Історія: Україна і світ. Інтегрований курс. Частина 1. 9 клас. Васильків

§ 12. США на шляху до світового лідерства

Згадайте...

— які ідеї лягли в основу Конституції США;

— які права гарантував Білль про права для громадян США.

Як ви розумієте... — поняття «громадянська війна», «аболіціонізм», «трест»?

Чи знаєте ви, що...

— президент Авраам Лінкольн мав доволі значний зріст — 193 см, любив котів (дозволяв їм сидіти за обіднім столом у Білому домі) та запатентував пристрій для підняття кораблів на мілководді;

— Авраам Лінкольн народився в бідній родині фермерів у Кентуккі, хлопчику довелося багато працювати фізично та майже самостійно навчатися; юнаком Лінкольн працював землеміром, лісорубом, крамарем та адвокатом;

— уряд Сполучених Штатів Америки визначив 384 битви, які мали значний вплив на Громадянську війну?

12.1. Особливості розвитку США в першій половині XIX ст. Передумови Громадянської війни

Сполучені Штати Америки від часу свого заснування були республікою. Нею управляли виборні президент і Конгрес (парламент), що складався із Сенату й Палати представників. Держава була федерацією, тобто союзом штатів зі збереженням часткового суверенітету. На початках цей союз не вирізнявся такою єдністю, як сьогодні. На Півночі відбулася промислова революція. Численні заводи, фабрики, шахти, залізниці, що розвивалися, потребували працівників, тому туди, шукаючи кращої долі, невпинно приїжджали європейці. Водночас процвітали фермери, які, самостійно порядкуючи, забезпечували продуктами харчування співвітчизників. Натомість Південь США заполонили плантаційні господарства, де масово працювали раби. Землевласники, володіючи дармовою робочою силою, багатіли із продажу вирощених товарів (наприклад, бавовни) до Британської імперії. Звичайно, що європейські переселенці осідали в південних штатах значно рідше. Туди здавна завозили африканців (хоча в 1809 р. купівлю рабів офіційно заборонили, їх переправляли контрабандою). І «південні», і «північні» американці однаково вороже ставилися до корінного населення, яке поступово витісняли на простори Заходу. Землі індіанців купували, обмінювали, забирали силою, зганяючи власників у резервації — місця відокремленого поселення.

Потреба нових земель постійно поставала перед американцями. Ще 1803 р. вони викупили у французів Луїзіану (Наполеон І Бонапарт потребував грошей для війн, тому продав цілу провінцію, хоча покупців задовольнив би лише Новий Орлеан, потужний порт на річці Міссісіпі). В іспанців придбали Флориду, а після переможних війн із Великою Британією і Мексикою приєднали Орегон, Техас, Нову Мексику, Каліфорнію. Так США розпросторилися між двома океанами. Тривалий період політикам Півдня і Півночі вдавалося домовлятися й ухвалювати спільні рішення. У 1823 р. вони проголосили «доктрину Монро» (від імені тодішнього президента Джеймса Монро). Ключовою ідеєю цієї доктрини став принцип «Америка для американців». Документ застерігав європейські уряди від втручання у справи в Західній півкулі, чим оголошував її пріоритетною для американського впливу (особливо — Південну Америку). Результатом компромісу також стало утворення в 1828 р. Демократичної партії, що об’єднала частково робітництво, підприємців Півночі, плантаторів Півдня, які перебували при владі понад 30 років майже безперервно. Часто між плантаторами й фермерами виникали суперечки. Як наслідок, у 1854 р. з’явилася Республіканська партія, що її утворили представники буржуазії та власники ферм із Півночі — здебільшого противники рабства. Конкуренція між демократами й республіканцями дотепер визначає політичне життя американського народу.

Авраам Лінкольн, фотограф Александр Гарднер, 8 листопада 1863 р.

Поступово ідеї звільнення рабів набували сили. У другій третині XIX ст. у США пожвавився рух аболіціоністів. Ці самовіддані противники рабства допомагали афроамериканцям утікати від ненависних хазяїнів, переховували втікачів, прокладали для них спеціальні таємні маршрути. У 1860 р., на радість аболіціоністів та більшості мешканців Півночі, у президентських виборах переміг республіканець, теж прибічник скасування рабства, Авраам Лінкольн (1809-1865). Проте його обрання призвело до конфлікту, а невдовзі до воєнного протистояння між американцями.

Аболіціонізм (від однойменного французького слова чи латинського «аболіціо» — «скасування») — наприкінці XVIII — на початку XIX ст. у США — рух за скасування рабства чорношкірого населення.

