Унікальні сторінки географії. Визначні географічні відкриття. Скляренко

Тріумф і трагедія Христофора Колумба

Епоху Великих географічних відкриттів своїми іменами уславило багато мандрівників-відкривачів. Але найзнаменитішим з них є Христофор Колумб, якого вважають офіційним відкривачем Америки. І хоч би що казали деякі вчені про те, що до Колумба хтось із європейців уже відвідав континент, їхні міркування не мають серйозних доказів. Винятком є лише подорож Лейфа Щасливого. Сліди поселення норманів дійсно знайдені на американському узбережжі. Втім, в Європі це відкриття не було відоме. Не мало воно й таких величезних наслідків для людської цивілізації, як експедиція знаменитого італійця.

Так, Христофор Колумб був не іспанцем, не португальцем, а італійцем і на батьківщині в Ґенуї його називали Кристобалем Колоном. Але ми називатимемо його так, як мандрівника звали в Іспанії. Відомо, що він вийшов з бідної сім‘ї, але якимось чином здобув непогану освіту. Добре знав португальську, іспанську мови та латину. Завдяки цьому юнакові пощастило влаштуватися на торговий корабель. Своє перше плавання він здійснив у 1474 році на острів Хіос в Егейському морі. Потім Колумб поселився в Португалії, де прожив кілька років і плавав на португальських кораблях до Англії і берегів сучасної Ґвінеї.

Христофор Колумб

Флагманський корабель «Санта-Марія»

Пошуки морського шляху до Індії захопили Колумба. Він почав вивчати морські карти, слухав розповіді бувалих моряків, а одного разу написав листа до знаменитого космолога Тосканеллі з проханням відповісти на питання, чи можливо дістатися Островів прянощів, пливучи на захід. Учений відповів допитливому дописувачу, що така можливість, очевидно, існує.

Тоді Колумб звернувся до короля Португалії Жоао ІІ, того самого, що відправив експедицію Бартоломеу Діаша, з пропозицією організувати флотилію для пошуків шляху до Індії в західному напрямку. Але король вже знав, що Африку можна обійти з півдня, бо Діаш на той час повернувся. Жоао ІІ навіть запросив Колумба бути присутнім під час доповіді відважного мореплавця. Але в організації запропонованої експедиції відмовив. Напевне, він не хотів ризикувати і вирішив продовжувати пошуки так само, як і його попередники. До того ж король був вельми незадоволений вимогами ґенуезця щодо майбутніх привілеїв у разі успіху експедиції.

Сарґасове море — це частина Атлантичного океану, розташована в субтропічній зоні між Канарською, Північною Пасатною, Північноатлантичною течіями і Гольфстрімом. Для цього моря характерними є сарґасові водорості, які мають велику довжину, але не пов’язані з морським дном. Усі необхідні речовини вони одержують з морської води. Супутники Колумба не знали про те, що глибина океану в цьому районі сягає семи кілометрів, а до найближчого берега ще далеко. Саме тому вони, вважаючи водорості ознакою близької землі, були налякані тим, що берег тривалий час не з’являвся.

У 1485 році Колумб покинув Португалію і попрямував до Іспанії, щоб подати свій проект Ізабеллі Кастильській і Фердинанду Араґонському, які в той час разом правили країною. Але іспанські монархи не квапилися прийняти пропозицію. Схвальне рішення було винесене лише після того, як Колумба підтримали купці і фінансисти.

Саме тоді Ізабелла погодилася на пропозицію Колумба і його умови. У разі успіху мореплавець мав одержати титул адмірала, віце-короля і губернатора відкритих земель, велику платню за виконання цих обов’язків і десяту частину від прибутків з нововідкритих земель.

Іспанські монархи виділили експедиції дві каравели. Ще одне судно надали багаті купці і мореплавці брати Пінсони. Флагманський корабель, яким керував сам Колумб, називався «Санта-Марія» — «Свята Марія». Капітаном «Ніньї» («Дитинки») був Вінсенте Яньєс Пінсон, а «Пінти» — Мартін Алонсо Пінсон. Загальна кількість екіпажу трьох кораблів становила 90 чоловік.

