Історія України. Рівень стандарту. 10 клас. Хлібовська

§ 22. Нові тенденції розвитку культури в 1917-1921 роках. Освіта. Наука

• Коли вНаддніпрянщині виникли «Просвіти»?

• Назвіть університети, створені в Російській імперії.

• Яку політику вела Російська імперія щодо української мови?

1. Суперечливі процеси розвитку культури

Події 1917-1921 років неоднозначно вплинули на розвиток культури. Велика війна поклала край існуванню Російської й Австро-Угорської імперій. Українці отримали історичний шанс утворити суверенну державу. Боротьба за незалежність сприяла духовному піднесенню в суспільстві й створила не бачені до цього можливості для відродження національної культури. Науковці, митці, освітяни не могли залишатись осторонь цих подій. Розпочали діяти культурно-освітні організації — «Просвіти», члени яких створювали бібліотеки, хорові колективи, лекторії, налагоджували видавничу справу, розповсюджували українські книги, газети, журнали. У їхній роботі брали участь відомі українські діячі культури. Під впливом бурхливих подій робота «Просвіт» стала виразніше політичною. Вони залучали до визвольної боротьби тисячі раніше байдужих до національної справи українців. Натомість спроба більшовиків перетворити «Просвіти» на осередки комуністичного виховання виявилася невдалою, відтак у 1921 року їхню діяльність припинили.

Оголошення Ради Товариства «Просвіта»

1. Проаналізуйте інформацію, подану в оголошеннях. Чи можна вважати, що «Просвіти» працювали над розвитком української національної ідеї?

Умови воєнного часу, жорстоке соціальне протистояння, національно-визвольна боротьба політизували свідомість усіх соціальних груп, розколювали суспільство на ворожі табори, що спотворювало світосприймання людей і формувало суперечливу культурно-ідеологічну ситуацію. Порушився природний хід культурних процесів, властиві їм загальнолюдські гуманістичні тенденції. У суспільстві панували нетерпимість, жорстокість, зневага до людського життя.

Значні зміни відбулись у середовищі інтелігенції, тієї соціальної групи, яка була безпосередньо пов’язана з розвитком культури. Вона втратила традиційні джерела існування, а інтелектуальна праця — свою престижність. Непристосована до життя у виняткових умовах війни, господарської розрухи, хронічного дефіциту інтелігенція першою ставала жертвою побутових негараздів, а надмірна політизація штовхала її представників у епіцентр політичної боротьби, що супроводжувалась особливо великими жертвами. Тому втрати серед освічених людей у 1917-1921 роках були значними. Водночас тисячі висококваліфікованих фахівців, учених, діячів культури емігрували за кордон. Натомість інтелігенція інтенсивно поповнювалася за рахунок інших соціальних верств, які вносили в її свідомість свої настрої і сподівання. У таких умовах культурний процес в Україні набував своєрідних, властивих лише цій історичній добі проявів та форм.

1. Як називалися національні культурно-освітні товариства? Чим вони займалися?
2. Яку політику в сфері культури вели режими, що утверджувались при владі?
3. Які зміни відбулись у середовищі інтелігенції?

2. Українізація освіти. Політика більшовиків у освітній галузі

Період 1917-1920 років означений докорінними змінами в освіті, які визначалися руйнацією в Україні старої системи народної освіти, пошуками її нових форм, що відповідали б характеру і завданням політичних режимів.

Українізацію освіти проводили УНР, Українська Держава. Розбудову української школи започаткувала УЦР. Засноване з її ініціативи Українське товариство шкільної освіти на чолі з відомим науковцем і педагогом Іваном Стешенком, у минулому учасником громадівського руху, не лише створювало українські школи, а й домоглося від Тимчасового уряду дозволу на впровадження української мови в інших навчальних закладах. За порівняно короткий період було розроблено план українізації школи, на приватні та державні кошти засновано 53 гімназії, укладено навчальні програми для початкових шкіл. Українські учителі утворили Всеукраїнську учительську спілку. Для організації методичної допомоги, професійних порад учителям видавали часопис «Вільна Українська школа». Українізація шкільної справи тривала й у період Гетьманату. Прагнучи уникнути конфліктів із батьківськими комітетами, Міністерство народної освіти утрималося від реорганізації російських шкіл, у них лише впровадили українську мову, історію і географію України як обов’язкові предмети. Кілька мільйонів підручників було надруковано українською мовою. Наприкінці врядування гетьмана Павла Скоропадського в Україні діяло 150 українських гімназій. Оскільки українізацію шкіл, особливо початкових, гальмувала насамперед нестача кваліфікованих педагогів, в учительських семінаріях запровадили вивчення української мови. За доби Директорії освіту українізували ще інтенсивніше, але через швидкий перебіг політичних подій закріпити результати не вдалось. У 1919 році українізацію народної освіти призупинили.

