Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 2. 9 клас. Васильків

Інтегруємо! Історія поза історією. Розділ 5 «Мистецтво VS колоніалізм»

Сила слова

Рабіндранат Тагор — перший неєвропейський Нобелівський лауреат, автор національних гімнів Індії і Бангладеш, поет, художник, мандрівник і гуманіст. Прочитайте вірші Рабіндраната Тагора «Африка» та «Свята земля Індії».

• Визначте основні теми та образи, пов’язані з колоніальним гнітом.

• Проаналізуйте, як Тагор висловлює протест проти колоніалізму через власну поезію.

Африка

За тих прадавніх буряних часів,

Коли творець, тривогою пойнятий,

Руйнуючи старе, творив нове,

За тих часів, коли він нетерпляче

Трусив землею, мов чолом своїм, —

Тоді рука шалена океану

Від східної окрайки суходолу

Відторгнула, о Африко, тебе,

Щоб на дрімотних чатах ти стояла

В гущавині повитих млою пущ.

Отам одна, самотня і відлюдна,

Збирала ти глибокі таємниці,

Читала дивні письмена стихій,

І невидима магія природи

В тобі будила прагнення до тайн.

На себе вдягши машкару потворну,

Глумилась ти над всім страшним і лячним.

Хотіла танцем подолати жах,

Розпалюючись в маренні величнім

Під очманілих барабанів грім.

О, вкрита тінню!

Твій прекрасний лик

Затулений був темним запиналом

Для поглядів презирливих і заздрих.

Вони прийшли, принісши сталь кайданів,

Вони прийшли, мисливці на людей.

В них пазури гостріші, ніж в гієни,

А пітьма їхніх серць гордливих більша,

Ніж вічний морок пралісу твого.

Страшна жадібність їх цивілізацій

Своє єство нелюдське появила, —

І чорний пил по стежках лісових,

Зволожений твоїми слізьми й кров’ю,

На багнище криваве обернувся.

Підошви їх розбійницьких чобіт

Огидним брудом слід свій залишили

На стоптаній історії твоїй.

І в той же час за даллю океану

В оселях їхніх вранці і надвечір

Церковні дзвони голосно лунали,

Вславляючи господню милосердність,

І діти грали на руках у неньки,

І в пишній пісні їхнього поета

Складалась шана цноті і красі.

Тепер, коли на заході ночіє

І дихать тяжко, наче в передгроззя,

Коли з барлогів виповзають звірі

І, виючи, вістують присмерк дня, —

Зведись, поете цих часів рішучих,

І стань, залитий сяєвом вечірнім,

При дверях дому скривдженої жінки

І їй скажи: «Прости...»

Над хижим ревом

Хай це твоє благання піднесеться,

Як днів твоїх останнє чисте слово.

Переклад М. Бажана

Свята земля Індії

Глянь, о душе моя, — ось жадана земля,

Ось земля споконвічна прочан.

Глянь на Індію ти, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

Тут побожно спинись, руки звівши увись,

І людині, як богу, вклонись, —

Кращим словом пісень, вищим зльотом натхнень,

Слав людину ти завше і скрізь.

Ось безмежжя долин, де річок в’ється плин,

Ось замислених гір караван.

Глянь на Індію ти, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

Невідомо — звідкіль, валом юрб, наче хвиль,

Лився в Індію людський потік, —

Він ішов звіддалік і губився навік

В океані, як паводок рік.

Тут арійці були, неарійці ішли,

Тут китаєць, і гуни, і патан,

І племен скіфських рід, і могол, і дравид

Позливались в один океан.

А тепер Захід сам біля наших став брам, —

Чи повірим його ми дарам?

Дасть та й візьме назад, запровадить свій лад

І насильство вживе, і обман,

Щоб на Індію йти, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

Хто приходив сюди вічним шляхом орди

З гуком битв і пісень бойових

Крізь пустель дикий шир, крізь ущелини гір, —

Голоси їх і вигуки їх.

Всі вони — у мені, наче луни грізні,

Оживають, живуть самохіть.

Гомін їх голосів — дивовижний їх спів

В шумі крові моєї звучить.

