Всесвітня історія. Рівень стандарту. Повторне видання. 11 клас. Щупак (2024)

§ 35-36. Основні тенденції розвитку світу в другій половині XX — у першій чверті XXI ст. Узагальнення

1. ОСНОВНІ ЕТАПИ СВІТОВОГО СУСПІЛЬНОГО РОЗВИТКУ в XX — у першій чверті XXI ст.

Перший етап — після закінчення Другої світової війни, з 1945 і до середини 1970-х років.

1. Поразка нацизму і фашизму стала стратегічною перемогою демократії над тоталітаризмом, прав людини над жорстокістю й свавіллям.

2. Створення ООН, укладення міжнародних політичних та економічних угод були важливими кроками у глобалізації та формуванні нової системи міжнародних відносин.

Терміни і поняття

Глобалізація (від фр. global — загальний, лат. globus — куля) — всесвітній, загальний, що охоплює всю земну кулю. Глобалізація означає величезне розширення й ускладнення взаємозв’язків і взаємозалежностей як людей, так і держав світу.

3. У цей період була фактично ліквідована колоніальна система.

Другий етап — 1970—1990-ті роки.

Найважливішими подіями цього етапу були розпад Совєтського Союзу та крах комуністичних режимів у Центральній і Східній Європі. Завершилася «холодна війна». 24 серпня 1991 р. на карті світу з’явилася нова незалежна держава — Україна.

Проте комуністична система у світі не була ліквідована повністю: вона збереглася в Китаї, В’єтнамі.

З розпадом СССР Сполучені Штати Америки залишилися єдиною наддержавою, їхня глобальна роль ще більше зросла. Біполярність світу припинила своє існування.

• Пригадайте, що означала біполярність світу в 1945-1991 рр.

Третій етап — з 1990-х років до початку XXI ст.

1. Досягнення НТР у сфері інформатики та зв’язку посилили процеси глобалізації та послабили умови існування національних кордонів (особливо в Європі), збереження закритих авторитарних суспільств, обмеження передачі знань, інформації, вільного пересування людей.

2. Процеси глобалізації стали викликом для національної ідентичності й національної безпеки низки держав; деякі нації та держави вбачають у процесах глобалізації загрозу своєму існуванню.

3. Значно посилився вплив США на світові процеси (політичні, економічні, фінансові, інформаційні, технологічні тощо); позиція США в розв’язанні багатьох глобальних проблем сучасності стала вирішальною.

4. Посилилися такі глобальні проблеми людства, як екологічні (глобальне потепління, катастрофічний вплив діяльності людини надовкілля), перенаселення та бідності в багатьох країнах Азії, Африки та інших регіонів; загроза переростання регіональних конфліктів в глобальні, з використанням зброї масового ураження.

5. Зберігаються та повторюються світові економічні кризи.

Третій етап — з початку XXI ст. до наших днів.

1. Сучасна система міжнародної безпеки виявила свою неефективність, свідченням чого стали повномасштабна війна Російської Федерації проти України та загроза розширення російської агресії; посилення спроб низки країн зламати світоустрій, що існує; консолідація антидемократичних режимів.

2. Посилення міжнародного тероризму виявилося в терористичній атаці на США 11 вересня 2001 р., терористичному нападі на Ізраїль 7 жовтня 2023 р., вбивствах політичних діячів, переслідуваннях представників релігійних та етнічних меншин.

3. Серйозні виклики постали перед процесами європейської інтеграції, зокрема через брекзит, посилення «євроскептицизму» в суспільній свідомості низки країн тощо.

4. Тривають процеси інтернаціоналізації та глобалізації сучасного світового господарства.

5. Загострюються проблеми міграції населення та біженців через економічні причини та внаслідок війни РФ проти України й інших воєнних конфліктів.

6. Невирішеними залишаються питання глобального потепління, забруднення навколишнього середовища й інші екологічні проблеми.

7. Інформатизація суспільства є визначальним чинником сучасного розвитку людства. Нові виклики постали перед людством внаслідок все ширшого використання штучного інтелекту.

Усі ці процеси є виявом взаємозалежності подій, явищ і процесів у сучасному світі внаслідок глобалізації.

2. ГЛОБАЛІЗАЦІЯ

2.1. Сутність глобалізації

Глобалізація виражається в таких процесах:

зміцнення зв’язків між найвіддаленішими куточками світу, небувале поширення по всій планеті ідей та інформації;
прискорення обміну новітніми технологіями, взаємозбагачення культур, способу життя, поведінки;
зростання інтенсивності взаємозв’язків у сфері торгівлі, фінансів;
посилення міграції населення;
виникнення спільних для світової спільноти проблем, стирання граней між місцевими й всепланетарними подіями.

