Історія України. З поглибленим вивченням історії. 8 клас. Власов

§ 29. Заселення і розвиток Слобідської України. Запорозьке козацтво. Іван Сірко

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Як відбувалося заселення Слобідської України? 2. Що спонукало українців переселятися? 3. Чому московський уряд заохочував українців до переселення?

«Наші діди, батьки, брати й родичі, і ми самі поприходили з різних гетьманських і задніпрянських міст на заклик білгородських та курських воєвод, котрі забезпечували нас царським словом - не однімати від нас наших вільнот. Вони веліли селитися нам, щоб ми захистили собою московські городи по Білгородській лінії - в диких степах, на татарських займищах, котрими ходили татари під оці городи. І для збільшення населення в цих нових містах наказано було нам призивати на життя свою братію - українців. Ми збудували Суми, Суджу, Миропілля, Краснопілля, Білопілля й інші міста, а до них повіти, села й хутори. І ми вірою та правдою служили. І тоді, як татари приходили плюндрувати московські городи, ми не приставали ні до якої зради. За те й пожалувано нас усякими вольностями й дозволено займанщини займати, пасіки й усякі ґрунти заводити й усякими промислами промишляти без чиншу, за старим українським звичаєм».

З листа нащадків перших поселенців Слобідської України. 1705 р.

1. Заселення Слобідської України

На схід від Гетьманщини, на кордоні з Московією, простягалися незаймані землі. Колись вони належали Чернігово-Сіверському князівству, були добре залюднені та обжиті, але в ХІІІ ст. зазнали спустошливих набігів ординців. Саме тому багатий край протягом тривалого часу лишався занедбаним і знелюднілим. Він був своєрідним кордоном між Московією й татарами. У 1638 р. туди переселилися учасники селянсько-козацького повстання на чолі з Я. Острянином і заснували місто Чугуїв. У регіон потяглися українські переселенці, які залишали рідні міста після невдалих повстань, війн, визиску чужинців. Царський уряд усіляко заохочував переселення українців, покладаючи на них справу захисту московських кордонів від ударів зі Степу.

Свято-Воскресенський собор у Сумах. 1702 р. Збудований коштом полковника Герасима Кондратьева. Сучасне фото

Масові переселення українців припали на середину XVII ст. Непевність становища, постійні загрози, пов’язані з Національно-визвольною війною, змушували родини, а то й цілі села залишати рідні місця, вирушати в небезпечну дорогу й оселятися на «вільних» землях. Так, 1652 р. козаки під проводом полковника Івана Дзиковського на Тихій Сосні, притоці Дону, заснували місто Острогозьк.

Інший великий гурт переселенців на чолі з Герасимом Кондратьєвим того самого року заснував місто Суми. У 1654 р. на городищі, де зливалися річки Лопань і Харків, було засновано місто Харків. Подібну історію заснування мали міста Салтів, Мурафа, Охтирка, Балаклія, Ізюм та багато інших. Водночас із містами закладали села й хутори. У них зазвичай оселялися невеликі групи переселенців із різних земель України. Оскільки поселення, що виникали, були звільнені від податків, то й називалися вони за давньою українською традицією слободами. Звідси походить і назва цілого регіону - Слобідська Україна, або Слобожанщина.

СЛОВНИК

Слобідська Україна (Слобожанщина) - регіон, що утворився на теренах Дикого Поля між кордонами трьох держав - Московського царства, Речі Посполитої та Кримського ханства - протягом XVII-XVIII ст. Назва походить від найпоширеніших населених пунктів - слобод - і «вільного» становища населення - свобод.

Займанщина - елемент звичаєвого права, що давав змогу на підставі першого «займу» володіти чи користуватися землею, як правило, нічийною.

ЗАУВАЖТЕ

Українські історичні землі - Слобожанщина - охоплювали сучасні Харківську, Сумську, північ Донецької та Луганської областей, а також південні частини Воронезької, Курської та більшу частину Бєлгородської областей теперішньої Російської Федерації.

Залишали обжиті місця й вирушали в небезпечну подорож здебільшого заможні козацькі родини. Заохочувані царським урядом, вони отримували певні привілеї. Зокрема, право займанщини, за яким кожен переселенець привласнював собі стільки землі, лісу, сінокосів, скільки міг обробити. Зайняту землю не обкладали податком. Так само не брали податки й із господарських промислів. Натомість українські переселенці мусили відбувати військову службу. Численних переселенців із Лівобережжя та Правобережжя приваблювало також право на козацьке самоврядування, яке царський уряд на початку колонізації зберігав за українцями. Визнаючи владу царя, поселенці складали присягу. Права українських поселенців закріплювали царські жалувані грамоти.

