Історія України. 7 клас. Струкевич
§ 25. Руські землі в складі Великого князівства Литовського й Польського королівства
1. Яку політику проводив Казимир III у Галичині?
Проаналізуйте політику Казимира III в Галичині. Які наслідки вона мала для руського населення?
Коли в 1349 р. король Казимир III знову захопив Галичину та присвоїв собі титул «пана Руської землі», він мусив рахуватися з настроями руського етносу й вести дуже обережну політику. Збільшення володінь короля Казимира майже на 50 % напружувало всі сили Польської держави. Побоюючись утратити таке велике придбання, він надав Галицькій землі політичні права, погодився відновити Галицьку митрополію.
Насправді Казимир розпочав політику поглинання Галичини Польщею, поширення польської культури, мови, порядків. Він щедро роздавав землі польським, німецьким, угорським вельможам за умови виконання ними військової служби. Король усіляко сприяв польським купцям, надаючи їм переваги у використанні торговельних шляхів. Активно запрошував німецьких колоністів у села та міста, надавав можливість для життя і господарювання на цих землях.
М. Баччареллі. Казимир III Великий. XVIII ст.
Печатка Львова. XIV ст.
Німецькі купці швидко заселяли та розбудовувалися в нових місцях, відкривали крамниці й ринки. Часто це шкодило руській торгівлі. Німецька колонізація охопила насамперед західні землі Галичини. Львів було з’єднано з Краковом прямою дорогою.
2. Якими були наслідки політики угорської та польської влади для Галичини?
Як угорська та польська влада ставилася до руського населення, культури та церкви? Які зміни відбулися в господарстві, адміністрації та праві Галичини?
Після смерті польського короля Казимира III Галичина перейшла під владу Угорщини за угодою між ним та угорським королем.
Призначені королем намісники нехтували інтересами руського населення: продовжували переселення німців, поширювали вплив католицької церкви, зменшували володіння і права галицьких бояр.
М. Баччареллі. Людовик Угорський. XVIII ст.
Велика печатка князя Володислава — угорського намісника в руських землях. 1379 р.
Призначений угорським намісником у Галичині князь Володислав Опольський оточив себе чужинцями, переважно німцями, а також поляками, румунами й угорцями. Намісник видав 120 дозволів на господарську діяльність. І лише 15 із них отримали руські бояри. Він продовжив сприяти переселенню німців, відкрито підтримував католицьку церкву й виклопотав у Папи Римського дозволи на заснування католицьких епископств у Галичі, Володимирі, Перемишлі та Холмі.
Після Володислава Опольського король Людовик Угорський передав Галичину під управління угорських воєвод. Колись могутні галицькі бояри, що змагалися за владу з руськими князями й перешкоджали їхнім державним справам, тепер утратили свій вплив. Під тиском польських урядовців вони відійшли від державних справ і лише намагалися захистити своє майно та життя.
У 1387 р. Галичину військовим шляхом було остаточно приєднано до Польської держави.
Уряд Польського королівства почав роздавати колишні боярські землі польським вельможам. Вони отримували цілі міста з навколишніми територіями. Дрібним польським урядовцям і військовим надавали невеликі земельні маєтки, за умови, що вони проживатимуть у них постійно й за це вірно служитимуть королю. Міста продовжували отримувати магдебурзьке право, але за умови, що ним будуть користуватися лише католики.
3. Як розвивалося Київське князівство в складі Великого князівства Литовського та Руського?
Як розвивалося Київське князівство за часів Володимира Ольгердовича та його нащадків? Чому їхнє князювання сучасники сприймали як продовження традицій державного устрою Русі? Чому та як наприкінці XIV ст. на українських землях були ліквідовані удільні князівства? Які це мало наслідки?
Автор невідомий. Уявний портрет Володимира Ольгердовича
Інакше складалася політична, культурна та релігійна доля українського етносу в складі Великого князівства Литовського та Руського.
Великі князі литовські позбавили влади князів із династії Рюриковичів і скрізь поставили князів-намісників із династії Гедиміновичів. Останні були не співправителями великого князя, а лише виконавцями його волі. Незважаючи на це, політичне життя Русі почало відроджуватися.
