Всесвітня історія. 8 клас. Пометун

§ 8. Культура бароко. Народження нової європейської науки

ОБГОВОРІТЬ У КЛАСІ

Хоча епохи готичної культури, Ренесансу й бароко давно минули, їхня спадщина й донині впливає на сучасне мистецтво та культуру. Митці й мисткині, письменники та письменниці, науковці й науковиці черпають натхнення з барокових форм, кольорів та композицій. Чому, на вашу думку, культурна спадщина ранньомодерного часу не втрачає актуальності?

1. ЯКОЮ БУЛА КУЛЬТУРА БАРОКО

ПОМІРКУЙТЕ

Дослідниці й дослідники стверджують, що культура бароко завдяки своїй пишності та театральності була вибрана Католицькою церквою та європейськими монархіями як стиль, що демонструє загалу їхню могутність і багатство. Знайдіть у тексті параграфа інформацію, що підтверджує чи спростовує цю думку.

Бароко (від порт. — «перлина неправильної форми») — мистецька течія XVI—XVIII ст., для якої були характерні пишність, вигадливість і підкреслена декоративність оздоблень.

Бароко — мистецька течія, яка розвинулася в Італії, зокрема в Римі, у XVII ст. у відповідь на маньєризм, для якого характерні наслідування технік геніїв Відродження й водночас втрата гуманістичної наповненості, орієнтованість на смаки багатих володарів.

Очільники Католицької церкви в той час прагнули повернутися до традиції та духовності, які Церква пропагувала під час Контрреформації. Багатство, увага до деталей, пишність і театральність стилю бароко з його великою кількістю драматичних ефектів допомагали впливати на суспільство, демонстрували велич церковної та світської влади. Зі зростанням популярності бароко митці й мисткині знову частіше зображували релігійні сюжети та наголошували на їхньому змісті грою світла й тіні.

Проте в різних країнах бароко проявлялося по-різному. Так, у Нідерландах завдяки творчості Рембрандта й Рубенса дедалі більшої популярності набували сюжети з повсякденного життя.

Оскільки в XVI-XVII ст. центром розвитку бароко був Рим, саме тут формувалися типи величного міського палацу, барокового монастиря, заміської вілли з палацом і бароковим садом. До прикладу, фасад церкви єзуїтів Святого Імені Ісуса в Римі архітектора Джакомо делла Порта став зразком для зведення багатьох церков як в Італії, так і далеко за її межами.

Для споруд бароко характерне поєднання кількох форм мистецтва: крім самої архітектури, акцент надавали також скульптурі й живопису. Прикладом такого ансамблю вважають абатство міста Мельк, що в Нижній Австрії. Церква цього абатства — чи не найкраща будівля комплексу. Інтер’єр храму щедро декорований золотими орнаментами, ліпниною та мармуром. Розкішне оздоблення, світлові ефекти й монументальна перспектива захоплюють як парафіян, так і простих відвідувачів. Тож не дивно, що завдяки створенню ефекту величі в поєднанні з легкістю форм майстрів бароко називали майстрами ілюзії.

У живописі бароко важливі зміни започаткував Мікеланджело да Караваджо. Митець, майстерно використовуючи контрасти світла й тіні та точно фокусуючись на предметах, іноді використовував драматичне наближення. Моделями для його полотен, часто в образах святих і мадон, були пересічні римляни — люди з вулиць і ринків. Моделі на картинах Караваджо не ідеальні, та водночас роботи художника сповнені емоцій і динамізму завдяки темному тлу й грі світла. Ці елементи стали важливими рисами бароко.

Всесвітньовідомими є також твори фламандського живописця Пітера Пауля Рубенса. Він зміг зробити блискучу кар’єру придворного художника, винаймав найкращі майстерні й співпрацював із талановитими помічниками. Його твори сповнені емоцій, руху, яскравих фарб, контрастів та любові до життя.

А як щодо жінок-художниць? Подолати тогочасні тендерні стереотипи вдалося італійці Артемізії Джентілескі. Її вважають однією з найталановитіших послідовниць стилю Караваджо. В епоху, коли в жінок було мало можливостей здобути художню освіту й працювати професійно, Джентілескі стала першою жінкою — членом Академії мистецтва у Флоренції. Прикметно, що в більшості творів художниці жінки зображені головними персонажами або рівними чоловікам.

