Українська література. Профільний рівень. 10 клас. Пахаренко

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

Драма-феєрія «Лісова пісня»

Історія написання. Найвищим мистецьким здобутком Лесі Українки є «Лісова пісня» (1911). Цей шедевр вона написала всього лише за три тижні в м. Кутаїсі, що на Кавказі. Леся дуже сумувала за Батьківщиною, крім того, знову загострилася її хвороба. Ідея створити «Лісову пісню» була навіяна спогадами дитинства.

Леся Українка (з листа до матері): «Мені здається, що я просто згадала наші ліси та затужила за ними. А то ще я й здавна тую Мавку1 «в умі держала», ще аж із того часу, як ти в Жабориці мені щось про мавок розказувала, як ми йшли якимсь лісом з маленькими, але дуже рясними деревами. Потім я в Колодяжному в місячну ніч бігала самотою в ліс (ви того ніхто не знали) і там ждала, щоб мені привиділася мавка».

1 Мавка — лісова русалка, німфа.

Жанр твору. За жанром «Лісова пісня» — драма-феєрія, таке визначення твору дала сама Леся Українка.

Теорія літератури

Феєрія (з фр. feerie, від fee — фея, чарівниця) — театральна або циркова вистава з фантастично-казковим сюжетом, сценічними ефектами та трюками.

Наприкінці ХІХ — на початку ХХ ст. елементи феєричності проникають у літературу, зокрема в драматургію. Виникає так звана драма-феєрія (драма-казка), для якої характерні • виразне ліричне начало, • зіставлення, переплетення світу природи та світу людей, • широке використання міфічних і фольклорних образів, фантастичних елементів тощо. До вершинних у світовій літературі творів цього жанру належать «Затоплений дзвін» Г. Гауптмана, «Лісова пісня» Лесі Українки й «Синій Птах» М. Метерлінка. Драма-феєрія стала набутком неоромантичної естетики.

«Лісова пісня» — новий драматургічний жанр, створений Лесею Українкою, це філософська драматична поема, де опоетизовано красу людських взаємин, незбагненну духовну силу великого кохання.

Ідейно-тематичний зміст. В одному з листів Леся писала, що ця драма була створена на честь «волинських лісів». Ця місцевість дивовижно мальовнича, казкова й сьогодні.

Поряд з героями-людьми — Лукашем, його матір'ю, дядьком Левом і Килиною — у драмі діють також казкові істоти, якими народна фантазія заселила ліси й води, поля й гори. Про міфічних істот ми дізнаємося вже з «Прологу», у якому з'являються жителі лісового озера: Водяник, Русалка, «Той, що греблі рве», Потерчата, а пізніше — Перелесник, Лісовик, Куць, «Той, що в скалі сидить» та інші. Усіх цих істот читач сприймає як представників природи, які протиставляються людині. Саме зіставлення світу людини та світу природи в їхніх гармонійних і дисгармонійних взаєминах і народження з цих двох первин світу духу — тема «Лісової пісні». Конфлікт твору полягає в зіткненні духовно-піднесеного й матеріально-приземленого в душах героїв.

Конфлікт, розвиток дії, символіка драми майстерно підпорядковані провідній ідеї: людина — єдина істота, яка може й має одухотворювати, згармонізовувати світ своєю любов'ю, красою душі, творчістю. У цьому найвище покликання та секрет щастя кожного з нас.

Композиція драми. Найхарактернішою композиційною особливістю «Лісової пісні» є органічне переплетення світу природи та світу людей. Драма складається з прологу й трьох дій, кожна з яких співвідноситься з різними порами року: із зародженням (весна), розвитком (літо) і згасанням (осінь) високого почуття кохання.

Сюжет розвивається стрімко. Дитина лісу Мавка, розбуджена голосом сопілки сільського парубка Лукаша, прокидається від зимового сну (зав'язка). Вони закохуються. Проте кохання Лукаша згодом в'яне, як і все в природі пізнього літа. Він не в змозі зробити вибір між вимріяним світом і буденщиною. Отоді й з'являється молодиця Килина — утілення бездуховності та обивательської обмеженості. Вона в усьому протистоїть Мавці — уособленню любові й краси (розвиток дії). Коли Лукаш зраджує кохану та сватає Килину, охоплена відчаєм Мавка втрачає бажання жити й добровільно погоджується покинути цей світ, зникнути «у підземеллі темного Марища» — Того, що в скалі сидить (передкульмінація).

