Історія України. 10—11 кл. Документи. Матеріали. Скирда

ПЕРЕДМОВА

Глибоке та всебічне вивчення історії неможливе без використання писемних джерел, саме тому виникає нагальна проблема створення хрестоматій. Значення роботи з документом полягає в тому, що він сприяє конкретизації історичного матеріалу, створює яскраві образи та картини минулого, надає можливість відчути дух епохи. Завдяки роботі з писемними джерелами в учнів формується інтерес до минулого своєї країни, активізуються процес мислення та уява, що сприяє більш плідному засвоєнню історичних знань і розвитку історичного мислення, формуються навички самостійної роботи (читати документи, аналізувати їх, вилучати інформацію, дискутувати, давати власну оцінку історичним подіям). На уроках історії документи можуть використовуватися як учителем, так і учнями. Учитель може цитувати та коментувати витяги з документів для конкретизації своєї розповіді, надаючи їй емоційності та переконливості. Документ робить розповідь учителя живою та яскравою, а висновки — більш переконливими. Робота учнів із документом постійно ускладнюється з урахуванням їхнього віку, а також рівня підготовленості. Наприклад, у 9—11 класах усе більше використовуються політичні, програмні документи.

Учителі-методисти вважають, що документи, які використовуються на уроках історії, мають відповідати меті та завданню уроку, відбивати основні, найбільш типові факти й події епохи, бути органічно пов’язаними з програмним матеріалом, сприяти актуалізації історичних знань, бути доступними учням за змістом та обсягом, мати літературні та наукові переваги, достатню інформативність для розвитку дослідницької діяльності та зацікавленості. Саме такими принципами намагалися керуватися упорядники цієї хрестоматії.

Щоб робота з писемними джерелами була плідною, учні мають опанувати методику роботи з документами. Вона містить у собі: читання та переказ документа й складання до нього плану; пояснювальне читання з передмовою та заключною бесідою; самостійний розбір документа та відповіді на запитання до нього; порівняння двох документів, що доповнюють один одного та характеризують одну й ту саму подію; критичну оцінку джерела.

Існує кілька методів вивчення джерел. На уроках історії найбільше себе виправдовують методи послідовно-текстуального та поетапного вивчення джерел.

Метод послідовно-текстуального вивчення джерел — один із методів вивчення історичної літератури, спрямований на орієнтування учнів на послідовне засвоєння необхідної інформації. Цей метод є найбільш поширеним у загальноосвітніх навчальних закладах. Запропонований метод включає реалізацію чотирьох основних орієнтирів, які складають алгоритм дій для учнів.

1. Виділення основних ідей і положень, формулювання продуктивно-пізнавальних запитань до документа, складення та запис відповідей на них. Формулюючи такі запитання, учні, по-перше, ніби вступають у діалог з автором твору, по-друге, не тільки запам’ятовують найбільш важливі події того чи іншого історичного періоду, а й намагаються зрозуміти, чому і як усе відбувалося.

2. Робота над запитаннями, поставленими авторами джерел, і пошук відповідей на них. Зустрічаючи в тексті авторське запитання, учень призупиняє читати джерело та розмірковує над поставленим запитанням, намагаючись знайти власну відповідь на підставі тих знань, які він має, і тільки після цього продовжує читати текст, щоб мати можливість порівняти власне розуміння запитання з думкою автора джерела.

3. Аналіз фактів, подій, історичних постатей, які згадуються автором у джерелі.

4. Співвідношення ідей і положень джерела з подіями сучасного суспільства.

Метод поетапного вивчення джерел — один із методів вивчення історичної літератури, заснований на орієнтуванні учнів при самостійному вивченні необхідної інформації шляхом триетапного алгоритму дій.

1. Підготовчий етап (необхідний для того, щоб підвести учнів до максимально ефективного сприйняття основного змісту джерела, насамперед його ідей і положень):

— опанування термінології джерела, яка несе основне змістовне навантаження;

— з’ясування причин, часу, історичних умов створення історичного джерела, що досліджується;

— аналіз фактів і подій, включених автором до тексту;

— виявлення якісних характеристик постатей, яких згадує автор.

2. Засвоєння змісту джерела:

— виділення основних запитань джерела;

— виокремлення історичного аспекту теми, що вивчається;

— з’ясування ідей і положень, які набули розвитку в наступні роки;

— оформлення конспекту (запис змісту джерела).

3. Виконання узагальнюючих і практичних завдань:

— визначення взаємозв’язків ідей і положень між собою;

— з’ясування значення ідей джерела для періоду, що вивчається, і для сучасності;

— аналіз подій і процесів дійсності, проблем навчання та виховання учнів.

Пропонована хрестоматія орієнтована на учнів загальноосвітніх закладів, студентів вищих навчальних закладів І—II ступенів акредитації. До неї вміщені документи та матеріали, які характеризують основні найважливіші етапи історії України від XX ст. до нашого часу. Упорядники хрестоматії не ставили за мету підібрати якнайбільшу кількість документів. Основна мета цього видання полягає в тому, щоб навчити учнів самостійно працювати з історичними джерелами, осмислювати їх, аналізувати та робити власні висновки. Джерела та матеріали, подані в хрестоматії, згруповано за хронологічним принципом. Після кожного джерела упорядниками запропоновані різні запитання та завдання, які не тільки стосуються тексту документа, а й активізують загальні знання учнів із теми. Значна увага приділяється постановці проблемних запитань до джерела. Для відповіді на такі запитання учень має опрацювати додаткову літературу та матеріал підручника. Щоб полегшити роботу з документами, учням доцільно буде запропонувати пам’ятку «Як вивчати історичне джерело».

Як вивчати історичне джерело

1. З’ясуйте походження джерела: хто й коли його створив.

2. Уважно прочитайте текст джерела, випишіть або підкресліть головні ідеї, прокоментуйте їх.

3. Поміркуйте, із якою метою створювалося джерело, чи можна довіряти наведеній у ньому інформації.

4. Виконайте завдання до джерела.

10 КЛАС

РОЗДІЛ І. УКРАЇНА НА ПОЧАТКУ XX ст. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА

Із тексту угоди п’яти металургійних заводів України про розподіл між ними замовлення на рейки (1900 р.)

1900 р. лютого 15 дня ми, нижчепідписані товариства — Новоросійське, Брянське, Південно-Російське Дніпровське, Бельгійське і Донецьке, уклали цю між собою угоду з метою розподілу між заводами, що беруть участь пропорційно їхній виробничій спроможності, усіх замовлень рейок як для казенних, так і для приватних парових доріг, вагою 18 фунтів і більш у погонному фунті, за винятком рейок спеціальних типів.

§ 1. Розподілу між заводами підлягають усі одержані до 1 січня 1900 р. для казенних і приватних залізниць замовлення <...>, при цьому участь кожного з товариств, які домовилися, визначається <...>: Новоросійському товариству — 29 1/2 %, Брянському — 25, Південноросійському Дніпровському— 18, Російсько-Балтійському— 15 1/2 %, Донецькому товариству — 12. <...>

§ 2. Мета цієї угоди полягає в тому, щоб кожне товариство, яке в ній бере участь, одержувало замовлення відповідно встановленому § 1 розподілу, за якого взято до уваги довгострокові замовлення, які вже мають заводи Російсько-Балтійського і Донецького товариств.

1) Проаналізуйте економічний розвиток Наддніпрянської України на початку XX ст.

2) Поміркуйте, чим було викликано підписання угоди, про яку йдеться в тексті джерела.

3) Яку тенденцію розвитку української промисловості відображає наведене джерело?

Концентрація промисловості Східної Галичини, Буковини (1902 р.) і Закарпаття (1900 р.) за типами підприємств

Типи підприємств за кількістю зайнятих людей	Підприємства		Зайнято
	Кількість	%	Людей	%
1 особа	85 943	63,76	85 943	30,27
2—5 осіб	45 150	33,50	114 188	40,22
6—10 осіб	2232	1,65	16 030	5,66
11—20 осіб	812	0,60	11 459	5,03
Типи підприємств за кількістю зайнятих людей	Підприємства		Зайнято
	Кількість	%	Людей	%
21—50 осіб	391	0,29	12 013	4,23
51—100 осіб	150	0,11	10 628	3,74
101—300 осіб	81	0,06	13 167	4,64
301 і більше осіб	35	0,03	20 467	7,21
Разом	134 794	100,0	283 895	100,0

1) Як наведене джерело характеризує розвиток промислового виробництва в західноукраїнських землях?

2) Порівняйте промисловий розвиток західноукраїнських земель і Наддніпрянської України.

Структура промислового виробництва України 1912 р.

Галузі виробництва	Валова продукція, %
Гірнича, гірничозаводська, металургійна, добування та обробка мінералів	45,9
Харчова промисловість	36,2
Обробка металів і виробництво машин	10,4
Обробка дерева	2,1
Хімічна промисловість	1,8
Текстильна промисловість	1,5
Інші галузі виробництва	2,1
Разом	100,0

1) Проаналізуйте наведені статистичні дані.

2) Поміркуйте, які галузі й чому переважали в структурі промислового виробництва України.

3) Визначте, які життєво необхідні галузі виробництва в Україні не були розвинені. Чому?

4) Як позначалася на життєвому рівні населення України наведена в таблиці структура промислового виробництва?

Із книги «Україна і світ. Історія господарства від первісної доби і перших цивілізацій до становлення індустріального суспільства» про особливості промислового розвитку Західної України

Значну роль у промисловості західного регіону України відігравав іноземний капітал — австрійський, німецький, англійський, американський, французький, бельгійський. Створивши банки, акціонерні товариства, синдикати, концерни та інші монополістичні об’єднання, іноземні підприємці оволоділи основними галузями промисловості Західної України, насамперед нафтовою та озокеритною, по-хижацькому експлуатували природні багатства, неймовірно визискували робітників і одержували небачено високі прибутки. <...>

Фабрично-заводська промисловість західноукраїнських земель розвивалася однобоко, у напрямку розширення видобутку і первинної переробки сировини, а не виробництва готової продукції. Спонукали її до цього диктаторська політика уряду Австро-Угорщини, а також іноземний капітал. Промисловий переворот у західному регіоні почався пізніше, ніж у Східній Україні, і відбувався повільніше. На початку XX ст. на всіх західноукраїнських землях налічувалося близько 100 фабрично-заводських, переважно дрібних підприємств, де працювало 62—63 тис. робітників із 300 тис. робітників, зайнятих різними видами промислової діяльності. Решта — близько 240 тис. — працювали в кустарних промислах, у маленьких ремісничих майстернях, удома.