Отже, протягом другої половини XVII ст. поряд із Лівобережною Гетьманщиною постала нова козацька Україна - Слобідська.

Розгляньте ілюстрації, карту на с. 237 і дайте відповіді на запитання. 1. Які терени охоплювала Лівобережна Гетьманщина (разом із Запорозькою Січчю) та Слобідська Україна у 80-х роках XVII ст.? 2. Які міста були засновані на теренах Слобожанщини? 3. Які особливості політичної ситуації змушували переселенців будувати оборонні споруди, зображені на ілюстраціях?

Будівництво Сумської фортеці. Діорама Сумського обласного краєзнавчого музею

Харківська фортеця. Фрагмент діорами Харківського історичного музею ім. М. Сумцова

2. Особливості адміністративно-політичного устрою Слобідської України

На території Слобідської України сформувалося п’ять козацьких полків - Острогозький, Харківський, Сумський, Охтирський, Ізюмський. Ці полки були не тільки військовими, а й адміністративно-територіальними одиницями й поділялися на сотні. Полком керував виборний полковник (обирали довічно), який очолював адміністрацію, затверджував судові постанови, роздавав поселенцям вільні землі, а також командував військом під час походів. Крім того, на Слобідській Україні нерідко траплялось успадкування посади полковника, адже ними часто ставали очільники переселенських груп. Полкова старшина складалася з полковника, полкового обозного, хорунжого, осавула, судді та двох писарів. У Слобідській Україні посади гетьмана не існувало, не було й генеральної старшини. У цьому полягала ще одна особливість адміністративно-політичного устрою. Слобідські полковники підпорядковувалися безпосередньо білгородському воєводі. Основним і привілейованим станом Слобідської України були козаки. Вони володіли землею, керували власними господарствами й не сплачували податків. За першої вимоги вони з власними кіньми рушали в похід, під час якого мали забезпечувати себе самостійно.

Окрім козаків до Слобідської України переселялися селяни та міщани. Вони зберігали особисту свободу, підпорядковувалися місцевій адміністрації та сплачували податки до царської скарбниці.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. Поміркуйте, чому воєвода розлютився на полковника. Чи справедлива така поведінка? 2. Порівняйте становище полковників у Гетьманщині та Слобідській Україні. Про що це свідчить? 3. Складіть порівняльну таблицю адміністративно-територіального устрою та системи органів влади Лівобережної Гетьманщини та Слобідської України.

«І ось як Білгородській воєвода вельми звісний боярин Борис Петрович Шереметьев обійшовся з Романом Кондрать(є)вим, Охтирським полковником, коли той приїхав до нього з старшиною та козаками у Білгород по свойому українському звичаю на празники з поклоном. За те, що Кондратье(є)в подав скаргу на свого недруга Перекрестова (у Білгороді воєводі, а у Москві царям), Шереметьев прилюдно в присутність багатьох полковників, урядників і чужоземців, його смертельно бив, за волосся скуб і вискуб їх, бив по щоках, одбив ребро, пустив з носа і рота кров. Се діялося у 1692 році - тоді, коли Слободські полки перейшли з Розряду у Великоросійский приказ, коли їм жилося може найбільше вільно».

Багалій Д. «Історія Слобідської України»

Прапор Ізюмського козацького полку

Прапор Охтирського козацького полку

Прапор Сумського козацького полку

Прапор Харківського козацького полку

3. Відносини Запорозької Січі з Гетьманщиною

Перед початком Національно-визвольної війни Запорозька Січ містилася на Микитиному Розі. Саме там Б. Хмельницький готував повстання проти Речі Посполитої. Січі належала провідна роль у підготовці й розгортанні Національно-визвольної війни українського народу проти польського панування. Тут виник перший повністю визволений район, розпочалося формування національної армії та вироблення ідей української козацької державності.

Запорожці брали участь у воєнних діях проти Речі Посполитої. Однак за умовами Зборівського договору чимало запорожців опинилося поза козацьким реєстром. Це спричинило невдоволення січовиків і загострення відносин із гетьманською владою. Не оминув запорожців і Білоцерківський договір. Не випадково січовики брали участь у виступах козацтва проти старшини й гетьмана. Після одного з виступів Б. Хмельницький узяв Січ під повний контроль реєстровців, перетворивши її на прикордонний форпост Гетьманщини.