Переговори між міністром оборони Канади (ліворуч) і королем Йорданії (праворуч)

• Чому цю світлину вважають цікавим прикладом глобалізації?

2.2. Прояви сучасного етапу глобалізації

1. Глобалізація формує систему управління на всепланетарному та регіональному рівнях. На початку XX ст. у світі налічувалося 37 міжурядових організацій. На кінець XX ст. їх стало вже близько 300. Це — реальна інфраструктура нового світового устрою.

2. Сталися важливі зміни у сфері міжнародного права. По суті, держави вже не можуть чинити зі своїми громадянами те, що вони вважали б за потрібне.

3. Інтернет не тільки змінив життя людей усього світу, а й зробив їх ближчими, більш пов’язаними одне з одним, ніж будь-який інший винахід в історії. Досягнення НТР у сфері інформатики і зв’язку, розвитку міжнародних контактів спричинили створення глобальної світової спільноти, коли національні кордони дедалі більше стають умовностями. Збереження закритих суспільств, обмеження передачі інформації і пересування людей не можуть тривати довго.

4. Розширюються і поглиблюються економічні й політичні інтеграційні процеси, передусім у Європі. «Спільний ринок» перетворився на могутню економічну, валютно-фінансову та політичну співдружність — Європейський Союз.

5. Глобалізація зумовлює інтенсифікацію культурного обміну, туризму, спорту тощо. Світові турне відомих музикантів і світова популярність книжок, виданих у різних куточках земної кулі; інтернаціоналізація освіти та світові тенденції моди; міжнародний туризм і чемпіонати світу з футболу чи сучасні Олімпійські ігри зближують країни і народи на нашій планеті.

6. Глобалізація є невідворотною, і вона демонструє дедалі більшу взаємозалежність людей, народів, країн світу.

• З якими проявами глобалізації у навчанні, побуті ви стикалися? Які їхні позитивні й негативні риси?

2.3. Негативні явища глобалізації. Антиглобалізм

Попри зростання я кості життя в розвинених країнах світу, поглиблюється соціально-економічна нерівність на різних рівнях. Особливо гострою є проблема злиднів частини населення Африки та Азії.

Унаслідок глобалізації економічна криза, що вражає економіку однієї або кількох провідних країн світу, охоплює увесь світ.

Загрозою всьому світові є активізація міжнародного тероризму.

Експансія масової культури ускладнює розвиток національних культур малих народів і країн.

Кінець XX — перша чверть XXI ст. знаменувалися сплеском активності антиглобалістських громадських сил. Типовими є акції протесту антиглобалістів проти самітів голів держав «Великої сімки» (G7) — провідних держав світу.

3. НАЦІОНАЛЬНІ ТА ГЛОБАЛЬНІ ВИКЛИКИ

3.1. Сутність глобальних проблем сучасності

Терміни і поняття

Глобальні проблеми сучасності — сукупність проблем, що постали перед людством у другій половині XX ст., потребують розв’язання спільними зусиллями світової спільноти.

Частина глобальних проблем сучасності пов’язана із взаєминами всередині самого людського співтовариства (запобігання ядерному конфлікту, протистояння експансії агресивних режимів, подолання відсталості країн, що розвиваються, ліквідація небезпечних захворювань, боротьба з наркоманією та наркобізнесом, злочинністю та тероризмом). Частина глобальних проблем є відображенням кризи у взаєминах між суспільством і природою (демографічна, продовольча, енергетична, екологічна).

Розв’язання цих та інших глобальних проблем потребує об’єднання зусиль усього людства.

3.2. Проблеми запобігання новій світовій війні та збереження миру

Особливу небезпеку для всього світу становить ядерна зброя.

Донедавна у світі налічувалося п’ять ядерних держав (США, Росія, Велика Британія, Франція та Китай). У травні 1998 р. до них де-факто долучилися Індія і Пакистан, що з інтервалом у два тижні здійснили серію випробувань ядерної зброї. На початку XXI ст. керівництво США звинуватило Іран і КНДР у наявності в них зброї масового знищення, зокрема ядерної. Є інформація про розроблення ядерних програм і ядерної зброї в Ізраїлі, ПАР, Бразилії, ряді інших країн.

У XXI ст., та особливо після посилення російської агресії у світі та початку повномасштабної війни РФ проти України світ знову наблизився до загрози глобального воєнного конфлікту. Низка вчених вважає, що події після 2014 та 2022 рр. знаменують сповзання світу до Третьої світової війни.