У третій дії драми Лукаш стає вовкулакою1, але Мавка жаліє коханого, прощає його й повертає йому людську подобу. Однак надто багато смутку довелося пережити Мавці — вона перетворюється на Вербу. Мати й Килина, які понад усе прагнуть багатства, постійно сваряться й бідніють. Розлючена Килина хоче зрубати Вербу-Мавку. Але Перелесник (дух вогню) запалює Вербу, а з нею згоряє все господарство (кульмінація). Мати й Килина повертаються в село, а Лукаш залишається в зимовому лісі, де був щасливим з коханою, і поступово замерзає (розв'язка).

1 Вовкулака — за народними повір'ями, людина, яка перетворюється на вовка.

Леся Українка зазначала, що в «Лісовій пісні» і ремарки мають самостійне художнє, а не тільки «служебне» значення. Ремарки у творі об'ємні й поетичні, вони викликають в уяві читача відповідні пейзажі, на тлі яких розгортаються події, сприяють детальнішому розкриттю світу дійових осіб.

Завдання основного рівня

  • Прокоментуйте роль першої й останньої ремарок у драмі «Лісова пісня».

Глибокого психологізму образів авторка досягає за допомогою монологів. Скажімо, останній монолог Мавки хоч і сумний, проте оптимістичний, він сповіщає про невмирущість духовного й вічність краси: попіл з водою зростить нове дерево і «стане початком тоді мій кінець».

Стильові особливості. «Лісова пісня» за стилем — неоромантичний твір. У чому це виявляється?

Уже сам жанр — драма-феєрія — • передбачає поєднання реального та фантастичного, інтуїтивно-символічного; а також • особливо потужний ліричний струмінь.

У «Лісовій пісні» • зіставляються два світи — гармонійно-досконалий (утілюється в панорамі одуховленої природи) і дисгармонійно-примітивний (утілюється в способі життя людського суспільства).

Драма • наскрізь пройнята символікою: усі її персонажі й деталі є знаками певних духовних станів. Так, Перелесник і Той, що греблі рве символічно втілюють волю, молодість, чин; Водяник, навпаки, — старість і поміркованість. Столітній дуб на галявині біля Лукашевої хати — символ єдності людини й природи (світу духовного). Отож, зрізавши й продавши цього дуба (усупереч заповіту дядька Лева), мати й Килина остаточно позбавляють себе можливості влитися в гармонію світу, тобто досягнути щастя.

Глибоко символічні центральні персонажі. Лукаш уособлює людину як таку. У драмі зосереджується увага передусім на дослідженні саме його психічного світу. Дві грані його душі — духовна й матеріальна — утілюються у двох парах образів: досконалого дядька Лева та ще досконалішої Мавки; примітивної матері й ще примітивнішої Килини. Отже, це суто модерністський спосіб зображення: не вплив середовища, не зіткнення з тими чи тими людьми визначають вчинки, життєву настанову Лукаша, а навпаки, його душа зумовлює середовище: коли в ньому (Лукашеві) переважає духовна грань, вона втілюється в образах дядька Лева й згодом Мавки; коли переважає матеріальна, утілюється в образах матері, а згодом Килини.

Одним із найдавніших фольклорних символів дівочої краси й кохання вважається зоря. Саме в такому значенні цей образ використовується в драмі. Ясної весняної ночі після першого поцілунку Лукаша Мавка скрикує: «Ох, зірка в серце впала», і в останньому видінні Лукаша Мавка «спалахує раптом давньою красою в зорянім вінці».

Зрада Лукаша й перші страждання Мавки припадають на пізнє літо й осінь. Через художній паралелізм у фольклорі опаданням листя восени підсилюється гіркота від розлуки:

Ой піду я у садочок, там лист опадає,

Порадь мене, подруженько, милий покидає.

Особливо багато фольклорної символіки у фіналі «Лісової пісні». Це й сцена перевтілення заклятої Килиною Мавки на вербу «з сухим листом та плакучим гіллям» (тут одразу спадає на думку характерна для народних балад метаморфоза — перетворення дівчини на тополю), а також гра Лукаша на сопілці, вирізаній з цієї ж верби; пожежа, під час якої мати з Килиною виносять «на клунках та мішках скулених Злиднів», зустріч Лукаша з Долею.