1. Охарактеризуйте особливості економічного розвитку Півночі та Півдня США. Назвіть основні причини конфлікту між ними. Чи суперечило рабовласництво статтям Конституції США та поправкам Білля про права? 2. Назвіть територіальні надбання США у XIX столітті. 3. Розкрийте суть поняття «аболіціонізм».

1. Розгляньте карту. Відстежте розширення території США упродовж першої половини XIX ст. 2. Знайдіть місця, з якими пов'язані початок і завершення Громадянської війни. Поміркуйте, у чому полягала головна відмінність між північними та південними штатами.

12.2. Як розгорталася Громадянська війна у США?

Події закрутилися ще до дня інавгурації (урочистого вступу на посаду) Авраама Лінкольна. Колишній президент від демократів Джеймс Б’юкінен перекинув чимало військового майна на Південь. Тоді ж зі складу США вийшла Південна Кароліна. 1 лютого 1861 р. до неї долучилися Луїзіана, Міссісіпі, Флорида, Алабама, Джорджія і Техас, згодом інші. Вони сформували Конфедерацію (об’єднання 11-ти південних штатів), обравши її очільником плантатора Джефферсона Девіса. Конфедерати виступали за збереження рабства, хоча, на перший погляд, обстоювали рівність та свободу. Спочатку Авраам Лінкольн обіцяв серйозні поступки рабовласникам, наголошував на обмеженні, а не на забороні використання праці рабів. Однак це не зупинило протистояння.

12 квітня 1861 р. розпочалася найкривавіша сторінка в американській історії. У цей день солдати Конфедерації бомбардували, атакували і невдовзі захопили Форт-Самтер у Південній Кароліні, що означало початок Громадянської війни. Північні штати (або штати Союзу) володіли більшими промисловими можливостями, але армія Півдня виявилася краще організованою, до того ж вона сподівалася на іноземну підтримку.

Через рік, у квітні 1862 р., ціною великих втрат полководцеві збройних сил Союзу, генералу Уліссу Гранту (після війни був обраний президентом США) вдалося розбити суперника в битві біля річки Теннессі, пізніше — заволодіти Новим Орлеаном. Бунтівним штатам оголосили морську блокаду. Однак дуже скоро фронт наблизився до Вашингтона. Влітку 1862 р. урядове військо зазнало кількох відчутних поразок. Зокрема, генерал Роберт Лі розбив «янкі» (так зневажливо називали мешканців Півночі) поблизу міста Фредеріксбург (штат Вірджинія): конфедерати втратили вбитими та пораненими 5,3 тис. осіб, урядовці — 12,7 тис.

Улісс Грант, фотограф Метью Бреді, середина 1860-х рр.

Мовою історичного джерела

Витяг із Конституції Конфедерації, 1862 р.:

«...Конфедерація може набувати нові території, і Конгрес має право видавати закони й утворювати уряди, ... створити штати, які можуть бути прийняті до Конфедерації. На усіх таких територіях інститут рабства... визнається і захищається Конгресом і територіальним урядом; населення конфедеративних штатів і територій має право ввозити на таку територію рабів, законно набутих ними в будь-якому зі штатів або ... конфедеративних штатів...».

1. Прочитайте уривок із Конституції Конфедерації. Який орган влади отримав законодавчі повноваження згідно документа? 2. Як норми Конституції регламентували використання праці рабів? 3. Чи можна вважати Конституцію Конфедерації демократичною? Чому?

Меморіал Авраама Лінкольна, архітектор Генрі Бекон, 1914-1922 рр., місто Вашингтон, США

«Відкриття статуї Свободи, що освітлює світ», художник Едвард Моран, 1886 р.

Силам Півночі відверто бракувало військових резервів. Тоді Авраам Лінкольн вдався до реформ. У травні 1862 р. з його ініціативи Конгрес ухвалив перший акт (закон) про гомстеди (земельні ділянки). Документ гарантував кожному американцеві (який не воював проти уряду) можливість за невелику плату (10 доларів) отримати наділ для господарювання. Жінки й іммігранти, що претендували на громадянство, також мали право на гомстед, площа якого становила 160 акрів (64,75 га). Далі президент оголосив про звільнення рабів із 1 січня 1863 р. та взагалі заборонив рабство. Армія Півночі одразу поповнилася мігрантами та афроамериканцями, що забезпечило перевагу у війні. В липні 1863 р. відбулася битва біля міста Геттісберг — чи не найкривавіша у війні. Обидві сторони втратили приблизно по 23 тис. осіб, але для армій Півдня це були непоправимі жертви. Урядове військо розпочало наступ у кількох напрямках і зайняло столицю Конфедерації — місто Річмонд. 9 травня 1865 р. президент Ендрю Джонсон оголосив про кінець Громадянської війни.