3.3. Проблема біженців

Міжнародна спільнота намагається вирішити питання біженців, відстоюючи цінність людського життя та права людини. Зокрема, у Нью-Йорку 17 грудня 2018 р. на Генеральній Асамблеї ООН затвердили пакт про біженців.

Треба визнати, проблему біженців інколи використовують політики та лідери ряду країн, намагаючись через потоки знедолених людей до розвинених країн чинити тиск на ці країни.

На жаль, критичне загострення проблеми біженців в останні роки пов’язано з Україною, яка стала жертвою повномасштабної воєнної агресії з боку Росії. Прихистку в інших країнах шукали мільйони українських жителів зруйнованих російськими військами міст і сіл, втікачі з тимчасово окупованої території України, і ті українці, які рятувалися від російських ракетно-бомбових ударів по цивільному населенню. Від лютого 2022 р. європейські уряди, керівництво Канади, США та інших країн світу, як і велика кількість населення надають всебічну допомогу українським біженцям, створюють умови для їхньої адаптації, для навчання українських дітей. За опитуваннями, значна частина українських біженців планує повернутися до України після закінчення війни.

• Як ви думаєте, чому проти міграції виступають уряди деяких інших країн Європи?

Перекладіть з англійської супровідний текст до інфограми. Назвіть три країни з найбільшою кількістю українських біженців і висловіть свою думку про те, чому їх обрали українці. З якими проблемами стикаються українські біженці? Які виклики стоять перед урядами країн, які приймають українських біженців?

3.4. Енергетична проблема на сучасному етапі

Розвиток цивілізації у XX — у першій чверті XXI ст. характеризувався стрімким зростанням енергоспоживання. На межі століть сукупне споживання енергоносіїв не тільки значно перевищує припустимий максимум, у межах якого діяльність людини не позначається на довкіллі, загальному кліматі та функціонуванні екосистем, а й створює для людства дуже близьку перспективу залишитися без багатьох найважливіших традиційних джерел енергії. Особливо гострими вже в наш час є проблеми, пов’язані з негативним впливом енергетики на стан довкілля. Масове використання викопного палива: нафти, газу, вугілля — завдають значної шкоди і природі, і здоров’ю людини внаслідок викидів, що містять важкі метали, двоокис сірки, окис азоту та інші шкідливі речовини.

3.5. Екологічні проблеми сучасності

Екологічна криза — це деградація природного середовища життя людини внаслідок забруднення атмосфери мільярдами тонн техногенних газів та інших відходів промисловості, енергетики і транспорту, а земної поверхні й водоймищ — отруйними речовинами. Унаслідок різкого збільшення чисельності населення, інтенсивної індустріалізації й урбанізації господарські навантаження почали перевищувати здатність екологічних систем планети до самоочищення і відновлення.

Останніми роками намітилися певні напрями міжнародного співробітництва у сфері охорони довкілля.

Європейський парламент і Рада ЄС домовилися щодо скорочення викидів вуглекислого газу автомобілів і мікроавтобусів до 2030 р. Заходи відбуватимуться двома етапами. До 2025 р. в ЄС запланували зменшити викиди на 15 %, до 2030 р. — на 37,5 %. Домовленість передбачає, що авто з високим рівнем викидів вуглекислого газу згодом на ринку змінять нові моделі з низьким рівнем викидів або електромобілі. У ЄС також хочуть створити схеми стимулювання придбання електромобілів у країнах, де рівень їх продажу є незначним.

Як змінюється світ через глобальне потепління. DW українською, 03.11.2017 р.

3.6. Демографічні проблеми

У світі постійно зростає кількість населення. За прогнозом ООН, на Землі у 2050 р. житиме 9,3 млрд осіб; станом на 2019 р. чисельність населення становила 7,7 млрд.

Однією з найважливіших демографічних проблем є старіння населення Землі. На 2050 р. кількість людей похилого віку (понад 60 років) у світі потроїться. Цей показник зросте з нинішніх 606 млн до майже 2 млрд осіб. Очікується, що значним буде збільшення числа осіб найстаршої вікової категорії (понад 80 років).

Приріст населення неминуче веде до посилення процесу урбанізації, що за різних передумов і особливостей спостерігається як у більш, так і в менш розвинених країнах.

Якщо наприкінці XIX ст. міські жителі становили лише 1/10 частину населення, то на 2025 р. у містах житиме понад 75 % усіх людей.