Провідна ідея реалізується всіма засобами не тільки в змістовій, а й у формальній площині. Експресія, ритм, гармонія відчуваються в усьому — у зміні настрою дії відповідно до змін природи, у чергуванні персонажів реальних і фантастичних, у багатстві руху, світла, музики.

Подивіться й порівняйте найбільш цікаві вам, найсимволічніші уривки «Лісової пісні» у двох екранізаціях — режисерів Віктора Івченка (адреса в Інтернеті: https://ukrland.in.ua/archives/1651) та Юрія Іллєнка. Чим споріднені й чим відрізняються кінематографічні рішення режисерів? Яке враження справили на вас ці фільми?

Проблематика. Послідовно неоромантичною є проблематика твору.

• Людина та природа. Леся Українка розглядає природу як більш згармонізований світ, аніж людський, а отже, саме наближення людини до природи, на погляд авторки, є орієнтиром на шляху до досконалості, способом самовдосконалення, одуховлення. Наскрізний художній засіб твору — паралелізм, і то специфічна його форма — психологічний паралелізм: кожна дія розпочинається ремаркою-пейзажем, де сконденсована атмосфера, що незабаром запанує у відповідній дії (рання весна — розквіт кохання в душі Лукаша; пізнє літо — в'яне його кохання, а з ним — й одуховленість; пізня осінь — перемога смерті). У такий спосіб авторка підкреслює багатогранний зв'язок людини з довкіллям, з природою.

• Людина та мистецтво. Леся Українка переконує, що справжнє мистецтво може породжувати лише чиста, світла душа; саме спромога до мистецької творчості є найпевнішою ознакою такої душі. Критерії, сутність, а отже, і мета досконалого мистецтва — у його здатності оживляти, одухотворювати, робити прекраснішим світ і людину, сіяти в людській душі любов. Пригадаймо: від Лукашевої гри на сопілці розвивається, зеленіє, зацвітає все в лісі, прокидається Мавка, і саме ця мелодія пробуджує в ній кохання — те, що стане сутністю її буття. Коли ж змінюється його душа, Лукаш втрачає здатність грати. Лише в прикінцевій сцені ця здатність повертається й знову творить чудо, ще більше, ніж навесні. Тепер уже посеред сніговію його мелодія, усупереч навіть законам природи, перемагає смерть (зиму), приносить у світ тепло, цвітіння, відроджує кохання, щастя — Красу: «Як міниться музика, так міниться зима навколо: береза шелестить кучерявим листом, весняні гуки озиваються в заквітчанім гаю, тьмяний зимовий день змінюється на ясну, місячну весняну ніч. Мавка спалахує раптом давньою красою в зорянім вінці. Лукаш кидається до неї з покликом щастя».

Ось чудо мистецтва! Тільки у творчості людина стає вільною й духовною істотою.

• Першопричина людського горя, зла — у самій душі людини: Лукаш тяжко страждає й, зрештою, гине, бо неспроможний згармонізувати, зрівноважити у своєму єстві духовну й матеріальну первини. Якщо головним для людини стає суто матеріальне й побутове, вона знищує себе.

• Шляхи подолання зла. У цьому творі авторка, власне, пропонує єдиний шлях — християнське прощення, відповідь добром на зло.

Зазнавши від Лукаша смертельного болю, Мавка все одно милосердна до нього, рятує та дає шанс для духовного відродження. Проте не сліпа сентиментальність чи слабодухість змушує її прощати, а саме одуховленість, мудрість, тонка чутливість її натури: вона зауважує прекрасну, світлу сутність Лукашевого єства, про яку він і сам не здогадується. Саме тому любить його й жаліє тоді, коли він не може «своїм життям до себе дорівнятись». Мавка розуміє, що коли Лукаш зрадив, прирік на смерть її, то зрадив і себе. Ось чому немає в Мавки ненависті до Лукаша, жаги помсти, а тільки співчуття й прагнення допомогти та підтримати.

Кадр із кінофільму «Лісова пісня». У ролі Лукаша — В. Кремльов, Мавки — Л. Єфименко. Режисер Ю. Іллєнко. 1980 р.

• Сила кохання. Сторінки, де змальовано кохання Мавки й Лукаша, найсвітліші в драмі та й у всій творчості Лесі Українки. Лише покохавши одне одного, герої стають по-справжньому щасливими, лише тоді починають жити. Тільки коли картина гармонії світу в першій дії (весняний пейзаж) увінчується коханням двох людей, вона набуває завершеності й досконалості.