У другій половині XVII ст., за часів формування козацької держави, на українських землях розвивався своєрідний стиль, який називають українським, або козацьким, бароко.

В архітектурі козацького бароко поєдналися примхливий вигляд ордерів, рясні ліплені прикраси й традиції народної дерев’яної архітектури: тридільна та п’ятидільна планувальна структура церков, характерні пірамідальні силуети завершень. Прикметно, що різноманіття віконних лиштв (орнаментів) — характерна риса українського бароко. Зазвичай в оформленні фасаду використовували три, п’ять і більше типів лиштв, згрупованих у примхливі композиції. У живописі змінюється характер портретних зображень, де увага зосереджувалася на поглибленому індивідуальними рисами обличчі та живописно-декоративному звучанні постаті.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте зображення архітектурних споруд та картини видатних митців і мисткинь бароко. Визначте, які риси цього стилю, описані в тексті параграфа, можна побачити на ілюстраціях. Яке враження, на вашу думку, автори й авторки прагнули справити на глядацьку аудиторію? Які емоції викликають у вас приклади барокового мистецтва? Порівняйте приклади українського бароко із західноєвропейськими пам’ятками. Які спільні риси можна визначити, досліджуючи ці зображення?

Церква Іль-Джезу в Римі, Італія. Кін. XVI ст.

Абатство в місті Мельк, Австрія. XVIII ст.

Бібліотека абатства в Мельку

Стеля головного храму абатства в Мельку, розписана Йоганном Міхаелем Ротмайром у 1716-1722 рр.

Караваджо. Вакх. 1596 р.

Дієго Веласкес. Сім’я Філіппа IV. 1656 р.

Артемізія Джентілескі. Св. Катерина Александрійська. 1620 р.

Рубенс. Автопортрет з дружиною. 1650 р.

Рембрандт. Нічна варта. 1642 р.

Клара Петерс. Натюрморт з горіхами, цукерками та квітами. 1611 р.

Невідомий художник. Дружина Івана Виговського Олена Виговська. Кін. XVII — поч. XVIII ст.

Будинок полкової канцелярії в Чернігові. 90-ті роки XVII ст. Сучасний вигляд

Барокова культура сприяла зростанню популярності й музичного мистецтва. Композитори, окрім релігійної тематики, за допомогою своїх творів демонстрували душевні переживання людини. Наприклад, венеційський композитор, скрипаль-віртуоз Антоніо Вівальді писав твори для придворних концертів і церковних хорів. Та найбільше він уславився як автор понад сорока опер. Його концерт для скрипки «Чотири пори року» донині надзвичайно популярний.

Всесвітньовідомою є також музика німецького композитора, представника пізнього бароко Йоганна Себастьяна Баха. Дослідники та дослідниці вважають його національний митцем, який зумів поєднати традиції протестантського хоралу з найкращими рисами австрійської, італійської, французької музичних шкіл. Творчість Баха дуже різноманітна, адже він писав усе, крім опер. А от біографія композитора сповнена загадок: критики й досі сперечаються, чи був Бах автором «Токати і фуги ре мінор» — надзвичайно популярного класичного твору.

ДОСЛІДІТЬ

Перейдіть в е-додаток і виконайте завдання 1 до § 8: послухайте твори Вівальді й Баха. Чи чули ви ці мелодії раніше? Які емоції викликає у вас ця музика? Чому, на вашу думку, вона є популярною донині?

https://book2.smarttextbook.com.ua/course/section.php?id=18#tab2

https://vse.ee/clph

2. ЯК ЗАРОДИЛАСЯ НОВА ЄВРОПЕЙСЬКА НАУКА

ПОМІРКУЙТЕ

Чи є правдивим твердження, що Великі географічні відкриття стимулювали розвиток науки? Знайдіть у тексті параграфа інформацію, що підтверджує або спростовує цю думку.

Історик Пітер Дір вважає, що в ранньомодерний час наука розвивалась у два етапи: наприкінці XV - у XVI ст. вчена спільнота була зосереджена на відновленні наукових знань античності, а вже наприкінці XVII ст. почалася наукова революція, коли було здійснено багато важливих відкриттів.