Наслідки Громадянської війни у США

• Громадянська війна 1861-1865 рр. виявилася найкривавішим конфліктом в історії США. Обидві сторони використовували технічні військові новинки: потужні гармати, міни, ручні гранати, багатоствольні карабіни. Штати, де відбувались активні бойові дії, зазнали спустошень. Людські втрати склали близько 500 тис. осіб (350 тис. — Північ, 150 тис. — Південь), причому більше від інфекційних хвороб, ніж від кровопролить.

• Перемога Півночі призвела до змін у розвитку країни. Спроба розділити США зазнала краху. Після війни за будь-які заклики до відокремлення карають. Водночас оголошено національне примирення — провідних діячів Конфедерації звільнено від покарання, але позбавлено можливості обіймати державні посади. Впродовж 1865-1877 рр. проведено Реконструкцію Півдня: для управління бунтівними штатами запроваджено військові адміністрації, 1 млн афроамериканців надано виборче право.

• Акти про гомстеди «розв’язали руки» фермерам, які заповзялись освоювати нові землі. Після скасування рабства афроамериканці ще залишались упослідженими в південних штатах, проте поступово долучалися до вільного життя. Заборону рабства закріпили 13-ю поправкою до Конституції США.

• Конфедерати не пробачили Аврааму Лінкольну скасування рабства та поразки у війні. 14 квітня 1865 р., незадовго до закінчення бойових дій, шістнадцятого президента США смертельно поранили в театрі.

Вір, але перевір

Генерал Турчин, хоробрий козак великої армії республіки США

Під час Громадянської війни у США багато українців брали участь у бойових діях, як на стороні Півночі, так і на стороні Півдня. Серед них відомі Агапій Гончаренко, Іван Турчин, згадуються Стефан Сотер Ортинський, Никита Будка, Іван Волянський та Іван Сенишин. Відомо, що Агапій Гончаренко — священник, який емігрував до США і відіграв важливу роль в українській громаді та у підтримці Півночі. Іван Турчин увійшов в історію як генерал, який відзначився у битвах, зокрема, під Чикамогою, та був одним з перших командирів, що набирав до лав армії чорношкірих солдатів. Він народився у 1822 році на Донеччині, походив із козацької сім’ї. Зробив військову кар’єру в Російській імперії, а після відставки емігрував, оселився з дружиною в Чикаго. Іван завідував технічним відділом Іллінойської залізниці. Був особисто знайомим з Лінкольном. Із початком Громадянської війни пішов добровольцем в армію Півночі, очолював 19-й полк добровольців. Іван Турчин не лише командував військами, а й укладав інструкції для офіцерів та редагував військову газету. Його новаторські підходи до ведення бойових дій були настільки ефективними, що американське командування почало використовувати їх по всьому фронті. Серед них: розгорнута лінія піхоти, активне використання штикового бою, мобільні кавалерійські загони, зосередження сил на стратегічних пунктах, а також укріплення складів із провіантом та боєприпасами. Також Турчин активно впроваджував телефонний зв’язок у військових операціях — на той час це було передовим рішенням.

1. Визначте найважливіші, на ваш погляд, події Громадянської війни. 2. Яке значення для перебігу війни мало прийняття акту про гомстеди? 3. Із якою метою проведено Реконструкцію? Чи вдалося, на вашу думку, «примирити» Північ та Південь?

12.3. Сполучені Штати Америки в останній третині XIX — на початку XX ст.

У другій половині XIX ст. США остаточно перетворилися на потужну індустріальну державу. Великі підприємства витіснили дрібні, а регіональні ринки об’єдналися в єдиний національний — насамперед завдяки розвитку залізниць. Розпочалась епоха «великого бізнесу», яка, з одного боку, сприяла економічному зростанню, а з іншого — спричинила гострі соціальні конфлікти між працівниками й роботодавцями. Вже до кінця XIX ст. США випередили Велику Британію і стали лідером світової промисловості. Населення країни зросло — лише з 1870 р. сюди переселилося 30 млн осіб (у тому числі й з українських земель). Станом на 1914 р. у країні проживало майже 100 млн осіб. Розвиток морського транспорту (від 1905 р. до 1920 р. споруджено Панамський канал, що значно скоротив відстані в Північній Америці) й уже згадуваних залізниць сприяв піднесенню торгівлі.

