Історія України. 7 клас. Струкевич

§ 27. Становий та державний устрій на Руських землях у XIV—XV ст.

Практичне заняття

Об’єднайтесь у 5 груп та оберіть одне з поданих завдань. Результатами його виконання поділіться з однокласниками й однокласницями.

Протягом XV—XVI ст. в українському суспільстві сформувалися відокремлені один від одного стани. Вони поділялися на привілейовані — шляхта та духовенство, напівпривілейовані — містяни та непривілейовані — селянство.

I група. Як відбувалося формування шляхетського стану на українських землях у XV—XVI ст.? Створіть короткий діалог між двома шляхтичами, які обговорюють свої права й обов’язки в суспільстві.

Найвищу, елітарну, сходинку станового суспільства Великого князівства Литовського посідала родова литовська та руська знать — шляхта, яка виконувала головну державну повинність — військову службу.

Шляхта — привілейований стан у Польщі, Угорщині, Литві, на руських землях, що в XIV—XVI ст. входили до складу Польського королівства й Великого князівства Литовського. Людина, яка належала до шляхетського стану, мала широкі права й привілеї. Основні заняття: військова та державна служба, міжнародна торгівля.

Верхівкою шляхетського стану були князі. Вони зосереджували у своїх руках владу й здійснювали управління суспільними справами. Ніякі привілеї: ані багатство, ані високі посади, ані вплив не надавали доступу до князівського кола. Князем можна було лише народитися. До цієї верстви входили члени литовської князівської династії Гедиміновичів і нащадки давніх руських князівських династій Рюриковичів. Найбільше таких руських князівських родин походило з Волині: князі Острозькі, Сангушки, Чорторийські, Збаразькі, Вишневецькі, Заславські, Четвертинські, Корецькі, Ружинські та ін.

Герб княжого роду Острозьких

Князі присягали на вірність великому князю литовському й брали на себе обов’язок васала виступити в похід, оголошений сюзереном — великим князем. Інші питання князі вирішували на власний розсуд. За давнім княжим правом вони обкладали податками підданих, здійснювали суд, управління, установлювали мита, набирали військо. Навколо кожної з князівських родин формувалася мережа васально залежних слуг, які на час служби своєму сеньйору отримували право користуватися земельним наділом.

Т. Калинський. Український шляхтич

Т. Калинський. Шляхетна панна

Сходинку нижче посідали заможні боярські роди — пани. Найвідоміші з них бояри Хребтовичі, Семашки, Чапличі та ін. Вони теж пишалися давністю роду й володіли споконвічними вотчинами. Наявність вотчини була першою ознакою пана. Пани досить часто перебували під патронатом (покровительством) княжих родин.

Князі й пани посідали найвищі урядові посади, входили до складу великокняжої ради. Вони підлягали судові великого князя. У воєнний похід князі й пани вирушали на чолі власних загонів, під власними хоругвами.

Князів і панів, що мали величезні земельні володіння, називали магнатами.

Магнат (від латин. magnus — великий) — можновладець, вельможа. У середньовіччі — назва великих землевласників.

Сходинкою нижче розташувалися бояри-шляхта. Вони становили основну частину війська. Князівський уряд закликав до воєнної служби всіх заможних людей, які мали достатньо землі, а на ній — міцне господарство. Заможні господарі мали змогу придбати все необхідне спорядження та озброєння, щоб прийти на заклик князя готовими до воєнних дій.

У Литовсько-Руському князівстві дрібну шляхту становили земські бояри, які мали менші права, ніж у Руській державі, і володіли землею лише за умови виконання воєнної служби.

В іншому разі великий князь міг відібрати землю та передати її іншим. Бояр залучали також до будівництва замків і мостів. Вони мусили давати підводи й платити данину на користь війська.

До кінця XV ст. процес формування шляхетського стану в цілому завершився.

II група. Хто такий Костянтин Острозький і чим він прославився? Яку роль він відіграв в історії?

Невідомий художник. Костянтин Острозький. XVII ст.