Напружені взаємини Запорозької Січі з гетьманським урядом спричинили зміну місця її розташування. У 1652 р. запорожці перенесли свою столицю з відкритого перед степом Микитиного Рогу ближче до Дніпрових плавнів, неподалік гирла р. Чортомлик. Новоутворена Січ існувала протягом 1652-1709 рр. Її називають Чортомлицькою. За Б. Хмельницького Січ підлягала гетьманському управлінню, хоча й зберігала автономію та право обирати керівний орган - Кіш Запорозької Січі. Проте й надалі відносини з владою складалися непросто, часом загострювалися аж до збройних виступів. Особливо виразно це виявилося після смерті Б. Хмельницького.

Чортомлицька Січ. Реконструкція В. Ленченка

За доби Руїни Січ прагнула повернути собі провідну роль у житті козацької України. При цьому запорожці не завжди виявляли мудрість і політичну далекоглядність, а часом навіть ставали на бік ворогів Української держави, позбавляючи підтримки гетьманів, які своїми діями домагалися її збереження. Так було, зокрема, під час гетьманування І. Виговського, коли запорожці підтримали Я. Барабаша. Запорожці допомогли здобути гетьманську булаву І. Брюховецькому. Не були зваженими дії січовиків і під час гетьманування П. Дорошенка. Січовики вдавалися й до інших нерозважливих спроб утвердити свою владу в Гетьманщині, підтримуючи, зокрема, М. Ханенка та П. Суховія.

Запорожець. Художник І. Ренін. 1884 р.

1. Пригадайте, в яких міждержавних документах ішлося про статус Запорозької Січі? 2. Порівняйте, як змінювався цей статус. Яким був статус Запорозької Січі наприкінці XVII ст.?

4. Кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко

Попри часом суперечливі дії Січі у внутрішньоукраїнських справах, запорожці ніколи не зраджували свого покликання. У другій половині XVII ст. Запорозька Січ уславилася участю в численних воєнних операціях. Особливо сприятливі умови для здійснення походів проти Османської імперії та Кримського ханства склалися після Андрусівського перемир’я. Керівником та організатором більшості тогочасних походів був І. Сірко.

ІСТОРИЧНА ПОСТАТЬ

Іван Сірко. Художниця А. Єгорова. 2009 р.

Іван Сірко (бл. 1610-1680) - учасник Національно-визвольної війни. У 1657-1659 рр. перебував у опозиції до І. Виговського, активно боровся проти курсу гетьмана, спрямованого на зближення з Річчю Посполитою та Кримським ханством. Своїми діями завадив гетьману розвинути досягнутий в Конотопській битві успіх і вступити у межі Московії. Підтримував Ю. Хмельницького в боротьбі за булаву, проте відмовився поставити підпис під Переяславськими статтями 1659 р. Із весни 1660 р. перебував на Січі. Не визнавав умови укладеного Ю. Хмельницьким Слободищенського трактату.

Упродовж 1664-1668 рр. - полковник у Слобідській Україні. Восени 1667 р. здійснив успішний похід на Кафу, звільнивши 2 тис. християн-невільників. Брав активну участь в антимосковському повстанні 1668 р. Після проголошення П. Дорошенка гетьманом об’єднаної України допомагав у приборканні виступу кошового отамана П. Суховія. Рішуче виступив проти курсу П. Дорошенка на зближення з Османською імперією, підтримував примирення з Річчю Посполитою. Навесні 1672 р. намагався втрутитися в боротьбу за булаву гетьмана Лівобережної України. З 1673 р. і до смерті був кошовим отаманом Запорозької Січі.

Прочитайте текст джерела, роздивіться ілюстрацію та дайте відповіді на запитання. 1. У чому виявився полководницький талант І. Сірка під час походу на Крим 1675 р.? 2. Якою була основна мета походів І. Сірка проти Кримського ханства? 3. Про що свідчить факт, що усна народна творчість зберегла так багато різноманітних творів, присвячених І. Сірку?

«- Оце, козаче, і є Сиваш, або по-нашому - Гниле море, - кремезний запорожець притримав коня й повів рукою в бік тонкої зеленавої смужки на обрії. - Саме тут надумав батько Сірко переправитися у володіння кримського хана.

- Хоч воно й не зовсім море, але й ми не качки, - жартував молодий козак. - Щось не бачу я ні байдаків, ні якоїсь деревини, придатної на пліт. Перелітатимемо його, чи що?