Тобто лише любов є основою світу, саме вона дає сенс існуванню, є надметою всього. Проте, зіставляючи два різко протилежні образи Мавки та Килини, авторка наголошує, що не кожен здатен кохати. Кохання — це постійна готовність до жертовності заради коханої людини, щонайтонше відчуття її душі, убачання сенсу свого життя в її щасті.

Елоїза, видатна француженка епохи Середньовіччя, у листі до коханого, поета Абеляра, так визначила суть цього почуття: «Сказати: “Я тебе люблю” — означає сказати: “Ти не помреш”». Як ви розумієте ці слова? Чи згодні з ними? Чи стосуються вони якось історії Мавки та Лукаша?

• Трагедія самозради. Лукаш має чисту, світлу, прекрасну душу — це символізує його білий полотняний одяг у першій дії. Такою приходить у світ практично кожна людина. Потім хлопець зраджує свою чистоту й перетворюється на вовкулаку. Тобто, зраджуючи духовне в собі, людина стає моторошною потворою.

• Самознищення зла. Поміркуймо, хто робить нещасними матір і Килину. Та вони ж самі. Їхній егоїзм, невситима жадібність і лють отруюють усе довкола та їх самих. Усі їхні інтереси скеровані на придбання статків. Однак вони не розживаються, а все бідніють, бо багатство для них — не засіб, а мета. Це накликає обов'язково Куця та Злиднів (диявольську силу), що вижирають усе в оселі (читай — у душі). Апофеоз самознищення зла — спровоковане Килиною спалення господарства (тобто приземленої людської моделі життєвого ладу). З лісу мати й Килина тікають у село з надією на щастя. Однак і там їм не ведеться, бо втікачки везуть із собою Злиднів. Отже, причина їхніх нещасть у них самих.

Ключові образи. Лукаш — зовсім молодий хлопець («в очах ще має щось дитяче», — читаємо в ремарці), він людина, тому й по-людському розуміє любов, як потаємне почуття. А Мавці, як і решті лісових створінь, це зовсім чуже. Проте її любов до Лукаша справжня, одухотворена — зовсім не подібна до легковажних залицянь із Перелесником, які вона знала до цього. Не подібна до почуття самого юнака: «Нащо так? Аж страшно, / як ти очима в душу зазираєш... / Я так не можу! Говори, жартуй...»

Звичайний сільський хлопчина й не здогадується, які сили пробудило кохання в лісовій істоті, яке «огнисте диво» оновлення вона пережила.

Лукаш не цінує «душі своєї цвіту», не знає, які дива може творити тихий голос його сопілки. Щедрі поклади краси в його душі вкриті шаром буденщини, черствого житейського практицизму. Ота краса явилися Мавці весняної місячної ночі, але сам Лукаш і занедбав свої душевні скарби в щоденних клопотах, під впливом матері та Килини.

Краса й цінність образу Мавки полягають у тому, що саме вона досконало згармонізовує у своїй душі два світи — природний і людський, зберігає найкраще з цих світів і поєднує в нову, ідеальну цілість духу. Усе це стається завдяки головній якості лісової дівчини — здатності по-справжньому любити.

Заради «людського хлопця» вона без жалю покинула лісові хащі й могла б знайти з людьми спільну мову, якби лише ті були такими мудрими, як дядько Лев. Він знав ціну краси й гармонійного співіснування людини з природою, добре знав і те, що протиставити себе природі, знехтувати її закони — значить підрубати гілку, на якій сидиш. Таке ставлення до природи дядько Лев виховував і у свого небожа Лукаша.

Проте Лукаш не встигає перейнятися дядьковою наукою: напровесні він приходить з далекого села в ліс, а восени дядько Лев помирає. Господарство прибирає обмежена Лукашева мати, а згодом до неї приєднується й достойна її невістка.

Мавка ж принесла в Лукашеву хату не тільки красу («умаїла квітками попідвіконню»), з нею прийшла до лісової господи прихильність природи й достаток («Як вона глядить корів, то більш дають набілу»). Але Лукаш не зміг відстояти своє кохання, не зміг «своїм життям до себе дорівнятись». Його перемогла сіра буденщина із захланною й обмеженою матір'ю. А зрада Лукаша почалася з того моменту, коли поріг його хати переступила Килина.

