Географія України. 10-11 клас. Топузов
Тема 2. Топографічні карти
§ 6. Топографічна карта
Структура топографічної карти. Вам відомо, що географічні карти використовуються практично у всіх галузях діяльності людини. Чи можна обійтися без карт у будівництві, в подорожі чи, хоча б, у військовій справі? З іншого боку, в атласі наведено багато різних карт. Чи можеш ти використати їх, у будівництві чи розвідці природних ресурсів? Напевно ні, тому, що вони мають високий рівень генералізації, узагальнення та є дрібномасштабними. Найбільш детальними картами є топографічні карти, що дозволяє на них зобразити максимальну кількість об’єктів різної тематики.
Топографічна карта — це зменшене деталізоване відображення земної поверхні у великому масштабі на площині, побудоване на основі математичних закономірностей. Топографічні карти складають в рівнокутній поперечно-циліндричній проекції Гауса-Крюгера. Вона є найпростішою й зручною для виконання в різних напрямках від навчання до топографо-геодезичних робіт. Було визначено, що зона зображення повинна складати 4° по широті та 6° по довготі — це зводить похибку до мінімуму, навіть у найвіддаленіших точках. Територія України досліджена у галузі топографічного картографування на 100%, що забезпечено топографічними картами масштабів: 1 : 100000; 1 : 200000; 1 : 500000; 1 : 1000000.
Мал. 16. Листок топографічної карти території України
Вивчи дану топографічну карту, виділи її основні елементи.
На топографічних картах відображається територія земної поверхні, яка обмежена на заході і сході меридіанами, на півночі і півдні — паралелями з відомими довготою і широтою (мал. 16). Мінутні поділки позначаються чорними та білими смужками: широта вказується на західних та східних частинах рамки, довгота — на північних та південних. Кожна мінута довготи і широти поділена крапками чорного кольору на шість частин, відстань між якими відповідає 10". З’єднавши прямими відповідні точки на протилежних широтах і довготах трапеції, можна одержати геодезичну сітку координат у вигляді ліній паралелей і меридіанів. В кутках рамки наведені їх географічні координати.
Знайди на малюнку 16 та покажи: широтну, довготну частини рамки, мінутну та секундну рамки. Яка тривалість однієї мінути в системі координат?
Прямокутна система координат на топографічній карті зображена лініями кілометрової сітки. Горизонтальні лінії сітки, що паралельні проекції екватора на горизонтальну площину, а вертикальні лінії, паралельні осьовому меридіану. Виходи ліній координатної сітки написані між внутрішньою і мінутними рамками, що дозволяє визначити плоскі прямокутні координати точок.
Знайди на малюнку 16 та покажи де підписується прямокутна система координат.
Висотне положення точок земної поверхні відображається горизонталями, які проведені через висоти із однаковим значенням підписаним на горизонталі, та додатковими абсолютними позначками точок. Висота перерізу рельєфу наведена під південною зовнішньою рамкою. На горизонталях можуть позначатися бергштрихи, що вказують на форму рельєфу: підняття позначається положенням бергштрихів на зовні, а опускання — всередину.
Номенклатура, тобто назва, аркуша карти вказана над північною зовнішньою рамкою. Масштаб, а також графік закладання карти розташовані під південною зовнішньою рамкою. Під південно-західним кутом рамки знаходиться пояснювальний підпис про схилення магнітної стрілки і середні кути зближення меридіанів.
На топографічній карті використовують майже ті самі умовні позначення, що й на тематичних географічних картах, проте вони більше деталізовані. Легенда топографічної карти в межах тематики значно не змінюється, тому вона не додається до різних аркушів. На ній масштабними умовними знаками зображуються об’єкти, які можна відобразити в масштабі карти: квартали або будівлі населених пунктів, ліси, луки, озера, сади, болота, яри, ділянки з вирубаним лісом тощо.
Пояснювальні умовні знаки пояснюють та уточнюють інші знаки — наприклад переважаючий різновид дерев в лісі чи рослин в полі. Цифрами вказують на абсолютні показники глибин (річок, озер) та висот (гір, западин). Форма знаків схожа на реальну допомагає їх розпізнати при читанні карти
На топографічній карті знайди позамасштабні та пояснювальні знаки.
Для наочності карту виготовляють із застосуванням певних фарб. Так, ліси, чагарники, парки, сади позначають зеленим кольором, водні об’єкти — блакитним, шосейні дороги — червоним, горизонталі — світло-коричневим кольором, змінені людиною форми рельєфу — чорним тощо.
Мал. 17. Умовні знаки топографічної карти
Класифікація, читання та використання топографічних карт.
