Історія України. 7 клас. Пометун

§ 24. Влада та суспільний устрій в українських землях у складі Великого князівства Литовського і Королівства Польського

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Кому належала влада в Русі-Україні та Волинсько-Галицькому князівстві? З яких верств складалося населення? Які верстви були вищими, привілейованими, а які — нижчими?

ДОСЛІДІТЬ

На основі інфографіки проаналізуйте соціальну структуру в українських землях за часів Великого князівства Литовського і Королівства Польського. Якими були основні верстви населення? Що змінилось у порівнянні з попередніми періодами історії українських земель? Чи змінилося становище окремих верств населення у складі інших держав? Чому?

СОЦІАЛЬНА СТРУКТУРА (ОСНОВНІ ВЕРСТВИ) НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ

1. Як державний устрій Великого князівства Литовського і Королівства Польського впливав на становище українського населення

ПОМІРКУЙТЕ

Поставте до тексту кілька запитань, відповіді на які допоможуть вам стисло схарактеризувати державний устрій Великого князівства Литовського і Королівства Польського.

З другої половини XIV ст. великим князям належала верховна законодавча, виконавча й судова влада у Великому князівстві Литовському. Вони очолювали військо, оголошували мир і війну, призначали урядовців і спадкоємців, розпоряджалися державним майном і скарбницею.

Приєднання наприкінці XIV ст. більшості українських земель до Великого князівства Литовського спершу не змінило кордонів колишніх удільних руських князівств. Збереглася й система управління князівствами — великий князь надавав владу удільним (місцевим) українським князям або нащадкам Гедиміновичів, які спиралися на служивих бояр, представників знатних місцевих родин, єпископів. Після ліквідації удільних князівств у XV ст. територію країни було поділено на повіти (староства), які очолювали намісники (старости), призначені великим князем чи пани-радою. Староста наглядав за своєчасним стягненням податків, відав організацією війська, опікувався фортецями та забезпеченням їх зброєю і припасами, вирішував судові справи, слідкував за порядком тощо.

У великі міста призначали воєвод і малих урядовців. Вони відповідали за збір податків, виконували поліцейські та судові функції, організовували військовий захист, управляли господарством на землях великого князя.

У Королівстві Польському формувалася станово-представницька монархія. Тут вищими органами державної влади й управління були король, королівська рада і сейм. У XV ст. сейм сформувався як орган представницької влади, об’єднавши членів королівської ради й депутатів від шляхти. Сейм збирався щорічно і міг засідати навіть за відсутності короля. Депутати вирішували питання про податки й затверджували закони, а згодом функцією сейму стало обрання глави держави.

Після приєднання у XIV ст. до Королівства Польського Галичини там спершу зберігалась обмежена автономія й навіть карбували власну монету, однак у XV ст. польські королі стали призначати в ці землі своїх старост. У XV ст. замість удільних князівств було створено воеводства, які поділяли на повіти. Галичина в 1434 р. стала Руським воеводством. У 1462 р. як воеводство до складу Королівства Польського ввійшло Белзьке князівство. Очолював місцеве управління воєвода, якому підпорядковувався земський уряд. Із часом місцеву владу очолили шляхетські сеймики.

Такі зміни мали значний вплив на життя різних верств українського населення.

2. Якими були особливості становища панівної української верхівки

ПОМІРКУЙТЕ

З кого складалася панівна верхівка в українських землях? Як змінювалось її становище протягом XIV-XV ст.?

Панівним станом суспільства була шляхта. Найвищу її верству становили князі — найзаможніша титулована знать з особливим становищем у суспільстві. Вони вступали на державну службу до Литовської, а потім Польської держави, зберігаючи свої князівства й отримуючи від держави в приватну власність і пожиттєве володіння великі земельні наділи та високі посади. Княжі роди Острозьких, Вишневецьких, Корецьких, Чорторийських, Збаразьких та інші обіймали провідні урядові посади у Великому князівстві Литовському й засідали в пани-раді великого князя. У воєнні походи вони ходили під власними прапорами зі своїм військом, яке складалося із залежних від них панів, шляхтичів і селян. У їхніх володіннях діяло княже право з власними податками й судом.

