Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків

Інтегруємо! Історія поза історією. Розділ 7 «Поговоримо про моду»

Київські модниці та модники

Ознайомтесь із текстом і виконайте завдання.

• Історико-економічний аналіз. Розрахуйте, скільки днів оренди двокімнатної квартири в Києві коштувала найдорожча позиція в каталозі «Меріліз» — плаття на вихід, 85 руб. Складіть пропорцію.

• «Модний маршрут». Уявіть, що ви — багата киянка / киянин 1913 року та плануєте поїздку за кордон для оновлення гардероба: а) складіть свій «Модний маршрут», обравши мінімум 3 країни з тексту, обґрунтуйте вибір кожної країни, вказавши, що саме ви там плануєте придбати; б) визначте приблизний бюджет на квитки (за текстом) та зробіть висновок про економічну доцільність такої подорожі.

• Дизайнерський проєкт «Київська коректива». Опишіть (або замалюйте ескіз), як могло виглядати «типове» денне плаття киянки (стиль, фасон, кольори), порівняно з платтям австрійки. Поясніть, про які національні або культурні особливості киян може свідчити прагнення до яскравості.

Київ на зламі ХІХ—ХХ століть був інтегрований у світовий культурний та економічний простір. Основними центрами світової моди вважалися Париж для жіночого вбрання та Лондон — для чоловічого. Заможні кияни та киянки активно подорожували Європою, здійснюючи так званий «модний шопінг». Географія цих поїздок була надзвичайно широкою й охоплювала більшість європейських країн (Німеччину, Францію, Великобританію, Італію, Скандинавію, Грецію) та навіть Персію. Мандрівки часто відбувалися цілорічно круїзними лайнерами. Поїздка за кордон заради оновлення гардероба була досить витратною. Наприклад, квиток у міжнародному вагоні І класу з Києва до Відня чи Берліна коштував 27 рублів, що дорівнювало місячній оренді дачного будиночка в київському передмісті. Водночас проїзд у II класі був значно дешевшим, а для дітей у віці від 5 до 10 років діяли знижки (25 % вартості).

Модні тенденції змінювалися упродовж століття, але, за спостереженнями дослідників, киянки вносили свої корективи, одягаючись трохи яскравіше, ніж німкені, австрійки та нідерландки.

Кожна країна спеціалізувалася на певних товарах:

- Франція: постачала сукні, костюми, вишукану мереживну білизну та капелюшки;

- Німеччина: славилася срібними та бісерними сумками;

- Лондон: був відомий високоякісними тканинами та кашеміровими шалями;

- Туреччина: залишалася центром шкіряних та хутряних виробів (шуб, муфт).

Придбані за кордоном тканини, ґудзики та мереживо часто привозили до Києва, де вже місцеві майстрині та модистки створювали готове вбрання. Особливо високою репутацією користувалися швейні ательє на вулиці Сагайдачного, де працювали фахівці із закордонним досвідом. Киянки, хоч і слідували світовим трендам, вносили власні корективи, віддаючи перевагу трохи яскравішим кольорам, ніж їхні німецькі чи нідерландські сучасниці.

Можливість оновлювати гардероб залежала виключно від фінансового добробуту сім’ї, адже одяг коштував надзвичайно дорого. Для порівняння, на початку 1910-х років:

- місячна оренда двокімнатної квартири коштувала близько 15 рублів;

- кілограм чорної ікри — 1 рубль 80 копійок;

- ціна корови — 60 рублів.

У той час ціни в каталозі мод «Меріліз» 1913 року демонстрували значно вищі витрати на одяг. Наприклад, плаття на вихід могло коштувати до 85 рублів (у понад 5 разів більше за місячну оренду квартири), а один жіночий капелюшок — 12-15 рублів. Блуза — від 7 до 15 рублів, нижні мереживні спідниці — від 3,5 рублів до 13 рублів, чобітки — від 20 до 25 рублів, дамські парасольки — від 11 до 14 рублів. Весільне вбрання коштувало від 40 до 80 рублів. Вечірня мода того періоду була виключно романтичною, використовуючи дорогі матеріали — креп-сатин, шовк, оксамит — та багате оздоблення бісером, аплікаціями та мереживом. Одяг для модного виходу доповнювали горжетками з чорно-бурої лисиці. Популярними були різноманітні намиста.