3 серпня 1492 року флотилія вийшла з гавані Палос, швидко досягла Канарських островів, а далі рушила на захід, у відкритий океан, де жодний з європейських мореплавців ще не бував.

Колумб цілує руку королеві Ізабеллі, коли вона проводжає експедицію. Худ. Віктор А. Сирлес

Іспанські моряки, які досі плавали тільки в Середземному морі і поблизу атлантичних берегів Іспанії, ще не забули жахливих байок про гігантські вири і водоспад на краю Землі, про морські чудовиська й жахливу темряву, що чекають на зухвалих мореплавців, які відважилися підкорити таємничий океан. Невдовзі вони почали відчувати страх перед неозоримими океанськими просторами. А все навкруги справді виглядало дуже незвичним. По-перше, землі, яка за розрахунками Тосканеллі і Колумба, мала вже з’явитися на горизонті, не було. У середині вересня кораблі почали зустрічати великі шматки довгих водоростей. Здавалося, земля от-от з’явиться на горизонті. Але навкруги були тільки морські хвилі. Це було так зване Сарґасове море. Команда злякалася, бо була впевнена, що невдовзі каравели заплутаються у водоростях і не зможуть пливти далі. Матроси вимагали від Колумба повернути каравели додому і погрожували бунтом. Але адмірал умовив-таки супутників пливти далі. Нарешті 12 жовтня 1492 року, на тридцять третій день відтоді, як мореплавці покинули Іспанію, матрос «Пінти» Родріго Тріан побачив землю. Саме цей день і вважається відкриттям Америки, хоча до континенту було ще далеко. На обрії моряки побачили лише один з групи Багамських островів, які належать до Америки.

Іспанці назвали острів Сан-Сальвадором — «Святим Спасителем» (нині о. Уотлінґ). Колумб разом з капітанами зійшов на берег, підняв кастильський прапор і склав нотаріальний акт про те, що він є віце-губернатором цього острова, який тепер належить іспанській короні.

На березі Колумба і його супутників зустріли тубільці. Іспанців вразило, що вони ходять зовсім голі. Самі вони не мали наміру знімати свій одяг, який аж ніяк не відповідав тропічному клімату. Колумб подарував жителям острова червоні ковпаки і скляні намиста, і ті віддячили йому гарним пташиним пір’ям, папугами і листям тютюну. У деяких тубільців моряки побачили шматочки золота, якими ті прикрашали носи. Вони дуже зраділи. Але більше всіх радів Колумб.

З відкритого острова було видно інші острови. Щоб дістатися до них без перешкод, адмірал захопив кількох бранців і рушив далі. В результаті експедиція відкрила Санту-Марію де Консепсьон (нині о. Рамкі), Фернандіну (нині о. Лонг-Айленд) та Ізабеллу (нині Крукед-Айленд) з того ж архіпелагу, потім Кубу, а також острів Гаїті, який іспанці назвали Еспаньйолою, тобто «Маленькою Іспанією». А ще моряки знайшли острів, який за своїм виглядом нагадував черепаху. Тому й назвали його Тортугою, тобто Черепахою. Через кілька десятиліть цей острів став базою для знаменитих флібустьєрів — піратів Карибського моря. Усі знайдені острови нічим не нагадували Індію і взагалі Азію. Але Колумб був упевнений, що відкрив саме цей материк, а не нові землі в Західній півкулі.

Колумб вперше зійшов на беріг острова Сан-Сальвадор. Гравюра 1840 р.

Від Еспаньйоли Колумб вирішив повернутися до Іспанії, бо експедиція втратила «Пінту» і «Санта-Марію». Сподіваючись на самостійне відкриття багатої землі, Мартін Пінсон потайки втік зі своєю каравелою. Потім розбився на рифах флагманський корабель. Розмістити на «Ніньї» команду з двох суден було неможливо. Добровільно на острові залишилося 39 чоловік, які сподівалися знайти тут золото. Поселенці мали побудувати тут форт — маленьку фортецю, а Колумб залишив їм гармати із загиблої каравели.