Один із найшанованіших представників впливової князівської родини (як тоді казали, некоронований король Русі) — КостянтинОстрозький(близько 1460—1530 рр.). Він багато років був великим гетьманом литовським — одним із двох вищих військових керівників держави. Сучасники порівнювали його з античними полководцями, адже Костянтин Острозький провів тридцять п’ять битв, із яких лише дві програв. Він був одним із найбільших землевласників того часу — йому належало близько ста міст, сорока замків, тисячі трьохсот сіл. Іноземці називали його володіння країною князя Острозького. За підрахунками дослідників, князь був четвертою за статками людиною в державі й мав близько 60 тис. підданих.

Костянтин Острозький. Невідомий художник (живопис XVIII ст.)

Костянтин Острозький уславився як щедрий меценат. Він перетворив Острог на осередок слов’янської культури, щедро підтримував Києво-Печерський монастир, його коштом побудовано й відреставровано чимало православних храмів.

ДОСЛІДІТЬ

1. Розгляньте портрет Костянтина Острозького (с. 163). Які деталі вказують на риси характеру князя та стиль його життя?

2. Як характеризує автор Костянтина Острозького? Чого, на його думку, бракує князеві? Чи завадило це Костянтину Острозькому обіймати найвищі посади у Великому князівстві Литовському? Про що це свідчить?

З листа римського легата в Польщі до Папи Римського в 1514 р.

Князь Костянтин... може бути названий кращим воєначальником нашого часу... У себе вдома він благостивіший за Нуму, відвагою не поступиться Ромулу. Єдине, чого йому бракує до інших дарів духа і видатних чеснот, це те, що він схизматик, і якби його вдалося навернути до лона святої матері-церкви, за ним потяглося б безконечне число люду, наскільки багато серед своїх важить його ім’я і авторитет.

До вищої верстви тогочасного українського суспільства, крім князів, належали пани — заможна знать, яка не мала князівських титулів, але вирізнялася давністю роду, вотчинним (спадковим) землеволодінням і певними привілеями. Найбагатші пани разом із князями становили групу найбільших землевласників — магнатів.

Більшість шляхти становили середні та дрібні шляхтичі. Середня за заможністю шляхта була залежною від князів і панів, а шляхетський статус і спадкове землеволодіння отримувала за військову (боярську) службу. Ці шляхтичі виконували особисту кінну службу. Дрібні шляхтичі відбували військову службу й володіли землями, користуючись ними за умови виконання своєї служби. Серед дрібних шляхтичів були й безземельні. Вони жили за рахунок служби у великих феодалів або оренди невеликих ділянок землі, які обробляли власноруч. Обсяг їхніх прав був меншим ніж у інших шляхтичів.

Належність до шляхетського стану забезпечувала людині широкі права й привілеї, що вирізняли її з-поміж інших верств суспільства. Ці відмінності й привілеї формувалися поступово протягом XV-XVI ст. й були пов’язані з низкою спеціальних законів. Важливу роль відіграв, наприклад, Віленський привілей 1447 р., виданий великим князем і польським королем Казимиром IV, за яким було юридично визначено права «князів, панів, шляхти». Причому католицька та православна шляхта зрівнювалися в правах. Однак згодом тиск на православну еліту призвів до того, що число шляхтичів, які б дотримувалися українських традицій, невпинно скорочувалось.

Шляхта (з німецької «рід», «порода») — привілейований панівний стан у Польщі, Угорщині, Литві, на українських та білоруських землях, що в XIV—XVIII ст. входили до складу Королівства Польського, Великого князівства Литовського.

ДОСЛІДІТЬ

Які ознаки належності до шляхетського стану відображають ілюстрації?

Литовська і польська шляхта

3. Яким було становище духівництва й православної церкви у складі Великого князівства Литовського

ПОМІРКУЙТЕ

Які зміни відбулись у становищі православної церкви в різних українських землях? Із чим вони були пов’язані?

Важливе місце в тодішньому українському суспільстві посідало духівництво, яке поділялося на біле (священники) й чорне (ченці). Духовний сан був спадковим — від батька парафію отримував син чи близький родич. Священник мав земельний наділ, а також отримував пожертви від парафіян. Деякі церкви й монастирі володіли великими маєтками, селами й навіть містами.