Загострення демографічних проблем поставило перед наукою ряд нових завдань. Головне з них — визначення припустимих меж чисельності населення Землі з урахуванням обмежувальних чинників — продовольчого, енергетичного, економічного. Учені називають гранично можливі, на їхній погляд, цифри (від 10 до 20 млрд людей) і терміни досягнення стабілізації чисельності населення планети (у прогнозах — середина XXI ст.).

У цьому контексті є найактуальнішим завдання науки і демографічної політики — стримування зростання чисельності населення в країнах Азії та Африки.

3.7. Клімат

Стало відомо, у яких країнах збільшиться смертність через глобальне потепління. Для оцінювання кількості смертей від спеки вчені розробили модель, яка охопить 20 країн у період 2031—2080 рр. Вони врахували обсяги викидів в атмосферу парникових газів у результаті спалювання викопного палива, щільність населення в регіонах і різні стратегії щодо пом’якшення наслідків спеки.

Першою в списку фігурує Австралія, де за найбільш песимістичними прогнозами смертність може зрости майже на 500 %. Вчені австралійського Університету Монаша в Мельбурні опублікували дослідження, згідно з яким до 2080 р. кількість смертей від спеки в тропічних і субтропічних регіонах зросте майже вп’ятеро. Також збільшиться смертність в Індії, Греції, Японії та Канаді.

3.8. Проблеми боротьби з голодом

У наш час, коли у світі в цілому накопичені надлишкові запаси продовольства, кожні 3,5 секунди від голоду помирає одна людина, а щодня — 24 тис. На початку XXI ст. на Землі налічувалося майже 1 млрд людей, яким щодня загрожує смерть від недоїдання.

Абсолютна більшість голодуючих і тих, хто недоїдає (споживає 1500 ккал і менше на добу), живуть у країнах Азії, Африки й Латинської Америки. З них 57 % припадає на Азію, 27 % — на Африку, 11 % — на Латинську Америку, близько 5 % — на країни Близького Сходу.

Проблеми, пов’язані із зростанням народонаселення, прямо пов’язані із загостренням продовольчої проблеми у всесвітньому масштабі. Для країн Азії, Африки й Латинської Америки багато чого залежатиме від готовності розвинених країн надати їм всебічну та дієву допомогу.

Продовольча проблема у світі значно загострилася внаслідок повномасштабної війни Росії проти України. Російська агресія спричинила перебої у світових постачаннях продовольства, зростання цін та збільшення ризику відсутності продовольчої безпеки в найбідніших країнах Близького Сходу та Північної Африки. Брак поставок сільськогосподарської продукції з України, яка до війни була здатна забезпечити продовольством майже 500 млн осіб, відчули навіть розвинені країни Європи. Лише з другої половини 2023 р. завдяки героїчним зусиллям ЗСУ та допомозі союзників України вдалося значно послабити російську морську блокаду і збільшити експорт сільгосппродукції морем із портів Великої Одеси.

Голод в Судані. Фото Кевіна Картера (Kevin Carter), 1993 р.

• Фотограф із ПАР Кевін Картер знімав сцени голоду в Судані і побачив виснажену дівчинку. Поруч із нею приземлився стерв’ятник. Картер 20 хвилин шукав кращий ракурс для фото дитини й хижака, потім прогнав птаха. Дитина знайшла сили повзти далі, а Картер сів біля дерева й заплакав. Через день він повернувся в ПАР і продав фотографію в газету «Нью-Йорк Таймс». Фото стало символом голоду в Африці. Картер згодом отримав Пулітцерівську премію. Проте громадськість, ЗМІ питали: «що сталося з дитиною?» Картер не знав...

3.9. Боротьба з бідністю

Однією з глобальних проблем людства, з якою тісно переплітаються багато інших проблем, є бідність. За даними Всесвітнього банку, на початку XXI ст. 2,8 млрд осіб живуть на суму, що не перевищує 2 дол. США на день; більшість із них не мають доступу до чистої води, повноцінної їжі та засобів санітарії.

Загальноприйнятою межею бідності є дохід 2 дол. США на людину на добу (60 дол. на місяць). У розвинених країнах для визначення рівня бідності застосовують межу, встановлену в США, — 14,4 дол. на добу (432 дол. на місяць).

3.10. Ліквідація небезпечних хвороб

Успіхи медицини дали змогу збільшити тривалість життя (серед лідерів за цим показником — Японія, Канада, США, Норвегія, Велика Британія, Швеція та інші розвинені країни), знизити загальну і дитячу смертність не тільки в економічно розвинених, а й у країнах, що розвиваються, практично перемогти ряд епідемічних захворювань, що навіювали страх на людей у минулому.

