Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків

§ 43. Система «озброєного миру» — Антанта і Троїстий союз

Згадайте...

— основні події міжнародної політики XIX століття;

— найвпливовіші держави XIX століття.

Як ви розумієте... — поняття «геополітика», «військово-політичний союз»?

Чи знаєте ви, що...

— Троїстий союз сформувався в 1882 році, згодом його неодноразово поновлювали: 20 лютого 1887 року в Берліні уклали другий союзний договір, 6 травня 1891 року — третій, а 28 червня 1902 року — четвертий; вони відтворювали угоду 1882 року, доповнюючись новими домовленостями;

— вираз «сердечна, дружня згода» в контексті англо-французьких відносин уперше використав ще в 1843 році міністр закордонних справ Великої Британії Джордж Гамільтон-Гордон; французький король Луї-Філіпп І повторив його у своєму виступі в парламенті того ж року; французькою словосполучення закріпилося у вигляді «entente cordiale», а згодом поширилося й іншими мовами без перекладу, трансформувавшись у скорочену форму — Антанта?

43.1. Які міжнародні події призвели до утворення Союзу трьох імператорів?

Після завершення Наполеонівських війн європейську геополітику вирішували п’ять провідних держав: Велика Британія, Австрія (Австро-Угорщина), Пруссія (Німеччина), Франція і Росія. Ідеї Священного союзу виявилися досить стійкими, тому уряди цих країн навіть допомагали один одному під час криз (наприклад, «Весни народів» 1848 р.) чи національних рухів. До певного моменту «стара Європа» насолоджувалася мирним співіснуванням, яке лише час від часу вибухало в короткотривалі війни (Кримська війна та інші). Внаслідок мирних перемовин усе поверталося до попереднього стану. Незважаючи на серйозні внутрішні потрясіння (революції у Франції, об’єднання Німеччини та Італії, поява дуалістичної Австро-Угорської імперії), зовнішньополітична арена до певного часу перебувала в балансі.

Франц Йосиф І, Вільгельм I та Олександр ІІ 22 жовтня 1873 року в палаці Шенбрунн, автор невідомий

«Довге XIX століття» було періодом розвитку імперій, які прагнули стати світовими лідерами. Навіть США (із досягненнями демократії та республіканською формою правління) у світі поводилися по-імперськи. «Доктрина Монро» відкривала шлях для домінування в Західній півкулі. З іншого боку, в Азії «нова» Японія, що ступила на шлях промислової модернізації, також шукала колонії. Через брак вільних земель на планеті ставало «затісно».

Особливий брак колоніальних володінь відчували німецькі уряди. Коли Німецька імперія остаточно утворилась, об’єднавши величезні економічні можливості роз’єднаних раніше земель, інші «гравці» вже розподілили світ. Швидкий розвиток Пруссії (згодом і Німеччини) упродовж другої половини XIX ст. дав змогу перемогти у франко-прусській війні (1870-1871) й надалі гучно «брязкати зброєю». Такий стан справ неабияк тривожив їхніх супротивників. До того ж, перемога над Францією дарувала німцям вагомий бонус — багаті вугіллям провінції Ельзас і Лотарингію. Кордони європейських країн вважалися непорушними, тож такий «прецедент» сприймався неоднозначно: чи не забажають інші держави й собі європейської землі?

Загостренням німецько-французьких відносин скористалася Росія, яка перебувала в певній ізоляції ще від часу невдалої Кримської війни. Так розпочалося російсько-німецьке зближення. Водночас шукала надійного спільника ще одна держава, Австро-Угорщина. На цю роль найкраще надавалася сусідня Німеччина. Отже, в 1873 р. сформувався черговий військово-політичний союз XIX ст. — Союз трьох імператорів — німецького, австро-угорського та російського. Найбільших зусиль до цього доклав німецький канцлер Отто фон Бісмарк. Однак, і Росія, й Австро-Угорщина занадто прагнули бути лідерами на Балканах. Царський уряд розігрував «карту» панславізму (із росіянами на чолі). Габсбурги ж, і без того володіючи частиною слов’янських земель, прагнули поширити свої володіння далі на південь. Тож російська влада надала перевагу налагодженню контактів із Францією. Три імператори «розбіглися».