Протягом XIV-XVI ст. становище православної церкви та духівництва в українських землях змінювалося. У XIV ст. більшість князів Великого князівства Литовського прийняли православну руську віру. Авторитет православної церкви, яку підтримувала більшість мешканців українських земель, залишався досить високим. Однак зі зближенням із Польщею поступово поширювався католицизм серед представників литовської та української еліти. Після Кревської унії православних литовців і литовців-язичників було прилучено до католицизму, а литовських бояр-католиків зрівняно у правах із польською шляхтою. Ще яскравіше ці процеси продемонструвала Городельська унія.

ДОСЛІДІТЬ

Чому Городельська унія викликала незадоволення православних вірян у Великому князівстві Литовському?

З Городельської унії 1413 р.

...Усі церкви земель Литви, як соборні, монастирські, парафіяльні, общинні та інші у тих землях споруджені і які будуть споруджені, засновані, в усіх їх свободах, привілеях зберігають, згідно зі звичаєм Королівства Польського.

Початок XV ст. позначився гострою боротьбою між Литвою, Москвою та Константинополем за Київську митрополію. У середині XV ст. відбувся поділ Київської митрополії на Київську та Московську. Собор московських єпископів без погодження з Константинополем поставив у Москві окремого митрополита. У Києві ж залишився митрополит, підпорядкований константинопольському патріархові. За свідченням літопису, «відтоді розділилася митрополія».

В українських землях, де був поширений польський адміністративно-політичний устрій, становище православної церкви було складнішим. У другій половині XIV ст. в найбільших містах Галичини й Західного Поділля — Перемишлі й Кам’янці — було засновано католицькі єпископства.

ДОСЛІДІТЬ

Як історик характеризує становище православної церкви? До яких наслідків, на вашу думку, це призводило?

Із праці сучасного українського історика Мирослава Поповича

Загальний рівень православної церкви... був дуже низьким... Сільські священники настільки збідніли, що мусили заробляти собі на життя селянською працею... На схилі XIV ст. був час, коли на все Руське воеводство не було жодного православного епископа... Католицька церква ...вважала, що простою заміною священників... на ксьондзів можна було б навернути руські землі на істинну віру... Конфлікти між церквами постійно супроводжують історію цих століть. Найпростіші й найчастіші конфлікти виникали між приходами в одному поселенні: католики, відчуваючи себе привілейованою церквою, забороняли православним дзвонити в дзвони, влаштовувати процесії, будувати нову церкву, примушували брати участь у католицьких святах.

4. Якими були суспільні відносини в українських містах і селах

ПОМІРКУЙТЕ

Які категорії населення мешкали в містах і селах? Які зміни відбулися в житті та становищі містян і селян у другій половині XIV-XV ст.?

В українських землях у складі Великого князівства Литовського було біля півтори сотні міст і містечок. У Руському та Белзькому воєводствах, які належали до складу Королівства Польського — 90 міських поселень, на Буковині — близько 50. Кількість жителів міст зростала за рахунок переселення українських селян, міграції представників інших народів: вірменів, поляків, євреїв, німців, татар, караїмів. У найбільшому місті Галичини — Львові (10 тис. мешканців) — неукраїнське за походженням населення навіть переважало. На Волині та в землях центральної України переважали українці.

Мешканці міст за соціальним становищем становили три групи: міська верхівка — заможне купецтво, магістратські урядники, лихварі, реміснича верхівка; середній прошарок — купці та особи, які займалися промислами, майстри-ремісники, мельники, пекарі; міські низи (плебс) — дрібні торговці, підмайстри, позацехові ремісники (партачі), слуги, лазнярі, наймити.

Окремі українські міста від середини XIV ст. отримали магдебурзьке право¹, що регулювало діяльність органів влади та управління міста, міських судів. Головним органом адміністративного управління містом був магістрат, який складався з ради (виборного органу) і лави (суду). Очолював раду бургомістр, а лаву — війт. До магістрату обирали авторитетних мешканців міста.

¹ Система міського самоврядування, що виникла в XIII ст. в Німеччині (м. Магдебург).