Однак, за даними ВООЗ, кожний п’ятий житель планети хворий або має погане здоров’я. Найпоширеніші й найнебезпечніші у світі хвороби — СНІД, різні форми раку, ішемічна хвороба серця, порушення мозкового кровообігу, гостра респіраторна інфекція, туберкульоз, хронічне запалення легень, гепатит та деякі інші. Найвищий рівень смертності від хвороб на 1000 осіб зареєстрований у Сьєрра-Леоне, Гвінеї-Бісау, Гвінеї, Анголі, Уганді, Нігерії, Гамбії, Мозамбіку, Сомалі.

Глобальний вплив на світ здійснила пандемія COVID-19, яка виявила не тільки неготовність до подібних викликів системи охорони здоров’я, а й вразливість економіки та суспільно-політичних інститутів. Можна виділити такі наслідки пандемії.

Пандемія спричинила світовий економічний спад, який супроводжувався, зокрема, дефіцитом низки товарів, важливих елементів виробництва, а також переформатуванням районів виробництва та ринків збуту. Змінився характер товарного попиту.

Змін зазнав характер роботи величезної кількості людей, які й після зникнення загрози захворювання продовжують працювати вдома, онлайн. Відповідно це змінює запит на виробничі та офісні приміщення, необхідне обладнання та техніку тощо.

Значні зміни відбулися в системі освіти, яка перебудовувалася з суттєвими освітніми втратами для учнів. В Україні ці проблеми критично загострила російська агресія та повномасштабна війна РФ проти України, внаслідок чого чимало школярів і студентів вже протягом багатьох років отримують освітні послуги переважно дистанційно.

Ще один урок — соціальний.

Особлива думка

Умаїр Хак, британський економічний теоретик і консультант, березень 2020 р.

Важливий планетарний урок COVID-19 проявляється в тому, що вірус вражає людей незалежно від соціального та економічного становища. Бідність, що змушує громадян їсти неприйнятні речі, купуючи їх на брудних ринках в умовах антисанітарії, та не дає доступу до нормального медичного обслуговування, стає загрозою для людства в цілому.

Суспільство зіткнулося з лавиною фейків і провокацій, емоційне поширення яких у соціальних мережах та ЗМІ призводить до трагічних подій у суспільстві.

Пандемія призупинила на певний час традиційні свободи людей — пересування, зібрань тощо. З іншого боку, вона підвела до усвідомлення того, що взаємодопомога між людьми, спільнотами, країнами може дати більше шансів для подолання пандемії, ніж ізоляція та відмова від співпраці.

Та найважливішим уроком пандемії є те, що попри важкі людські втрати людство в цілому вижило, здобувши певний імунітет і досвід. Наслідки пандемії COVID-19 важливі для майбутнього людства, у якого немає гарантій від того, що подібні та ще небезпечніші пандемії не повторяться.

4. ВИМІРИ ЦІННОСТЕЙ ЛЮДСЬКОГО БУТТЯ В СУЧАСНОМУ СВІТІ. ТОЛЕРАНТНІСТЬ

Терміни і поняття

Цінності — це узагальнення соціокультурних орієнтацій, що визначають усі сфери життя людини, становлять основу її світогляду та мотивацію способу життя.

До загальнолюдських цінностей належать:

цінність людського життя;
сенс життя, добро, справедливість, культура, краса тощо;
цінність природи, збереження довкілля;
відвернення загрози війн;
забезпечення свободи, демократії і дотримання людських прав й ін.

Наприкінці XX — на початку XXI ст. проблема толерантності набула особливої актуальності у зв’язку із процесом глобалізації, що зіштовхує релігійні, національні й етнічні ідентичності різних народів.

Свідчать документи

З Декларації принципів толерантності, ухваленої на 28-й сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО у 1995 р.

1.1. Толерантність означає поважання, сприйняття та розуміння багатого різноманіття культур нашого світу, форм самовираження та самовиявлення людської особистості... Толерантність — це єдність у різноманітті...

1.2. ...Толерантність — це передусім активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. Толерантність повинні виявляти кожна людина, групи людей і держави.

1.3. Толерантність — це обов’язок сприяти утвердженню прав людини, плюралізму (зокрема культурного плюралізму), демократії та правопорядку...

1.4. Щодо поважання прав людини виявлення толерантності не означає терпимого ставлення до соціальної несправедливості, відмови від своїх або прийняття чужих переконань. Це означає, що кожний може дотримуватися своїх переконань і визнає таке саме право за іншими. Це означає визнання того, що люди за природою своєю відрізняються зовнішнім виглядом, становищем, мовою, поведінкою і мають право жити в мирі та зберігати свою індивідуальність. Це також означає, що погляди однієї людини не можуть бути нав’язані іншим.