Князь Костянтин Іванович Острозький (бл. 1460—1530) став відомим завдяки мужності, яку проявив у воєнних діях проти Московського князівства в 1492-1494 рр. У наступні роки був призначений намісником замків у Вінниці й Брацлаві та займався обороною руських земель від нападів татар. У 1497 р. завдяки виявленим військовим здібностям був призначений Великим гетьманом (головнокомандувачем) збройних сил Литовсько-Руської держави.

Під час війни з Московією в 1500 р. після невдало проведеної битви потрапив у полон, з якого втік у 1507 р. й знову очолив військо. Блискучим воєнним успіхом князя стала перемога його 35-тисячної армії над удвічі більшим московським військом під Оршею (нині місто в Білорусі) у вересні 1514 р. та перемоги над татарами під Вишневцем у 1512 р. й Ольшаницею 1527 р. Полководець провів 33 великих битви, програвши лише у двох.

Помер у серпні 1530 р. Похований в Успенському соборі Києво-Печерської лаври.

За QR-кодом і посиланням https://bit.ly/44XZpDm ознайомтеся з матеріалом про битву під Оршею.

Український просвітник і поет Пантелеймон Куліш писав про заслуги Костянтина Острозького перед Україною: «Національна стійкість його значила багато для нашої Русі, уже захитаної у своїй національності. Він залишив по собі найкращу пам’ять серед польських і українських рицарів. Був найхоробрішим між своїми воїнами та найсправедливішим у поділі військової здобичі. З полоненими поводився по-християнському. Дозволяв приходити до себе найменшому прохачеві. Нагороджував за заслуги своїх соратників так щедро, як ніхто».

III група. Як «Литовський статут» 1529 р. регулював суспільні відносини в Русько-Литовській державі? Що ви думаєте про важливість положень статуту, що стосуються рівності громадян і прав жінок. Чи вважаєте ви ці ідеї актуальними та важливими нині?

Права шляхти, князів і панів як провідного стану суспільства затвердив «Литовський статут» 1529 р. Цей збірник законів базувався насамперед на «Руській правді». За основу «Литовського статуту» було взято також звичаєве руське та литовське право, закони багатьох європейських країн.

Документ відповідав найкращим зразкам європейського права. Він проголошував рівність громадян незалежно від соціального стану та походження. За жінками визнавалися матеріальні права на посаг, на окреме від чоловіка майно. Документ затвердив принцип рівного права для чоловіків і жінок у карних і цивільних справах.

Михалон Литвин відомий литовський дипломат першої половини XVI ст. писав: «Татарські та московські жінки не мають чоловічих прав, а наші властвують над багатьма чоловіками: одні управляють волостями, містами, помістями, другі — отримують прибуток, треті — спадок».

«Литовський статут» проголошував також віротерпимість, відповідальність суддів перед законом, заборону ув’язнення і покарання без рішення суду, заборону перетворювати вільних людей на рабів та ін. Водночас визнавав право шляхти на закріпачення селян.

Українська православна шляхта вважалася рівноправною з польською чи литовською католицькою. Проте в реальному житті не отримувала вищих посад, зазнавала релігійних переслідувань.

IV група. Якими були особливості державного устрою Великого князівства Литовського та Руського? Що було спільне, а що — відмінне з іншими державами? Наведіть приклади. Який державний орган нагадує пани-рада?

Носієм суверенної влади в державі був великий князь із роду Гедиміновичів. Владу отримував не обов’язково старший син, а той із синів, кого батько вважав найбільш здатним до державних справ або його улюбленець.

Державний устрій Великого князівства Литовського та Руського

Великий князь керував усіма справами внутрішньої і міжнародної політики. Він регулював відносини та залагоджував суперечки між залежними князями, призначав намісників, керував спільними збройними силами, головував у князівському суді при розгляді спорів про землю, шляхетство, майно, спадок, грабунки й образи, представляв державу перед іншими монархами тощо. Великий князь був і найбільшим землевласником.