Унаслідок Великих географічних відкриттів також значно зріс інтерес до досліджень навколишнього світу. Практичні потреби людини — навігація, виробництво та військова справа — стали рушійною силою для розвитку таких наук, як фізика, хімія та географія. Так, використання компаса стало початком вивчення магнетизму, а виготовлення боєприпасів — фізичних законів руху тіл. Та незважаючи на зміни в уявленнях людей про життя на планеті, ученим, як і раніше, доводилося щодо природничих наук долати опір Церкви.

У XVI ст. польський астроном Миколай Коперник у трактаті «Про обертання небесних тіл» висунув теорію, згідно з якою Земля оберталася навколо Сонця. Висновки вченого згодом назвали революцією Коперника. Його ідеї зумовили зміну парадигми від моделі небес Птолемея, яка описувала космос як нерухому Землю в центрі Всесвіту, до геліоцентричної моделі із Сонцем у центрі Сонячної системи. Але Католицька церква дотримувалася протилежної думки, тому Коперник боявся публікувати свої тексти. Згідно з легендою їх оприлюднили лише в день смерті вченого.

Ідеї Коперника розвивали винахідник телескопа Галілео Галілей та дослідник Всесвіту Джордано Бруно. Інквізиція переслідувала обох, змусивши Галілея публічно покаятися. Але він продовжував наукову роботу навіть в ув’язненні. Завдяки значному внеску в дослідження природи його називають засновником спостережної астрономії та класичної фізики.

Джордано Бруно припустив, що зорі були далекими сонцями, оточеними власними планетами, і висловив можливість того, що ці планети можуть створювати власне життя. Він також наполягав на тому, що Всесвіт нескінченний і не може мати центру. Бруно не зрікся своїх думок навіть після семи років ув’язнення. Окрім того, він заперечував головні тези християнського вчення. У 1600 р. його спалили на Кампо де Фьорі в Римі. Через три роки всі твори вченого внесли до переліку «Індекс заборонених книг», де вони значилися аж до 1948 р.

Проте репресії не могли стримати розвитку науки. Німецький астроном Йоганн Кеплер встановив, що планети рухаються еліпсами і швидкість їхнього руху збільшується в міру наближення до Сонця. Своє відкриття він сформулював у вигляді законів, які нині названі його ім’ям.

Англійський медик Вільям Гарвей, який працював в Італії, відкрив велике коло кровообігу і започаткував суцільну теорію кровообігу — основу подальшого розвитку фізіології людини.

Завдяки відкриттю мікроскопа нідерландець Антоні ван Левенгук відкрив мікроорганізми. А італієць Марчелло Мальпігі завдяки ґрунтовному вивченню будови шкіри, легень, нирок створив мікроскопічну анатомію.

ДОСЛІДІТЬ

Розгляньте пам’ятники, які були встановлені науковцям ранньомодерного часу. Чому їхні відкриття були оцінені значно пізніше від їхньої реальної дослідницької діяльності? Які чинники, на вашу думку, стримували розвиток науки в ранньомодерний час?

Пам’ятник Миколаю Копернику, Варшава. XIX ст.

Статуя Галілео Галілея перед палацом Уффіці, Флоренція. XIX ст.

Пам’ятник Джордано Бруно на площі Кампо де Фьорі в Римі, Італія. XIX ст.

ПЕРЕВІР СЕБЕ

1. Визнач основні риси барокової культури.
2. Хто з митців та мисткинь творив у бароковому стилі?
3. Назви імена видатних учених, яких за їхні відкриття переслідувала Церква.
4. Порівняй твори мистецтва Ренесансу й бароко. Визнач спільні та відмінні риси.
5. Поміркуй, чому Церква переслідувала тих, то заперечував усталену на той час теорію про будову Всесвіту.
6. Схарактеризуй кількома реченнями, як Великі географічні відкриття вплинули на розвиток науки. За потреби скористайся відкритими джерелами.

А ЩЕ ТИ МОЖЕШ

Створи інфографіку (самостійно чи в парі з однокласнком/однокласницею), яка унаочнюватиме особливості культури бароко або зародження нової європейської науки в XVI—XVII ст. Презентуй/презентуйте свою роботу в класі.

Виконай усі завдання до § 8 в е-додатку.

https://book2.smarttextbook.com.ua/course/section.php?id=18#tab2

https://vse.ee/clph