5. ПРОТИСТОЯННЯ ДЕМОКРАТІЇ АВТОРИТАРИЗМОВІ ТА ІМПЕРІАЛІСТИЧНІЙ ПОЛІТИЦІ В СУЧАСНОМУ СВІТІ

Історія людства супроводжується протистоянням ідей демократії — авторитаризму й диктатури, політиці сталого розвитку національної держави — імперіалістичній політиці режимів, які прагнуть територіальних захоплень та встановлення своєї влади над незалежними державами й вільними народами.

• Пригадайте значення понять «демократія», «авторитаризм», «диктатура», «імперія».

Демократичні країни забезпечують своїм громадянам захист їхньої свободи та прав людини, зокрема свободу думки, совісті й релігії; свободу мирних зборів і організацій тощо. На основі загального виборчого права організуються чесні й відкриті вибори.

У зовнішній політиці демократичні країни дотримуються норм міжнародного права та виступають за його дотримання іншими країнами, опікуються дотримання прав людини у світі. Саме тому демократичні країни Європи, Америки та інших регіонів світу рішуче підтримують Україну у її боротьбі проти російської агресії.

Недоліком сучасних демократичних країн є зниження інтересу громадян до виборів та державотворення, гострі форми медіакампаній, зниження суспільної довіри до урядів. В останні роки в низці країн спостерігаються успіхи на виборах популістських сил та радикальних, націоналістичних партій. Згадаємо, що трагічним історичним уроком для всього світу стала перемога нацистів на демократичних виборах у Німеччині в 1932 р.

Повага до народу кожної держави, незалежно від її економічного потенціалу чи кількості населення, викликає необхідність переговорів та ретельного погодження усіх рішень міжнародних партнерів.

В умовах раптового початку війни демократичні закони не дають можливості швидко перевести економіку на воєнні рейки, мобілізувати велику кількість населення, забезпечити жорстке військово-адміністративне командування. Лише в більш тривалій перспективі демократичний устрій дозволяє ефективно використовувати великий економічний потенціал, який став результатом сталого демократичного розвитку, та великі людські ресурси громадянського суспільства.

Отже, демократична система не позбавлена недоліків.

Слово політика

Вінстон Черчилль, прем'єр-міністр Великої Британії у 1940—1945, 1951—1955 рр.

Ніхто не вдає, що демократія є досконалою або в усьому правильною. Насправді... демократія є найгіршою формою правління, за винятком всіх тих інших форм, які були випробувані у той чи інший час.

Проблеми. Пошуки. Проєкти

Чи згодні ви з висловом політика? Для аргументованої відповіді зазначте цінності та переваги демократії; недоліки та виклики демократії. Обговорення цієї проблеми можна провести у формі диспуту.

Сьогодні ідеї демократії, попри їх привабливість, не стали панівними в усіх країнах світу. Україна виборює своє право на незалежність та демократичний розвиток у протистоянні з авторитарним режимом Російської Федерації, яка розв’язала наймасштабнішу війну в Європі після Другої світової війни. За демократичні перетворення борються народи багатьох країн.

Історичні подробиці

Досить складно уявити, як можна «виміряти демократію». Утім дослідницько-аналітична група «EIU» при «Економіст груп» (Economist Group), визначає «Індекс демократії». Для цього для понад 160 країн світу дослідники аналізують низку параметрів: процес виборів; роботу уряду; участь громадян у політичному житті; рівень політичної культури в суспільстві; дотримання в країні громадянських свобод. На основі певних показників кожна країна класифікується як один із чотирьох типів режиму: «повна демократія», «демократія з вадами» (тобто обмежена демократія), «гібридний режим» (тобто з елементами і демократії, і авторитаризму) або «авторитарний режим». Результати дослідження публікують в офіційному звіті щорічно, починаючи з 2006 р. «Індекс демократії» є важливим інформаційним ресурсом, який беруть до уваги, зокрема, лідери держав світу.

Проблеми. Пошуки. Проєкти

Російському революціонеру, ідеологу анархізму Михайлу Бакуніну належать слова: «Жодна диктатура не може мати іншої мети, окрім увічнення себе». Чи згодні ви з цим висловом філософа і політика?

За даними «Індексу демократії», у 2023 р. зафіксований найнижчий рівень демократії у світі, починаючи з 2006 р. Дослідження засвідчило, що в країнах з недемократичними та авторитарними режимами все більшою мірою утискаються права людей. Світ все більшою мірою розколюється між демократією та авторитаризмом.