Члени ради засідали в ратуші. Вона встановлювала порядок організації ремісничих об’єднань — цехів, регулювала питання торгівлі, визначала міру покарання за злочини тощо. Місто могло мати власну казну, шинок, млин і лазню, проводити щотижневі торги та щосезонні ярмарки, кошти від яких направляли в міський бюджет. Першими українськими містами, де запровадили магдебурзьке право, були Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Кам’янець-Подільський (1374 р.). Укладення Кревської унії сприяло поширенню магдебурзького права на землях Великого князівства Литовського.

ДОСЛІДІТЬ

Поясніть особливості архітектури ратуші, зважаючи на призначення цієї будівлі.

Середньовічні міські ратуші:

1 — м. Кам’янець-Подільський;

2 — м. Сянок, сучасна Польща

Містами, що не мали магдебурзького права, управляли їхні володарі. Тут міщани були вимушені не лише сплачувати податки, а й завозити дрова для міських потреб, будувати й ремонтувати замкові споруди, формувати ополчення і споряджувати військо, забезпечувати замкову та польову варту тощо.

Найнижче місце в соціальній піраміді тодішнього суспільства посідали селяни, які становили до 80 % населення. За майновим і правовим становищем селянство було неоднорідним й перебувало на різних щаблях феодальної залежності. Зокрема, в селах, що опинилися під владою Литви, зберігалися залишки громадського (общинного) життя. Основою сільського осередку тут було дворище з 5-10 «димів» — хат, де господарювала велика родина. Кілька дворищ утворювали громаду. Громада мала спільні ліси, пасовища, водойми. Вона контролювала адміністрацію й суд, забезпечувала сплату данини, утримувала церкву та священника. Громади об’єднувались у волость. Управління общинними справами було виборним. Очолювали його отамани, тіуни, десятники, у волостях — старці. Згодом феодали привласнили більшість земель сільських громад, позбавивши селян їхніх прав.

У середині XV ст. шляхта Галичини запровадила панщину — обов’язкові селянські роботи на пана (селяни орали, сіяли, косили, використовуючи власні знаряддя праці) тривалістю 14-15 днів на рік з кожного господарства.

Від другої половини XV ст. розвинулося вирощування зерна на продаж у Західну Європу. Шляхта Галичини та Західної Волині утворює фільварки — великі багатогалузеві господарства, де сировину не тільки виробляли, а й переробляли на винокурнях, у чинбарнях і млинах. Фільваркове господарство істотно відрізнялося від феодального господарства, не пов’язаного з ринком, де залежність селянства виявлялася в сплаті натурального чи грошового податку. Працювали у фільварках дворова челядь і мешканці навколишніх сіл, для яких встановлювали норму панщинних днів. Із поширенням фільварків землевласники були зацікавлені в праці селян у панському маєтку з «тяглом» (робочою худобою та інвентарем) й обмеженні права переходу селян до іншого землевласника.

Першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян, вважають рішення шляхетського сейму Галицької землі 1435 р. За ним селянин мав право піти від землевласника лише на Різдво, сплативши йому великий викуп. В українських землях Великого князівства Литовського початок закріпачення селян поклав привілей Казимира IV 1447 р.

Панщина — обов’язкові селянські роботи на пана.

Фільварок — багатогалузеве товарне (орієнтоване на продаж) господарство, засноване на використанні праці кріпосних селян.

ДОСЛІДІТЬ

На основі тексту та ілюстрації поясніть, що таке панщина, коли й чому вона з’явилася на українських землях. Що свідчило про поступове закріпачення селян?

На панщині (невідомий автор)

ПЕРЕВІР СЕБЕ

• 1. Якими були основні верстви населення у Великому князівстві Литовському та Королівстві Польському?
• 2. Хто такі князі, пани і шляхта?
• 3. Що відрізняло князів від інших представників шляхетського стану?
• 4. Схарактеризуй становище представників різних станів в українських землях у XIV-XV ст. Визнач, як воно змінилося із часів Русі-України.
• 5. Яку роль відігравала кожна з верств у житті тогочасного суспільства?
• 6. Що вжитті сучасних міст збереглося від часів магдебурзького права?
• 7. Вислов припущення, чому цивілізаційний розвиток людства пов’язаний з містами.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Накресли схему соціальної піраміди українського суспільства XIV — початку XVI ст. та поясни її.

Відкрий цифровий додаток і виконай завдання до § 24. https://vse.ee/cfwx