Для виконання військових, фінансових, управлінських і міжнародних справ князь призначав урядовців.

Підскарбій земський слідкував за наповненням державної скарбниці, контролював збирання податків і зборів, наглядав за карбуванням грошей, виплатами війську.

Великий гетьман — вищий військовий керівник.

Канцлер — очільник державної канцелярії і хранитель великої державної печатки, також вів переговори з іноземними державами. Входив і до княжої ради.

У прийнятті ухвал щодо вагомих суспільних питань князь опирався на дорадників — княжу раду, що існувала зі старих часів і не мала ніяких повноважень. До кінця XV ст. цей дорадчий орган, перетворився на державний орган під назвою «пани-рада». Відтоді великий князь мусив ділити владу із цим органом. Відповідно до закону 1492 р., великий князь без ради не міг змінити чи скасувати її ухвалення щодо внутрішньої політики, одноосібно призначати урядовців чи відбирати уряди та карати когось без згоди членів пани-ради. Вони разом із князем вели дипломатичні перемовини. Без відома ради князь не міг витрачати державні кошти або вивозити їх за кордон.

Нарешті, привілей 1509 р. встановив вимогу, за якою всі закони мали видавати лише після обміркування їх членами пани-ради.

Отже, пани-рада обмежила владу великого князя на користь аристократії. Водночас у князівстві з’явився ще один державний орган, який представляв інтереси основної частини шляхти — середньої і дрібної — литовсько-руський сейм. Спочатку військово-службовий стан збирався на з’їзди дуже рідко та лише для вирішення найбільш вагомих справ, наприклад укладення унії в 1413 р. чи вибору Казимира Ягайловича в 1446 р. У другій половині XV ст. сейми скликали дедалі частіше. Проте на них збиралися шляхтичі, яких поіменно особисто запрошували пани-рада. Зрозуміло, що такий сейм не міг приймати рішення, що суперечили б її намірам.

Лише в 1507 р. зібрався перший справжній сейм, на який прибули представники, обрані місцевими зборами шляхти, а не запрошені аристократією. Із цього часу сейм став набирати сили, а значення і вплив членів пани-ради відповідно зменшувалися. Спочатку сейм шляхти Литовсько-Руської держави обмежувався вирішенням питань внутрішнього життя та обрання князя. Згодом першочерговими стали питання організації оборони від зовнішніх супротивників.

V група. Як Польща організовувала владу на приєднаних українських землях: Галичині та Західному Поділлі? Охарактеризуйте адміністративно-територіальний устрій в руських землях після приєднання до Польщі. Порівняйте їхнє становище в Польщі та Великому князівстві Литовському. Що було спільне, а що — відмінне?

У Польщі шляхетський стан уже від середини XV ст. посідав провідне становище в державі. Збираючись на сейми, шляхта перетворила їх на орган законодавчої влади, який щоразу більше обмежував владу короля. Але широкими шляхетськими правами фактично користувалися лише магнати, що підпорядкували дрібну шляхту.

На відміну від Великого князівства Литовського, Польща в приєднаних українських землях запроваджувала власний адміністративно-територіальний устрій та судочинство. У 1434 р. на землях Руського королівства було створено Руське воєводство із центром у Львові. Того ж року на західних землях Поділля було засноване Подільське воєводство із центром у Кам’янці-Подільському. Згодом до його складу ввійшли міста Меджибіж і Хмільник.

Адміністрацію воєводства очолював воєвода. Він призначався королем пожиттєво. Воєвода займався питаннями управління, цивільними та поземельними справами судівництва й господарським життям. Першим помічником воєводи був каштелян, який відав питаннями військовими, насамперед зібранням шляхетського ополчення.

Королівську адміністрацію у воєводстві представляв гродський староста. Він управляв королівськими землями, вів судочинство в карних справах і виконував поліційні обов’язки.

Перевіряємо засвоєне на уроці

Продовжте речення: «На цьому практичному занятті я дізнався/дізналася про..., навчився/навчилася..., зрозумів/зрозуміла...».