§ 13. Вироби, оздоблені художнім розписом

Пригадайте

Які вироби можна оздобити художнім розписом?
Які матеріали застосовують для оздоблення виробів художнім розписом?
Якими ви вже працювали?
Які вироби в Україні традиційно оздоблюють художнім розписом?

Мистецтво декорування поверхонь фарбами та пензлем називають художнім розписом. Розписом декорували стелі, склепіння, стіни і предмети побуту. Яскравою сторінкою увійшов народний розпис в історію української культури. Він охоплює настінний розпис церков, хат і господарських споруд, народний живопис і графіку, розпис фарбами дерев’яних виробів (музичних інструментів, іграшок, вуликів тощо), писанкарство, розпис тканин і скла. Усі ці види характеризуються великою різноманітністю орнаментальних мотивів у всіх регіонах України. Одним з найбільших осередків декоративного розпису здавна було село Петриківка (нині Дніпропетровської області). Магія петриківського розпису полонила серця мільйонів шанувальників прекрасного й на весь світ прославила талановитих народних майстрів України. Не дивно, що 2013 року унікальне мистецтво внесли до Списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО.

Сучасна техніка петриківського розпису виникла в XVII ст. разом з появою у Петриківці перших поселенців. Відтоді петриківський розпис став невід’ємною частиною українського побуту. Люди, будуючи світлі хати-мазанки, розписували їх квітковими малюнками, створюючи цілий художній ансамбль, адже прикрашали не тільки інтер’єр будинку (стіни, піч), а й фасад, а ще й посуд, весільні скрині, меблі та інше домашнє начиння.

Рис. 13.1. Тетяна Пата. Букет у вазі, 1968 р.

Рис. 13.2. Євдокія Клюпа. Півень і метелик

Рис. 13.3. Хата у Петриківці

Рис. 13.4. Галина Назаренко. Фрагмент розпису печі

Основним елементом петриківських орнаментів є квітка — символ пишної природи. Найчастіше шедеври народного мистецтва прикрашають мальви, півонії, айстри, різні польові квіти, а ще ті, які придумують самі майстри. Так на стінах, полотнах і посуді утворюється свій, особливий світ краси й натхнення. Пензлики народні умільці виготовляють самостійно — з котячої шерсті. Завдяки такому інструменту фарба лягає рівно, орнаменти виходять охайними і легкими. Нерідко малюнок виконують пальцями. Зокрема, справжньою ягодою калини вважається та, в якій залишився відбиток пальця майстра.

Цікаво, що фарби для петриківських творів ніколи не змішують. Рожева, жовта, синя, червона і зелена — усі фарби покликані вдихнути в малюнок життєрадісність і природну легкість. А оскільки колись фарби виготовляли із природних матеріалів, петриківські розписи мали недовгий вік. Тому щороку напередодні великого свята старі малюнки змивали і прикрашали будинки новими барвистими оберегами. Тож з року в рік село розквітало новими фарбами й візерунками. Найстаранніших і досвідчених художниць називають «чепурушками». Саме вони й діляться таємницями створення візерунків з молодшим поколінням. Сьогодні в Петриківці за власними ескізами та винятково за своїми ідеями працюють 45 майстрів. Особливо популярні роботи Валентини Деки, Андрія Пікуша, Ніни Турчин, Катерини Тимошенко.

Петриківські візерунки можна перенести на будь-які поверхні та текстури — стіни, дерево, скло, текстиль та пластмаси.

Писанкарство як мистецтво художнього розпису

Українська писанка — унікальний витвір української культури та символ нашого народу, одна зі стародавніх форм українського народного розпису. Орнамент писанок — це справжня наука зі своїми правилами й історією. Кожен візерунок на писанці не випадковий. Дослідники вважають, що українська писанка має понад сто символічних малюнків. У різних регіонах України в розписі писанок використовують елементи декору, кольорової палітри, тематики зображень. Полтавські писанки мають жовті, зелені, білі барви, чернігівські — червоні, чорні та білі, а на Прикарпатті - жовті, оранжеві, червоні й чорні. За майстерністю виконання перше місце, вважають дослідники писанкарства, посідає Гуцульщина, де мистецтво писанкового розпису доведено до досконалості.