Таблиця. Дані за: Індекс демократії, 2023. Епоха конфлікту. Economist Intelligence, EIU, 2024.

	Кількість країн	% країн	% населення світу
повна демократія	24	14,4	7,8
демократія з вадами	50	29,9	37,6
гібридний режим	34	20,4	15.2
авторитарний режим	59	35,3	39,4

Проаналізуйте дані таблиці.

Країни з авторитарними, диктаторськими режимами використовують різне ідеологічне прикриття для ствердження свого панування. У Північній Кореї (КНДР) — це ідеологія «чучхе», заснована першим диктатором КНДР Кім Ір Сеном. В Ірані — ідеї «ісламської держави» аятоли Хомейні та його наступників. На Кубі слідують «ідеям Хосе Марті й марксизму-ленінізму». У Російській Федерації ствердилася ідеологія рашизму. Та під будь-яким ідеологічним прикриттям головна мета цих режимів та їх лідерів — укріплення влади у своїй державі, придушення громадянських прав своїх громадян і, найчастіше, агресивна зовнішня політика щодо країн-сусідів, до демократичного світу. Диктаторський режим бачить загрозу в самому факті існування демократичної країни, в якій живуть і працюють вільні громадяни. Адже приклад вільних сусідів може спонукати народ імперії до протестів, скинення диктатури та побудови у себе демократичної держави.

«Індекс демократії», 2023 p., глобальна карта типів режиму

Розгляньте карту.

1. Назвіть регіон світу, в якому розташована найбільша кількість країн з найжорсткішими авторитарними режимами.

2. Спробуйте пояснити особливе місце України між країнами з режимами різних типів.

Недемократичні, диктаторські режими найчастіше проводять імперіалістичну політику. На межі XX і XXI ст. людство думало, що імперіалістична політика залишилася далеко в минулому, адже економічне співробітництво, культурний обмін між країнами та народами приносить найбільшу користь усім учасникам такого партнерства. Проте в першій чверті XXI ст. стало ясно, що імперські амбіції є живими. Вони виявилися у деяких спільнот, які марять про свою «велич» та «місію носіїв правильних ідей», які насправді є замшілими рудиментами дикунства. І лідери цих спільнот, країн та держав використовують ці ідеї, які мають шовіністичний і часто реваншистський характер, для агресії проти сусідів. На жаль, так сталося зі значною частиною населення Російської Федерації, зараженою ідеологією рашизму, що використовує президент Росії В. Путін.

Особливості самої природи імперії полягають в потребі утримання під своєю владою підкорених країн і народів та здійснення нових завоювань. Без них імперіалістична держава постає перед загрозою розпаду.

• Пригадайте значення понять «шовінізм», «реваншизм», «рашизм».

Слово історика

Станіслав Кульчицький, доктор історичних наук, професор

Сутність імперіалістичної політики полягає у встановленні певними державами свого контролю над слабшими країнами (у військовому, економічному відношенні) з метою «використання людських та матеріальних ресурсів і / або колонізації країн і територій». Імперіалістична політика здійснюється «шляхом завоювань чи невійськовими засобами економічного та культурного поневолення народів».

Як бачимо з історії, саме Україна протистоїть найбільш агресивній імперіалістичній політиці авторитарного російського режиму.

6. МІСЦЕ УКРАЇНИ В СУЧАСНОМУ СВІТОВОМУ СПІВТОВАРИСТВІ

Досягнення нашої держави в науці, техніці, культурі, її прихильність ідеалам демократії, миру, вагомий внесок у розвиток міжнародного співробітництва є важливими чинниками світового розвитку. Прагнення українського народу до євроінтеграції, відстоювання європейських цінностей, а також боротьба проти агресії Росії сприяють величезному зростанню авторитету України у світі.

Після Революції Гідності в колективній свідомості утвердилося усвідомлення сили волевиявлення народу та значущості прав і свобод кожного українця.

За умов розв’язаної Російською Федерацією повномасштабної війни проти України громадяни нашої держави ще більше ствердилися у відстоюванні європейського вибору України, шляху до демократії та правової держави. Саме цей вільний і незалежний вибір українців став головною причиною російської імперіалістичної агресії. Цей вибір спонукав демократичний світ виступити на захист України.

Слово політика

Урсула фон дер Ляєн, президентка Європейської комісії, із виступу під час дискусії на Мюнхенському безпековому форумі, лютий 2023 р.