У першому десятиріччі XX ст. у промисловості західноукраїнських земель спостерігалося певне піднесення. Кількість зайнятого в промисловому виробництві й будівництві самодіяльного населення Галичини збільшилася в 1,5 разу, а питома вага його в усьому самодіяльному населенні краю підвищилася з 4,8 до 6,2 %. Дещо зросла кількість зайнятих у торгівлі, на транспорті, у зв’язку. <...> У той же час кількість зайнятих у сільському і лісовому господарстві не зменшилася, а навіть зросла на 12,5 % .

Аналогічна картина спостерігалась у Закарпатській Україні і на Буковині. Одне слово, західноукраїнська промисловість на початку XX ст. перебувала в перехідному періоді від ремесла до фабрики.

1) Поясніть значення виділених слів.

2) У чому полягали особливості промислового розвитку західноукраїнських земель?

3) Розвиток яких галузей переважав у цьому регіоні?

4) Яку роль у розвитку промисловості Західної України відігравав іноземний капітал? Як ви це можете пояснити?

5) У чому полягали причини однобокого характеру розвитку промисловості західноукраїнських земель?

6) Порівняйте розвиток промисловості в Західній Україні та Наддніпрянщині. Зробіть власний висновок.

Із програмної праці М. Міхновського «Самостійна Україна» (1900 р.)

Вкраїнський нарід здобув у собі досить сили, щоб навіть посеред найгірших обставин політичних, економічних та національних витворити собі нову третю інтелігенцію. <...>

Сучасна молода Україна вважає себе безпосереднім спадкоємцем Шевченка, а її традиції йдуть до Мазепи, Хмельницького та короля Данила. <...>

Часи вишиваних сорочок, свити та горілки минули і ніколи вже не вернуться. Третя українська інтелігенція стає до боротьби за свій нарід, до боротьби крівавої і безпощадної. Вона вірить у сили свої і національні, і вона виповнить свій обов’язок. Вона виписує на своєму прапорі сі слова: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». Вона віддає себе на служеннє сьому великому ідеалови, і доки хоч на однім клапті української территориї пануватиме чужинець, доти українська інтелігенція не покладе оружія, доти всі покоління Українців йтимуть на війну. Війна провадитиметься всіма засобами, і боротьба культурна уважається так же відповідною, як і боротьба фізичною силою. Потреба боротьби випливає з факту нашого національного істновання. <...> Нас багато — цілих 30 мільйонів. Нам належить ся будуччина, бо зовсім неможливо, щоб 1/30 частина всієї людности, ціла велика нація могла зникнути, могла бути задушеною, коли вона спроможна воювати з цілим світом! Ми істнуємо, ми відчуваєм своє істновання і своє індивідуальне національне «я». Наша нація у своєму історичному часто була не солідарною поміж окремими своїми частинами, але нині весь цвіт української нації по всіх частинах України живе однією думкою, однією мрією, однією надією: «Одна, єдина, нероздільна, вільна, самостійна Україна від Карпатів аж по Кавказ». <...> Наша нація ступила на новий шлях життя, а ми мусимо стати на її чолі, щоб вести до здійснення великого ідеалу, але ми мусимо пам’ятати, що ми тільки передтечі того великого, що йде за нами, ми тільки оповіщуємо його силу, ми тільки його післанці. Сей великий — увесь нарід український.

Але як партия бойова, партия, що виросла на ґрунті істориї, і єсть гарантиєю практичної діяльности, ми зобов’язані вказати ту найблизшу мету, яку ми даємо на оці. Ся мета — поверненнє нам прав, визначених Переяславською конституцією 1654 р. з розширеннєм її впливу на цілу територію українського народу в Росиї. Ми виголошуємо, що ми візьмемо силою те, що нам належить ся по праву, але віднято в нас теж силою. Наша нація довго нездужала, але нині все стає до боротьби. Вона добуде собі повну свободу і перший ступінь до неї — Переяславська конституція.

Ми розуміємо, що боротьба буде люта й довга, що ворог безпощадний і дужий. <...> Ми <...> не хочемо довше зносити панованнє чужинців, не хочемо більше зневаги на своїй землі. Нас горстка, але ми сильні нашою любовию до України! <...> Нас мало, але голос наш лунатиме скрізь по Вкраїні, і кожен, у кого ще не спідлене серце, озветься до нас, а в кого спідлене, до того ми самі озвемося. <...>

Усі, хто на цілій Україні не за нас, ті проти нас. Україна для Вкраїнців, і доки хоч один ворог-чужинець лишиться на нашій территорії, ми не маємо права покласти оружія. <...> І пам’ятаймо, що слава і побіда — се доля борців за народню справу. Уперед!

1) Що вам відомо про діяльність автора документа? Складіть його історичний портрет.

2) Кого М. Міхновський уважає «третьою інтелігенцією»? Яку місію він покладає на неї?

3) Як автор джерела обґрунтовує право українців на власну державу? Чи є його докази переконливими?

4) Визначте основні ідеї наведеного документа.

5) Які методи боротьби пропонує М. Міхновський? Чи поділяєте ви його погляди на запропоновані методи боротьби? Свою відповідь аргументуйте.

6) Пригадайте, що вам відомо про «Березневі статті» Б. Хмельницького. Як автор джерела пропонує ними скористатися?

7) Праця М. Міхновського «Самостійна Україна» писалася як програма першої наддніпрянської політичної партії — РУП. Чому, на ваш погляд, пізніше РУП відмовилася від цієї програми?

8) Як наведене джерело відображає процес політизації українського суспільства й національно-визвольного руху?

9) Яке значення мала праця М. Міхновського для розвитку українського національного руху?

Витяг із програми Української народної партії

Українська Народня Партія єсть партія робітницької маси українського народу; єсть партія Українського міського і сільського пролетаріату.

Українська Народня Партія визнає соціалістичний ідеал яко єдиний, котрий може остаточно задовольнити український та інші народи, знищити визиск, безправ’є, знищить сучасний устрій, збудований на насиллі, примусі нерівности і панованні.

Цей ідеал такий: узагалі знаряддя виробу, фабрики і заводи на землі, оселеній українським народом, мусять належати Українцям-робітникам, а земля (рилля) — Українцям-хліборобам.

1. Головні завдання Української Народньої Партії — просвітити, освідомити Українців-робітників і хліборобів із боку розуміння їх національних і класових інтересів.

2. Зорганізувати освічений і свідомий своїх інтересів український пролетаріат у Всеукраїнський союз Українців-робітників.

3. Зорганізувати так само Українців-хліборобів у Всеукраїнський союз хліборобів-Українців.

Українські робітники складають свою незалежну робітницьку партію, яка у своїй діяльності не підлягає ніяким обмеженням і контролю, бо знають, що тільки свої власні організації, своя власна робітницька партія можуть оборонити інтереси українського пролетаріата; що тілко свої власні організації дадуть українському пролетаріату політичну і економічну силу, яка забезпечить його від утисків і визиску.

Вільна непідлегла самостійна республіка — Україна робочих людей.

Ми визнаємо тілко добровільні федерації народів; се значить добровільні федерації вже свободних народів. Росія, Австрія, Германія і інші, де рядом із пануючими жиють десятки зневолених націй, мусять поперед розпастись; федерації потім коли і зложаться, то зовсім не в межах сучасних держав, а в залежності од інтересів кожної нації. Можуть бути федерації українців і чехів, поляків і руських і т. д.

Треба пам’ятати: аби два чи більш народів жило в згоді та любови, треба:

1. Аби вони користали рівними правами.

2. Аби один народ другому не тілко не перешкоджав, а помагав досягти його цілі. Коли сего нема, — нема ніякої рації народам жити вкупі.

Ясно, що для України Россійской вигодніше сама вузька автономія, як теперішнє безправ’є, як централізоване управленіє з Петербургу, коли податки з України повертаються на усе, тілко не на українців.

Ідучи до повної незалежності українського народу, до здобуття останнім права повного самопризначення, ми підпіраємо і автономні вимоги українських партій. Але аби автономія була не фіктівною, а дійсною, треба: аби автономний український парламент, вибраний вселюдним рівним, прямим і тайним голосованнєм, відав податкову справу, адміністрацію, суд і школу України, господарство края; аби українець відбував службу на Україні. Така автономія України дасть змогу українському пролетаріяту швидше зрозуміти своє національне і класове становище, швидше просвітитись, зорганізуватись, аби, скинувши ярмо національне — рішучо і безповоротно подужати капітал.

Аби позбутись бюрократичної централізації, яка єсть ворог свободи взагалі, Самостійна Республіка України будучини мусить бути спілкою вільних і самоправних українських земель, шо ріжняться умовами життя: такі — Слобожанщина, Правобережна Україна, Запоріжжє, Кубань, Чорноморіє, Поліссє, Галичина і т. д.

Будуємо і боремося за Самостійну Україну зовсім не для того, аби в їй панували капіталісти, хоч і українські. Весь час боротьби не забуваємо, що єдине соціалістичний ідеал може остаточно задовольнити український пролетаріят і взагалі працюючий український люд.

Самостійна Україна буде республікою вільних людей, свободних від гніту і експлуатації, республікою людей свободної праці.

1) Ознайомтеся з текстом історичного джерела та проаналізуйте його.

2) Поясніть значення виділених слів.

3) Укажіть дату створення УНП.