Леся Українка майстерно створила характери Килини й матері Лукаша. Це досить типові образи жінок, утомлених тяжкою працею по господарству. Лукашевій матері потрібна роботяща невістка, а не мрійлива Мавка, яка сприймає природу як живу істоту. Мати настільки душевно згрубіла, що не помічає навіть Мавчиної вроди, а згадує про її чесноти лише тоді, коли «лукава, як видра, хижа, наче рись» Килина демонструє свою справжню натуру. Для скаліченої духовно й обмеженої Килини чи не найбільший життєвий скарб — «корова турського заводу». Вона в житті так і не зазнала справжнього щастя, так і не збагнула, що не перемогла Мавки.

Завдання основного рівня

  • Філософи визначають дух як вільну творчу енергію, що приносить у світ свободу і сенс. Хто з персонажів драми, на ваш погляд, є духовними особистостями, а хто — бездуховними? Які життєві цінності та вчинки про це свідчать?

Людинознавчий зміст розв'язки. Повною поразкою завершилися потуги матері й Килини відшукати щастя, бо вони зосередилися на суто матеріальному — минущому й тлінному. «А чи не годі вже того грання? / Все грай та грай, а ти, робото, стій!» — гримає мати на Лукаша. «Іще чого! Потрібне те грання!» — саркастично вторить їй Килина. Отже, у житті цих жінок немає місця для музики, краси, безкорисливості, самовідданої любові, тобто для духу. А щастя — стан духовний.

Завдання основного рівня

  • Поміркуйте над розв'язкою драми: вона цілком трагічна чи таки вселяє нотки надії? Порівняйте свої висновки з наведеними нижче судженнями.

До речі, авторка ніде прямо не картає ні матір, ні Килину — швидше сумує над їхніми долями. Адже це просто слабкі натури, які деградували у виснажливій щоденній боротьбі за виживання в жорстокому людському світі.

Значно світліша, а тому й трагічніша постать — Лукаш. Красою своєї душі (мелодією сопілки) юнак пробудив Мавку від сну — зимового й духовного, а та запалила в його серці вогонь духу. На жаль, хлопець не зміг його зберегти, захистити від життєвих бур. Але він мужньо визнає свою провину. Тому спалення господарства сприймає, на відміну від матері й Килини, стоїчно, як заслужену кару. Лукаш, по суті, свідомо обирає загибель. І такий його вибір — не поразка, а перемога духу над тілом, любові над егоїзмом. Жити в духовному, гармонійному світі Мавки він не може, а животіти в сірому меркантильному світі матері й Килини вже не хоче. Тільки після цього рішення Лукаш бачить себе таким, яким є насправді.

Завдання основного рівня

  • Перечитайте ще раз удумливо сцену зустрічі Лукаша зі своєю Долею (дія ІІІ). Вона наповнена численними символічними деталями. Розгадайте їх.

Залучаючи традиційний міфологічно-фольклорний образ Долі, авторка, проте, докорінно трансформує його. У багатьох міфах, народних легендах, казках, піснях Доля — якась стороння містична особа, що керує на свій розсуд безпорадною людиною. Інакше в «Лісовій пісні». Пригадайте психологічну концепцію про Анімус та Аніму як двоїсту основу людської душі — про неї йшлося в аналізі «Сойчиного крила» І. Франка. І в Лесі Українки Доля — проекція справжнього «Я» Лукаша, його Аніма, тому й постає в подобі жінки.

Зовнішність Лукашевої Долі промовиста: висока постать (уособлення високого покликання) зі змарнілим обличчям (вияв тяжких випробувань, болісних пошуків себе), у довгій («додільній») сорочці з грубого полотна (знак внутрішньої занедбаності), у намітці1 — її одягали на свято або на смерть.

1 Намітка — різновид жіночого головного убору, який зав'язували навколо голови заміжні жінки.

Портретні деталі розгортаються далі в діалозі героя з Долею. Вона була прихильна до хлопця: ще навесні намагалася підказати правильний життєвий шлях — розсипала під ноги «на признаку дивоцвіти», але він зневажив їх, стоптав через «нерозумну сваволю».

Як бачимо, Леся Українка відходить від узвичаєного в романтизмі, й іноді в модернізмі пояснення нещасть героїв волею сліпого фатуму. Причина трагедії Лукаша — його власний немудрий вибір. Ціна помилки надто висока. Важливо, що юнак усвідомлює це й мудро, з гідністю приймає неминучу розплату. А водночас до останнього намагається повернути втрачене, знову віднайти хоч «признаки» дороги до «минулого раю».