Особливо добре це видно на прикладі Київського князівства, яке очолив син Ольгерда Володимир (1362—1394). Охрещений матір’ю за православним обрядом, вихований на руських звичаях і традиціях, литовський князь швидко порозумівся з місцевим боярством.
Руські бояри, які здійснювали місцеве управління та судівництво, охоче ставали на службу до нового князя, а руські дружини, міське та сільське ополчення підсилювали його військо. Зі свого боку литовські князі підтверджували права церкви та духовенства, сільського й міського самоврядування, місцевого суду, поважали особисті права населення.
Монета Володимира Ольгердовича
Володимир Ольгердович провів кілька походів у південні степи проти кочових орд, щоб витіснити їх до узбережжя Чорного й Азовського морів. Це сприяло відновленню занепалої за монгольського лихоліття Київщини та сусідньої Переяславщини. Він зміцнив господарство Київщини, почав карбувати власну монету. Київський князь-намісник став незалежним володарем, тому й іменував себе «з божої ласки князь київський».
Політику батька в Києві продовжив Олелько Володимирович (1441—1454), який багато зусиль доклав до відновлення обороноздатності Київської землі. Було відбудовано порубіжні замки в Любечі, Острі, Каневі, Черкасах, Звенигороді та ін., а також київські храми: церкви Спаса на Берестові, Успенський собор Печерського монастиря. За князювання Олелька та його сина їхні володіння, окрім Київщини, поширилися на Переяславщину, Східне Поділля (або Брацлавщину), Чернігівщину та Сіверщину.
Проте зміцнення українських князівств суперечило політиці тодішніх очільників Литви, які прагнули до їхньої ліквідації і зміцнення над цими землями своєї влади. Останнім було ліквідоване Київське князівство (1471 р.). Відтоді, як оповідав автор «Густинського літопису», «у Києві князі пересташа бути, а замість князів воєводи насташа».
Ліквідація князівств, які продовжували традиції Руської держави, викликала спротив багатьох руських князів. У 1481 р. вони навіть здійснили невдалу спробу захопити владу. За підтримки Московії хотіли поставити князя литовського.
Автор невідомий. Князь Олелько Володимирович
4. Як взаємини між Ягайлом і Вітовтом призвели до утворення персональної унії між Литвою та Польщею?
Складіть запитання до поданого тексту: коли? хто? що? чому? як? який результат/яке значення? Поставте ці запитання класу.
Великий князь Ольгерд перед смертю в 1377 р. вирішив передати владу одному зі своїх молодших синів Ягайлу. Отримавши від батька титул великого князя, Ягайло не захотів його ділити з дядьком Кейстутом і в 1382 р. організував його вбивство. Син Кейстута Вітовт, якому належала батькова частина Великого князівства Литовського, урятувався втечею до могутнього Тевтонського ордену. Вітовт переконав рицарів підтримати його в боротьбі з Ягайлом. Той же, шукаючи союзника проти таких грізних ворогів, звернувся по допомогу до іншого сусіда Литви — Польщі.
Я. Матейко. Ягайло. XVIII ст.
М. Баччареллі. Королева Ядвіга. XVIII ст.
Польська еліта прагнула укласти союз із Великим князівством Литовським. Щоб отримати вигоди для просування Польщі на схід, знать переконала юну королеву Ядвігу вийти заміж за литовського князя-язичника Ягайла. В обмін на руку Ядвіги, а разом із тим за отриманий польський трон і міцного союзника в боротьбі з Вітовтом і Тевтонським орденом Ягайло зобов’язувався виконати вимоги польської знаті. Вони були зафіксовані в документі, відомому як Кревська унія (1385 р.). Назва походить від назви Кревського замку в м. Крево (нині с. Крево в Білорусі).
Унія (від латин. unia — союз) — об’єднання двох або більше самостійних держав під владою одного монарха, який стає головою кожної держави-члена унії (союзу).
5. Які зобов’язання брав на себе Ягайло згідно з Кревською унією?
Що передбачала Кревська унія? Які вона мала наслідки для Литовсько-Руської держави?
Ягайло мав не лише сам прийняти католицизм, а й навернути до нього весь свій народ і зобов’язувався спрямувати зусилля на повернення втрачених унаслідок німецького наступу польських і литовських земель над Балтійським морем. Для долі Русі загрозливо звучали зобов’язання Ягайла: «на вічні часи прилучити свої землі, литовські й руські до корони Польської» і стати королем єдиної Польсько-Литовської держави.