За цими бурхливими подіями уважно спостерігали англійці. Велика Британія як найбільша імперія дотримувалася політики «блискучої ізоляції». Однак самостійно протидіяти іншим потужним гравцям було би непросто (особливо, якби вони об’єдналися проти неї). Французів англійський уряд сприймав погано через бажання переважати в Європі, до того ж революції та політична нестабільність у Парижі не сприяли дружбі із британськими консерваторами. Німеччина виглядала економічно потужною, але потребувала нових колоній. Ділитися своїми землями було б небажано. Нахабна Російська імперія просувала свої інтереси в Середній Азії та на Далекому Сході. У цій складній ситуації Великій Британії таки належало когось вибрати. Ставало очевидним: старі порядки, як і старі кордони, незабаром усіма переглядатимуться.

«Зупинка Пруссії або Точна лінія демаркації перемир’я», карикатура, 1871 р.

«Чорна пляма на мапі» («Урок географії»), художник Альбер Беттаньє, 1887 р.

1. Чи можна вважати «Союз трьох імператорів» союзом рівноправних партнерів? Які інтереси були спільними, а які суперечливими, і чому це призвело до його розпаду? 2. Як ви вважаєте, чи можуть демократичні країни, за своєю суттю, бути імперіями? Чому? 3. Які ризики для Британської імперії створювало зростання економічної та військової потужності Німеччини, і чому це змусило Британію переглянути свою зовнішню політику?

43.2. Як формувалися Троїстий союз та Антанта?

Дотримуючись рішень Віденського конгресу, європейські держави не порушували рівновагу. Однак внаслідок франко-прусської війни такий стан змінився, і уряди взялися активно визначатись із союзниками. Модернізована та мілітаризована Німеччина мала свої переваги, проте географічне розташування в центрі Європи було не найкращим — ще Отто фон Бісмарк побоювався того, що його країні доведеться воювати на два фронти. Одного з них бажано було б уникнути, заручившись підтримкою котроїсь країни-сусідки. «Природним» союзником розглядали Австро-Угорщину. Хоча Габсбурги й самі претендували на провідну роль в об’єднанні Німеччини, культурна спільність та інтереси підштовхували їх до співпраці із німецькими Гогенцоллернами. Спонукало до співпраці також російське «зацікавлення» слов’янськими землями Австро-Угорщини, протидія австро-угорським впливам на Балканах.

Тривалі переговори принесли очікувані результати. 7 жовтня 1879 р. між Австро-Угорщиною та Німеччиною підписано договір про спільні дії в разі загрози з боку Росії. 20 травня 1882 р. до них приєдналась Італія — так утворився Троїстий союз. Італійці, які також нещодавно об’єдналися в окрему державу, шукали потенційних союзників проти Франції. Королівство Італія хотіло перетворитися на імперію, володіти заморськими територіями та створити власні колонії. Тож колоніальні амбіції Італії в Африці швидко призвели до суперництва з французами.

Карикатура з берлінського сатиричного журналу «Lustige Blätter», 1908 р.: дорослий німець тягне за собою австрійського хлопчика, поки італійська дитина плаче, аби залишитися з французьким півником

Троїстий союз планувався як оборонний. Якщо напали б двоє і більше супротивників на когось із союзників, вони всі мали дати воєнну відсіч. У разі нападу одного супротивника на когось із союзників, два інші учасники мали дотримувалися сприятливого нейтралітету. Однак різке загострення німецько-британських відносин змусило Італію віддалитися. Вона побоювалася могутнього британського флоту, та й торгове змагання із Францією їй було невигідним. До того ж, італійці не могли забути тривалого панування Габсбургів. Опинившись «в одному човні» з Австро-Угорщиною, уряди на Апеннінах очікували прихованих підступів. Формально не порушуючи союзницьких зобов’язань, італійські можновладці заповзялися шукати інших коаліцій. Так само вчинив і румунський уряд, який таємно ще 1883 р. приєднався до Троїстого союзу, але через суперництво з Австро-Угорщиною відмовився від подальшої співпраці.

На противагу Троїстому союзу, Франція, Велика Британія й Росія й собі уклали військово-політичний союз. Першими до співпраці рушили Франція (через конфлікт із Німеччиною) та Росія (через суперництво з Австро-Угорщиною). Імперія Романових, величезна за розмірами і помірна у виробничій потужності, потребувала зростання промисловості. Щедрі французькі інвестиції посприяли цьому. Обидві країни навіть «забули» про наслідки Кримської війни, їхнє зближення в 1891-1894 рр. завершилось укладенням договору. Велика Британія, як уже було згадано, не поспішала відмовлятися від «блискучої ізоляції». Однак невгамовне німецьке прагнення покінчити з британським пануванням на морях і в колоніях змусило короля Едуарда VII та уряд погодитися на компроміси із Францією (щодо Африки) та з Росією (щодо Азії). «Кайзера Білла», як англійці глумливо називали німецького імператора Вільгельма II, старшого онука королеви Вікторії, потрібно було зупинити. Отже, після підписання французько-британської угоди в 1904 р. і британсько-російської в 1907 р. сформувалась Антанта — коаліція Великої Британії, Франції та Росії. Слово «антанта» є скороченим і перекладеним із французької мови словосполученням «сердечна згода». Повноцінний тристоронній документ так і не був підписаний.