Перший загально-педагогічний часопис

Нову школу прагнули створити й більшовики, але відкидаючи як дореволюційний досвід, так і надбання українських урядів. Відбувалося соціальне реформування школи, підпорядкування її завданням «комуністичного виховання». Історію, літературу, інші гуманітарні дисципліни запропонували викладати на засадах ідей соціалізму. Уряд УСРР/УССР, копіюючи відповідні акти у галузі народної освіти більшовицької Росії, намагався створити «самообслуговуючу школу-комуну, яка ґрунтувалася на вільному вихованні». Передбачалося скасування п’ятибальної системи в оцінюванні знань учнів. Від цих сумнівних нововведень згодом довелося відмовитися. 1919 року Раднарком УСРР/УССР прийняв «Положення про єдину трудову школу Української СРР», за яким у республіці впроваджували обов’язкове безплатне навчання для дітей віком від 7 до 16 років. Із 1920 року всі школи України реорганізовували в єдину двоступеневу загальноосвітню трудову семирічну школу. Того ж року більшовики почали впроваджувати у школах навчання українською мовою. Однак близько одного мільйона дітей залишалося поза навчанням, сотні тисяч учнів за умов голоду і розрухи не відвідували заняття. Більшість шкільних приміщень потребували невідкладного ремонту, на який не вистачало коштів, чимало шкіл довелося закрити. Поряд з цим, більшовицька влада розпочала кампанію подолання неписьменності серед дорослого населення. З цією метою в 1921 році утворено Всеукраїнська надзвичайна комісія з боротьби із неписьменністю, яку очолив голова ВУЦВК Григорій Петровський.

1. Чому 1917-1921 роки можна вважати періодом докорінних змін в освіті?
2. Які політичні режими займались українізацією освіти? У чому це проявлялося?
3. Як більшовики реорганізовували систему освіти?

3. Вища школа. Стан науки. Утворення Української Академії наук

Складні й суперечливі процеси відбувались у вищій школі. План заснування вищих навчальних закладів із українською мовою навчання розробила УЦР. За доби Гетьманату 6 жовтня 1918 року урочисто відкрили перший державний український університет у Києві, одночасно розпочав працювати український історико-філологічний факультет у Полтаві, 22 жовтня відкрили український університет у Кам’янці-Подільському. В умовах більшовицької влади реорганізували систему вищої освіти, до якої більшість студентів і викладачів вишів поставилися насторожено. Постановами Раднаркому УСРР/УССР ліквідовано права і привілеї, надані дипломами про вищу освіту, скасовані вчені ступені та звання, запроваджена єдина посада — викладач, для молодших викладачів — асистент. За новими правилами, вступ до вищої школи став вільним і не потребував свідоцтва не лише про середню, а й будь-яку освіту взагалі. Особливо це стосувалося робітників і селян, котрі брали активну участь у революційній боротьбі. Для них скасували вступні іспити, скасували плату за навчання, а студенти отримували стипендію. Оскільки їх звільняли від призову до Червоної армії, пролетарська молодь іноді зловживала своїми правами і записувалася до вищої школи, щоб уникнути військової служби. Задля підготовки робітничої і селянської молоді до вступу у виші відкривали робітничі факультети (робітфаки). І хоча серед прийнятих до вищих навчальних закладів було чимало талановитих молодих людей, котрі згодом стали видатними вченими, інженерами, діячами культури, оволоділи іншими професіями, загальний рівень підготовки більшості вступників залишався надзвичайно слабким. В умовах голоду й розрухи їм доводилося більше думати про виживання, ніж про навчання.

Урочистості при відкритті університету в Кам'янці-Подільську. 1918 рік

Складними виявилися умови життя і праці для наукового середовища. Незважаючи на неспокійний час, продовжили наукову діяльність відомий хімік Лев Писаржевський, філолог, історик і сходознавець Агатангел Кримський, історики Дмитро Багалій, Владислав Бузескул, гідромеханік Георгій Проскура, математики Дмитро Граве і Михайло Кравчук. Водночас частина вчених покинула Україну, рятуючись від переслідувань і голодної смерті.