Польська знать у ті часи вважала не лише Галичину, а й усі руські землі своєю давньою спадщиною. Отже, уклавши Кревську унію, польська еліта не лише визначила свої позиції у відносинах із новим польським королем, а й оголосила зовнішньополітичний курс на наступні століття.
Повернувшись до Вільна, Ягайло наказав знести язичницькі святилища, повалити фігури язичницьких богів і провести хрещення литовців за католицьким обрядом. Усі литовські князі мусили підписати присяжні грамоти на вірність Ягайлу.
Проте, коли ж Ягайло спробував об’єднати Литовські та Руські землі під польську корону й ліквідувати Литовсько-Руську державу, литовські та руські князі висловили своє незадоволення. Вони прагнули зберегти політичну самостійність Великого князівства й провідне становище у своїй державі.
Цим скористався Вітовт. Унаслідок трирічної війни за владу в 1392 р. Ягайло визнав Вітовта довічним правителем Литовської держави. Вітовт прийняв титул великого князя литовського.
6. Як Вітовт боровся за незалежність Литовсько-Руської держави?
Яку політику проводив Вітовт щодо Руських земель? Які були її наслідки?
Вітовт міцно тримав під своєю владою всі Руські землі, за винятком Галичини. Князь поставив собі за мету перетворити свою державу на королівство й перешкодити приєднанню Литви й Русі до Польщі.
Велика печатка Вітовта з гербами Литви, Троків, Жмуді і Русі. 1407 р.
Інтересам Русі повністю відповідала боротьба Вітовта із Золотою Ордою та відновлення виходу до Чорного моря. Це відкривало широкі можливості для освоєння Руссю Надчорномор’я. Вітовт зумів поставити у васальну залежність деяких татарських ханів. Вони платили йому данину й висилали на допомогу військо. Щоб закріпити за собою степові простори, великий князь розпочав будівництво замків: Каравул — над Середнім Дністром, Білгород і Чорногород — на берегах Дністровського лиману, город св. Івана — над нижнім Дніпром, Коцюбіїв — на місці сучасної Одеси, який став важливим чорноморським портом для торгівлі збіжжям із Візантією. Біля фортець виростали нові села. У прикордонних районах Вітовт дозволяв селитися русі, татарам, черкесам та ін., надаючи їм землю за умови виконання воєнної служби.
Битва на річці Ворскла. Сучасний малюнок
Вітовт розумів, що Золота Орда не потерпить руського заселення Надчорноморських степів, а тим більше виходу до Чорноморського узбережжя. Тому князь заздалегідь почав формувати антиординський союз європейських держав. Він зумів залучити до походу проти Золотої Орди таких союзників, як Польщу, Тевтонський орден, Молдову, Волощину, а також хана Тохтамиша. Проте в битві, що відбулася в серпні 1399 р. на річці Ворсклі, союзники дозволили ординцям заманити себе в пастку. Битва була програна, і береги Чорного моря знову були втрачені.
Перевіряємо засвоєне но уроці
Знаємо. 1. Що таке унія? 2. Між якими державами й коли була укладена Кревська унія? Розуміємо. 3. Які наслідки мала політика Казимира щодо Галичини? 4. Поясніть, які положення Кревської унії становили загрозу для руських земель. Уміємо. 5. Укладіть історичні портрети князів Ольгерда, Ягайла, Володимира Ольгердовича (на вибір). Висловлюємо своє ставлення. 6. Висловте своє ставлення до політики Казимира III щодо Галичини. Аргументуйте свою думку. 7. Як ви оцінюєте діяльність Володимира Ольгердовича як намісника Галичини? Чи був він справедливим і мудрим правителем? 8. Чи погоджуєтеся ви з твердженням, що Вітовт був одним із найвидатніших правителів Литовсько-Руської держави? Досліджуємо. 9. Висловте судження про особу князя Вітовта. Чи може історична інформація про князя та його діяльність зблизити учнів/учениць сучасних України й Литви? 10. Поміркуйте, які міждержавні обставини в минулому та сьогоденні зближали й можуть зблизити нині ці народи.
