Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 1. 9 клас. Васильків

§ 21. Британський парламентаризм

Згадайте...

— який період в історії Англії називають «вікторіанською епохою».

Як ви розумієте... — поняття «парламентаризм», «виборче право»?

Чи знаєте ви, що...

— офіційно як назву держави словосполучення «Велика Британія» почали вживати з 1707 року, після об'єднання Англії та Шотландії;

— у 1801 році до Королівства Великої Британії приєдналося Королівство Ірландія, утворивши Сполучене Королівство Великої Британії та Ірландії, згодом більша частина Ірландії відокремилась, а сучасна назва Великої Британії — Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії?

21.1. Двопартійна система

На відміну від більшості країн Європи, політичний розвиток Великобританії в XIX ст. проходив порівняно мирно, еволюційно. Поступальний розвиток об’єднаного королівства відбувався завдяки парламентаризму. Саме він сприяв успішній модернізації країни.

У 1801 р. було утворено законодавчий орган — двопалатний парламент Сполученого Королівства Великої Британії та Ірландії. Верхня палата (Палата лордів) складалася із представників земельної аристократії — перів. Вони отримували свої місця в палаті у спадок. Палата лордів затверджувала законопроєкти, ухвалені нижньою палатою — Палатою громад (общин). Депутатів до неї обирали від графств та міст. Виконавча влада належала королю та призначеному парламентом уряду. Уряд формувала партія, яка перемагала на виборах до нижньої палати парламенту — Палати громад (общин). Прем’єр-міністром (главою уряду) ставав очільник цієї партії.

За владу боролися, як ви пам’ятаєте, два угрупування, що поступово перетворювалися на політичні партії, — «торі» та «віги». Обидві назви склалися історично в ході політичної боротьби у XVIII ст. За однією із версій, ці назви дані політичними опонентами і є доволі образливими прізвиськами — «змовники» і «розбійники». «Торі» відстоювали інтереси великих землевласників та англіканського духовенства, від 1834 р. за ними закріпилася назва Консервативна партія. «Віги» взаємодіяли із новими дворянами, промисловцями та фінансистами, а за своїми політичними ідеями були близькі до французьких лібералів. Остаточно віги сформувалися у Ліберальну партію в 1859 р. Тривалий час «торі» перебували при владі, а «віги» перебували в опозиції. Між ними були й релігійні протиріччя. «Торі» були поміркованими англіканами, симпатизували католикам. Натомість «віги» більше схилялися до пуританів.

Тривалий час британська економіка розвивалася доволі динамічно. Велика Британія ставала світовим економічним лідером. Однак, отримані багатства розподілялися нерівномірно. Посилювалася соціальна диференціація в суспільстві — багаті ставали ще багатшими, а бідні — біднішими. Подолання гострих соціальних протиріч, проведення соціальних реформ покладалося на парламент. Водночас значна частина британського суспільства була позбавлена виборчих прав і не могла впливати на процес законотворення (із 20 мільйонів мешканців держави виборчі права мали лише 160 тисяч осіб). Кордони графств та кількість міст, які мали право обирати депутатів до парламенту, були визначені на початку XVIII ст., а то і раніше. Вони не відповідали демографічним, економічним та фінансовим реаліям початку XIX ст. Виникла ситуація, коли т. зв. «гнилі містечка», в яких залишилося 12-20 мешканців, обирали одного депутата до Палати громад, а нові промислові центри — Манчестер, Бірмінгем, де мешкали десятки, а то й сотні тисяч мешканців, не мали жодного представника в парламенті. У частині графств великі землевласники — лендлорди — впливали на процедуру голосування своїх орендарів землі — йоменів і просували до парламенту своїх «кишенькових» депутатів. Лендлорди активно втручалися і в роботу місцевих органів влади.

Зловживання «торі» владою ставали з кожним роком все очевиднішими. Після перемоги над Наполеоном І у 1815 р. англійський парламент, де домінували саме «торі», ухвалив «хлібні закони». Ними обмежувалося завезення зерна на Британські острови. Це дозволяло землевласникам підвищувати ціни на хліб. Лендлорди збагачувалися, а бідняки, особливо міські пролетарі не могли купити своїм дітям хліб. Парламент дозволив заарештовувати людей, яких запідозрили в зазіханні на приватну власність. Згодом — заборонив «підозрілі» мітинги та зібрання. За крадіжку товару з вітрини винного могли стратити.