- Дотепний ти, Петре, та не дуже мудрий. Кажу тобі: менше базікай, а більше слухай і запам’ятовуй. Може, на старість буде як знахідка. Знав би, скільком татарським бранцям цей болотистий Сиваш подарував волю! Є тут місця, де можна не те що конем, а пішки перейти на кримський берег. Кримчаки ж нас звідси не сподівсіються. Тому й вирішив Сірко йти не на Перекоп, де понабудовувано таких фортець, що не зруйнувати їх і найбільшими гарматами, а сюди - до Гнилого моря.

Похід кошового отамана Івана Сірка на Крим. Визволення побратимів. Художник М. Добрянський. 2008 р.

- Виходить, що захопить ворога кошовий Сірко зненацька. Знову казатимуть татари, що запорозький отаман - чарівник і характерник, - засміявся Петро.

- Не знаю, що казатимуть татари, але правда те, що більшого воїна не було й не буде на Запорожжі.

- Чув, - не вгавав Петро, - що кошовий Сірко, навіть скачучи на коні, влучно б’є птаха в небі і звіра в полі; ворожі ж кулі ловить начебто голими руками й назад у ворога кидає.

- Багато різного люди говорять...

- А це правда, що Сірко навіть із зав’язаними очима дорогу в степу може знайти? - допитувався молодий козак.

- Цього не знаю. А от що бачив, те бачив: йдучи в похід, вистрелить Сірко з лука, а на зворотному шляху неодмінно знайде свою-таки стрілу.

Щохвилини козаків на березі Сиваша більшало й більшало.

Незабаром почалася переправа.

Той похід відбувався 1675 р. та був щасливим для запорожців. Їм поталанило тоді наскочити на Крим несподівано. Кримський хан ледве встиг втекти в гори. Визволивши з неволі багатьох земляків, козаки поверталися додому».

Легенда про Івана Сірка

Своїми походами І. Сірко зажив слави непереможного полководця. Не випадково, коли 1672 р. козацького ватажка за намовою недоброзичливців було ув’язнено й відправлено до Сибіру, про його звільнення клопотався сам польський король Ян III Собеський. Повернувшись із заслання, кошовий отаман з головою поринув у вир воєнних дій.

Проводячи численні воєнні операції проти Туреччини й Криму, І. Сірко ніколи не відкидав можливості мирного розв’язання проблем міждержавних відносин. Джерела свідчать його про гнучку дипломатичну діяльність. Він особисто листувався з найвпливовішими тогочасними політиками. З листуванням із султаном Мегмедом IV пов’язана одна із найвідоміших легенд про І. Сірка. Народні перекази оповідають, що у відповідь на вимогу султана визнати залежність від Порти й підкоритися йому, «непереможному лицареві», запорожці на чолі з І. Сірком склали дотепного листа, що дійшов до нас у різних варіантах.

Прочитайте текст джерела, роздивіться картину й дайте відповіді на запитання. 1. Які державницькі погляди І. Сірка втілено в листі? 2. Хто з-поміж персонажів картини І. Рєпіна є Сірком? 3. Порівняйте словесний та живописний портрет кошового. Чи відповідає зображення на картині тому образові, який створено в історичних джерелах? 4. Уявіть себе героєм картини. В якому настрої перебувають козаки? Чому?

«Запорозькі козаки турецькому султану. Ти - шайтан турецький, проклятого чорта брат і товариш і самого люципера секретар! Який ти в чорта лицар? Чорт викидає, а твоє військо пожирає. Не будеш ти годен синів християнських під собою мати; твого війська ми не боїмося, землею, водою будем битися з тобою. Вавилонський ти кухар, македонський колесник, єрусалимський броварник, олександрійський козолуп, Великого і Малого Єгипту свинар, вірменська свиня, татарський сагайдак, кам’янецький кат, подолянський злодіюка, самого гаспида внук і всього світу і підсвіту блазень, а нашого Бога дурень, свиняча морда, кобиляча с...а, різницький собака, нехрещений лоб, хай би взяв тебе чорт! Отак тобі козаки відказали, плюгавче! Незгоден сси матері вірних християн!

Числа не знаєм, бо календаря не маєм, місяць у небі, год у книзі, а день такий у нас, як і у вас, поцілуй за те ось куди нас!..

Кошовий отаман Іван Сірко зо всім кошем запорозьким».

Лист запорозьких козаків султану Мегмеду IV

Запорожці пишуть листа турецькому султанові. Художник І. Рєпін. 1891 р.

Прочитайте текст джерела й дайте відповіді на запитання. 1. На яких чеснотах кошового отамана наголошує хроніст? 2. Про які прикмети зовнішності наводить свідчення? 3. Як ставиться автор до І. Сірка? Чи можна вважати уривок із хроніки достовірним та неупередженим?

