Тернопільська область

Теребовля

Місто з гучною назвою Теребовля на річці Гнізні вперше згадується в Іпатіївському літописі 1097 р. Наприкінці ХІ ст. вона була центром удільного князівства правнука Ярослава Мудрого, Василька Ростиславовича.

У Теребовлянське князівство входили землі південно-східної Галичини, Буковини і Поділля. Статус князівського граду Теребовля втратила 1139 р., коли ввійшла до складу Галицького князівства. Після спорудження у 1366 р. замку місто стало східним форпостом Речі Посполитої. Магдебурзьке право воно одержало 1389 р. На високій горі (51 м) збереглися руїни замку, який побудував староста міста А. Балабан у 1631 р. з більш раннього укріплення часів Русі-України. Міцні мури (завтовшки до 4-5 м!) пам’ятають татарські набіги й повстання Северина Наливайка у 1594 р. У травні 1687 р. татари захопили і спалили замок. З вершини його величезної вежі-бастеї відкривається дивовижна панорама міста. На передньому плані видно монастир-фортецю оо. кармелітів з ренесансним костелом (сьогодні - церква Св. Володимира). З бійниць його чотирьох кутових кам’яних веж можна було стріляти не тільки з мушкетів, а й з гармат.

Одна з найстаріших споруд у Теребовлі - оборонна Миколаївська церква (кінець XVI ст.). І хоча 1734 р. храм реконструювали, закритий бойовий ярус із бійницями усе ще нагадує про ті часи.

Підгорянський монастир-фортеця отців Василіян (XVI-XVII ст.)

У 1929 р. у Теребовлі за проєктом А. Жишко-Богуша збудований храм у стилі старої римської базиліки - костел Св. Петра і Павла, оточений колонадою. А в центрі міста біля Ратуші встановлено пам’ятник славетному Степанові Бандері (1999, ск. Р. Вільгушинський, арх. В. Харченко).

У передмісті Теребовлі, селі Підгора, на високому мисі біля злиття рік Гнізна і Серет збереглися разючі руїни монастиря-фортеці чину Св. Василія Великого. Тут відкривається мальовнича долина, а сам монастир тепер активно почали відновлювати.

Хто за легендою володіє ключами від сховищ із золотом?

Легенда

Була в Теребовлянського князя донька-красуня, у якої зберігалися ключі від підземель із золотом. Не злюбила її мачуха і перетворила на змію. Відтоді на Івана Купала виповзає зачарована князівна-змія із ключами у вустах на вершину фортеці й чекає, коли подарує їй хлопець квітку папороті та поцілує. Тоді спаде з неї прокляття і відкриються сховища із золотом.