Історія України. 7 клас. Пометун
§ 15. Кочові народи степів України Х–ХІІІ ст.
ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ
Хто такі кочовики? Які особливості їхнього способу життя? Які кочові племена жили на теренах України за стародавнього світу? А які за часів Русі-України? Хто з них контактував зі східними слов’янами? Хто взаємодіяв із Руссю? Як склалися їхні відносини?
ДОСЛІДІТЬ
Протягом Х-ХІІ ст. на кордонах України змінилося три об’єднання кочових племен: печеніги, торки й половці. Як ви вважаєте, з якими причинами були пов’язані такі зміни? Перевірте ваші припущення під час уроку.
1. Як складалися відносини Русі-України з печенігами
ПОМІРКУЙТЕ
Де жили й чим займалися печеніги? Хто з князів воював із печенігами? Коли й чому вони зникли з території сучасної України?
Наприкінці IX ст. під тиском завойовників племена печенігів з’явилися на теперішніх українських землях між Доном та Дунаєм. Наблизившись до кордонів Русі-України, вони на 150 років стали володарями величезної степової території та мали значний вплив на події у Східній Європі.
Про появу печенігів поблизу Русі-України йдеться в літописному повідомленні 915 р.: «Уперше прийшли печеніги на Руську землю і, вчинивши мир з Ігорем, пішли до Дунаю». На той час печеніги підтримували союз із Візантією і нападали на ті держави, які хотів тримати в покорі візантійський імператор.
ДОСЛІДІТЬ
Опишіть, як ви уявляєте побут печенігів. На які особливості повсякденного життя вказує реконструкція зовнішнього вигляду печенізьких воїнів? Про що, на вашу думку, свідчить зброя в похованні?
Печеніги (сучасна ілюстрація)
Шабля, наконечники списа та стріл із печенізького поховання
Про побут печенігів відомо з писемних та археологічних джерел. Печеніги розводили в’ючних тварин, коней та овець. Кочовий спосіб життя сприяв розвитку скотарства й торгівлі. Русичі купували в кочовиків худобу, а візантійський Херсонес-Корсунь — шкури та віск.
Головною силою кочівників була легка кіннота. Завдяки їй печеніги контролювали торговельні шляхи і стягували гроші за перехід караванів через підвладну їм територію.
Князь Святослав Ігорович під час походів на хозар не мав конфліктів із печенігами, але згодом ситуація змінилася. У 968 р. вони взяли в облогу Київ, а в 972 р. влаштували засідку на дніпрових порогах, де Святослав і загинув. Володимир Великий та його наступник Ярослав Мудрий звели мережу прикордонних укріплень проти набігів. А в 1036 р. під стінами Києва Ярослав Мудрий завдав нищівної поразки печенігам, після чого їх майже не згадують у літописах. На початку XI ст. частину печенігів було підкорено торками й половцями, а інша частина переселилася на Балканський півострів.
2. Хто такі торки
ПОМІРКУЙТЕ
Якими були відносини між торками й київськими князями?
На початку XI ст. до кордонів Русі-України докотилася нова хвиля кочовиків. У давньоруських літописах вони згадуються як торки, у візантійських хроніках — узи, у творах східних авторів — огузи (гузи). У «Повісті минулих літ» мовиться: «У рік 985 рушив
Торки — літописна назва тюркомовних племен.
Володимир на Болгар з Добринею, вуєм своїм, у човнах, а торків берегом [Волги] привів на конях, і так переміг болгар».
Про побут торків відомо небагато. Вони були кочовиками, проте, на думку вчених, перебування поруч зі слов’янами суттєво вплинуло на їхній спосіб життя.
Імовірно, київські князі використовували торків як військову силу. Та в XI ст. під тиском половців торки наблизилися до південних кордонів Русі-України. Тож у 1060 р. князі Ізяслав, Святослав та Всеволод Ярославичі спільно з полоцьким князем Всеславом Брячиславичем військовою силою змусили їх відійти до балканських володінь Візантії. Частина ж кочовиків залишилася в лісостеповій зоні, перетворившись згодом на васалів руських князів. Центром їхніх володінь було місто Торчеськ (Торцьк, тепер Кагарлик).
