Одеська область

Одеса

Перші грецькі поселення на території Одеси з’явилися у VI ст. до н.е. Їхні залишки виявили у самому серці Одеси - біля Воронцовського палацу.

Народження Одеси пов’язане з подією, коли у 1789 р. турецьку фортецю Ені-Дунья неподалік поселення Хаджибея завоювали українські козаки та московські війська під керівництвом іспанця Дона Йосипа де Рібаса. За його пропозицією Катерина ІІ заснувала тут порт, який назвали Одесою. Назва, очевидно, пов’язана з давньогрецьким поселенням Одесос, що за 45 км на схід від Хаджибея.

Розвивалася Одеса так стрімко, як жодне місто Європи. Споконвіку Одеса використовувала право самоврядування, а з 1817 р. для неї був установлений і режим порто-франко. Талановита плеяда одеських градоначальників, які мали особливі права губернатора, - серед них де Рібас і герцог Рішельє, граф Лонжерон і князь Потьомкін, генерал-губернатор М. Воронцов, а також датський інженер де Волан - заклала основи унікального міста-порту з відкритою економікою і високим рівнем культурного життя.

Буквально за кілька десятиліть Одеса стала третім за населенням містом Російської імперії після Москви та Санкт-Петербурга, її найбільшим портом і торговельним центром. Герцог Рішельє назвав Одесу «кращою перлиною в російській короні». В Одесі створилося унікальне мультикультурне космополітичне й інноваційне середовище, що сформувало особливий субетнос - одеситів.

Вільний дух, властивий Одесі, справив незабутнє враження на Олександра Пушкіна, Адама Міцкевича, ученого-хіміка Д.І. Менделєєва, майбутнього прем’єр-міністра й ідеолога першої російської конституції графа С.Ю. Вітте. А Марк Твен, який відвідав Одесу в 1867 р., побачив у ній типово американське місто.

Пам’ятник першому губернаторові Одеси віце-адміралові Йозефу де Рібасу

Одеський краєвид, Потьомкінські сходи й пам’ятник Дюку Рішельє

Оперний театр (1887)

В Одесі народилися поетеса Анна Ахматова (Горенко), батьки фокусника-ілюзіоніста Девіда Коперфілда (Девід Коткін, син єврея-галантерейника) і голлівудської зірки Кірка Дугласа (Іссур Данилович Демський), тут сяяла зірка німого кіно Віра Холодна, ціла плеяда видатних письменників - Ісаак Бабель, Євгеній

Петров, Ілля Ільф, Валентин Катаєв, Володимир Жаботинський, король радянського джазу Леонід Утьосов. Це тільки частина талановитої й дотепної плеяди одеситів. Саме люди й створюють неповторну ауру міста, його душу й славу. І найвідоміший серед одеситів - герцог дю Плессі де Рішельє. Його біографія легендарна. Одесити так любили герцога, що до його пам’ятника - славетного Дюка - ставляться як до живого, до культової особистості, незмінного учасника всіх подій, свят і карнавалів. Пам’ятник установлено у 1828 р. (ск. І. Мартос, арх. О. Мельников і Ф. Боффо). Він підноситься над знаменитими Потьомкінськими сходами (1842 р.), що увіковічені у відомому фільмі режисера Ензенштейна «Броненосець «Потьомкін». На Одеській кіностудії почав творчу діяльність і Олександр Довженко.

Пам’ятники - це особлива сторінка Одеси. У них оживають не тільки реальні особи, а й безліч літературних героїв. Окрім того, увічнюються навіть речі - наприклад, відомий стілець із коштовностями з роману «Дванадцять стільців» або скульптурна композиція «Апельсин» (ск. О. Токарев і арх. В. Глазирін, 2004 р.). Саме апельсини у 1800 р. урятували Одесу від монаршої немилості Павла І. Три тисячі рідкісних для того часу помаранчів (апельсинів), терміново доставлених у Петербург імператорові, повернули його прихильність, а разом з нею - і фінансування будівництва гавані.

Морський порт

Пам’ятник дюку де Рішельє (1828 )

В Одесі безліч чудових архітектурних споруд розсипано на центральних вулицях. Ними невтомно можна милуватися. Особливо захоплює величний будинок Оперного театру з розкішними інтер’єрами - витвір видатних віденських зодчих Г. Гельмера та Ф. Фельнера, будинки «Пасажу» на Дерибасівській, Старої біржі (1837, нині - Міська дума), Нової біржі (1899, нині - зал філармонії), Шахський палац (1852 р.), готель «Лондонський» (1851 р.), Воронцовський палац (1834 р.). Чудові екстер’єр та інтер’єр Будинку вчених (1897 р.).

Привертають увагу й багаті колекції музеїв: Археологічного (1883 р.), Літературного (колишній палац князів Гагаріних, 1850 р.). У колишньому палаці Потоцьких (1826 р.) розміщено Одеський художній музей,де експонуються картини Врубеля, Сєрова, Реріха, Петрова-Водкіна, Айвазовського, раннього Кандинського й культова картина «Козак Мамай» (XVIII ст.). В іншому палаці (Абази, 1858 р.) створено Музей західного і східного мистецтва із чудовим інтер’єром й роботами Ф. Хальса, П’єра Міньяра, П. Рубенса, художників Іраку, Індії, Тибету та Японії XVII-XX ст.

В Одесі є й підземне місто. Величезні одеські катакомби (2,5 тис. км) зберігають безліч таємниць і нічим не поступаються паризьким і римським.

Одеса - це насамперед море, сонце, курорти і, звичайно, розваги, особливо одеська «Гуморина» (1 квітня), Одеський міжнародний кінофестиваль, а також День міста (початок вересня).