Невдоволення в суспільстві наростало. 16 серпня 1819 р. у Манчестері влада розігнала за допомогою військових підрозділів 80-тисячний мітинг. 11 людей загинуло, а кілька сотень було поранено. Ці події увійшли в історію як «Бійня під Пітерлоо» (відбувалися на полі Святого Петра в день річниці битви під Ватерлоо). Та все ж «торі» були налякані розмахом протестів і змушені були іти на поступки. Було зменшено покарання за крадіжки їжі, робітникам дозволили створювати «тред-юніони» (профспілки) для захисту своїх інтересів.

«Бійня під Пітерлоо 16 серпня 1819 р.», гравюра Річарда Карлайла, 1819 р.

1. Візуалізуйте в схемі або таблиці порівняння політичних поглядів «торі» та «вігів». 2. Як наявність так званих «гнилих містечок» ілюструвала недосконалість виборчої системи? 3. Поясніть залежність між ухвалою «хлібних законів» та зростанням соціальної напруги в суспільстві.

21.2. Парламентська (виборча) реформа 1832 р.

«Біги» наполягали на проведенні парламентської (виборчої) реформи — надання виборчих прав більшій кількості громадян. У 1831 р. вони запропонували відповідний законопроєкт — ліквідувати представництво низки «гнилих містечок», а натомість закріпити його за новими промисловими центрами. «Біги» пропонували надати виборчі права усім громадянам, що заробляють за рік понад 10 фунтів стерлінгів. Таких було близько 650 тисяч. Палата громад схвалила цей проєкт, а Палата лордів — відкинула.

Прихильники реформи скликали багатотисячні мітинги на підтримку реформи. Протести охопили Лондон, Ньюкасл, Бірмінгем. Побоюючись переростання протестів у революцію на зразок Липневої революції у Франції, Палата лордів у 1832 р. таки схвалила закон про парламентську реформу. 56 «гнилих містечок» втратили право мати депутатів у Палаті громад, ще 30 були змушені посилати лише по одному депутату замість двох. Великі промислові міста отримали у парламенті своїх представників.

Парламентська реформа 1832 р. започаткувала серію політичних компромісів і сприяла посиленню ролі «вігів» у політичному житті Сполученого Королівства. «Торі» перейшли в опозицію. «Віги» ж у наступне десятиліття провели серію важливих реформ. Наприклад, відбулася реформа міського самоврядування. Усі городяни, які мали більше 21 року і платили податки, отримали право брати участь у виборах до міських рад.

У 1833 р. було ухвалено фабричний закон, який обмежував тривалість робочого дня для дітей на текстильних фабриках. Було запроваджено посади фабричних інспекторів, які мали наглядати за дотриманням цього закону. Того ж 1833 р. Великобританія першою із європейських держав заборонила рабство у своїх колоніях. Але загалом політика «вігів» була в інтересах банкірів та підприємців, ігнорувала потреби англійських робітників та селян.

Упродовж 1830-1840-х рр. у Великій Британії відбулося кілька економічних криз, що погіршували становище населення. Зростало безробіття, знижувалася зарплата робітників. У цей час «віги» висунули принципи «вільної торгівлі» — фритредерства, що мало здешевити їжу для населення. Частина із них стали прихильниками подання парламенту петиції чи «народної хартії».

«Сер Роберт Піль», художник Генрі Вільям Пікерсгілл, до 1875 р.

Під час правління «вігів» «торі» були змушені переглянути свої позиції. Їх лідер, Роберт Піль, у 1834 р. Тамвортським маніфестом закликав підтримувати позитивні зміни, виявляти недоліки системи державного управління, реагувати на справедливі скарги населення. Він вважав, що «торі» повинні бути не стільки захисниками лендлордів, скільки виступати проти непродуманих, поспішних реформ. Піль мав великий авторитет, адже свого часу провів успішну грошову реформу, законодавчо урегулював взаємини між підприємцями та профспілками. Його дії дозволили «торі» спочатку збільшити кількість своїх депутатів у парламенті, а в 1841 р. перемогти на виборах і сформувати свій уряд.