Вітальна листівка і металева скринька з франко-британської виставки, 1908 р.

1. Чи можна вважати Троїстий союз справді оборонним, якщо він був створений частково через колоніальні амбіції його учасників? Як колоніальна політика Італії суперечила заявленим оборонним цілям? 2. Чому внутрішні історичні протиріччя між союзниками стали слабким місцем Троїстого союзу, і як це відрізняє його від Антанти? 3. Які економічні та політичні мотиви були ключовими для формування Антанти?

43.3. Як провідні країни боролися за перерозподіл світу?

На межі ХІХ—ХХ ст. великі держави розгорнули запеклу, проте локальну боротьбу за колонії та сфери впливу. У 1898 р. розгорілася війна між США й Іспанією. Приводом став виступ кубинського народу за незалежність, що підтримали американці. Зазнавши поразки в декількох морських битвах, уряд Іспанії погодився на самостійність Куби (яка швидко опинилася під управлінням США), втрату на користь Вашингтона Пуерто-Рико, Гуаму і Філіппінського архіпелагу в Азії. Сприятливо закінчилася для Штатів Панамська криза 1903 р. Підтримавши щойно утворену Панаму, вони отримали ексклюзивні права на Панамський канал. Не з кліматичної причини спекотно видалося в Південній Африці. Тут знайшли поклади алмазів і дорогоцінних металів, якими намагалися заволодіти і з Лондона, і з Берліна. Окрім того, на цих землях проживали нащадки нідерландських колоністів — бури. Війна з ними тривала в 1899-1902 рр., завершившись перемогою Великої Британії та захопленням нею Трансваалю й Оранжевої Республіки, що стали домініонами.

У 1905-1906 рр. Франція, Велика Британія та Німеччина спричинили першу Марокканську кризу. Як наслідок, Марокко отримало незалежність, хоча фактично залишалося під впливом Франції, що розлютило Німеччину. Друга Марокканська криза 1911 р. не змінила політичної мапи. Користуючись слабкістю Османської імперії, Італія й собі розширила володіння в Північній Африці, захопивши Триполітанію та Киренаїку (сучасна Лівія) в 1911-1912 рр. Неспокійно складалася ситуація в Європі — кілька Балканських криз не віщували нічого доброго.

«Перше підняття зірок і смуг морською піхотою США на кубинській землі, 11 червня 1898 року», художник Френк Шунновер, 1898 р.

«Колос Родоський» («Прогулянка від Кейптауна до Каїра»), художник Едвард Лінлі Самборн, 1892 р.

Дізнайтеся, чому Сесія Родс, британський політик і бізнесмен, зображений у позі велетня, що стоїть одночасно на двох краях континенту.

На початку XX ст. загострилися радикалізм і нетерпимість. Розгорнулася гонка озброєнь. Протягом 1883-1903 рр. військові витрати зросли вдвічі, а чисельність армій — на 25 %. У першій половині XIX ст. технічний прогрес торкався переважно економіки. Однак пізніша мілітаризація сприяла застосуванню винаходів для військової галузі. Упроваджувалися новітні засоби воєнних убивств: далекобійна артилерія, фугасні снаряди, кулемети, хімічна зброя... Ще ніколи людство так ретельно не готувалося до взаємознищення.

Водночас не всі визнавали насування війни. Наприклад, у бестселері «Велика ілюзія» (1909 р.) автор Норман Ейнджел доводив, що взаємозалежність економік робить велику війну нерентабельною, а кожен воєнний переляк миттєво карається фінансовими потрясіннями (хоча він не заперечував війну загалом). Так сталося в 1911 р., коли до Марокко прибув німецький бойовий корабель. Це викликало гострий воєнний переляк у Європі. Ринки різко «просіли»: у Німеччині почалася фінансова паніка, біржа обвалилася (сучасники писали навіть про падіння на десятки відсотків за день), виник відтік золота й тиск на резерви Рейхсбанку. У Британії та Франції також зросли напруження й нервозність на фінансових торгах. Коли Німеччина та Франція врешті дійшли угоди (листопад 1911 р.), паніка вщухла й ділове життя нормалізувалося. Надійне, начебто, підтвердження неможливості війни дуже скоро було спростоване. Обопільні територіальні претензії, бажання розширити кордони, створення військово-політичних блоків, участь у гонці озброєнь означали наближення глобального конфлікту.

