23. Земні катастрофи — землетруси

Щорічно на нашій планеті трапляються сотні тисяч землетрусів. Більшість із них настільки малі й незначні, що зафіксувати їх можна лише спеціальними приладами — сейсмографами. Але трапляються й сильні коливання: у середньому два рази на місяць земна кора здригається настільки сильно, що руйнує все на поверхні.

Більшість сильних поштовхів трапляються на дні океану й зазвичай про них знають тільки спеціалісти-вчені (сейсмологи). Але іноді внаслідок таких коливань виникає цунамі — дуже сильна хвиля води, що рухається з великою швидкістю. Найпотужніше із зареєстрованих цунамі трапилося 11 березня 2011 року неподалік Японії. Висота хвилі води тоді перевищила 40 м.

Сейсмограф

Землетрусом називають підземні поштовхи й коливання земної кори, спричинені природними або штучно створеними чинниками (рухом літосферних плит, виверженням вулканів, вибухами). Наслідки поштовхів великої інтенсивності часто є катастрофічними, за кількістю жертв поступаються лише тайфунам. На жаль, на даний момент учені не настільки добре вивчили процеси, що відбуваються в надрах нашої планети, а тому прогноз землетрусів є приблизним і неточним.

Більшість зафіксованих у світі землетрусів виникла внаслідок рухів тектонічних плит — різкого зміщення гірських порід. Це може бути як зіткнення однієї з іншою, так і опускання тоншої плити під іншу.

Хоча таке зміщення зазвичай невелике, і становить лише кілька сантиметрів, у рух приходять розташовані над епіцентром гори, що вивільнює величезну кількість енергії. Як результат, на поверхні утворюються тріщини, краями яких зміщуються величезні ділянки землі разом з усім, що на ній розташоване, — полями, будинками, людьми.

Хвиля цунамі наближається до пляжу. Індонезія, 28 грудня 2018 р. (реальне фото, зняте веб-камерою готелю, розташованого на узбережжі)

Виверження Кракатау 1883 року (літографія)

Найбільш смертоносний землетрус стався 23 січня 1556 року в Китаї (Великий китайський землетрус). Під час підземних поштовхів магнітудою 8 загинуло близько 830 тис. людей.

А ось вулканічні коливання хоч і слабкіші, але тривають довше. Зазвичай особливої небезпеки вони не становлять, але іноді трапляються катастрофічні наслідки. Наприклад, одне з найпотужніших і найбільш смертоносних вивержень — вулкана Кракатау (Індонезія) почалося в травні 1883 року й тривало декілька місяців. Вибухом була знищена половина гори, а звук від нього було чути на узбережжі Африки на відстані 4 800 км. Спричинені ним підземні поштовхи були такої сили, що північна частина острова зникла під водою, а те, що залишилося, розкололося на три частини. Цунамі, що піднялося після поштовхів, знищило 165 міст і поселень, а ще 132 були суттєво зруйновані. Усі, хто змогли вижити після вибуху й не встигли покинути небезпечну територію, загинули від потоку води цунамі.

Червоними точками позначені епіцентри землетрусів, що сталися від 1990 року

Під час землетрусів часто трапляються обвали й сильні лавини. Так трапилося в Перу, коли величезна снігова лавина, спричинена землетрусом, на швидкості 400 км/год зійшла з гори Аскаран, і зрівняла із землею не одне поселення, унаслідок чого загинуло понад 18 тис. людей.

Із найближчих до нас найсильніший землетрус стався на Південному узбережжі Криму — Кримський землетрус 1927 року магніту - дою 6. Великих руйнувань він не спричинив, але це був найсильніший землетрус на території Криму з давніх часів.

Близько 80 % великих землетрусів на Землі відбуваються в межах «Вогненного кільця» — області Тихого океану у формі підкови, де стикається декілька тектонічних плит. Друго за потужністю область землетрусів вважають Середземноморський складчастий пояс, у якому розташовані Туреччина, Індія та Пакистан.

До записничка

Сейсмічні пояси — (грец. seismos — землетрус) — це перехідні зони між літосферними плитами, які характеризуються високою рухливістю і частими землетрусами, а також є областями зосередження більшості вулканів. Ці ділянки відповідають глибинним розломам на суходолі, а в океані — серединно-океанічним хребтам і глибоководним жолобам.

Зміст