а) 1900 р.;

б) 1902 р.;

в) 1904 р.;

г) 1905 р.

4) Яким чином у наведеному джерелі обґрунтовується необхідність набуття Україною самостійності?

5) Якими мали бути взаємовідносини між представниками різних національностей у майбутній незалежній Українській державі відповідно до програми партії?

6) Які суспільно-політичні ідеали декларує програма УНП? Що розумілося під «соціалістичним ідеалом»?

7) Які соціально-економічні перетворення проголошуються в програмі партії?

8) Випишіть до зошита основні програмні положення УНП.

Із програми Української демократично-радикальної партії (1905 р.)

1. Новий лад мусить забезпечувати загальнознані вже людські права і найперше — волю від кари на тілі, від кари на смерть та від кари

вічною тюрмою — кари, що часом буває гірша за смертну; потім — незайманість особи, оселі й листування без судового декрету. Опріч того, кожна людина мусить мати волю:

а) оселятися і жити скрізь, добірати собі яке схоче діло й порядкувати своїм добром як схоче, без ніякого окремого дозволу;

б) уживати рідної мови в приватному й громадському житті;

в) говорити, писати й друкувати що хоче, відповідаючи тільки перед судом, коли зламала закон;

г) належати до якої хто хоче віри, або й ні до якої;

д) збиратися на збори, гуртуватися в спілки й товариства, страйкувати. Громадянські права й повинності мусять бути рівні для всіх, усі привілеї класів, станів, полу, віри, нації мусять бути скасовані.

2. Кожна національність, із яких тепер складається Росія, мусить мати автономію на своїй території. <...> Реформована держава мусить бути федерацією таких національних одиниць.

3. Зразком, що об’єднуватиме ці автономні одиниці, є парламент, який складається з послів, оплачуваних із державних коштів і вибраних на підставі: а) вселюдного, рівного, безпосереднього виборчого права з таємним голосуванням; б) пропорціональної сістеми виборів, яка б давала заступництво і меншості. Право вибірати й бути вибраним має кожен громадянин 21 року без ріжниці полу, віри і національности. <...>

5. Усіма справами на території України має порядкувати Українська Виборна Народна Рада (Сойм). <...>

6. Українська Народна Рада сама виробляє краєву конституцію.

7. Українська Народна Рада має право рішати всі ті справи, які не належать до державного парламенту. Вона, яко хазяїн краю, порядкує всіми землями й водами Української території. <...>

14. Мова в урядових, освітніх та інших інстітуціях уживається вкраїнська. Інші народности, що живуть на території України, мають рівне з українцями право задовольняти свої національні, культурні й економічні потреби і в урядових установах вживати своєї рідної мови.

1) Яку основну мету ставила перед собою У країнська демократично-радикальна партія (УДРП)?

2) Проаналізуйте основні програмні положення цієї партії. Чи справедливими, на ваш погляд, були вимоги УДРП? Свою відповідь аргументуйте.

3) Складіть таблицю «Характеристика діяльності УДРП».

Дата утворення	Лідери	Програмні положення та діяльність	Значення діяльності

Із програми Української соціал-демократичної робітничої партії (1905 р.)

...Українська соціал-демократична партія <...> вимагає:

1) демократичної республіки — у якій найвища державна влада <...> належить виключно одному виборному законодавчому зібранню народних представників;

2) автономії України з окремою державною інституцією (сеймом), якому належить право законодавства у внутрішніх справах населення тільки на території України;

3) загального, рівного, прямого виборчого права з таємним голосуванням для кожного громадянина старше 20 років <...>;

4) народного законодавства;

5) виборності і відповідальності чиновників <...>;

6) права кожної нації на культурне і політичне самоопреділення;

7) широкого самоврядування (автономії) місцевого і крайового для всього населення держави;

8) необмеженої свободи слова, друку, віри, зібрань, союзів, страйків (забастовок);

9) недоторканності особи, житла і листування;

10) права вільного переїзду, знищення паспортів, повної волі промисловості і розпорядження своєю власністю;

11) знищення всяких привілеїв класів, верств (сословій), походження, статі, релігії й нації;

12) рівноправності всіх мов у школах, судах, у крайових, громадських і державних інституціях;

13) проголошення релігії ділом кожного громадянина <...>;

15) заміни постійного війська народною міліцією <...>;

16) безплатного обов’язкового світського, загального і професійного навчання для всіх дітей до 16 років; їжі, одежі і підручників — безплатно для всіх бідних; передачі всієї народної освіти на Україні Українському сеймові; відповідного числа шкіл для кожної нації. <...>

Україну з’їзд визнає тільки в етнографічних межах.

1) Проаналізуйте основні програмні положення УСДРП. Дайте їм власну оцінку.

2) Інтереси яких верств населення відстоювала УСДРП? Поясніть причини популярності цієї партії на початку XX ст.

3) Дайте визначення поняття «автономія».

4) Які вимоги УСДРП здаються вам актуальними, а з якими ви не згодні? Свою відповідь аргументуйте.

5) Складіть таблицю «Характеристика діяльності УСДРП».

Дата утворення	Лідери	Програмні положення та діяльність	Значення діяльності

Про перебування панцерника «Князь Потьомкін Таврійський» в Одесі

Від Матющенка я довідався, що тіло Вакуленчука відвезли, і що воно тепер лежить на березі, куди сходиться сила народу; що в Одесі вже кілька день неспокійно поміж робітниками і приходить часом до крівавих конфліктів між ними і поліцією, яку підтримує військо. Він сказав також, що на чолі кермування панцерником стоїть комісія з кількох обраних усією командою матросів. <...>

Тим часом від берега стали простувати до панцерника шлюпки і яхти з найріжноманітнішою публикою: там були мужчини і жінки, старі й підростки, студенти-гімназіясти, робітники. <...> Із багатьох шлюпок передавали на корабель усякі приноси: тютюн, цигарети, чай, цукор і навіть цукорки. Біля трапів усе більше зростало оживленнє: одні шлюпки відходили, другі причалювали, вигружались усякі пакети, коробки і просто клунки з жертвами. Звідусіль неслися привітні поклики: «Хай жиє свобідний «Потьомкін»! Хай жиють свобідні матрози! Хай жиє народне правліннє!» і иньше. Із помосту від часу до часу гриміло «Ура». <...>

Поки лаштувалися до перегрузки вугілля, я через відслонений гарматний борт завязав розмову з робітниками, які дуже охоче ділилися тим, що в них наболіло на душі за останні тривожні дні. Біля тих, що балакали зі мною, швидко згуртувалася значна група робітників. Деякі з них лише прислухалися до розмови, другі вставляли від часу до часу свої уваги. Кільки чоловік один поперед другого розказували про події останніх днів. Ось що виявлялося з їх оповідань.

Уже півтора місяця тягнеться майже безперестанний страйк по всіх фабриках та заводах Одеси; від учора він став загальним. Приводом до того було кроваве спітканнє робітників із поліцією та козаками під час уличної демонстрації 13-го червня. Тепер між робітниками і поліцією відбуваються раз у раз бійки, при чім робітники часто беруться до здвигнення барикад. Через давнішній страйк поміж робітниками папуг страшенний недостаток, і вони дійшли до крайнього ступня розпуки.

1) Назвіть причини революції 1905—1907 рр.

2) Що вам відомо про повстання на панцернику «Князь Потьомкін Таврійський»?

3) Якою була реакція жителів Одеси на прибуття панцерника «Князь Потьомкін Таврійський»? Як ця реакція відображає ставлення одеситів до повсталих?

4) Яким було становище робітників Одеси? Яким чином джерело відображає перебіг революційних подій у цьому місті?

Із маніфесту про вдосконалення державного ладу від 17 жовтня 1905 р.

Знаменував першу перемогу революції 1905—1907 рр. Усезагальний жовтневий політичний страйк змусив уряд піти на поступки: «дарувати» демократичні свободи та обіцяти скликання законодавчої Державної думи. Маніфест було оприлюднено за пропозицією С. Вітте.

Смути та заворушення в столицях і в багатьох місцевостях імперії Нашої великою й тяжкою скорботою сповнюють серце Наше. <...> Від заворушень, що зараз виникли, може з’явитися загроза цілісності та єдності держави Нашої.

Велика обітниця царського служіння наказує Нам усіма силами розуму й влади Нашої прагнути швидшого припинення настільки небезпечної для держави смути.

На обов’язок уряду покладаємо Ми виконання неухильної Нашої волі:

1. Дарувати населенню непорушні основи громадянської свободи на засадах чинної недоторканності особистості, свободи совісті, слова, зборів і союзів.

2. Не зупиняючи призначених виборів до Державної думи, залучити тепер до участі в Думі, у міру можливості, відповідної кратності до терміну, що залишився до скликання Думи, ті верстви населення, які зараз зовсім позбавлені виборчих прав, надавши тим самим подальший розвиток початку загального виборчого права знову встановленому законодавчому порядку.

3. Установити як непорушне правило, щоб жодний закон не міг набути чинності без схвалення Державної думи і щоб виборним від народу забезпечена була можливість дійсної участі в нагляді за закономірністю дій поставленої від нас влади.

Закликаємо всіх вірних синів Росії згадати обов’язок свій перед Батьківщиною, допомогти припиненню цієї нечуваної смути та разом із Нами докласти всіх зусиль до відновлення спокою й миру на рідній землі.

1) Чим Микола II пояснює свої поступки народу? Чого він вимагає натомість?

2) Випишіть, які саме свободи дарував імператор народу цим документом.

3) Яким було значення Маніфесту 17 жовтня 1905 р.? Якими були наслідки видання цього документа для українського суспільства?

4) Російський міністр С. Вітте зауважував: «Маніфест 17 жовтня запобіг негайній катастрофі, але він не виявився радикальними ліками для існуючого становища, яке продовжувало залишатися загрозливим». Поміркуйте, чому Маніфест не виявився «радикальними ліками» для розв’язання проблем, порушених революційними подіями 1905—1907 рр., чому становище «продовжувало залишатися загрозливим».