Активно розвивалися новітні галузі — електротехніка, автомобілебудування, авіація. Конструктор та бізнесмен Генрі Форд на своїх підприємствах запровадив конвеєрну збірку, що дало змогу збільшувати випуск готових авто. У побуті з’явились електроприлади, швейні й пральні машини, телефони та радіо. Зростали міста, будували хмарочоси, відкривали кінотеатри. Значно покращилась освіта.

Генрі Форд, світлина, 1915 р.

Суспільне життя у США, однак, не було безпроблемним. Швидкий розвиток великих корпорацій призвів до створення трестів, які монополізували ринки, підвищували ціни, утискали конкурентів. Це викликало невдоволення в суспільстві й стало причиною антитрестівського законодавства. Зокрема, закон Шермана (1890 р.) було спрямовано проти монополізації торгівлі та комерційної діяльності. Монополії, з точки зору закону, почали розглядати як негативне явище. Водночас у південних штатах було прийнято закони Джима Кроу (1890 р., сам Джим Кроу був «комічним» персонажем — бідним і неписьменним афроамериканцем), які легалізували сегрегацію — поділ за расовою ознакою. Афроамериканців фактично позбавляли виборчих прав, освіти, можливості бути присяжними в суді. Інтегруватися нащадкам рабів до суспільного життя було складно, оскільки навіть у транспорті чи на зупинках їм давали відокремлені місця. Виникали расистські організації, як-от Ку-клукс-клан (діяли від 1860-х років), що застосовували насильство. Система сегрегації діяла аж до 1960-х років.

Зовнішньополітична стратегія США на зламі ХІХ—ХХ ст. передбачала гнучкий підхід: зберігаючи політичний суверенітет інших країн, США прагнули забезпечити їхню економічну залежність від себе. Наступальна зовнішня політика базувалася на відомій вам «доктрині Монро» і зосереджувалася на латиноамериканських країнах і Далекому Сході. США, проголосивши політику відкритих дверей у Китаї, домоглися доступу до китайського ринку, водночас підтримуючи формальну політичну незалежність і територіальну цілісність країни. «Політику відкритих дверей» сформулював Державний секретар США Джон Хей у 1899 році у вигляді дипломатичної ноти, надісланої великим державам, що мали інтереси в Китаї. Основна ідея цього документа полягала в тому, що всі країни повинні мати рівні права на торгівлю з Китаєм і доступ до його ринків, без монополій та виняткових привілеїв. У Латинській Америці «просувались» ідеї панамериканізму. Декларувалася культурна та історична спільність країн континенту, що на практиці означало витіснення Великої Британії і встановлення американського контролю. Після перемоги над Іспанією в 1898 р., США пообіцяли Кубі незалежність, але залишили за собою право визначати, коли надати її остаточно. Також, на противагу Колумбії, створено лояльну Панамську державу. Політична експансія тісно переплелася з економічною. Федеральний уряд перетворював підлеглі території на власні господарські сфери впливу. Карибський регіон перетворився на «американське озеро», США закріпили статус провідної сили на островах північної частини Тихого океану.

Церемонія завершення будівництва Першої трансконтинентальної залізниці, фотограф Ендрю Джозеф Рассел, 10 травня 1869 р.

У період, коли в Європі існували імперії, США теж намагалися не відставати, всіляко задовольняючи свої експансіоністські прагнення. У 1901 р. після вбивства свого попередника посаду президента обійняв Теодор Рузвельт, який став символом нової політики. Він виступав за масштабний захист природи, обмеження імміграції та державне втручання в регулювання економіки. Вже в 1902 р. його уряд успішно подолав кризу у вугільній промисловості, посадивши за стіл переговорів власників шахт і представників профспілок. Невдовзі взялися й за проблему монополій. Для цього Теодор Рузвельт звернувся за допомогою до Конгресу. Не отримавши підтримки, адміністрація Білого дому ініціювала пів сотні судових процесів. За президентом навіть закріпилася репутація «руйнівника трестів». Він стверджував, що держава має відігравати роль посередника між підприємцями і робітництвом, протистояти нечесним способам ведення бізнесу, таким як спекулювання цінами чи навмисне знищення конкурентів. Також уряд почав контролювати якість харчової продукції та медикаментів. Уперше звернули увагу на проблему охорони природи. Саме такі регулювальні функції влади Теодор Рузвельт вважав правильними і доцільними, тому його політику назвали «справедливим курсом».

