Технології. Повторне видання. 8 клас. Терещук (2025)

3.2. Сталий дизайн

Сталий дизайн — це екологічно відповідальний дизайн, коли модельєри, художники та конструктори, створюючи щось нове, розмірковують над тим, як процес створення нового продукту вплине на довкілля. Адже розвиток сучасних технологій має значний вплив на використання природних ресурсів, які обмежені, а деякі з них можуть бути вичерпними навіть у найближчі десятиріччя.

Виготовлення різноманітних речей потребує значних обсягів природних ресурсів. Виробники великих компаній та дизайнери і конструктори дедалі більше замислюються над їхнім заощадженням.

Мал. 84. Тісний зв'язок, який існує між розвитком технологій і природними ресурсами, є обмеженим у часі, адже на відновлення природних ресурсів потрібен час, якого будуть позбавлені наступні покоління

Є три основні принципи сучасного проєктування:

1. Проєктування без відходів та забруднення.
2. Забезпечення довготривалого використання продуктів та матеріалів.
3. Збереження природних систем.

Сталий розвиток — це такий шлях розвитку суспільства, за якого люди забезпечують свої потреби сьогодні, але дбають про те, щоб у майбутньому інші покоління також мали все необхідне для життя.

Сталий розвиток тісно пов’язаний із дизайном, адже саме дизайнери створюють речі, якими ми користуємося щодня: від одягу й меблів до технологій і будівель. Вони вирішують, які матеріали використовувати, як виглядатиме продукт і як він впливатиме на природу та суспільство.

Матеріали — це мова дизайну, вони впливають на кожен аспект кінцевого виробу.

Нері Оксман, американсько-ізраїльська дизайнерка та професорка. Вона закликає до переходу від дизайну, спрямованого на людину, до дизайну, орієнтованого на природу

Основні принципи сучасного проєктування

1. Проєктування без відходів та забруднення
2. Забезпечення довготривалого використання продуктів та матеріалів
3. Збереження природних систем

У сучасній індустрії моди вибір матеріалів для виробів став ключовим фактором, що впливає не лише на естетику, а й на екологічність та етичність виробництва. Згідно з даними Greenpeace, щорічне виробництво приблизно 100 мільярдів одиниць одягу призводить до утворення 92 мільйонів тонн відходів. Яскравим свідченням масштабів цієї проблеми є гори викинутого одягу в пустелі Атакама в Чилі, де накопичуються текстильні відходи з усього світу, створюючи справжні «сміттєві ландшафти» та непоправно шкодячи довкіллю (мал. 86).

На сьогодні фешн-індустрія є одним із найбільших забруднювачів довкілля.

Водночас популярності набувають техніки та технології, пов’язані з вторинною переробкою матеріалів, що значно зменшує шкідливий вплив на навколишнє середовище і заощаджує використання природних ресурсів.

Українська дизайнерка Ксенія Шнайдер здобула премію в номінації «Найкращий стиль джинсів» за одяг, створений у техніці ресайклінгу та пошитий із клаптів (мал. 85).

Мал. 85. Роботи української дизайнерки, створені у техніці ресайклінгу

Ресайклінг — це повна переробка сировини з метою створення нових предметів. У дизайні — повторне використання старих матеріалів для нових речей.

А ось іще один приклад вдалого ресайклінгу у дизайні.

Британський модельєр Крістофер Реберн (Christopher Raeburn) відомий тим, що створює верхній одяг із матеріалів військового інвентарю, знятого з експлуатації, як-от парашути, намети, ковдри тощо. Його концепція у створенні одягу ґрунтується на вторинній переробці, зменшенні шкідливого впливу на навколишнє середовище і повторному використанні матеріалів.

Особливо негативний вплив на навколишнє середовище мають матеріали з пластику, тому їхня поступова заміна біорозкладними матеріалами набуває неабиякої популярності серед дизайнерів. Так, українська компанія «Ochis» створила перші у світі екологічно чисті окуляри.

Мал. 86. Пустеля Атакама з горами з одягу

Матеріал для окулярів виготовляють на основі кавової гущі, льону та натуральних олій. Унікальна сировина не лише екологічна, а й запашна, що надає виробу особливої привабливості.

Відповідаючи на екологічні виклики, дизайнери та виробники також звертаються до таких інноваційних матеріалів та технологій:

1. Перероблені матеріали: використання переробленого поліестеру та нейлону зменшує потребу в нових синтетичних волокнах.

2. Органічні та біорозкладні тканини: органічна бавовна, коноплі, бамбук.