Постанова селянських зборів Сумського повіту Харківської губернії

Ми, селяни Сумського повіту Харківської губернії, що зібрались 29 травня 1905 р. в кількості близько п’яти тисяч чоловік, одноголосно ухвалили: теперішній чиновницький (самодержавний) лад не може покінчити з тяжким і безвихідним становищем народу. Тому ми вимагаємо:

1. Негайного скликання Надзвичайних зборів, обраних загальною, рівною і таємною подачею голосів. Установчі збори негайно ж повинні вирішити питання: продовжувати війну чи ні, яким чином вирішити земельне питання, а саме: потрібно відбирати всі землі (дворянські, монастирські, удільні, кабінетні) чи ні.

2. Негайного звільнення всіх осіб, що постраждали через політичні і релігійні переконання.

3. Свободи слова, друку, зборів, спілок і страйків.

4. Негайного скасування інституту земських начальників і сільських поміщицьких стражників як таких, що перешкоджають вільному обговоренню і з’ясуванню наших потреб.

А поки всі наші основні вимоги будуть задоволені, ми відмовляємося виконувати всі державні повинності, а саме: платити податки, податі, не поставляти запасних, новобранців та інше, оскільки ці повинності накладені на нас без нашої волі.

1) Які форми боротьби використовували селяни під час революції 1905—1907 рр.?

2) Якими були вимоги селян? Які з них можна віднести до політичних, а які — до економічних?

3) Поміркуйте, чому серед селянських вимог були відсутні національні.

З обвинувачувального акта Київського військового окружного суду щодо збройного виступу саперів у Києві (березень 1906 р.)

18 листопада 1905 р., о 7 годині ранку треті роти 4-го і 5-го понтонних батальйонів і військово-телеграфна рота 14-го саперного батальйону взяли рушниці, розібрали бойові патрони і, вишикувавшись у своїх так званих «жандармських» казармах, вийшли на Московську вулицю і попрямували до миколаївських казарм, де розташовані перші дві роти згаданих понтонних батальйонів. Звідси вони забрали частково силою, а частково погрозами 1-у і 2-у роти 4-го понтонного батальйону і пішли назад по Московській вулиці, із якої повернули на Мільйонну вулицю і зосередились на Печерському базарі перед казармами 125-го піхотного Курського полку. Озброєних понтонерів і саперів під час їх слідування по Московській вулиці і далі супроводжували і змішувались із ними невідомі люди, частково в цивільному вбранні, а частково переодягнені в солдатські шинелі. Вони снували поміж солдатами, групували їх, підбадьорювали словами і жестами, указували на рух уперед. <...>

Із Печерського базару озброєний натовп попрямував до казарми 7-го саперного батальйону, що розташувався в будинках Починіна. <...> По дорозі до башти натовп наздогнав і приєднався до нього оркестр Курського полку. <...>

Біля башти № 2 зібрались уже нижні чини всіх рот обох понтонних і обох саперних батальйонів і два оркестри музики. Тут заколотники вишикувались, і похід рушив далі по саперній дорозі. Натовп ішов у відносному порядку, і в ньому помітна була присутність поручика Пількевича, підпоручика Жаданівського, підпоручика Зубкова, підпоручика Баранова, підпоручика Черепанова і прапорщика Кочергіна. <...>

Генерал-лейтенант Драке зробив останню спробу переконати солдатів повернутися в казарми. Заколотники не послухались умовлянь генерала. Натовп, збільшений кількома артилеристами, рушив далі і через Степанівську вулицю вийшов на Галицький базар, прямуючи до казарм 45-го піхотного Азовського полку. Тільки-но голова натовпу просунулась із базару на Брест-Литовське шосе, як о 2 1/2 годині дня пролунали два рушничних залпи, зроблені учбовою командою 163-го піхотного Миргородського полку.

Заколотники завагалися, зупинилися, зробили кілька пострілів у відповідь і почали розсипатися. Через кілька хвилин організованого збройного руху заколотників уже не існувало. Люди, із яких складався злочинний натовп, розбіглися, поховались по дворах, багато з них збирались і шикувались на Бульварно-Кудрявській вулиці, звідти доставлені були на Печерськ у свої казарми.

1) Що ви дізналися з наведеного джерела про виступ саперів київського гарнізону? Чим цей виступ завершився?

2) На що вказували заворушення в армії?

Зі спогадів діяча українського національного руху О. Лотоцького про законотворчу діяльність української парламентської фракції в І Державній думі (1906 р.)

Беручи участь у праці української фракції, я склав для неї законопроекти. Перший — про скасування закону 26 квітня проти страйків сільських робітників; сей проект фракція, ухваливши, передала трудовій групі, яка, з ініціативи фракції, унесла ту заяву в Державну думу. Другий законопроект — про хліборобські страйки — фракція вже не встигла обміркувати, і він перейшов у спадщину до української фракції другої Думи. У зв’язку зі справою хліборобських страйків фракція внесла в Думу наглу заяву про посилку депутатів на Київщину, Полтавщину та Чернігівщину для розсліду розстрілів хліборобських робітників.

Рівночасно фракція виробляла загальний законопроект про національні права. Із членів Думи над ним працювали головно правники — Шраг, Вязлов, Шольп, — як звичайно, із допомогою петербурзьких громадян; і самий законопроект, як рівно ж вироблений тою комісією проект декларації в справі автономії, фракція внести в Думу не встигла. Вироблявся й законопроект про рідну мову в школі. <...> У розгоні тої жвавої праці, що тривала менш двох місяців із часу повстання фракції, Думу розпущено. Усього віку мала перша Дума — 52 дні.

1) Що ви дізналися з тексту наведеного джерела про законотворчу діяльність української парламентської фракції в І Державній думі?

2) Яким був склад української фракції?

3) Які вимоги висували представники української фракції? Чи були вони розглянуті І Державною думою? Чому?

4) Якими були причини розпуску І Державної думи?

З указу про вихід селян з общини

Маніфестом Нашим від 3 листопада 1905 р. стягування із селян викупних платежів за надільні землі скасовується від 1 січня 1907 р. Від цього часу визначені землі звільняються від обмежень, що лежали на них, через викупний борг, і селяни набувають права вільного виходу з общини, із закріпленням у власність окремих домогосподарів, що переходять в особисте володіння, ділянок із мирського наділу.

Наказуємо <...> постановити такі правила:

1. Кожний домогосподар, що володіє надільною землею на громадському праві, може в будь-який час вимагати закріплення за собою в особисту власність частини з визначеної землі, що має йому належати.

2. В общинах, у яких не було загальних переділів упродовж 24 років, що передували заяві окремих домогосподарів у бажанні перейти від общинного володіння до особистого, за кожним таким домогосподарем закріплюються в особисту власність, крім садибної ділянки, усі ділянки общинної землі, що перебувають у його постійному (не орендному) користуванні. <...>

6. Вимоги про закріплення в особисту власність частини з общинної землі (стаття 1) висуваються через сільського старосту общині, яка за рішенням, що ухвалюється звичайною більшістю голосів, зобов’язана в місячний із дня подання заяви термін указати ділянки, що переходять в особисту власність домогосподаря. <...> Якщо впродовж зазначеного терміну община такого рішення не прийме, то за клопотанням домогосподаря, що подав згадану заяву, усі визначені дії виконуються на місці земським начальником, який розбирає по суті всі суперечки, що виникають при цьому, та оголошує свою з цього приводу постанову. <...>

12. Кожний домогосподар, за яким закріплені ділянки надільної землі в порядку <...> дійсних правил, має право в будь-який час вимагати, щоб община виділила йому, замість цих ділянок, відповідну ділянку, по можливості до одного місця...

1) Проаналізувавши текст джерела, визначте зміст столипінської аграрної реформи.

2) Яким був механізм здійснення реформи?

3) Поміркуйте, як ця реформа змінювала життя селян.

4) Визначте результати та наслідки цієї реформи для України.

5) Чим ви можете пояснити спробу держави реформувати аграрні відносини?

6) Використовуючи текст підручника, визначте особливості проведення столипінської аграрної реформи в Україні.

Із програми Української трудової громади в II Державній думі (1907 р.)

...Тепер, коли Російська імперія зробилась конституційною державою і коли її основні закони <...> забезпечують усім російським громадянам, не розбіраючи нації та віри, вільний розвиток, ми не тільки не бачим у законодавчій діяльности правительства якоїсь переміни поглядів на права невеликоруських народів, але в газетах, близьких до уряду, чуєм старі обвинувачення в політичнім сепаратизмі. <...>

Таке одділення порушить загальну політичну рівновагу Європи, що воно може викликати чужоземне втручання і закінчитись новим поневоленням народів, що шукають волі. <...> Народи, що складають сучасну Россію, за сотні літ спільного життя дуже багато внесли в загальнодержавний культурний і матеріяльний капитал — і не можуть зректись од нього. <...>

Один тільки єсть вихід із цього становища. По нашому глибокому переконанню, — це рішуча і конечна переробка державного урядування на національну і терріторіальну (краєву) автономію всіх країн Російської Імперії, котрих людність повинна одержати права самовиразу і самоурядування. <...>

Ми будемо добиватись політичних і громадянських прав кожному з люду Російської держави, на умовах повної рівности, не розбіраючи віри, нації і полу. <...>

Щодо економічних справ, то на першу чергу ми ставимо здобуття народові землі, котрою користувалися б тільки ті, що прикладають до неї свою працю. Для того ми уважаємо потрібним перевести законодавчим способом через Державну Думу примусове одбірання в краєвий фонд казенних, удільних, кабинетських, монастирських, церковних і всіх тих панських земель, котрі переважають трудову норму, щоб віддати їх на урівняне вживання трудового народу.

Щодо робітницької справи, то ми будемо вимагати восьмигодинного робочого дня, оборони праці жінок та дітей, страховка на старость та на случай знесилення. Домагаючись скасування економічного кріпацтва, ми не бачимо великої ріжниці межи примусовим одбіранням земельних чи заводських маєтків...

