Способи з’єднання деталей із фанери та ДВП

§ 18. Види з’єднань деталей виробу

Опорні поняття: з’єднання деталей, кріпильний елемент, цвяхи, клейове з’єднання.

За бажанням, коли наша рамочка для календаря вже відшліфована, її можна трохи ускладнити, приєднавши до неї вузеньку поличку для олівця, щоб ним в разі потреби робити помітки в календарі. Поличку також треба випиляти і відшліфувати, як вона розташована на рамці, показано на малюнку 79.

Яким чином можна приєднати поличку до рамки? Найбільш простий спосіб з’єднання дерев’яних деталей — це з’єднання за допомогою цвяхів.

Цвях — кріпильний елемент для з’єднання деталей із деревини та деревинних матеріалів.

Цвяхи виготовляють із сталевого дроту. Вони бувають різної довжини та товщини. У будові цвяха розрізняють головку, стрижень та вістря (мал. 80).

Мал. 79. Рамка для календаря з поличкою

Мал. 80. Будова звичайного будівельного цвяха

Мал 81. Види цвяхів

Сучасні цвяхи для скріплювання деталей з деревини можуть мати різноманітну будову стрижня. Він може мати не круглу, а тригранну форму. На округлому стрижні можуть бути виконані гвинтові канавки. Все це дає змогу зробити цвях більш надійним засобом скріплення деталей з деревинних матеріалів.

Ознайомимося з найбільш розповсюдженими видами цвяхів та їх призначенням. Будівельні цвяхи (мал. 80, 81, в) призначені для з’єднання будівельних елементів і конструкцій з деревини; облаштування парканів, настилання підлоги тощо.

Покрівельні цвяхи (мал. 81, а) мають досить широку головку, що дозволяє їм утримувати покрівельний листовий та рулонний матеріал.

Шпалерні цвяхи (мал. 81, б) мають дещо збільшену декоративну головку, оскільки вона використовується як елемент оздоблення в тих виробах, у яких використовується цей вид цвяхів, зокрема, у разі оббиття виробів тканиною, дерматином, шкірою.

Крім скріплення деталей цвяхами, використовують також з’єднання за допомогою клею. Склеювання є одним із найбільш доступних та простих видів з’єднання завдяки своїй простоті й у багатьох випадках — надійним.

Під склеюванням розуміють з'єднання однорідних або різнорідних матеріалів за допомогою клею — матеріалу, який має високу з'єднувальну здатність і після затвердіння міцно утримує склеювані поверхні.

Найчастіше клеї не є універсальними і добре склеюють тільки певні групи матеріалів. Усі клеї, що застосовуються в побуті, можна поділити на три основні групи: рослинного походження; тваринного походження; синтетичні.

У наш час на виробництві та в побуті в основному використовують високоякісні синтетичні клеї багатьох сортів залежно від призначення. Вони замінили клеї на основі природних матеріалів (клеї рослинного та тваринного походження), які використовувалися здавна, але мають свої недоліки. Однак їх застосування знову стає досить поширеним, оскільки вони у своєму складі не містять шкідливих хімічних речовин.

Синтетичні клеї можуть викликати різноманітні алергічні реакції та бути шкідливими як під час їх застосування, так і надалі під час використання речей, склеєних за їх допомогою.

Клеї рослинного походження виготовляють з крохмалю, який міститься в різних рослинах. Найчастіше застосовується крохмаль картоплі, рису, пшениці та кукурудзи.

Клеї на основі крохмалю використовують для наклеювання паперу і тканини на картон та дерево, виготовлення пап’є-маше. Міцність такого клейового з'єднання невелика, і воно не стійке до вологи, але це компенсується простотою його використання, доступністю та екологічною чистотою.

Клеї тваринного походження отримують при переробці кісток, шкіри та рогоподібних тканин різних тварин. До цієї групи клеїв належать: желатин, столярний (кістковий та міздровий) клей, риб’ячий клей, що його видобувають з кісток та луски риби, а також казеїновий клей, який складається з казеїну.

Недоліком клеїв тваринного походження є те, що перед застосуванням їх треба розігрівати (при температурі 70—80 °С) і використовувати в гарячому вигляді, за винятком казеїнового, який розчиняється в холодній воді. Залежно від способу приготування казеїнового клею він може бути водотривким або водонетривким.

Застосовують цю групу клеїв переважно для склеювання деревини між собою. З’єднані деталі витримують під тиском.

Найбільш поширеним серед синтетичних клеїв є ПВА (полівінілацетатний клей), який нешкідливий для навколишнього середовища та здоров’я людини. Чудово клеїть дерево, папір, картон, шкіру та тканини. Після висихання він залишається еластичним, а у воді може розбухати.

Отже, ви маєте загальне уявлення про види з’єднань, що застосовуються під час виготовлення виробів з окремих дерев’яних деталей. Далі з’ясуємо, як на практиці використовують усі згадані матеріали.

Запитання та завдання

1. Які складові частини будови цвяха?
2. Які види цвяхів за призначенням ви можете назвати?
3. Що ви розумієте під терміном «клейове з’єднання»?
4. На які три групи поділяються всі види клеїв?
5. Який з названих клеїв краще підходить для використання у вологому середовищі?

Додаткова інформація

Клеї типу «Момент» також належать до синтетичних. Вони виготовляються на основі органічних розчинників, тому є достатньо токсичними. Можуть склеювати досить великий перелік матеріалів у різних комбінаціях, та при цьому їх складно наносити на великі поверхні. Після нанесення, до моменту з’єднання деталей, клею треба дати просохнути упродовж 5—10 хв. Дана група клеїв відноситься до водотривких.

Цікаво знати

Термін «рулон» — французького походження і перекладається як «змотувати, згортати».
Термін «дерматин» у перекладі з грецької — «шкіра».
Термін «синтетичний» походить від грецького слова, яке в перекладі означає «поєднання».
Термін «казеїн» у перекладі з грецької означає «сир» (казеїн отримують із знежиреного сиру).

Зміст