Тернопільська область

Кременець

У XI ст. на Замковій горі (висота 105 м) виникло давньоруське городище, а в XII ст. на її вершині з каменю-вапняку був споруджений замок. У XIII—XIV ст. по краю крутої гори його оточують кам’яним муром. Велична цитадель викликала у ворогів страх, і навіть хан Батий не наважився штурмувати її. За легендою, дочка власника замку, Ірва, відмовила аварському каганові й разом з воїнами безстрашно захищала фортецю. Коли сили залишили її, вона кинулася у прірву. На цьому місці забив найчистіший струмок - «Ірвині сльози». До наших днів збереглися двоярусна в’їзна і західна вежі, а також залишки стін завтовшки 2,3 м і заввишки 8-12 м.

Надбрамна готична вежа фортеці (XIII-XIV ст.)

Перша згадка про Кременець датується 1227 р. Свою назву місто одержало від мінералу «кремінь», розповсюдженого в цій місцевості. 1340 р. місто переходить у володіння Великого князівства Литовського, а після Люблінської унії (1569 р.) входить до складу Речі Посполитої. 1438 р. Великий князь Литовський Свидригайло надає місту Магдебурзьке право.

1536 р. Великий князь Литовський, король Польський Сигізмунд I Старий дарує Кременецький замок разом з навколишніми селами своїй дружині Боні - італійці, дочці міланського дуки Сфорца, родичці імператора Священної Римської імперії Максиміліана I. Вона володіла містом 20 років і перетворила фортецю на неприступну твердиню. Лише 1648 р. фортецю взяли козаки Максима Кривоноса. На згадку про поховану в Італії королеву Замкову гору стали йменувати Бона. Про легендарну королеву нагадує й заснований нею у 1539 р. Францисканський монастир, який після польського повстання 1830-1831 рр. було закрито, а його споруди передано православній церкві. Тепер тут стоїть Миколаївський собор (1636 р.) з келіями і дзвіницею.

Краєвид на Кременець із гори Бона. У центрі - Богоявленський жіночий монастир (1760)

Вражає розташований у центрі міста ансамбль єзуїтського колегіуму, який побудував арх. Павло Гіжицький. З півдня й півночі до нартексу костелу прилягають два навчальні корпуси. За будинками колегіуму в 1806 р. відомий паркобудівник Д. Міклер заклав ботанічний сад (пл. 200 га). У 1805 р. у приміщеннях колегіуму зусиллями Тадеуша Чацького і Гуго Колонтая була відкрита Волинська гімназія, а потім - ліцей. Він перетворився на центр освіти Правобережної України й дістав назву Волинських Афін. Багато ліцеїстів брало участь у Польському повстанні 18301831 рр., тому в 1833 р. відомий навчальний заклад закрили й перевели разом з бібліотекою, устаткуванням і колекцією ботанічного саду в Київ. Тут на його основі був відкритий Університет св. Володимира з ботанічним садом. Нині у колишньому костелі розміщується Преображенська церква, а в корпусах колегіуму - гуманітарно-педагогічний інститут. Серед найстаріших будівель міста - комплекс Богоявленського монастиря, заснованого 1633 р. У 1638 р. в його друкарні була видрукувана Кременецька граматика - підручник церковнослов’янської мови.

У Кременці народився великий польський поет Юліуш Словацький (1809-1849 рр.). У будинку, де минули його юні роки, відкрито музей. Словацький любив гуляти в урочищі Гниле озеро, де мальовничі скелі надихали його на чудові вірші. Тепер скелі названі його іменем.

Кременець оточує природне намисто - 7 Кременецьких гір, що виникли 50 млн років тому. З їхніх вершин видніють чудові краєвиди. Вони входять до природного заповідника «Медобори». Тут налічується 1200 видів рослин. А Дівочі скелі славляться своїми печерами, в яких були знайдені кістки мамонта, печерних ведмедя і гієни, шерстистого носорога та інших тварин, що жили 100 тис. років тому.

Недалеко від Кременця, дорогою на Почаїв, праворуч здіймається Божа Гора, названа на пам’ять про готського вождя Божа. На її вершині з-під скелі б’є чудодійне джерело.