1) Визначте причини створення Української трудової громади.

2) Поясніть значення виділених понять.

3) Які політичні вимоги висувала Українська трудова громада в II Державній думі?

4) Які соціально-економічні перетворення пропонувала провести ця українська фракція?

5) Проаналізуйте основні положення програми Української трудової громади. Дайте їм власну оцінку.

Із праці ентопсихолога Н. Григоріїва «Українська національна вдача»

Політичними ідеалами українського народу, безперечно, є свобода як особи, так і всіх суспільних гуртувань: родин, церков, товариств, громад, партій, класів, націй і т. п.; рівноправність і демократія. Усе це виплекано великими просторами розселення, їх рівнинністю та багатством природних скарбів. На всіх вистачить; не заступайте нікому світу; усі люди рівноварті — це основи українського світогляду, виплекані природним та суспільним оточенням. Вони проявилися в родовому побуті, «вічевому» устрої первісних держав, шляхетсько-міщанській республіці Галичини, товариському устрої Запорозької республіки, боротьбі за соймики північно-західних земель України, козацькому устрою Української Річи Посполитої з виборними гетьманами, адміністративними радами, виборними адміністраторами й спільним володінням землею («сябринним», «товариським», «громадським»)... <...>

Особливо виразно це видно з українського письменства. Починаючи І. Вишенським з XVI ст. й кінчаючи В. Винниченком у XX ст., воно повне туги до визволення скривджених як соціального, так і політичного, культурного та національного; туги до рівности політичної й соціально-економічної, державної й національної; туги до суспільної самоуправи, самостійности й суверенности. Народоправство, політична й соціально-економічна рівність завше були найвищими ідеалами всіх позитивних героїв української літератури. <...>

Уся історія українського народу свідчить, навпаки, про його нахил до громадського життя. Згадаймо тільки роди, «віча», соймики, запорозькі ради, ради Української Річи Посполитої, товариське громадське володіння землею, громадські ідеали часів відродження, відбиті виразно не лише в українській літературі, а й у суспільно-організаційній чинности, як культурно-просвітні товариства та економічні кооперативи і т. п. Ні один народ не виявив такої економічно-кооперативної чинности, як український. Без нахилу до громадськосте цього не було б.

Твердження про сварливість українців не відповідає дійсности.

<...>

Існування українських організацій по всьому світу свідчить про нахил українців до об’єднання та спільної громадської чинности. Тільки різні фахи й інтереси розбивають, як і інших людей, на різні організації, але не сварлива вдача! <...>

Із великим застереженням треба ставитися до твердження про відсутність в українського народу державницького нахилу. <...>

На протязі дванадцяти, тринадцятивікового існування український народ більше тисячі літ жив своїм власним державним життям. <...> Більшу частину свого історичного життя на більшости просторів свого розселення український народ жив власним державним життям: самостійні родові держави до IX ст.; самостійні степові держави «болоховців», «берладників», «бродників» у VIII—XIII ст.; українські шляхетсько-міщанські республіки Галичини у XII ст.; українське Галицько-Волинсько-Київське Королівство з кінця XII й до половини XV ст.; українська Запорозька республіка з XII до XVII ст.; Українська Річ Посполита з різними ступенями незалежности з половини до кінця XVII ст. <...>

Причиною сучасної української бездержавности є не відсутність державницьких здібностей та охоти в українського народу, а кількісна перевага ворожих українській державности сусідніх сил. <...>

Із наведеного ясно, що головними недохватками української вдачі, її негативними властивостями є: некритична побожність (віра), мала інтелектуальність, слаба ініціативність, невелика рухливість, політична неактивність, романтичність, непрактичність. <...>

Усі недохватки української національної вдачі (селянськість, повільність, пасивність і покора, скріплені хліборобством і побожністю, мала інтелектуальність, слаба ініціативність, політична неактивність, романтичність) можна усунути поширенням освіти й індустріалізації та урізноманітненням праці й перемішанням східних елементів із західними, степових із гірсько-лісовими, дніпрянців із галичанами і т. п.

1) Які політичні ідеали, на думку автора, властиві українському народу? Чи погоджуєтеся ви з ним?

2) У чому автор джерела вбачає витоки цих ідеалів?

3) Які риси національної вдачі Н. Григоріїв уважає позитивними, а що відносить до її «недохватків»?

4) У чому автор джерела вбачає причину «української бездержавності» на початку XX ст.?

5) Які заходи пропонує Н. Григоріїв для подолання «недохватків української національної вдачі»?

Із листа селян Катеринославщини представникові в Державній думі Г. Петровському з вимогами щодо розвитку української освіти та культури (1913 р.)

1. На Україні мовою освіти має бути рідна нам українська мова.

2. Поширення прав нашої мови на вживання її в різних громадських закладах.

3. Права на вільний розвиток нашої літератури. Тільки автономія України нарівні з автономією інших національностей створить умови для забезпечення нашого права на вільний культурний і суспільний розвиток. А пп. Родзянкам, Скоропадським і Савенкам нагадуємо, що скоро настане час, коли «довідаються небожата, чия на вас шкура».

1) За допомогою підручника схарактеризуйте умови розвитку української освіти та культури на початку XX ст. Зробіть висновки.

2) Чи справедливими, на ваш погляд, були вимоги українських селян? Відповідь аргументуйте.

Зі спогадів М. Гамалії про його участь у боротьбі проти чуми в Одесі (1901 р.)

...У 1901 р. в Одесі було два смертні випадки від чуми. <...>

При першій звістці про чуму я вважав необхідним звернути увагу громадськості, лікарського нагляду і санітарно-виконавчої комісії на необхідність спрямувати зусилля на боротьбу із щурами як найважливішими поширювачами чуми.

Із цією метою я в 1902 р. написав монографію «Чума і щури» з додатком настанови щодо знищення щурів, яка за розпорядженням санітарно-виконавчої комісії була надрукована. У передмові сказано: «З’ясування причин виникнення захворювань є головна умова успішної боротьби з ними. Чума, яка на нас насунула, не становить щодо цього винятку». <...>

Мені було доручено санітарно-виконавчою комісією винищення і дослідження щурів. У зв’язку з цим була написана праця про епідеміологію Одеської чуми 1901 р.

1) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та діяльність М. Гамалії.

2) Використовуючи текст наведеного джерела, визначте внесок М. Гамалії в боротьбу проти епідемії чуми.

3) У чому полягає значення діяльності М. Гамалії? Визначте його внесок у розвиток медичних знань. Дайте власну оцінку діяльності М. Гамалії.

4) Як наведене джерело відображає розвиток медицини на початку XX ст.?

Із відгуку науково-технічного комітету Київського товариства повітроплавання про значення для авіації «мертвої петлі», продемонстрованої військовим льотчиком П. Нестеровим (1913 р.)

Сучасний аероплан далекий від тієї досконалості, щоб на ньому можна було літати за всяких атмосферних умов, і не містить у своїй конструкції достатньо надійних засобів для збереження стійкості. <...> До польоту ж Нестерова 27 серпня 1913 р. питання про управління аеропланом при вертикальних положеннях носом угору залишалося відкритим; багато хто навіть сумнівався в можливості розв’язання його. <...>

«Мертва петля» Нестерова довела, що з більшості небезпечних положень аероплана в повітрі можна вийти благополучно при достатній холоднокровності та вмінні. <...>

Це випробування має величезне практичне значення і є цінним внеском у науку.

1) Використовуючи додаткову літературу, підготуйте невелике повідомлення про життя та діяльність П. Нестерова.

2) Яке значення мала демонстрація П. Нестеровим «мертвої петлі» для авіації напередодні Першої світової війни?

3) Якими були заслуги П. Нестерова в галузі повітроплавання?

4) Дайте власну оцінку діяльності П. Нестерова.

М. Лисенко про українського співака О. Мишугу (за спогадами О. Лисенка)

Наскільки пам’ятаю, найбільший збір дав концерт за участю Мигнути, узагалі людини передових поглядів, який добре знав про мету концерту і не раз із власних коштів поповнював нашу касу. Мишуга був справжнім кумиром київської публіки. Задушевний, ліричний тенор, неабиякий драматичний талант завоювали йому надзвичайну популярність. <...>

На концерт Мишуги, про який ми розповідали, зібрався чи не весь аристократичний Київ.

Зала повна. Куди не глянеш — чорніють фраки, томно біліють напівоголені плечі, блищать, переливаються на світлі оксамитові сукні. Під час концерту Мишуга виглянув у залу, розсміявся: «Якби ви знали, паничі, і ви, ласкаві панночки, на що підуть ваші гроші!» — і, змовницьки підморгнувши нам, задоволено повторив: «Якби ви знали!»

1) Як наведене джерело відображає талант українського співака О. Мишуги?

2) Підготуйте невелике повідомлення про творчу діяльність співака.

3) Яким був внесок О. Мишуги в розвиток українського пісенного мистецтва?

4) Назвіть інших відомих представників українського музичного мистецтва початку XX ст.

Привітання М. Заньковецької від українських робітників із нагоди 25-річчя її сценічної діяльності (1908 р.)

Дорога наша Маріє Костянтинівно! Позбавлені можливості вести людське життя, зайняті з ранку до ночі важкою працею, ми, українські робітники, тільки в рідкі хвилини мали можливість любуватись Вашим величним чудовим талантом, Вашою дивною чарівною грою. Але в ті рідкі хвилини, коли ми одривались од верстата, од праці, од тяжкої праці і бачили Вашу чудову гру, ми забували своє злиденне життя. Коли ми бачили Вас в «Наймичці», у «Безталанній», ми певні були, що створити ці типи міг чоловік, який усією душею співчуває всім пригніченим і пригнобленим, який був із ними в їх змаганнях до кращої долі. І в цей торжественний день Вашого 25-літнього ювілею ми, українські робітники, складаємо Вам щиру подяку за ті чудові хвилини, які ми переживали під час Вашої гри. Ми віримо, що настане день, коли зможемо вітати Вас не тільки ми, окрема група українських робітників, а й увесь пролетаріат від краю до краю нашої України.