Теодор Рузвельт, світлина, близько 1904 р.

«Ну, але це жахлива розтяжка!», художник Удо Джозеф Кепплер, 1904 р.

Вудро Вільсон, світлина, 1914 р.

Щоправда, інші республіканці неохоче підтримували такі дії. У партії стався розкол, внаслідок чого на виборах 1912 р. вперше від часів Громадянської війни переміг демократ Вудро Вільсон. Його «Нова Демократія» була популярною. Робітники отримали право створювати профспілки та страйкувати, було обмежено робочий день (8 годин), у промисловості заборонялося використовувати дитячу працю. Важливими стали фінансові реформи. Зокрема, фермери отримали змогу брати позики в рахунок майбутнього врожаю, що сприяло піднесенню сільського господарства. У 1913 р. створено Федеральну резервну систему банків США, що пожвавило грошовий обіг. У зовнішній політиці головними напрямками експансії залишалися Латинська Америка й Далекий Схід. США ввели війська до Мексики, Гаїті, Домініканської Республіки, втрутилися у внутрішні справи Філіппін. Із наростанням у Європі суперечностей, які наближали воєнне зіткнення, американський президент зайняв позицію нейтралітету, намагався стати миротворцем. Це йому добре вдавалося, за що теж, як і Теодор Рузвельт, отримав Нобелівську премію миру. Отже, лідери США, які очолювали країну на початку XX ст., дбали про збереження за країною статусу могутньої та впливової.

1. Назвіть та проаналізуйте особливості розвитку США наприкінці XIX століття. 2. Визначте вектори зовнішньополітичної стратегії США. 3. Поміркуйте, чи могли США претендувати на світове лідерство на початку XX століття. Відповідь аргументуйте. 4. Поясніть, як ви розумієте поняття «сегрегація», «Ку-клукс-клан», «політика відкритих дверей», «трести», «антитрестівське законодавство», «панамериканізм», «справедливий курс».

Машина часу

«США: цікаве та важливе».

Перейдіть за покликанням https://cutt.ly/NrZPK1In чи QR-кодом та ознайомтеся з додатковою інформацією з історії США: 1) «Золота лихоманка» в Каліфорнії і джинси; 2) План «Анаконда»; 3) Теодор Рузвельт.

1. Що із запропонованого ви б рекомендували як корисну чи цікаву інформацію своїм знайомим? Чому?

Машина часу

«Історія Громадянської війни в США».

Американський історик Джеймс Форд Роудс (1848-1927) у книзі «Історія Громадянської війни в США. 1861-1865» детально описує події Громадянської війни. Ця праця принесла автору Пулітцерівську премію в 1918 році. У 2023 році ця книга вийшла друком і в Україні. Ознайомитись із уривком тексту можна, скориставшись покликанням https://cutt.ly/irZPPlSV чи QR-кодом.

Джеймс Форд Роудс

1. Дізнайтеся, про кого з історичних діячів періоду Громадянської війни згадує автор праці. 2. Яке значення для історії війни мали військові кампанії, що описуються Джеймсом Фордом Роудсом? 3. Які деталі про Громадянську війну вас найбільше вразили? Чому?

Працюємо разом

Вправа «Плакат співпраці». Об’єднайтесь у пари чи групи. Одна пара / група підсумовує досягнення США наприкінці XIX століття (наприклад, розвиток транспорту, нових галузей промисловості), а інша — проблеми (расизм, монополії, нерівність). Об’єднайте підготовлені інформації у плакат «США — країна контрастів».

Корисна гра:

«США на шляху до світового лідерства»

https://cutt.ly/VtQrAT5l

Перевірте себе

I. 1. Обчисліть, скільки років минуло від прийняття Декларації про незалежність США до початку Громадянської війни. 2. Покажіть на карті місця основних боїв часів Громадянської війни.

II. 3. Складіть запитання до тексту параграфа, починаючи кожне такими словами: Коли ____? Що ____? Хто ____? Де ____? Звідки ми можемо дізнатися про ____? Чому ____? Як ____? Який результат ____? Запропонуйте свої запитання в класі. 4. Визначте причини та наслідки Громадянської війни. 5. Поясніть причини впровадження антитрестівського законодавства.

III. 6. Вправа «Сегрегація». Розгляньте расову сегрегацію як приклад дискримінації. Які сучасні принципи громадянського суспільства суперечать законам Джима Кроу?