Тривалий час картопля була основною їжею бідняків. Масове поширення захворюваності картоплі в 1840-х рр. спричинило неврожай і голод, особливо в Ірландії. Роберт Піль у цих умовах скасував у 1846 р. «хлібні закони». Його при цьому підтримали більше депутати-«віги», ніж представники власної партії. Уряд Піля складався із талановитих міністрів Гладстона, Герберта, Кардвела і проводив політику здешевлення вартості життя для незаможних верств населення. Він запровадив прогресивний податок на прибуток, коли бідніші платили менші податки, а багатші — більші. Було знижено тарифи на продовольчі товари, які завозилися із закордону, сировину для британської промисловості, скасовано податки на експорт промислових товарів. Дії уряду покращували економічну та соціальну ситуацію, зводили нанівець чартистський рух і дозволили Великій Британії уникнути революційних потрясінь. Далеко не всі консерватори підтримували політику Роберта Піля. Він був змушений подати у відставку й надалі був радником уряду «вігів», очолюваного В. Гладстоном. Прихильники Р. Піля спільно з «вігами» створили Ліберальну партію.

Вільям Гладстон, світлина, 1892 р.

Вільям Гладстон (1809-1898) розпочав свою політичну кар’єру як консерватор, але згодом став лідером Ліберальної партії, одним з найвпливовіших політиків XIX століття. Він чотири рази обіймав посаду прем’єр-міністра Великої Британії (1868-1874, 1880-1885, 1886, 1892-1894). Так званий «гладстонівський лібералізм» полягав у мінімальному втручанні держави в економіку, сприянні вільній торгівлі, зменшенні або скасуванні митних тарифів. Скорочення державних витрат сукупно зі зменшенням податків мало сприяти економічному зростанню. Значні зусилля було присвячено вирішенню ірландського питання.

1. Коли «віги» і «торі» стали офіційно консерваторами і лібералами? 2. Визначте причини, суть і наслідки парламентської реформи 1832 р. 3. Сформулюйте власне судження про політику Вільяма Гладстона.

21.3. Друга і третя виборчі реформи (1867 р., 1884 р.)

У 1867 р. Ліберальна та Консервативна партії досягли політичного компромісу і погодилися на проведення парламентської реформи (другої). Було знижено майновий ценз, завдяки чому багато робітників отримали виборчі права, вперше запроваджувалося таємне голосування. У 1871 р. ліберальний уряд Вільяма Гладстона визнав законною діяльність профспілок, дозволив страйки, запровадив таємне голосування на виборах до парламенту. Знову ж таки, наступний уряд консерваторів задовольнив певні вимоги робітництва (увів 54-годинний робочий тиждень, обмежив дитячу працю, узаконив діяльність кооперативів тощо). Ліберали ж у 1884 р. продовжили реформи виборчої системи.

У 1884 р. було проведену третю парламентську реформу — ухвалено закон про народне представництво, за яким виборчі права отримали усі чоловіки віком від 21 року, що мали власне житло. Ще через рік було остаточно ліквідовано права «гнилих містечок», а вся країна була поділена на виборчі округи із рівною кількістю виборців. Завдяки тривалим реформам британська політична система стала демократичною. У 1886 р. на виборах голосували майже 6 мільйонів громадян. Вони обирали не лише депутатів парламенту, але і ради графств та міст. Британські політичні партії були змушені враховувати нові реалії, створювати мережу своїх партійних організацій на місцях, проводити виборчі кампанії, а в своїх діях прислухатися до потреб виборців.

1. Чому, на вашу думку, після парламентської реформи 1832 року назріла необхідність у проведенні нових виборчих реформ? 2. Що стало запорукою демократичності британської політичної системи? 3. Чи забезпечувала двопартійна політична система економічну та політичну стабільність?

Машина часу

«Вибори у XIX столітті». https://cutt.ly/0rZcszIL Об’єднайтесь у пари чи групи та проаналізуйте матеріали онлайн-кейсів на сайті Парламенту Великої Британії у розділі «Реформування виборів» (на бажання, скористайтесь онлайн-перекладачем). Виконайте завдання.

Працюємо разом

Вправа «Інтерв’ю». У парах оберіть роль журналіста / журналістки та політика (відомого діяча «торі» або «вігів»). Проведіть інтерв’ю про ставлення політика до виборчої реформи.

Корисна гра:

«Політичний розвиток Англії в XIX ст.»

https://cutt.ly/EtQtlkJT

Перевірте себе

I. 1. Обчисліть на скільки років раніше створено Консервативну партію, ніж Ліберальну. Назвіть роки виборчих реформ. 2. Покажіть на карті місто, у котрому відбулася «Бійня під Пітерлоо».

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Охарактеризуйте структуру державної влади Великої Британії. 5. Порівняйте напрямки політичної діяльності «торі» та «вігів».

III. 6. Вправа «Парламентаризм». Поміркуйте та визначте короткострокові та довгострокові наслідки парламентських реформ у Великій Британії.