1) Що вам відомо про творчу діяльність М. Заньковецької? Підготуйте невелике повідомлення про її життя та творчий шлях.

2) Використовуючи матеріал підручника, схарактеризуйте розвиток театрального мистецтва в Україні на початку XX ст.

3) Яке враження справляли ролі видатної української акторки на пересічних глядачів? Як це відображає талант М. Заньковецької?

4) Визначте внесок М. Заньковецької в розвиток української драматургії.

Із реферату М. Коцюбинського «Іван Франко» (1908 р.)

...Його літературна продуктивність така велика, що ще 9 літ тому назад, коли святкували 25-літній ювілей літературної праці Франка, один список його творів займав цілу книжку на 127 сторінок.

Тепер Франко, 50-літній сильний мужчина, усі свої сили оддає українській літературі й науці і ще немало може зробити для рідної культури. На його творах, його ідеях виховалось уже ціле покоління. І хоч тепер, дякуючи Франковій праці, стало трохи ясніше, усе ж темрява ще доволі густа і не раз завдає рани благородному серцю. <...>

Реаліст, у кращому розумінні цього слова, Франко у своїх прозаїчних творах любить спинятися на двох темах: 1) боротьба капіталу з працею і її обстановка; 2) пробудження людського почуття в людей, які здаються зовсім пропащими. <...>

Разом із вірою в людину в душі Франковій живе віра у світлу будучність для нашої землі. Воно прийде, те нове життя, прийде у світ нове добро, треба тільки розбити тверду скалу неправди і пробитись до світла, хоч би довелось укрити кістками шлях до нового життя. Могутнім акордом лунає та свята віра у Франковому вірші «Каменярі».

1) Що вам відомо про життя та діяльність автора джерела?

2) Яку оцінку дає М. Коцюбинський творчій діяльності І. Франка?

3) Якими були головні теми літературної творчості І. Франка?

4) Визначте внесок І. Франка в розвиток української літератури.

Із нарису митрополита А. Шептицького «Розбудова України»

Як тільки переможна австрійська армія вступить на територію російської України, нам доведеться вирішувати потрійне завдання: військової, правової і церковної організації в краю. <...> Для цієї мети необхідно використати всі традиції України, яка нині пригнічується Росією. <...>

I. Військова організація. Вона повинна базуватися на традиції запорозьких козаків. Треба мати на увазі, що ці традиції ще живі в Україні і що вони мають місцевий український характер..<...> Один із самих здібних військових начальників нашої армії після однієї з перемог може бути призначений нашим імператором (Францом Йосифом) гетьманом. Будучи в ранзі фільдцехмейстера, він повинен, при збереженні нашої військової адміністрації, одержати певну самостійність, щоб під час керівництва наданими йому військами міг формувати загони, у яких повсталі українці знайшли б собі належне місце. Необхідно, щоб у назвах командних осіб (отамани, есаули, сотники), в одязі, по можливості і в мові команди відбився національний характер. Гетьман повинен мати право видавати «універсали» (накази і відозви) до армії і населення, призначати отаманів, есаулів, сотників і т. д. До нього можна приставити людину, яка відносно знає історію козацтва, могла б редагувати листи і, так би мовити, служила йому на совість. <...>

II. Правова організація. <...> Населенню (потрібно) точно пояснити багато напрямків, у яких російське законодавство було до нього несправедливим і пригнічувало його. Крім оголошення свободи особи, толеранції по відношенню до всіх релігій і т. д., слід опублікувати австрійський Громадянський кодекс (у перекладі на українську мову), оголосивши його законодавчим (Autentisch). <...> Необхідно звернути увагу і на ті сторони публічного і громадянського життя, у яких маси українського населення почувають себе найбільш пригнобленими.

III. Церковна організація. Вона повинна мати ту саму мету: відокремити українську церкву по можливості ґрунтовно від російської. <...> Усі <...> декрети повинні виходити від «митрополита Галича ї всієї України» (можна видавати декрети про все, що відповідає основним положенням східної церкви, традиціям митрополії, є природним і законним). Військова адміністрація повинна всі ці декрети схвалювати. Я міг би все здійснити як митрополит, бо згідно з основним положенням східноцерковного права, традиціями моїх попередників і повноваженнями з боку Рима я маю владу у всіх цих областях. Якщо мої розпорядження знайдуть співчутливе ставлення, а, без сумніву, воно так і буде, то таким чином буде створено центральне церковне управління в Україні і церква буде відокремлена від російської. Певне число єпископів, саме тих, які є уродженцями Великоросії, і тих, які не побажають підкоритися розпорядженням, можна буде негайно усунути і на їх місце призначити інших, настроєних проукраїнськи і проавстрійськи. <...>

Таким шляхом буде збережена і впроваджена в життя єдність української церкви, а також здійснено рішуче і ґрунтовне відокремлення її від російської церкви. <...> Православ’я церкви, отже, не буде порушено — воно має бути збережено, слід його тільки очистити від московського впливу.

1) Що вам відомо про погляди та діяльність автора джерела? Складіть його історичний портрет.

2) Із якою подією А. Шептицький пов’язує здобуття незалежності Україною? Чи могли виправдатися такі сподівання митрополита?

3) Поміркуйте, чому, на вашу думку, нарис А. Шептицького має антиросійську спрямованість.

4) Яких традицій автор джерела рекомендує дотримуватися при розбудові майбутньої Української держави?

5) Які перетворення пропонуються А. Шептицьким у військовій, правовій і церковній організаціях?

Зі «Всесвітньої історії війн» Р. Е. Дюпюї та Т. Н. Дюпюї про воєнні дії на території України

Битва в Галичині складалась із п’яти взаємопов’язаних операцій, кожна з яких може бути порівняна за своїми масштабами з битвою у Східній Пруссії. <...>

Здобуття Перемишля стало значною перемогою росіян, яка суттєво змінила ситуацію. Перш за все вдалося взяти в полон 120-тисячний гарнізон, що завдало відчутних утрат противнику. Утрачався сам сенс наступальної операції. <...>

Горлицька наступальна операція тривала 52 дні. Це була одна з найбільших оборонних операцій у ході війни. У результаті її проведення росіяни змушені були полишити Галичину. Уперше в ході цієї операції російське командування в широких масштабах провадило знищення найбільших важливих об’єктів, транспортних шляхів, запасів продовольства. <...>

Карпатська операція не виправдала сподівань сторін. <...> Зимово-весняні операції не принесли переваг жодній із воюючих сторін...

Зі «Спогадів» О. Брусилова про воєнні дії на території України

Багата поміщицька садиба князя Радзивілла й особливо широке подвір’я мали відбиток військового лихоліття: розкішні клумби витоптані, кущі жасмину та бузку поламані, забризкані грязюкою, ганок із колонами засмічено, кругом люди <...>, метушня — тут ось уже третю добу розташувався штаб російської 8-ї армії. <...> Ось до натовпу, майже не розтоптавши людей, до ганку підлітає на коні козацький сотник. Сам почорнів від утоми, але обличчя сіяє. Він махає конвертом і кричить: «Лист Його Високому сіятельству!» Розкривши конверт, я проговорив рівним голосом, воліючи не показати своєї радості: «Панове! Наші передові частини увійшли до Львова!» Від криків «Ура!» затремтіли стіни старої родової маєтності князя Радзивілла. <...>

Ця битва під Перемишлем, що без перерви тривала більше місяця, була останньою, про яку я міг би сказати, що в ній брала участь регулярна навчена армія, підготовлена в мирний час. За три з половиною місяці кадровий склад офіцерів та солдатів зазнав значних утрат <...>, кадри поповнювались за рахунок щойно прибулих із запасних полків, офіцерський склад поповнювався за рахунок тільки-но призначених прапорщиків, освітній рівень яких був невисоким.

1) Що вам відомо про описані події?

2) Поміркуйте, якими були причини значних утрат російської армії в 1915 р.

3) Із якими проблемами зіткнулася російська армія після битви під Перемишлем? Чим вони були викликані?

4) Використовуючи наведені матеріали та матеріал підручника, складіть таблицю «Перебіг воєнних дій на території України».

Дата	Битва	Результат

Зі «Спогадів» О. Брусилова про прорив російської армії 1916 р.

Якби ми мали справжнього верховного вождя, і всі головнокомандувачі діяли за його наказом, то мої армії, не зустрічаючи достатньо сильної протидії, настільки висунулися б уперед і стратегічний стан ворога був би таким тяжким, що навіть без бою йому довелося б відходити до своїх кордонів, і перебіг війни набув би зовсім іншого обороту, а її кінець значно б прискорився. Тепер же доводилося боротися самому із супротивником, який поступово зміцнювався. Мені потроху посилали підкріплення з бездіяльних фронтів, але й супротивник не барився, і оскільки він користувався можливістю швидшого перекидання військ, то кількість їхня зростала в значно більшій прогресії, ніж у мене, і численністю своєю, незважаючи на величезні втрати полоненими, убитими та пораненими, супротивник став значно перевищувати сили мого фронту. <...>

Загалом, від 22 травня до 30 липня дорученими мені арміями було взято лише 8255 офіцерів, 370 153 солдати, 496 зброї, 144 кулемета і 367 бомбометів і минометів, близько 400 зарядних ящиків, близько 100 прожекторів і велику кількість гвинтівок, патронів, снарядів і різної іншої військової здобичі. До того часу завершилась операція армій Південно-Західного фронту з оволодіння зимовою, надзвичайно укріпленою ворожою позицією, яка вважалася нашими ворогами безумовно неприступною. На півночі фронту нами було взято назад значну частину нашої території, а центром і лівим флангом знову завойовано частину Східної Галичини й усю Буковину. Безпосереднім результатом цих удалих дій був вихід Румунії з нейтрального становища та приєднання її до нас.

