62. Протоки, названі на честь відомих мандрівників і географів

Протока Нерса. Це протока в Північному Льодовитому океані, що розділяє північний захід Ґренландії від острова Елсмір і сполучає море Баффіна з морем Лінкольна. Має довжину 554 км, а максимальну ширину — 18 км. Свою назву протока отримала на честь британського морського офіцера й полярного дослідника Джорджа Нерса, який в 1870-х роках досліджував цей район. 1964 року данським і канадським урядами було остаточно врегульовано найменування протоки.

Беринґова протока. Ця протока сполучає Північний Льодовитий і Тихий океани і розділяє Азію (крайня східна континентальна точка — мис Дежньова на Чукотці) і Північну Америку (найзахідніша континентальна точка — мис Принца Уельського на американській Алясці). Була відкрита 26 серпня 1728 року норвезьким мореплавцем Вітусом Беринґом, на честь якого й названа. Однак, як виявилося, ще за 80 років до нього протоку вже перетнув російський мандрівник Сємьон Дєжньов.

Вітус Йонассен Беринґ (1681-1741)

Протока Лаперуза. Протока в Тихому океані між північним краєм острова Хоккайдо (Японія) і південним краєм острова Сахалін (Росія). Вона сполучає Японське й Охотське моря. Названа на честь французького мореплавця Жан-Франсуа де Лаперуза, який відкрив протоку 1787 року. Протока має довжину понад 95 км, а ширину — 40—45 км.

Жан-Франсуа де Лаперуз (1741-1788)

Протока Кука. Ця протока розділяє Північний і Південний острови Нової Зеландії. Вона сполучає Тасманове море з іншою частиною Тихого океану. Протока названа на честь англійського мореплавця Джеймса Кука, який відкрив її 1769 року. Довжина протоки 107 км, ширина в найвужчому місці становить від 22 до 91 км, глибина по судновому ходу від 97 до 1092 м.

Дейвісова протока. Дейвісова протока розділяє Ґренландію і острів Баффінова Земля (канадська провінція Нунавут). Ширина протоки варіює від 300 до 950 км, максимальна глибина становить 3660 м. Також ця протока сполучає між собою два моря Північного Льодовитого океану — Баффіна та Лабрадор. Протока названа на честь Джона Дейвіса (1550—1605 рр.) — головного англійського мореплавця епохи Єлізавети І, який в 1580-х роках здійснив кілька плавань у цей регіон і дослідив узбережжя Ґренландії й Баффінової Землі. Протока разом із прилеглою частиною суші була відкрита Дейвісом 1583 року.

Бассова протока. З наведеного переліку це єдина протока, яка названа не на честь мореплавця чи дослідника, а на честь лікаря. Протока названа її першовідкривачем Метью Фліндерсом на честь корабельного лікаря Джорджа Басса 1798 року. Ширина протоки становить 240 км, а середня глибина — близько 50 м. Протока виникла всього близько 10 000 років тому внаслідок підвищення рівня моря. До цього Тасманія була частиною австралійського континенту. З Бассовою протокою пов’язані події 21 жовтня 1978 року, коли в небі над протокою безслідно зник літак разом з пілотом Фредеріком Валентіч.

Протока Дрейка. Це найширша у світі протока, яка сполучає південні частини Атлантичного й Тихого океанів (у разі виділення Південного океану може повністю або частково відноситися до нього). На північ від протоки розташована найбільш південна точка південноамериканського материка й усього американського континенту — острова Вогняна Земля — легендарний мис Горн. Протока Дрейка розташована між Південною Америкою та Антарктидою, розділяючи їх. Її ширина становить 820 км. Названа на честь британського мореплавця Френсіса Дрейка, який першим її перетнув 1578 року.

Френсіс Дрейк (1540-1596)

Торресова протока. Ця протока відокремлює Австралію від острова Нова Гвінея. Протока сполучає Тихий та Індійський океани (відповідно Коралове й Арафурське моря). Ширина в найвужчій частині — близько 150 км. На південь від неї розташований півострів Кейп-Йорк — найбільш північна частина австралійського штату Квінсленд. На півночі — Західна провінція Папуа-Нової Гвінеї. Названа на честь іспанського мореплавця Луїса Торреса, який 1606 року одним із перших проплив нею.

Луїс Ваес де Торрес (1560-1614)

Магелланова протока. Ця протока названа на честь португальського мореплавця Фернана Магеллана, який під час своєї навколосвітньої подорожі став першим європейцем, який провів кораблі крізь цю протоку 21 жовтня — 28 листопада 1520 року. Серед моряків, котрі перетинають Магелланову протоку, існує традиція цілувати ногу патагонця, який сидить внизу пам’ятника Магеллану в місті Пунта-Аренас. Протока розташована між островом Вогняна Земля і Південною Америкою і сполучає Атлантичний і Тихий океани.

Протока Робсона. Протока в Північному Льодовитому океані, що розділяє острови Ґренландія та Елсмір та є північною частиною протоки Нерса, про яку написано вище. Довжина протоки становить близько 80 км, ширина — від 18 до 29 км.

Чарльз Френсіс Холл (1821-1871)

Неподалік від протоки Робсона розташоване селище Алерт — найбільш північне у світі поселення з постійними мешканцями. Протока була названа в ході полярної експедиції 1871 року під керівництвом Чарльза Френсіса Холла. Отримала назву від імені міністра військово-морських сил США Джорджа Максвелла Робсона.

Зміст