Віна Рудри! Ти грай, ти заграй, не змовкай!

Ті, які зневажають наш край,

Теж колись у свій час мирно прийдуть до нас,

До великого кола краян,

Тут, у Індії цій, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

Тут за давніх сторіч пролунав віщий клич.

Заповітне провіщення — «ом».

Як єство молитов, клич по людях пройшов,

Задзвенів по країні кругом.

Став збиратися тут різних вір різний люд

І багаття одне розпалив,

Зрікся розбрату й чвар і майбутньому в дар

Серце спільне й велике створив.

Храм братерства оцей і тепер для людей

Не замкнув своїх світлих дверей, —

Хай прочанин ввійде і тут ниць упаде

Для достойних благань і пошан,

Тут, у Індії цій, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

Глянь, як зводиться дим над багаттям стрімким, —

Пломінь нашого горя встає.

Від багаття не йди, бо весь пломінь біди

Мусить винести серце твоє.

Стерплять наші серця жар біди до кінця,

Спільна клятва єднає юрбу:

Ми байдужість і страх подолаєм в серцях,

Ми потопчем образу й ганьбу!

Зникне горе й одчай, для біди прийде край,

І життя розпочнеться розмай.

Тьму прогнавши нічну, мати встане зі сну,

Ступить радо на рідний свій лан,

Тут, у Індії цій, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

І на матері клич племена всіх наріч,

Люди різних говірок і рас,

І англійці в цей час з мусульманами враз

Поприходять, вітаючи нас.

Мусиш, брахмане, ти вкупі з іншими йти,

Руку брата затисши в своїй,

І ти, парію, теж разом з ними прийдеш,

Бо мине час принижень тяжкий.

Мати кличе сюди, — не барися, іди,

В монгол-гхоті всім стане води.

Б’є святе джерело, щоб омити чоло

Всіх прочан, що зійшлись в дружній стан

Тут, у Індії цій, на той берег святий,

Де вселюдства шумить океан.

1910 р.

Переклад М. Бажана

Карикатури

• Розгляньте карикатури XIX ст., пов’язані з темою колоніалізму.

• Виберіть одну з карикатур та проаналізуйте, які соціальні чи політичні аспекти вона висміює.

• Створіть власну карикатуру, яка б відображала колоніальні відносини в XIX ст.

«Індія представляє корону лорду Нортбруку за скасування податку на прибуток», ілюстрація до «Mookerjee’s Magazine», 1873 р.

«Терпіння на монументі», ілюстрація до «Hindu Punch», 1900 р.

Карикатура про придушення повстання іхетуанів у Китаї, XIX ст.

«Китай — пиріг королів та імператорів», художник Анрі (Жак) Мейєр, 1898 р.

Життя в колоніях у творах живопису

У мистецтві XIX століття низка європейських художників зображали екзотичну красу пейзажів і місцевих жителів і, водночас, сцени колоніального побуту чи історичні події. Цей напрямок часто називають орієнталізмом (хоча він охоплює не тільки колонії) або безпосередньо колоніальним живописом.

Франція мала значні колоніальні володіння в Північній Африці, і багато її художників подорожували туди, створюючи «орієнталістські» роботи, які відображали життя колонізованих народів, часто через призму європейських уявлень. Багато британських художників малювали сцени з Індії та Африки. Нідерланди контролювали значну частину Південно-Східної Азії, а її художники, як правило, малювали життя в колоніях з точки зору європейця: іноді як романтичні або екзотичні образи («красу тубільців» і незвичні пейзажі), а іноді як документальні свідчення або відображення військових і політичних подій колонізації.

• Визначте, чи зображено місцевих жителів з позиції об’єктивного спостерігача, романтизації чи екзотизації. Які деталі (одяг, міміка, оточення) вказують на ставлення європейського художника до «неєвропейського» світу?

• Порівняйте зображення чоловіків і жінок. Наскільки ці сцени є публічними чи приватними? Чи відображають вони реальність або європейські фантазії про гарем або східну пасивність?

• Які спільні стереотипи чи, навпаки, відмінності в трактуванні східного життя демонструють запропоновані полотна?