1) Коли відбулася військова операція, яка дістала назву Брусиловського прориву?

2) Що ви дізналися про результат та наслідки Брусиловського прориву з тексту наведеного джерела?

3) Чому військовий успіх О. Брусилова не призвів до остаточного розгрому Австро-Угорщини? Як це пояснює сам головнокомандувач Південно-Західного фронту?

Із маніфесту до населення Галичини князя Миколи Миколайовича, головнокомандувача російської армії (1914 р.)

«Браття! Твориться Божий суд! Терпляче, із християнською покорою довгі віки страждав руський народ під іноземним ярмом, але ні хитрістю, ані переслідуванням не вдалося зломити в ньому надій на свободу.

Як рвучкий потік несе каміння, щоб злитися з морем, так немає сили, що спинила б руський народ у його пориві до об’єднання. Нехай не буде більше поневоленої Русі! Спадщина Святого Володимира, земля Ярослава Осмомисла, князів Данила і Романа, скинувши ярмо, хай піднесе прапор єдиної, великої, неділимої Росії! Хай сповниться Боже Провидіння, що благословило діло збирачів Руської землі. Хай Господь допоможе своєму царственому помазанику Миколі Олександровичу, імператору всієї Росії, завершити діло великого Івана Калити.

Многостраждальна Братіє Русі, повстань назустріч російським солдатам. Визволювані Руські Браття! Усім нам знайдеться місце на лоні Матушки Росії. Не кривдячи людей жодної народності, не шукаючи свого щастя в уярмленні іноземців, як це робили шваби, поверніть свій меч на ворога, а свої серця до Бога і моліться за Росію і за руського царя!»

1) У зв’язку з якими подіями було опубліковано цей маніфест?

2) Чи правомірним, на ваш погляд, є звернення до населення Галичини як до руського народу?

3) Поміркуйте, чому автор джерела апелює до таких історичних постатей, як Ярослав Осмомисл, князі Роман та Данило. Чи правомірно, на ваш погляд, пов’язувати їхню діяльність з історією «єдиної, великої, неділимої Росії»?

4) Як насправді була виконана обіцянка Миколи Миколайовича, що на території Росії не будуть «кривдитися люди жодної народності»? Пригадайте політику російського уряду в новоствореному Галицько-Буковинському генерал-губернаторстві.

Зі «Спогадів» П. Мілюкова про колоніальну політику на українських землях у роки Першої світової війни

«Тепер, коли до нас дійшли точні відомості про цілковитий погром українського життя в Галичині, коли київські дільниці й тюрми переповнились вивезеними галичанами, серед котрих були професори університету, поважні старі священики, інтелігенти всіх професій, жінки, діти, селяни, гірські гуцули, коли ми побачили, що вихоплено з хати зненацька, без грошей, часто-густо напіводягнене, залякане до смерті, що везуть їх до Томської, Іркутської, Архангельської, Астраханської губерній без засобів, невідомо на яку долю і на який час, от тоді ми, київські українці, збагнули як слід, що таке являє собою «Освободительная» війна і яку долю готують нашому народові її подібні наслідки <...>» — так описував свої враження уповноважений «Союзу міст», активний діяч українського руху Д. Дорошенко. <...>

Наші праві націоналісти в особі графа Бобринського, посівши адміністративні посади в «П’ємонті українства», почали переслідувати український національний рух і силоміць навертати уніатів до православ’я. Тяжке враження справив арешт митрополита А. Шептицького, який користувався неабияким впливом та авторитетом у краї. Усе сприяло наростанню ворожості місцевого населення до переможців...

1) Який регіон називали «П’ємонтом українства»?

2) Яку посаду обіймав О. Бобринський?

3) Яку політику проводила російська влада на захоплених у 1914 р. територіях? Чому представники опозиції в самій Росії характеризували її як «європейський скандал»?

4) Поясніть, чому така політика сприяла «наростанню ворожості місцевого населення до переможців».

Із Маніфесту Головної Української Ради (1914 р.)

Представники українського народу в Галичині, усіх політичних напрямків, яких лучить один національний ідеал, зібралися в Головну Українську Раду, яка має бути висловом одної думки і одної волі українського народу. Коли не можемо війни відвернути, то мусимо старатися, щоби ті жертви, яких вона від нас вимагає, не пішли намарно, щоби кров батьків принесла добро дітям. Дорога наша ясна. Ненаситність царської імперії загрожує нашому національному життю. Історичний ворог України не може спокійно дивитися, що ще не вся Україна в його руках. Перемога Росії мала би принести українському народові Австро-Угорської монархії те саме ярмо, у якому стогне 30 мільйонів українського народу в Російській імперії. Теперішня хвиля кличе український народ стати однодушно проти царської імперії, при тій державі, у якій українське національне життя найшло свободу розвитку.

Перемога Австро-Угорської монархії буде нашою перемогою. І чим більша буде поразка Росії, тим швидше виб’є година визволення України. Нехай цей поклик найде відгомін у кожнім українськім серці! Нехай збудить у нашому народі давнє козацьке завзяття! Нехай українське громадянство віддасть усі свої матеріальні й моральні сили на те, щоби історичний ворог України був розбитий! Нехай на руїнах царської імперії зійде сонце вільної України!

1) Чим у документі обґрунтовується необхідність підтримки у війні Австро-Угорщини Головною Українською Радою? Наскільки переконливою, на ваш погляд, є ця аргументація?

2) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, складіть таблицю «Діяльність Головної Української Ради».

Лідери	Ставлення до війни	Програмні положення та діяльність

Із присяги січовиків

Я, УСС, присягаю українським князям, гетьманам, Запорозькій Січі, могилам і всій Україні, що вірно служитиму Рідному Краєві, боронитиму його перед ворогом, воюватиму за честь української зброї до останньої краплі крові. Так мені, Господи Боже й Архангеле Михаїл, допоможіть. Амінь.

1) Що вам відомо про створення легіону УСС?

2) Укажіть дату цієї події.

а) 1914 р.;

б) 1915 р.;

в) 1916 р.;

г) 1917 р.

3) Кому присягали Українські січові стрільці? Поміркуйте, чому саме їм.

4) Якою була мета «усусів»?

5) Що було спільного між легіоном УСС та Запорозькою Січчю?

Стрілецький марш

В горах грім гуде, хоч зима паде,

Землю спороли гармати,

Гримить війна, дуднить луна,

Дрожать ранені Карпати.

Хто живий, вставай боронити край,

Вкритий огнем і мерцями,

Не буде тобі сумно у борбі

Між січовими стрільцями!

Лютий кат прийшов проливати кров,

Взяти народ наш в неволю

І море сліз у край приніс,

Розбій, і смерть, і недолю.

Та вступився кат із верхів Карпат,

Втік, наче вовк, манівцями

Або тут і впав, як у бій попав

Із Січовими стрільцями.

Січові стрільці — за свій край борці,

За всю рідню і свободу,

За них борба — се їх журба

І дорогого народу.

І ряди могил не візьмуть їх сил,

Ворог тут б’ється з серцями;

Лицаря уб’є — думка ожиє

Між Січовими стрільцями.

1) Як наведене джерело відображає бойовий дух січовиків?

2) Про які негативні наслідки Першої світової війни для українства йдеться в Стрілецькому марші?

Зі спогадів Г. Коссака про діяльність легіону УСС

1 серпня 1914 р. мобілізували мене на війну. Я вийшов на війну в складі Зв.(еденого) п.(олку) оборони краєвої як командир взвода, із яким відбув похід у серпні 1914 р. на Кам’янець-Подільський. 23.VIII наказом австрійського головнокомандувача приділено мене до служби при українському Легіоні.

Австрія, як і другі держави, використовувала національні стремління своїх народів у своїм інтересі, дала 1914 р. свою згоду на формування польського легіону, якого штат був 80 тис. людей, і на український легіон спочатку штат був 10 тис. людей, а відтак зредкували до 2000 люди. <...>

Українські галицькі політичні керовники не вдоволились були тим, що віддали на гарматне м’ясо 3 000 000 працююч(ого) люд(у), вони вислали у Відень своїх представників К. Левицького і М. Василька (13) просити австрійський уряд, щоби признав ще до 3 міл(ьйонів) — малий податок, тобто молодь у віці 16—18 літ — під условієм, що український легіон буде виконувати окрему політичну службу тобто: а) вести серед населення політичну пропаганду в користь Австрії і Німеччини; б) буде слідити за політичними настроями серед населення і доносити штабам; в) у разі відступу австрійської армії має прикривати відступ. Тут повинен я сказати, що про це окреме політичне завдання стрільців маса і деякі з приділених до несення служби в українському легіоні запасні офіцири не знали, а і я не знав, знали лише верхи, які мріяли о вигідній роботі в тилах армії і думали забезпечити себе.

Але воєнні події пішли не так, як планували австрійські і німецькі штаби, — треба було і українському легіонові йти на фронт — маса стрілецтва і деякі офіцири йшли радо, бо хотіли з гвинтівкою в руках боротися за визволення України. Два батальйони УСС вийшли в поле, на фронт — а Начальний Вожд УСС Галущинський і другі вожди не пішли. Начальний Вожд їх залишився у штабі XXV австрійського корпусу як референт УСС і був там завідувачем офіцирською столовкою штабу XXV корпусу. <...>

Коли австрійське генеральне командування побачило, що я даю собі раду — із моїм батальйоном — з 1/1 1915 призначило мене командиром УСС полку, і дістав я степінь майора. На фронті з Українськими Січовими Стрільцями був я від 1/Х 1914 до 10/IV 1916. <...>

Мене австрійське командування приділило було на заст. част. вишколу, і ще я збирав і обучав стрільців, бо уважав, що треба мати готові бойові частини для революції, тим більше я повірив у революцію, коли довідався про революцію 1917 р. в Росії — а і маса стрілецька, коли дізналися про революцію, про українську Центральну Раду на Україні, набрала знова віри в краще майбутнє, а багато почали просто втікати на Україну.