24 листопада 1918 року, за Гетьманату, було урочисто відкрито Українську Академію наук (УАН). Її очолив учений зі світовим ім’ям Володимир Вернадський. Дійсними членами (академіками) були обрані Володимир Вернадський (президент), Агатангел Кримський (неодмінний секретар), Дмитро Багалій, Микола Кащенко, Володимир Косинський, Орест Левицький, Микола Петров, Степан Тимошенко, Стапан Смаль-Стоцький, Федір Тарановський, Павло Тутковський, Михайло Туган-Барановський. Більшість із них працювала в Науковому товаристві імені Шевченка у Львові та Українському науковому товаристві в Києві. Своєю подвижницькою діяльністю вони підготували створення Академії наук. Вона складалася з історично-філологічного, фізико-математичного і соціально-економічного відділів. При УАН діяла Національна бібліотека, працювала Комісія з вивчення природних багатств України під орудою Володимира Вернадського. У 1919-1920 роках учені розробили найновіші правила українського правопису. Розпочато академічне видання творів Тараса Шевченка.

1. Які зміни відбулись у вищій школі за більшовицької влади?
2. Назвіть імена відомих науковців, які залишилися працювати в Україні.
3. Коли було відкрито УАН? Хто її очолив?

Наталя Осадча (1891-1982) зростала в сім’ї щирих українців. Батько — селянин, який самотужки здобув освіту, був очільником кооперативного руху на Конотопщині. Мати — учителька, яка відбула п'ятирічне заслання в Сибіру, а згодом вивчилася на лікарку. Тож і Наталя завжди виявляла активну громадянську позицію. Під час навчання в Київській жіночій гімназії долучилася до діяльності таємних гуртків, збирала пожертви для Червоного Хреста, постраждалим від єврейських погромів. Згодом вступила на фізико-математичний факультет Київських вищих жіночих курсів, але у зв’язку з одруженням та переїздом до Сімферополя перервала навчання. Працювала в Природничому музеї Таврійського губернського земства, а також була співробітником ботанічної секції Кримського товариства природників. Після вислання з Криму подружжя переїхало до Харкова. Тут Наталя Осадча-Яната і здобула фах ботаніка вищих рослин. У колі її наукових зацікавлень — лікарські рослини, а також ботанічна номенклатура й термінологія. Загалом дослідниця обстежила 158 місцевостей, занотувала народні назви рослин, нанесла їх на карту України. З 1921 року Наталя й Олександр працювали у ВУАН. У 1930-х роках чоловік був репресований, тож під час війни Наталя Осадча-Яната з донькою та зятем виїхали в Німеччину, а звідти — до США.

1. Назвіть ключові події української історії, які вплинули на життєвий шлях Наталі Осадчої-Янати.

У той час, коли... на теренах України

зусиллями Гетьманату було відкрито український університет у Кам'янці-Подільську, ...

Тоді... у світі

в Австро-Угорській імперії у Львові було створено Українську Національну Раду, яку очолив Кость Левицький.

Фільм «В. І. Вернадський. У пошуках живої речовини»:

https://cutt.ly/nNfhYU1

Фільм «Феномен у європейській та українській культурі — Агатангел Кримський»:

https://cutt.ly/8NfhBqW

Підсумуйте свої знання

1. Запам’ятайте дати і події, пов’язані з ними:

- 6 жовтня 1918 рік — відкрито перший державний український університет у Києві;

- 22 жовтня 1918 рік — відкрито український університет у Кам'янці-Подільську;

- 24 листопада 1918 рік — відкрито Українську Академію наук (УАН);

- липень 1919 рік — Раднарком УСРР прийняв «Положення про єдину трудову школу УСРР/УССР»;

- 1921 рік — утворено Всеукраїнську надзвичайну комісію з боротьби із неписьменністю.

2. Поясніть значення понять: «Просвіта», робітфаки, УАН.

3. Підготуйте історичну довідку на тему: «Українська Академія наук — початок діяльності».

4. Проаналізуйте розвиток освіти в 1917-1920 роках. Визначте позитивні й суперечливі тенденції розвитку.

Зміст