Люди, що жили на першому з відкритих Колумбом островів, називали його Гуанахані і належали до численного племені араваків. Через 20—30 років майже всі вони були знищені іспанськими колонізаторами. За даними 1992 року, кількість цього народу на землі становить лише 400 тисяч.

4 січня «Нінья» вирушила у зворотне плавання. По дорозі моряки зустріли «Пінту». Пінсон сказав, що покинув флотилію проти своєї волі, тож Колумб простив його, але невдовзі під час бурі кораблі знову розлучилися. «Нінья» дісталася Іспанії 14 березня 1493 року. Того ж дня у Палосі кинула якір і «Пінта». Її капітан помер через кілька днів після повернення на батьківщину.

Зустріч Колумба з тубільцями. Гравюра поч. ХІХ ст.

Адмірал привіз королю і королеві трішечки золота, кількох тубільців, невідомі рослини, пташині пір’я і листя тютюну. Цього було дуже замало. Але Фердинанда й Ізабеллу вразила захоплена розповідь Колумба і його впевненість, що далі лежать дуже багаті землі, про що йому розповідали мешканці островів. Саме тому монархи вирішили відправити на Захід ще одну експедицію, знову на чолі з Колумбом.

У XIV столітті Індіями називали країни Південної і Південно-Східної Азії, а також частину Східної Африки. Тому, впевнений у відкритті західного шляху до Індії, Колумб почав називати відкриті ним землі теж Індіями. Коли в XVI столітті стало очевидним, що знаменитий ґенуезець відкрив не азійські «Індії», а Новий Світ — Америку, європейці почали вживати терміни «Вест-Індії» («Західні Індії», тобто Америка) і «Ост-Індії» («Східні Індії» — Південна і Південно-Східна Азія).

25 вересня 1493 року Колумб, якого тепер називали «Головним адміралом океану», вирушив у нову подорож. Він очолив флотилію із 17 кораблів. Загалом їхні екіпажі налічували до 2,5 тисяч чоловік. Разом з усіляким скарбом, саджанцями рослин, насінням були взяті і величезні собаки, спеціально треновані для полювання на рабів.

Мешканців нововідкритих земель Колумб називав індіанцями. В результаті ця назва закріпилася за майже всіма народностями Америки, за винятком ескімосів і алеутів, які живуть на півночі континенту.

Цього разу адмірал повів каравели іншим курсом, а саме — на південний схід. Від індіанців він знав, що в цьому напрямку лежать «землі карибів», які їдять людей і мають багато золота. Курс був обраний дуже вдало, бо йому сприяв попутний південно-східний пасат. Вже 3 листопада на горизонті з’явився острів з високими бескидами. Відкриття було зроблено в неділю, тому острів назвали Домініком (саме так іспанці називають сьомий день тижня). Але тут не було зручної гавані, тому кораблі рушили далі. Невдовзі експедиція відкрила ще кілька островів з числа Малих Антильських. Подекуди на узбережжі мореплавці знаходили оселі, де було багато людських кісток. Тут жили кариби, які не воювали між собою, проте здійснювали набіги на араваків. Жінок забирали в полон, а чоловіків з’їдали. Далі експедиція відкрила ще один архіпелаг невеликих островів. Колумб назвав їх Островами одинадцяти тисяч дів, що іспанською звучить як Вірґінські острови.

Мешканці Антильських островів зустрічають іспанців

Невдовзі флотилія припливла до Еспаньйоли. Та на тому місці, де залишалися їхні товариші, вони знайшли лише попіл та кілька трупів. Місцеві жителі розповіли, що колоністи поводилися зухвало, тому місцевий вождь напав на них під час експедиції в глиб острова, а потім спалив форт. Іспанцям не допомогли навіть гармати.

Новина про відкриття Колумба швидко поширилася Європою. Вона дуже стривожила Португалію, яка досі вважала себе повелителькою морів. На думку португальців, були порушені їхні права, даровані Папою і визнані Іспанією, про те, що Португалія володіє всіма землями, відкритими на південь і схід від мису Бохадор, «аж до індійців». Іспанія ж, у свою чергу, наполягала на тому, що її експедиція першою відкрила землі на заході. Тоді Папа Олександр VI Борджіа затвердив дві булли — папські акти, які надавали Португалії права на всі землі, що будуть відкриті на схід, а Іспанії — на захід від «папського меридіану», тобто умовній лінії, яка проходила на відстані 370 морських ліг (приблизно 2220 км) від островів Зеленого Мису.