1. Укладіть хронологічно-тематичну таблицю «Міжнародні конфлікти кінця XIX - початку XX ст.». Кількість секторів і їхні назви визначте самостійно. 2. Як, на вашу думку, технічний прогрес міг вплинути на мілітаризацію? 3. Чи можна вважати локальні конфлікти, як-от іспано-американська чи англо-бурська війни, «генеральною репетицією» до Першої світової війни?

Мовою історичного джерела

Зі спогадів адмірала Альфреда фон Тірпіца (1849-1930) про потребу розбудови німецького флоту:

«...Йшлося про те, чи не запізнилися ми взяти участь у майже завершеному поділі світу; про важливу можливість зберегти тривалий час штучні темпи розвитку, здобути нам місце у концерті великих держав; про те, чи не слідуватиме за швидким підйомом ще стрімкіший крах; “відчинені двері”, що легко зачинялися, були для нас тим, чим є для великих держав їхні великі простори і невичерпні природні багатства. У поєднанні з вимушеним і небезпечним сухопутним характером нашої держави ця обставина зміцнила мене на думці, що спробу створення морської могутності необхідно зробити без будь-яких зволікань, бо тільки флот, союз з яким представляв би цінність для інших держав, тобто боєздатний лінійний флот міг дати нашій дипломатії інструмент, здатний за умови доцільного використання його доповнити нашу могутність на суходолі».

1. Які ідеї Альфреда фон Тірпіца щодо розбудови «боєздатного лінійного флоту» вплинули на світову політику і відносини з Великою Британією, яка традиційно домінувала на морі?

Машина часу

«Гаазькі конвенції 1899 та 1907 років». Щоб дізнатися про міжнародні конференції, на яких започатковано укладання «правил ведення війни», що стали основою сучасного міжнародного гуманітарного права, ознайомтеся з інформацією за покликанням https://cutt.ly/Br18cCDl чи QR-кодом.

1. Прочитайте переліки конвенцій Гаазьких конференцій. За допомогою інтернету дізнайтеся сутності тих конвенцій. Відомо, що ініціаторкою першої конференції виступила Росія. Чи дотримується вона, вчиняючи збройну агресію проти України, Гаазьких домовленостей про ведення війн? Аргументуйте свої міркування.

Працюємо разом

Вправа «Ментальна мапа». Об’єднайтесь у пари чи групи. Створіть ментальну карту, що візуалізує причини утворення та розпаду «Союзу трьох імператорів». Позначте на ній ключові держави, їхні інтереси та дії, що призвели до розбіжностей.

Корисна гра:

«Військово-політичні блоки»

https://cutt.ly/3r18yq4k

Перевірте себе

I. 1. Чому процес формування військово-політичних блоків розтягнувся більш ніж на три десятиліття? Які чинники перешкоджали досягненню негайних домовленостей між державами? 2. Які дії Німеччини призвели до того, що її сусіди — Франція і Росія — подолали свої історичні розбіжності й об’єдналися проти неї?

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання у класі. 4. Автор книги «Велика ілюзія» Норман Ейнджел стверджував, що економічна взаємозалежність робить велику війну невигідною. Чому ж його теорія, попри фінансову паніку 1911 р., не змогла запобігти світовій війні? Які чинники виявилися сильнішими за економічні розрахунки? 5. Заповніть порівняльну таблицю, що ілюструє відмінності між Троїстим союзом та Антантою. Зосередьтеся на мотивах країн-учасниць, їхніх внутрішніх конфліктах та загальній міцності блоку. Уявіть себе дипломатом на початку XX століття. Який військово-політичний блок ви б обрали для своєї країни і чому? Аргументуйте своє рішення, враховуючи переваги та недоліки кожного союзу.

III. 6. Вправа «Есей». Напишіть есей «Від "Союзу трьох імператорів" до Троїстого союзу: еволюція європейської політики». Поясніть, чому старий союз розпався і як це призвело до формування нового блоку, і чому новий блок виявився більш стабільним, ніж його попередник.