У середині XII ст. торки ввійшли до союзу Чорних клобуків1. У XI-XII ст. так називали об’єднання тюркських родів печенігів, торків та інших кочовиків, які з дозволу київських князів осіли в лісостеповій частині Русі-України для спільної оборони від половців. Як васали київських князів вони охороняли південні кордони Русі-України, брали участь у міжусобицях на їхньому боці. Чорні клобуки часом повставали або відходили в степ, відмовляючись нести службу.
ДОСЛІДІТЬ
Яку додаткову інформацію про торків містять ілюстрації?
1 — Торчеськ (сучасна реконструкція);
2 — Чорні клобуки (сучасна реконструкція)
1 Чорні клобуки — (від тюркського «чорні шапки») — назва об’єднання підвладних київському князеві різноетнічних тюркських племінних об’єднань і окремих орд: торків, печенігів, берендеїв та ін.
3. Половці та Русь-Україна
ПОМІРКУЙТЕ
Яким був життєвий уклад половців? Чим стосунки київських князів із половцями були подібними до відносин з іншими кочовиками, а чим відрізнялися?
У другій половині XI ст., витіснивши печенігів, хозарів і ясів, у причорноморські степи прийшли нові кочові племена тюркського та скіфо-сарматського походження — половці1 (кипчаки, кімаки, кумани). Від того часу Південь України згадують у літописах як половецьку землю.
Половці поділялися на кілька орд (племен) на чолі з ханами. Основою їхнього господарства було скотарство: розведення коней, великої та дрібної рогатої худоби. Життя половці вели напівосіле: узимку скотарі залишалися разом із тваринами в зимівниках, а в інші пори року кочували степом. Важливими господарськими заняттями були також полювання та рибальство.
Жили половці в юртах двох типів: наземних і встановлених на візках (вежах). Високого рівня досягли ремесла: оброблення металу, шкіри, кістки, дерева, каменю. Археологічні знахідки на територіях, де жили половці, — це переважно спорядження вершника й коня. Торгували половці з усіма сусідами, зокрема й Руссю-Україною.
У 1061 р. в літописі йдеться, що «прийшли половці перший раз на Руську землю воювати... Це було перше зло на Руській землі від поганих безбожних ворогів». Літопис згадує 46 великих нападів половців на Русь-Україну за майже 200-річне співіснування. Руські князі також відповідали військовими походами на половців, зокрема Володимир Мономах та Роман Мстиславич. Серед них були й невдалі походи, як от похід Ігоря, описаний у «Слові о полку Ігоревім» (до речі, мати й бабуся цього князя були половчанками). Протягом 1093-1117 рр. тривала велика війна з половцями, у якій руські війська здобули перемогу. У другій половині XII ст. половці брали участь у міжусобній війні руських князів Мономаховичів та Ольговичів. В останній чверті XII ст. під час нової війни з Руссю половці зазнали нищівної поразки від київського князя Святослава Всеволодовича, після чого їхні набіги на Русь-Україну майже припинилися.
1 Так цей народ називали русичі.
Утім тривале співжиття русів і половців було не лише ворожим. Цьому сприяла територіальна близькість, торгові контакти, династичні шлюби між князями й ханами. Так Святослав одружив сина Олега, родоначальника Олеговичів, із дочкою хана Шарукана (який за однією з версій заснував місто Шарукань (Харукань) біля Харкова), а сини Володимира Мономаха одружилися з представницями половецької знаті. Половецькі княжні, одружуючись і переселяючись у Київську державу, брали із собою родичів та прислугу, які там осідали. Князі, бояри, дружинники теж брали шлюби з половчанками.
У битві на річці Калка в 1223 році половці й русичі разом воювали проти монголів, які згодом перемогли колишніх господарів степу та приєднали їх до своєї імперії.
ДОСЛІДІТЬ
Яку додаткову інформацію про половців містять ілюстрації та інфографіка?
1 — половецькі пересувні юрти (мініатюра з Радзивіллівського літопису);
2 — половецький шолом із захисною маскою;
3 — половецька кам’яна баба1 поблизу с. Никанорівка, Добропільський район, Донецька область
1 Половецькі баби — надмогильні кам’яні статуї ІХ-ХIII ст. Встановлювали їх зазвичай на вершинах високих курганів або пагорбів. Історики досі сперечаються про їхнє призначення. Вважають, що вони були покликані вартувати мертвих і захищати живих.
4. Як розвивався Крим у Х-ХІІІ ст.
ПОМІРКУЙТЕ
Кому належали території Криму? Яким був склад й особливості способу життя населення?