Ми ніколи не приймемо цю імперіалістичну війну, не приймемо, що Путін зазіхає на міжнародне право, яке захищає всіх нас... Ми ніколи не приймемо, що хтось може надіслати танки просто через кордон, щоб вдертися до сусідньої країни».

Необхідність захисту незалежності нашої держави від зовнішньої агресії сприяла зростанню патріотизму, а також формуванню української політичної нації. Попри війну та важкі випробування, спричинені нею, можна впевнено говорити про стрімкий розвиток в Україні громадянського суспільства.

В українському суспільстві поширюється усвідомлення того, що боротьба за вільну, незалежну, демократичну європейську Україну буде довгою і важкою.

Слово журналіста

Віталій Портніков, український аналітик, публіцист і письменник

«...Якщо ми не зможемо змінити Україну для себе, так принаймні зробимо це для своїх дітей і онуків. У дітей і онуків будуть свої випробування, а може і свої війни — адже світ диктатур і імперіалізму нікуди не подінеться, як і наше виживання на кордонах цього світу. Але ми маємо хоча б спробувати побудувати країну, у якій нам буде затишно, а нашим дітям й онукам — безпечно».

• Чи згодні ви з думкою В. Портнікова, що диктатури й імперіалістична політика будуть існувати й у майбутньому? Як ви розумієте слова аналітика про «наше виживання на кордонах цього світу», — які кордони має на увазі В. Портніков?

Прагнення до волі й демократії Українського народу, підтримка цього вибору союзниками України є запорукою розбудови незалежної, сильної, демократичної європейської держави.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

І. Систематизуємо нову інформацію

1. Назвіть основні етапи світового суспільного розвитку в XX — на початку XXI ст. та схарактеризуйте їх.
2. Чому кажуть, що глобалізація формує єдиний «світ прорваних кордонів»?
3. Поясніть сутність глобалізації та її прояви в наш час.
4. Визначте світові проблеми, породжені глобалізацією.
5. Назвіть основні національні та глобальні виклики сучасності.
6. Якими є виміри цінностей людського буття в сучасному світі?
7. Поясніть значення понять: глобалізація, глобальні проблеми сучасності, мігранти, толерантність.

ІІ. Обговорюємо в групі

1. Які глобальні проблеми є найактуальнішими для сучасної України?
2. Як ви розумієте вислів «прискорення часу»? Чи згодні ви з тим, що сьогодні час прискорюється? Аргументуйте свою відповідь.
3. Покажіть на карті порти Великої Одеси та можливі напрямки експорту морем української сільськогосподарської продукції.

ІІІ. Мислимо творчо й самостійно

1. Наведіть сучасні приклади глобалізації економіки, інформаційного простору.
2. Чи погоджуєтеся ви з позицією антиглобалістів? Як ви вважаєте, чи є реальні альтернативи глобалізаційним процесам у сучасному світі?
3. Які цінності відстоює український народ і його Збройні Сили у протистоянні повномасштабній агресії Російської Федерації? Згадайте риси, ідеї рашизму та поясніть його ворожість українським та загальнолюдським цінностям.

1. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Автор однієї з популярних книжок з політології «Кінець історії і остання людина», американський учений, футуролог Френсіс Фукуяма зазначав: «На людську історію потрібно дивитися не лише як на спадковість різних цивілізацій і рівнів матеріальних досягнень, але, що важливіше, як на спадковість різних форм свідомості».

1. Як ви розумієте думку Ф. Фукуями про «кінець історії» на початку XXI ст.?
2. Які знакові «зміни форм свідомості» у людській історії відбулися протягом другої половини XX — у першій чверті XXI ст.?
3. Чи свідчать сучасні події про те, що людство може повернутися до епохи захоплення ідеями «сильної руки» та «тотальної держави»?
4. Чи навчилося людство уникати пастки несвободи?

2. ПРАКТИЧНА РОБОТА

Уявіть себе футурологом, який прогнозує розвиток людства. Спробуйте описати, як виглядатиме життя людини у 2100 році.

1. Які регіони світу досягнуть найвищого рівня розвитку економіки та якості життя людей?
2. Якими будуть основні досягнення людства в інформаційних технологіях і в освоєнні космосу?
3. Чи зміниться сама людина фізично?
4. Чи зміняться моральні цінності людини й людського суспільства? Якими вони будуть?
5. Які глобальні проблеми людства будуть подолані й перед якими новими глобальними проблемами постане людство майбутнього?
6. Якою буде Українська держава та її роль і місце у світі?

Попередня

Сторінка

Наступна

Сторінка

Зміст