Пригадайте, на які групи поділяються географічні карти за масштабом? Великомасштабні топографічні карти від 1 : 10000 до 1 : 50000 використовуються для детального вивчення місцевості, орієнтування на ній, а також для різних за призначенням точних вимірювань та розрахунків. Середньомасштабні топографічні карти, масштабом від 1 : 100000 1 : 200000 є підґрунтям для вибору трас доріг, проведення геологічних досліджень, для попередніх розрахунків при проєктуванні відповідальних споруд. Дрібномасштабні або оглядові топографічні карти масштабів від 1 : 500000 до 1 : 1000000 використовуються дуже широко. Вони використовуються для використання ресурсів й економічного освоєння територій, а також іноді у туристичних походах. Також, на основі топокарт створюють різні тематичні карти. Топографічні карти є своєрідними путівниками, якими принагідно потрібно користуватися. Як навчитися користуватися ними? Для цього виконаємо завдання нижче.
Орієнтування за топографічною картою передбачає розташування і розпізнавання на місцевості зазначених на карті об’єктів, визначення на карті точки свого знаходження. При орієнтуванні за картою її слід розташовувати так, щоб напрями до об’єктів, зображених на ній, збігалися з напрямами до тих самих об’єктів на місцевості.
Мал. 18. Приклади орієнтування на топографічній карті
З допомогою малюнка 18 визнач правильний варіант орієнтування на топографічній карті
Для орієнтування за картою можна використати компас. Щоб зорієнтуватися на карті за компасом потрібно стати таким чином, щоб стрілка компаса співпадала із позначкою на північ на топографічній карті, чи вертикальною рамкою карти.
Як позначається північний напрямок на топографічній карті?
Часто напрямки на потрібний предмет не збігаються ні з основними, ні з проміжними сторонами горизонту. Тоді точний напрямок на предмет показує географічний азимут — кут між напрямком на північ і напрямком на предмет, який вираховують за годинниковою стрілкою.
Для орієнтування за топографічною картою спочатку слід порівняти карту з місцевістю, знайти точку свого розташування й зорієнтувати її відносно орієнтирів — добре видимих на місцевості об’єктів (пам’ятник, будівля, джерело тощо). Після цього можна рухатися незнайомою місцевістю від одного орієнтира до іншого.
Мал. 19. Приклади орієнтування за азимутом
З допомогою малюнка 19 визнач правильний варіант визначення азимуту.
На топографічній карті географічним меридіаном є бокова рамка, яка показує точний напрям південь — північ. Географічним, або дійсним, азимутом називають кут між географічним меридіаном і напрямом на певний предмет. За картою за допомогою транспортира можна визначити географічний азимут — кут, відрахований за годинниковою стрілкою між північним кінцем географічного меридіана й напрямком на певний орієнтир.
Щоб визначити географічний азимут на топографічній карті, спершу з’єднайте прямою лінією точки, між якими з’ясовується напрямок. Через точку, від якої визначається напрямок, проведіть лінію, паралельну до бокової рамки. Потім за допомогою транспортира виміряйте географічний азимут на заданий предмет.
Пам’ятайте, що азимути вимірюють у градусах і відлік починають від нуля тільки за рухом годинникової стрілки. Наприклад, якщо предмет знаходиться від спостерігача точно на півночі, то його азимут дорівнює 0°, якщо на сході — 90°, на півдні — 180°, на заході — 270°.
Пригадайте, яким інструментом на уроках математики ви вимірювали і будували кути? На папері (плані і карті) вимірюють і будують азимути звичайним транспортиром.
Магнітний азимут — це кут між напрямом магнітного меридіана (на північний магнітний полюс) і напрямом на предмет, виміряний за компасом і відкладений за годинниковою стрілкою, проте визначений вами за топографічною картою азимут не зовсім збігається з азимутом, виміряним на місцевості за допомогою компаса. Причина відмінності полягає в тому, що стрілка компаса вказує не на географічний, а на північний магнітний полюс.
Кут між дійсним і магнітним меридіаном називають магнітним схиленням. Магнітне схилення від дійсного меридіана на схід називається східним або додатним, воно позначається зі знаком «+», а на захід його називають західним — («-»). Магнітне схилення позначається в легенді аркуша топографічної карти. Магнітне схилення — це кут між географічним та магнітним меридіанами. Схилення називають східним, якщо магнітний меридіан відхиляється від географічного на схід, та навпаки, коли схилення буде західним, якщо магнітний меридіан відхиляється від географічного на захід.
З допомогою малюнка 36 знайди де позначається на топографічній карті значення магнітного схилення?
Дирекційний кут — це кут між північним напрямом лінії кілометрової сітки і напрямом на об’єкт за годинниковою стрілкою. Він вказує напрям руху по топографічній карті.
Доповни висновок
- 1. Топографічна карта — це зменшене деталізоване ____ у ____ масштабі на площині, побудоване на основі ____ закономірностей. За своєю природою вона є ____.
- 2. Топографічні карти ____, так як детально відображають усі географічні об'єкти. Прямокутна система координат зображена на топографічній карті лініями кілометрової сітки.
- 3. Для читання топографічних карт важливе значення мають її легенда, ____та вміння визначати ____ — це кут між напрямком на ____ і напрямком на ____, який вираховують ____ стрілкою.
- 4. Бергштрихи вказують на ____ і розміщується на ____.