У ранньому середньовіччі за Крим боролися Хозарський каганат і Візантійська імперія. Розгром каганату Святославом Хоробрим у 965-968 рр. сприяв посиленню в Криму впливу Візантії.
Візантійській імперії належала вся прибережна зона Криму від Боспора до Херсонеса. Інші землі були під впливом кочовиків, котрі змінювалися тут упродовж століть. Головними заняттями мешканців візантійського Криму були хліборобство, скотарство, ремесло. Боспор став центром закупівлі в степовиків хутра для Константинополя, а згодом — портом, через який вивозили сировину для «грецького вогню». Наприкінці X століття Боспор увійшов до складу Тмутороканського князівства. Пізніше ці землі захопили кочовики: спочатку половці, а потім, у XIII ст., монголи.
Місто Херсонес було спостережним пунктом за степами Північного Причорномор’я, через який Візантія прагнула впливати на степовиків. Тому тут імперія утримувала тисячний військовий гарнізон із місцевих жителів. У Херсонесі (у давньоруських джерелах це місто називали Корсунь) охрестився Володимир Великий.
Наприкінці XII століття на південному березі Криму утворилося князівство Феодоро зі столицею Мангуп. Важливими пунктами були фортеця й порт Каламіта (сучасна назва — Інкерман), замок і поселення Фума біля міста Алушта та замок на горі Садик-Кая поблизу Бахчисарая.
Тут жили місцеві готи, греки, алани, татари, караїми (нащадки хозар). Розмовною мовою держави Феодоро була готська. Водночас для культурного та релігійного спілкування, ведення державних справ користувалися грецькою. Населення князівства сповідувало православ’я й підтримувало відносини з православною Візантією.
Після захоплення Константинополя хрестоносцями в 1204 р. візантійські володіння в Криму були зоною боротьби між Венеційською і Генуезькою торговими республіками. Урешті генуезці закріпили за собою південне узбережжя Криму. Центрами їхніх володінь стали портові міста Кафа (нині Феодосія), Джаліта (Ялта), Лупіко (Алупка) та ін.
У XIII ст. чорноморська торгівля була прибутковою й вигідною для італійських республік, бо Кримський півострів вдало сполучав Схід і Захід, сухопутні караванні шляхи з морськими. Європа постачала на його ринки вино, сукна, масла, Азія — коштовності, дорогоцінні камені, пахощі, прянощі, а прилегле Північне Причорномор’я — місцеву продукцію — хутра, шкіри, мед, віск, сіль, зерно, рибу. Важливу роль відігравала работоргівля.
Контроль над Кримом надавав значні переваги в торгівлі, доступі до земель Північного Причорномор’я, тому сусідні держави прагнули володіти півостровом. З іншого боку, тут формувалося унікальне середовище, де жили і співпрацювали представники різних народів, що сповідували свої релігії.
ДОСЛІДІТЬ
З якими подіями із середньовічної історії Криму пов’язані зображення?
1 — руїни візантійського храму на горі Аю-Даг, X ст. (сучасне фото);
2 — руїни фортеці Мангуп, XIII ст. (сучасне фото);
3 — Генуезька фортеця в селищі Гурзуф неподалік Ялти, XIII-XIV ст. (сучасне фото)
ПЕРЕВІР СЕБЕ
- 1. Як складалися відносини між Руссю-Україною та кочовим степом?
- 2. Хто з кочовиків зазнав остаточної поразки від війська Ярослава Мудрого?
- 3. Чим побут половців відрізнявся від побуту їхніх попередників?
- 4. Де й коли виникло християнське князівство Феодоро?
- 5. Що спільного в політиці кочовиків щодо Русі-України?
- 6. Які виклики й переваги були пов’язані із сусідством Русі-України зі Степом?
- 7. Якою була роль кочовиків в історії Русі-України Х-ХІІІ ст.?
- 8. Чому, на твою думку, кочовики відіграли велику роль в історії Русі-України, Болгарії, Угорщини, але не збереглися як етнос?
А ЩЕ ТИ МОЖЕШ
Уяви, що ти і твої однокласники та однокласниці — купці, які завітали до кочовиків зі своїм товарами. Опиши, що ви привезли до Степу та які товари могли запропонувати вам кочові народи. Які ризики такої торгівлі?
Відкрий цифровий додаток і виконай завдання до § 15. https://vse.ee/cfwx
