Львівська область

Белз

Лежить на височині серед заболоченої долини, де зливаються річки Солокія і Речиця, звідси й назва Белз (давньоруське «бевзь» - заболочена місцевість).

Близько 981 р. київський князь Володимир побудував в урочищі Замочок укріплення, які згодом захопили поляки. 1030 р. місто відвоював київський князь Ярослав Мудрий. Белз посідав важливе місце в системі фортець західних кордонів Русі-України. Через нього проходили торговельні шляхи з Польщі в Київ, Овруч і Візантію. 1170 р. Белз стає столицею окремого Белзького князівства. За володіння ним ішло запекле суперництво між Литвою, Угорщиною, Польщею і Руссю-Україною. 1234 р. Белз переходить у володіння князя Данила Галицького, 1340 р. - під владу Литви, 1349 р. - польського короля Казимира, потім знову Литви. 1377 р. після семитижневої облоги Белз захопив угорський король Людовик. Він надає місту Магдебурзьке право, підтверджене у 1509 р. Із 1462 р. Белз знову в складі Польського королівства. 1772 р. переходить під юрисдикцію Австро-Угорської імперії, після чого починається новий період розквіту міста. 1789 р. імператор Йосип ІІ зрівнює у правах євреїв і християн, і Белз перетворюється на великий торговельно-економічний центр, яким керують хасиди.

Із Белзом пов’язана історія відомих християнських святинь. Так, в урочищі Клименщана в Десятинній церкві тривалий час зберігалися мощі св. Папи Климента, які князь Володимир привіз із Херсонеса. А його дружина княгиня Анна подарувала князівському храму ікону Богоматері, написану, за переказами, самим євангелістом Лукою. 1377 р. князь В. Опольський, рятуючись від угорського короля, вивіз її з Белза. Перебуваючи вже у своїх володіннях, він заночував у селі Ченстохів. Свята ікона була залишена в парафіяльній церкві, а на ранок її «не могли зрушити з місця». Так і перебуває там до наших днів Ченстохівська ікона Божої Матері. А в Белзі, у колишній каплиці Св. Валентина в Замочку, збираються помістити її лазерну копію.

2001 р. Белз оголошений Державним історико-культурним заповідником. Відновлюються Домініканський монастир (XVII ст.), монастир домініканок (XVIII ст.), ратуша (XVII ст.). Заслуговує на увагу дерев’яна П’ятницька церква (XVII ст.).