На Еспаньйолі Колумб вирішив зробити базу, бо одержав зразки жовтого піску з великим домішком золота. На західному узбережжі він мав намір побудувати місто і назвав його Ізабеллою на честь королеви. Але там іспанці почали хворіти на тропічну лихоманку. Потім зіпсувалися запаси продовольства. Колонію треба було скоротити, бо колоністам загрожував голод. Тоді Колумб відправив до Іспанії 12 кораблів, а сам залишився із п’ятьма сотнями моряками на острові. Він передав листа до короля і королеви, де значно перебільшив знайдені запаси золота.

У квітні цього ж року адмірал на трьох каравелах вийшов у плавання, щоб знайти материкову землю, але знайшов тільки острів Ямайка. На Еспаньйолі його чекали великі неприємності. Фердинанд та Ізабелла порушили договір з Колумбом. Всупереч йому вони дозволили усім кастильським підданим переселятися на нові землі, якщо вони будуть вносити до казни дві третини видобутого золота. До того ж вони, вважаючи, що Еспаньйола дає дуже мало прибутків, послали в колонії нового намісника.

11 червня Колумб вирушив до Іспанії виборювати свої права. Щоб зробити утримання колонії дешевшим, він запропонував Їхнім Величностям висилати на Еспаньйолу злодіїв, що й було зроблено. Король з королевою повернули свою прихильність адміралу і пообіцяли йому і його синам монополію на відкриті землі. Втім, грошей для організації третьої експедиції для відкриття материкової землі вони не дали.

Висадка Колумба на Еспаньолі. Гравюра 1494 р.

Тоді адмірал звернувся до купців і фінансистів, але ті, не бачачи значних прибутків від перших експедицій, не хотіли ризикувати. Однак ціною великих зусиль Колумб зміг спорядити шість кораблів з екіпажем у 300 чоловік. Три з них попрямували до Еспаньйоли, а решта попливла шукати материк. У цьому плаванні адмірал відкрив острів Трінідад і досяг берега Америки у районі гирла Оріноко. На жаль, він і цього разу не зрозумів, яке велике відкриття здійснив. Прісна вода поблизу берега була ознакою великої річки, що може існувати тільки на материку, але Колумб вважав, що вона тече до моря з земного раю.

Повернення на Еспаньйолу не дало адміралу втіхи. Справи тут йшли погано, тому монархи знову відмінили монополію Колумба і направили в колонію інспектора для перевірки діяльності намісника, бо колоністи постійно скаржилися на його управління. Інспектор дійшов висновку, що Колумб не може правити островом, що він людина жорстока, і відправив його у кайданах до Іспанії. Там прибічники адмірала виступили на його захист. Фердинанд та Ізабелла наказали звільнити його, але у правах не відновили.

Доклавши величезних зусиль, Колумб організував ще одну експедицію. У квітні 1502 року на чолі флотилії з чотирьох кораблів і команди всього в 150 чоловік колишній «адмірал океану» вийшов у море. У цьому плаванні він відкрив острів Мартиніку і йшов уздовж американського узбережжя протягом двох тисяч кілометрів. Але нічого, крім густих тропічних лісів, тут не знайшов. Невдовзі дві каравели вийшли з ладу, а інші дві повернули до Ямайки. Вони були в такому стані, що судна посадили на мілину, бо інакше вони б потонули. До колонії направили шлюпки по допомогу. Це сталося в червні 1503 року, а врятували моряків лише через рік.

7 листопада цього ж року тяжко хворий Колумб повернувся до Іспанії, де через три роки помер у великих злиднях, позаяк монархи не повернули йому нічого з колись подарованих привілеїв. На їхній погляд, він був невдахою. Але історія розсудила зовсім інакше, й ім’я Колумба стало найзнаменитішим серед великої армади відкривачів нашої планети.