Люди розписували яйця ще до виникнення християнства. У слов’янській культурі яйце було символом сонця. Із запровадженням християнства символіка писанки дещо змінилася. Нині це символ радості й віри у воскресіння Христа.

За легендою, перше пасхальне яйце Марія Магдалина піднесла римському імператорові Тиберію. Коли вона оголосила про воскресіння Христа, імператор сказав, що це неможливо так само, як і те, що куряче яйце буде червоним. Після цих слів яйце, яке він тримав, стало червоного кольору.

Види писанок

У декоративно-ужитковому мистецтві є писанки, виготовлені з фаянсу та фарфору, кольорового скла і благородних металів, коштовного каміння. За технікою виготовлення на яєчній шкаралупі великодні яйця можна поділити на дві великі групи: виготовлені без використання воску та виготовлені за допомогою воскової техніки (власне писанки).

Писанки без використання воску:

мотанки — яйця, обмотані по колу різнокольоровими нитками;
мальованки — яйця, розписані фарбами за допомогою пензля;
мармурові — яйця, пофарбовані за допомогою лушпиння цибулі та зеленки;

Мальованки

Мармурові

Дряпанки

Листянки

зернівки — на попередньо нанесений візерунок наклеюють зерно (пшоно, гречка, рис) і кольоровий бісер;
листянки — яйця, виготовлені за допомогою прикладання натуральних листків, які фіксують і фарбують у цибулевому лушпинні;
дряпанки — яйця, попередньо пофарбовані в темний колір, потім металевим вістрям або голкою видряпують бажаний орнамент;
крашанки — яйця, пофарбовані в один колір за допомогою природних або штучних барвників;
керамічні скорописанки — виготовляють на основі гіпсових форм, на які наносять переважно шаблонний орнамент.

Воскові техніки:

розпис кольоровим воском — розпис дрібних візерунків перепаленим (чорним) або кольоровим (з додаванням пігментів) воском по білій чи кольоровій поверхні яйця;
двоколірна пасынка — розпис здійснюють розтопленим воском по поверхні сирого яйця. Потім яйце фарбують, висушують і, нагріваючи віск, стирають його м’якою тканиною;
крапанка — фрагменти малюнка наносять на яйце просто накапуванням гарячого воску зі свічки;
мішана техніка — часто в оздобленні писанок використовують поєднання двох і більше прийомів розпису;
багатоколірна писанка — візерунки виводять гарячим воском за допомогою спеціального пристрою — писачка. Лінії наносять одна за одною, у процесі яйце фарбують;
вощанки — стародавня традиція прикрашання яйця воском і бісером;
галунки — розпис виконується розтопленим воском на попередньо пофарбованій в один колір поверхні яйця. Після цього розписане яйце опускають до оцту або квасу, і в місцях, не покритих воском, яйце стає майже білим;
розпис шпилькою — віск наносять за допомогою круглої головки шпильки й отримують штрих із потовщенням на одному кінці;
воскова пластика — з воску виготовляють тоненькі ниточки та обліплюють ними білі яйця. Потім фарбують червоною фарбою, висушують. Нагрівають і обтирають віск.

Крашанки дарують один одному, в селах шкаралупу кидали на дах хати «на щастя». Щоб був щедрим урожай, крашанки катали по зеленій пшениці й закопували в землю, а вранці після Пасхи дівчата вмивалися водою, в яку перед тим клали яйця та срібні монети, які мали надавати силу і красу.

Навіть колір, у який пофарбовані яйця, мав значення.

Літнім людям дарували яйця темних кольорів; дітям — зелені або блакитні; молоді призначалися червоні, оскільки їм продовжувати рід на землі; господарям будинку, куди йшли в гості, — жовті, з побажанням хорошого врожаю і добробуту. Як найдорожчу пам’ятку брали з собою писанку українці, вирушаючи в далекі краї. Так наша писанка стала відома в усьому світі. У Канаді навіть є пам’ятник писанці, а в м. Коломиї Івано-Франківської області — музей «Писанка».

Зміст