію йдеться в уривку з джерела? Коли вона відбулася? Хто був автором наведених рядків?

«Ось розповідь про те, звідки почалася і як було створено цю друкарню: “Коли я оселився в славетнім місті Львові, обходив я багато разів багатих і благородних у світі, прохаючи від них допомоги... І це не раз, не двічі, а багато разів я робив... Знайшлися деякі невисокого священницького чину, а також незнатні з мирян, що подали допомогу. Не думаю, що робили це з достатку”».

3. Встановіть причинно-наслідковий зв’язок між відновленням вищої православної ієрархії та розвитком освітнього осередку у Києві.

4. Проаналізуйте поширення на теренах України братських шкіл, колегіумів та друкарства. Чому ці явища відбувалися спочатку на західних землях, і лише згодом – на східних?

5. Дайте відповіді на запитання.

• Якою була роль Острозької академії в історії української культури? • Як книговидання впливало на розвиток культури? • Якою мовою в XVI ст. користувалися в українських землях для написання різноманітних судових та урядових документів, літературних творів, літописів, а якою – для написання церковних книжок? Чим вони відрізнялися? • Яким було навчання у Львівській братській школі? Що ви знаєте про права та обов’язки учнів цієї школи?

6. Про видання якої книжки йде мова у джерелі? Про які явища/процеси свідчить її поява?

«Всесильною правицею Всевишнього Бога, задумом і старанням благочестивого князя Костянтина Костянтиновича Острозького, воєводи київського, маршалка землі Волинської, старости Володимирського, який звелів влаштувати дім для друкування книг, а до того ж і дім для навчання дітей у своєму родовому славному місті Острозі, що у землі Волинській. І вибравши знавців божественного писання, грецької, латинської і руської мов, поставив їх навчати дітей. Із цієї причини надрукована ця книжка для першого дитячого навчання, по-грецьки альфавіту, а по-руськи азбуки, многогрішним Іоанном Федоровичем».

7. Порівняйте особливості освіти на українських теренах за княжої доби й на межі XVI та XVII ст. Які традиції були успадковані? Які нововведення запроваджені?