«Страшний був орді, бо був досвідченим у воєнних виправах і відважним кавалером, перевищуючи цим Дорошенка. А в Криму його ім’я наводило такий страх, що орда щоденно пильнувала та була готова до бою, ніби Сірко вже напав. Татари цілком серйозно вважали його шайтаном і навіть своїх дітей, коли вони плакали і їх не могли заспокоїти, лякали Сірком, кажучи: “Сірко йде”; після цих слів плач одразу вщухав. Сірко був чоловіком гожим, бойової вдачі, не боявся ані сльоти, ані морозу, ані спеки. Він був чуйним, обережним, терпляче зносив голод, був рішучим у воєнних небезпеках і завжди тверезим. Улітку він перебував на порогах (Дніпрових), а взимку - на українському прикордонні. Він не любив марнувати час або упадати коло жіноцтва, постійно бився з татарами, проти яких мав природну й невблаганну ненависть. На обличчі він мав природний знак, ніби шмат пурпуру».

В. Коховський. «Польські хроніки від смерті Владислава IV»

Попри всі чесноти І. Сірка, його політичні амбіції часом призводили до вкрай нерозважливих вчинків, які завдавали відчутної шкоди Гетьманщині.

ПІДСУМОВУЮЧИ ВИВЧЕНЕ

ВИСЛОВІТЬ ВЛАСНУ ДУМКУ ЩОДО ЗАПРОПОНОВАНИХ ТВЕРДЖЕНЬ

  • Заселення українцями Слобідської України розпочалося у 30-х роках XVII ст. та особливо активізувалося після Національно-визвольної війни. Царський уряд заохочував до переселення, адже залюднення цих земель створювало бар’єр татарським набігам на Московію.
  • Переселенцям, крім економічних привілеїв, було надано право здійснювати самоврядування за козацькими традиціям. Так на Слобожанщині сформувався полково-сотенний устрій.
  • У Слобідській Україні козацтво стало не лише військовою силою, а й стимулювало економічний та господарський розвиток краю. Значного розвитку набуло сільське господарство, різноманітні промисли та ремесла.
  • Важливу роль у тогочасних суспільно-політичних та воєнних подіях відігравала Запорозька Січ. Формально вона була підпорядкована гетьманові, проте фактично мала широку самостійність, що часто призводило до дестабілізації внутрішнього становища Гетьманщини.

ПЕРЕВІРТЕ СЕБЕ

1. Установіть хронологічну послідовність подій.

• Обрання гетьманом Лівобережної Укаїни І. Самойловича • Андрусівське перемир’я • перше обрання І. Сірка кошовим отаманом Запорозької Січі • проголошення П. Дорошенка гетьманом обох берегів Дніпра • заснування Чортомлицької Січі.

2. Серед наведених назв міст виберіть ті, що були центрами козацьких полків на Слобідській Україні.

Ізюм; Ніжин; Острогозьк; Охтирка; Полтава; Прилуки; Суми; Харків; Чернігів.

3. Вкажіть події, що збіглися в часі з існуванням Чортомлицької Січі.

Перші битви Національно-визвольної війни - на Жовтих Водах, під Корсунем, Пилявцями; Збаразько-Зборівська кампанія та укладення Зборівського договору; укладення Андрусівського перемир’я; повстання на чолі з П. Павлюком, Я. Острянином, Д. Гунею; Московсько-українська війна й битва під Конотопом; Чуднівська воєнна кампанія і підписання Слободищенського трактату; чигиринські походи; Чорна рада в Ніжині, обрання гетьманом І. Брюховецького.

4. Серед названих історичних діячів виберіть тих, із ким зустрічався або листувався І. Сірко, на чиєму боці або проти кого йому доводилося воювати.

Гетьман Б. Хмельницький; гетьман П. Сагайдачний; польський король Ян III Собеський; московський цар Олексій Романов; московський цар Федір Романов; гетьман П. Дорошенко; гетьман К. Косинський; гетьман І. Самойлович; гетьман М. Ханенко; митрополит Й. Борецький.

5. Дайте відповіді на запитання.

• Чому території порубіжних земель Гетьманщини та Московії почали масово заселяти в XVII ст.? • Звідки походить назва «Слобожанщина»? • Які особливості заселення Слобідської України? • Чим відрізнявся адміністративний устрій у Слобідській Україні від устрою Лівобережної Гетьманщини? • Як складалися відносини Запорозької Січі з Гетьманщиною?

6. Скориставшись додатковою літературою та інтернет-ресурсами, складіть історичний портрет І. Сірка. Дайте оцінку його діяльності як кошового отамана.