3. Інноваційні біоматеріали: експерименти з тканинами з грибного міцелію, ананасового листя, яблучної шкірки, кавової гущі.

Поряд із впровадженням інноваційних матеріалів активно розвиваються цифрові технології (мал. 88). Вони відіграють важливу роль у проєктуванні різних виробів, сприяючи значному заощадженню ресурсів. Як інструмент сталого дизайну цифрові технології відкривають нові можливості для створення одягу та інших предметів, поєднуючи естетику з екологічною відповідальністю.

Мал. 87. Роботи британського дизайнера Крістофера Реберна

Мал. 88. Стильні та екологічні окуляри українського стартапу Ochis Coffee (Максим Гавриленко), виготовлені на основі кавової гущі

Віртуальне середовище дає змогу створювати колекції без фізичного виробництва, що значно зменшує використання природних ресурсів та негативний вплив на довкілля. Дизайнери можуть необмежено експериментувати з формами та матеріалами, які неможливо втілити на практиці, а також попередньо тестувати нові рішення.

ПРАКТИЧНА РОБОТА

Використовуючи інтернет-джерела, знайдіть приклади використання матеріалів, які не викинули, а перетворили на нові речі.

Поміркуйте, які матеріали у своєму проєкті ви можете замінити. Як це вплине на дизайн вашого виробу?

Дослідження властивостей матеріалів:

оберіть кілька зразків різних матеріалів (наприклад, тканина, деревина, пластик, метал, фольга, нитки) і дослідіть їхні естетичні та тактильні властивості;
результати досліджень запишіть до таблиці, зазначте основні характеристики кожного матеріалу, такі як текстура, колір, відчуття на дотик, міцність тощо.

Проєктування виробу

опрацюйте ескіз власного виробу, враховуючи властивості обраного матеріалу для роботи;
обґрунтуйте вибір матеріалу, пояснюючи, як його властивості вплинули на ваше дизайнерське рішення.

Групова робота (для групових проєктів)

обговоріть у групах свої проєкти, порівняйте різні матеріали та їхні властивості;
група обирає один матеріал і спільно розробляє колективний проєкт, наприклад створення макета предмета, який підходить для різних умов використання;
кожна група після обговорення презентує свій проєкт, розповідаючи про те, як властивості матеріалів вплинули на кінцевий дизайн виробу;
групи обговорюють можливі альтернативи вибору матеріалів і їхній вплив на естетику та функціональність виробу.

Мал. 89. Цифрові проєкти дизайнерів: а — цифровий одяг від компанії The Fabricant; б — цифрові меблі: крісло Hortensia Андреса Рейзінгера; в — цифрове авто Vision AVTR Mercedes-Benz

СМАРТПРОЄКТ «Нове життя старим речам»

Ресайклінг — це промислова переробка відходів на нову сировину.

Апсайклінг — це креативне повторне використання речей без їхнього повного руйнування.

Приклад у побуті:

якщо старий светр розпустити на нитки й виготовити нову тканину — це ресайклінг;
якщо зі старого светра зробити декоративні подушки чи сумку — це апсайклінг.
Обидва підходи допомагають зменшити забруднення довкілля та раціонально використовувати ресурси.

Алгоритм виконання роботи

Складіть список речей, які потребують заміни у вашому помешканні.

Наприклад, старий одяг, зламані меблі, використані пластикові пляшки, коробки, електричні пристрої тощо.

Проаналізуйте, які речі можна відремонтувати або використати повторно.

• Що можна полагодити?

• Які речі придатні для апсайклінгу?

Оцініть витрати на ремонт і порівняйте їх із витратами на придбання нових речей.

• Скільки коштуватиме купити новий виріб?

• Яка сума потрібна на його відновлення або переробку?

• Що вигідніше: відремонтувати чи придбати нове?

Обміркуйте свій вибір, використовуючи інфографіку, та складіть план виготовлення або ремонту виробу.

Оберіть річ, яку можна використати повторно.

Визначте, які матеріали та інструменти вам знадобляться.

Визначте етапи роботи, підготуйте перелік необхідних інструментів і матеріалів, а також розробіть (опишіть) послідовність технологічних операцій для виготовлення виробу.

Традиційні матеріали, такі як бавовна та синтетичні тканини, мають значний екологічний слід.

Водоспоживання: виробництво однієї бавовняної футболки потребує приблизно 2700 літрів води.

Вуглецевий слід: виготовлення пари джинсів призводить до викидів вуглецю, рівноцінних 26-кілометровій поїздці на потужному автомобілі.