Зарубіжна література. Хрестоматія. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 клас. Столій
Артюр Рембо
(1854-1891)
Поет, який став торговцем
Артюр Рембо народився 20 жовтня 1854 року у французькому містечку Шарлевіль. Там минуло раннє дитинство Рембо, там він семирічним хлопчиком почав писати прозою, а згодом спробував складати вірші, там здобув шкільну освіту. Хлопець рано подорослішав і вражав своїх учителів надзвичайними успіхами в навчанні й феноменальною зрілістю розуму.
У серпні 1870 року Артюр потай залишив Шарлевіль, дістався Парижа, а потім вирушив до Бельгії, де планував присвятити себе журналістиці. Мати звернулася до поліції, щоби та повернула неповнолітнього сина додому. Але юнак затримався в батьківському будинку не надовго. Незважаючи на дивовижні успіхи, він припинив навчання в колежі й надіслав свої вірші Полю Верлену в Париж. Захопившись творами молодого митця, той запросив його до себе. У столиці Рембо зблизився з Верленом та іншими поетами, брав участь у літературних гуртках, провадив богемний спосіб життя.
Із 1872 року Рембо разом із Верленом почав подорожувати Європою. Поети відвідали Англію та Бельгію. Після сварки з Верленом, що закінчилася стріляниною та ув’язненням товариша, Рембо повернувся на батьківщину. Улітку 1873 року він написав свій останній твір «Пора у пеклі». Відтоді Рембо вилучив поезію зі свого життя.
Із 1874 до 1880 року Рембо подорожував Європою: мешкав у Німеччині, Італії, Австрії, Голландії. 1880 року в пошуках себе він подався на Кіпр, далі — до Єгипту, потім до Адена — крайньої південної точки Аравійського півострова. Нарешті опинився в ефіопському місті Хараре, де залишався майже до кінця свого життя. Африканський етап його шляху — найдовший за часом — був водночас і останнім актом зречення від поезії та самого себе. У Хараре Рембо торгував. Його листи того періоду вражають надзвичайною сухістю й діловитістю.
На початку 1891 року в поета почалися нестерпні болі в правій нозі. Рембо перевезли в Марсель, де ампутували хвору ногу. Однак операція не зупинила смертельної хвороби — саркоми. Вона швидко прогресувала, і в листопаді того ж року Рембо помер.
Художнє новаторство Рембо
Вірші Рембо стали провісниками нової естетики. Її головний принцип — зображати невідкриті глибини, те, що не видно й не чутно. Поетів Рембо вважав ясновидцями, пророками, які інтуїтивно можуть пізнавати таємниці життя. Щоб звільнити натхнення, чисту інтуїцію від кайданів розуму й холодної поміркованості, Рембо пропонував «тривалий, безмірний і усвідомлений розлад почуттів». Думку про необхідність звільнити особистість поета від обмежень свідомості було висловлено у програмовому вірші «П’яний корабель». Ліричний герой цього вірша пливе без вантажу та екіпажу, куди його вабить далечина. Будь-які сталість, лад, співмірність несумісні з ходом корабля, що символізує волелюбну душу поета.
Рембо створив особливе письмо, «мовне знаряддя», покликане здійснювати «спілкування безпосередньо від душі до душі», коли в хід ідуть кольори, аромати, звуки. Рембо назвав таке письмо «алхімією слова». Алхімія слова — це позалогічне поєднання вільних асоціацій.
Рембо не тільки запропонував нову естетику, а й реформував сонет. Традиційний сонет віддавав перевагу піднесеним сюжетам. Рембо рішуче повернув сонет на землю. Він немовби демонстрував: немає заборонених для сонета тем, йому доступні фривольність і сатира. Показовим у цьому плані є його сонет «Моя циганерія» — справжній гімн богемі, людині, що втекла від суспільства, здобула свободу бродяги.
МОЯ ЦИГАНЕРІЯ
Руками по кишенях обмацуючи діри
і ліктями світивши, я фертиком1 ішов.
Бо з Неба сяла Муза! Її я ленник2 вірний,
ото собі розкішну вигадував любов!
Штани нінащо стерті? Та по коліна море!
Адже котигорошку лиш рими в голові.
Як зозулясті кури, сокочуть в небі зорі,
а під Чумацьким Возом — банкети дарові.
Розсівшись при дорозі, ті гомони лелію.
Роса на мене впала — а я собі хмелію,
бо вересневий вечір — немов вино густе.
І все капарю вірші, згорнувшись у калачик.
Мов струни ліри — тіні (їх копаю, як м’ячик).
Штиблети каші просять? Овва, і це пусте!
1870
(Переклад В. Стуса)
1 Фертик — самовдоволена, розв’язна людина; франт, джиґун, жевжик.
2 Ленник (васал) — у середньовічній Європі феодал, який одержував земельні володіння й був залежний від більш могутнього феодала. Тут — переносне значення: людина, яка комусь служить, від когось залежить.
Поміркуйте над змістом тексту
1. Яким постає образ ліричного героя твору? Яким ви уявляєте його світогляд?
2. Який настрій у ліричного героя?
3. У французькому оригіналі мовлення вірша максимально наближене до розмовного. За допомогою яких засобів перекладач твору Василь Стус відтворив у вірші цю особливість?
4. Традиційному сонету властиві стриманість і суворість у доборі тем і тропів. Сонет Рембо, за спостереженнями дослідників, характеризується жорстким, саркастичним тоном, стрімким ритмом, лексичною свободою, різкими змінами стилю. Проілюструйте прикладами названі особливості твору.
Висловте свою думку
5. Чому ліричного героя показано у творі наодинці з природою та зорями?
6. Чому твір Рембо вважають гімном богемі — творчим людям, які жили легковажно, безладно?
ГОЛОСІВКИ
А чорне, біле Е, червоне І, зелене
У, синє О, — про вас я нині б розповів:
А — чорний мух корсет, довкола смітників
Кружляння їх прудке, дзижчання тороплене;
Е — шатра в білій млі, списи льодовиків,
Ранкових випарів тремтіння незбагненне;
І — пурпур, крові струм, прекрасних уст шалене,
Сп’яніле каяття або нестримний гнів;
У — жмури на морях божественно-глибокі,
І спокій пасовищ, і зморщок мудрий спокій —
Печать присвячених алхімії ночей;
О — неземна Сурма, де скрито скрегіт гострий,
Мовчання Янголів, Світів безмовний простір,
Омега, блиск його фіалкових Очей.
1871
(Переклад Г. Кочура)
Поміркуйте над змістом тексту
1. Яке враження справив на вас вірш?
2. Який спосіб формування образу пропонує поет: правдоподібного зображення чи вільної асоціації?
3. Які кольори асоціюються у поета зі звуками?
4. Назвіть особливості сонета. Які з них властиві твору А. Рембо «Голосівки»?
Висловте свою думку
5. Чи породжують згадані у творі кольори певні асоціації у вас? Які саме асоціації? Запишіть у таблицю асоціації А. Рембо та власні.
|
Голосний звук |
Колір, що асоціативно виникає у поета під впливом звуку |
Образи, що виникають у поета під впливом звуку і кольору |
Мої асоціації |
||
|
Зорові |
Звукові |
Абстрактні |
|||