1) Що вам відомо про погляди та діяльність автора джерела?

2) Хто був командиром УСС? Складіть його історичний портрет.

3) На чиєму боці воював легіон УСС? Чим був умотивований такий вибір?

4) Чому австрійська влада обмежувала вступ до легіону УСС?

5) Яким чином січові стрільці збиралися «з гвинтівкою в руках боротися за визволення України»?

Зі спогадів 18-літнього командира сотні УСС львів’янина О. Яримовича про битву на горі Маківка

Уночі зійшли москалі із сусідньої гори Погару, перейшли місток на річці Головчанці, підсунулися яром до половини північного спаду Маківки під стрілецьке становище і ранили кількох стрільців ручними гранатами. Ніч була темна, без місяця. Пішла стрілянина на цілій лінії Маківки, тріскали світляні ракети. Москалі відступали. Рано було видно сліди ворога і погублені шапки. Цілий напад москалів звернений був на відтинок, обсаджений стрільцями, тому стрільці дістали того дня похвалу за оборону Маківки.

1) Що вам відомо про описані в джерелі події?

2) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, позначте на контурній карті бойовий шлях легіону УСС.

Стрілецька пісня «Гей, наступаєм ми, стрільці!»

Гей, наступаєм ми, стрільці!

Через гори, ріки, бори,

Впоперек піль, на манівці.

Наступаєм ми, стрільці!

Гей, всіх разом збираймо,

Силу нашу єднаймо,

Гей, гей, дальше враз,

На Україні гаразд!

Нас не злякає ворожня,

Проти крісів і шрапнелі,

В крузі гранатного огня,

Україна нам одна.

Гей, запорожський в нас звичай,

За Вкраїну до загину

Спільно працюй, борись, вмирай,

Най засяє щасливий край!

1) Як наведена пісня відображає національну свідомість і патріотизм стрільців, їх ставлення до України?

2) Поміркуйте, чому січові стрільці були оспівані в народних піснях.

Із платформи Союзу визволення України (1914 р.)

Українські землі по обидва боки австро-росийського кордону є не тільки одним із головних теренів сучасної європейської війни, а також одною з причин і предметів війни.

Українці добре розуміють, що у війні сій ходить головно о їх долю, ходить о те, чи в результаті війни український Піємонт в Австрії буде знищений, чи українське житє розцвіте також по той бік Збруча, аж за Дніпро і над Чорне море, і тому не можуть зоставатися німими свідками теперішних подій, а голосно і рішучо підносять свої неоспоримі права на національну самостійність.

Об’єктивна історична конечність вимагає, аби між західною Европою і Москівщиною повстала самостійна українська держава. Потрібне се для осягнення і утревалення європейської рівноваги, є се в інтересі народів австро-угорської держави, а передовсім в інтересі німецького народу в обох цісарствах, а для українського народу було б се здійсненнєм вікових його мрій і зусиль.

У розумінню сеї історичної конечності росийські Українці покликали до житя центральну загальнонаціональну організацію, яка взяла на себе репрезентацію під теперішню хвилю національно-політичних і соціяльно-економічних інтересів українського народу в Росії. Організацією сею є Союз визволення України.

У Союзі репрезентовані всі ті політичні напрями, що стоять на становищи державної самостійности українського народу, а реалізацію своїх національно-політичних і економічних стремлінь у даний момент звязують із розбиттєм Росії у війні.

Національно-політичною плятформою Союза є державна самостійність України.

Формою правління самостійної української держави має бути конституційна монархія, із демократичним внутрішнім устроєм політичним, однопалатною системою законодавства, горожанськими, язиковими і релігійними свободами для всіх національностей і віроісповідань, із самостійною українською церквою.

На випадок прилучення до Австрії більшої чи меншої українсько-російської території буде Союз обстоювати за створенням з усіх земель, заселених українським народом Австрії, осібного автономного краю.

Одночасно зі збудуванням самостійної української держави має бути переведена радикальна аграрна реформа на користь селянства.

1) Яким чином у джерелі обґрунтовується необхідність створення незалежної Української держави?

2) Яку державу у війні підтримував Союз визволення України? Чому?

3) Використовуючи текст наведеного джерела та матеріал підручника, складіть таблицю «Характеристика діяльності Союзу визволення України».

Лідери	Ставлення до війни	Програмні положення та діяльність

Із відозви Загальної Української Ради до народів світу (15 вересня 1916 р.)

До всіх культурних народів світу!

Поклик загальної української ради

За всяку ціну завзялася російська імперія підбити українські землі Австро-Угорщини: Галичину, Буковину й північно-східну Угорщину та від довшого часу приготовляла ці свої завойовницькі пляни.

У 1911 р. Столипін відкрито заявив, що Росія, починаючи від XVII ст., завсіди боролася з українським рухом і буде з ним дальше боротися, бо він загрожує єдності й неподільності держави. При тому він зазначив, що український рух у Росії має своє джерело в австрійській Галичині. Цей погляд Столипіна потвердив також Сазонов перед війною і кілька разів у часі війни.

Дійсно! Гноблена в Росії українська національна думка й культурна праця мусіли шукати захисту поза межами тієї держави та найшли його у двох австрійських провінціях: Галичині й Буковині, де живе чотири мільйони українського населення й де завдяки конституційним свободам могло розвиватися українське національне життя. У цім життю брали участь і російські українці і дорожили Галичиною, як своїм П’ємонтом. Але чим більший поступ робили українці в Австрії, тим явніше виступали наміри російського уряду дістати у свої руки австрійську Україну, щоб і тут здавити українське національне життя.

Уже другий раз у часі цієї війни насувається на українські землі Австро-Угорщини російська інвазія. Другий раз українське населення Галичини, Буковини і північно-східньої Угорщини попадає в огонь національного і релігійного переслідування з боку Росії.

У часі першої інвазії Росія з найбільшою брутальністю змагала до повного здавлення українського життя: заборонено уживати українську мову — мову научання в школах, мову церковної проповіді, мову публічного життя, розговірну, рідну мову населення; замкнено українські школи, товариства й інституції; заборонено пресу й українську літературу; нищено бібліотеки й архіви; арештовано і вивожено на Сибір українських діячів; забирано малих дітей і вивожено масово в глибину російської держави для виховання з них яничарів; греко-католицькі церкви перемінювано на православні; насильно запроваджувано православіє; митрополита греко-католицької церкви Андрія Шептицького арештовано, вивезено до Росії та віддано під суд.

І тепер в часі другої інвазії всі ті вчинки повторюються! Що гірше! Українське населення масово вивозиться в глибину Росії з наміром, на випадок забору Галичини й Буковини, сколонізувати ці краї родовитими москалями.

І робиться це в той час, коли Росія та її союзники ведуть війну буцімто під гаслом оборони й визволення поневолених народів! А Росія голосить світові, мовби вона визволяла «під’яремних русских» з-під австро-угорського ярма.

У дійсності в Галичині й на Буковині, ані в північно-східній Угорщині ніяких «русских» (москалів) ніколи не було й нема, а були та є тільки українці. Росія хоче забрати їх під своє панування, щоб поступити з ними так, як поступає з українцями в російській імперії.

А в Росії йде, починаючи від XVII ст., нечуване у світі давлення всіх проявів національного життя українського народу, тої цілком окремішньої галузи слов’янських народів, що заселює південний захід російської імперії, від холмської землі на заході починаючи, на Доні на сході кінчаючи, на полуднє від ріки Нарева й Прип’яті та через Дніпро по береги Чорного моря й верхи Кавказу.

Ставши на становищі, що окремого українського народу нема й не може бути, російське правительство указами з 1863 і 1876 р. заборонило навіть уживання в письмі та слові української мови! Ці варварські розпорядки тривали аж до 1906 р., поки велика російська революція не повалила їх.

Але по революції з поворотом реакції вернуло давлення й переслідування українства в Росії; заборонювали часописи, конфіскували найневинніші книжки, тюрмою карено передплатників українських видань, українські, навіть просвітні товариства, розв’язувано, українська мова не мала ніяких прав ні в школі, ні в церкві, ні в уряді, — ані на публічних зборах, ані на засіданнях міських і земських рад, ані на з’їздах учених не вільно було послуговуватися українською мовою!

Із проголошенням війни знищено брутально і безпощадно й ті останки культурних придбань, які заховалися в тяжкі часи реакції. Одним почерком пера закрито всю українську пресу, розв’язано всі просвітні українські товариства, заборонено навіть український правопис!

Українська справа мусить бути справою всіх культурних народів світу й тому українці виносять свою справу перед суд цивілізованого світу.

Усі українці без огляду на державні кордони стоять на становищі своєї окремішности від сусідніх народів і змагають до визволення, опираючи ці свої змагання не тільки на внутрішній потребі національного розвитку, але також на історичнім праві й незабутній традиції своєї визвольної боротьби.

Хай буде вільний кожний народ, хай живе й український народ, що на суцільній території числить 35 мільйонів голов і заселює простір 850 000 км², не буде погноєм для чужих культур пануючих над ним народів!

Бажанням і домаганням українців є таке уладнання відносин у східній і середній Європі, яке давало б українському народові повну спромогу свобідного національно-політичного розвитку, вільного від верховодства сусідніх народів.

Хочемо бути самостійним господарем на своїй землі, у сім’ї вільних і рівних народів, мати повну спромогу розвивати свої духовні сили й матеріальні багацтва свойого краю для себе та для людства!

Відень, 15 вересня 1916 р.

1) Як у наведеному джерелі відображено політику російського уряду щодо українських земель? Дайте їй власну оцінку.

2) Про які накази 1863 та 1876 р. ідеться в документі?

3) Висловіть власну точку зору щодо твердження: «Українська справа мусить бути справою всіх культурних народів світу». Чи можливим це було?

4) Якими були прагнення та вимоги українців? Чи справедливими, на ваш погляд, вони були?