У цей момент Доля ніби мимохідь нагадує Лукашеві про «одрізану гілку» під ногами — забуту ним сопілку, вирізану з Мавчиної верби. Сопілка символізує, за словами Мавки, цвіт душі Лукаша, що «від папороті чарівніший», бо він «скарби творить, а не відкриває».

Відкинувши буденність, меркантильність заради духу, Лукаш знову творить музику, красу — стає собою. Його чарівна мелодія повертає весну, уже в зимовий час, й оживляє кохану. Чому саме в цей момент юнак знову знаходить себе? Тому що виконує заповідане Богом головне творче покликання людини: одухотворює та згармонізовує світ. Заради цього він згоден відтепер навіть на фізичну загибель.

Значно оптимістичніше, мудріше бачить ситуацію Мавка (перечитайте вдумливо її останній монолог). На відміну від людини Лукаша, вона не ототожнює життя та фізичну оболонку. Втрату тіла сприймає як зміну форми існування. Насправді немає смерті, є лише переродження, перехід від однієї форми життя до іншої. Це логіка розвитку й природи, і духу. Так трактували проблему смерті / життя й праукраїнці. Леся Українка відроджує й осучаснює їхню мудрість.

Цю безсмертну сутність життя розуміє й Перелесник, який спалює Мавку-вербицю, щоб урятувати її від наруги розлюченої Килини. Згоріла тільки верба-оболонка, але залишилося серце Мавки. Воно «вільними іскрами вгору злетіло» — звільнилося, очистилося від недосконалостей фізичного буття. Тому й постала Мавка перед коханим легкою, білою, прозорою постаттю.

Природа підпорядкована циклічному існуванню — періодичному завмиранню й оживленню. У цьому ритмі досі жила й лісова русалка. Але тепер завдяки диву кохання сталося не чергове переродження, а остаточне духовне народження Мавки.

Давнє язичницьке світобачення визначала ідея про те, що життя неможливо виправити, якісно змінити, удосконалити, тому залишається тільки постійно створювати заново. Це так званий міф про вічне повернення, трактування життя як кола. Людина черпала цю логіку з ритму природи, де після занепаду (осені) обов'язково настає пора відродження (весна). За християнським же світобаченням життя є рухом по висхідній — від форми до змісту, від примітивного до досконалого, від темряви до світла, від матерії до духу. Це логіка висхідного вектора. Саме на ній послідовно будується «Лісова пісня».

Філософською глибиною думки, красою поетичних образів «Лісова пісня» вражає нарівні з такими шедеврами світової класики, як «Сон літньої ночі» В. Шекспіра, «Пер Ґюнт» Г. Ібсена. Не випадково М. Рильський назвав цю драму-феєрію «діамантовим вінцем Українки».

Мистецькі інтерпретації. Сценічна історія «Лісової пісні» розпочалася восени 1918 р. з постановки Київського драматичного театру. Відтоді талановиті режисери представляють щоразу інші неповторні театральні втілення класичного сюжету.

Візитівкою українського хореографічного мистецтва став балет «Лісова пісня» композитора М. Скорульського. Прем'єра відбулась у Національній опері України 1946 р. Але з незмінними аншлагами й понині йде цей спектакль на сцені уславленого театру.

Екранізацію «Лісової пісні» здійснили на Київській кіностудії ім. О. Довженка два видатні режисери — Віктор Івченко (1961) та Юрій Іллєнко (1980). Обидва ці твори оригінальні за стилем, цілком заслужено входять до золотого фонду вітчизняного кіно. За мотивами драми-феєрії режисер Алла Грачова створила анімаційний фільм (1976).

Кадр із мультфільму «Мавка. Лісова пісня». Режисер О. Рубан. 2018 р.

А 2018 р. має вийти унікальний повнометражний 3D-мультфільм «Мавка. Лісова пісня» режисера Олександри Рубан (див. тизер цього фільму: https://www.youtube.com/watch?v=effkoBQqm7g&t=10s). Так само 2018 р. з'явиться пригодницька відеогра «The forest song». Її створюють на американсько-українській студії «Colabee» для гральних консолей восьмого покоління з підтримкою систем віртуальної реальності (див. сайт розробників гри: http://colabeestudios.com/forest-song/). Уже нині, на рівні презентацій, ці роботи зацікавили глядачів багатьох країн світу, стали призерами престижних міжнародних фестивалів. Прекрасним музичним вираженням чарівного світу безсмертної феєрії стала нещодавно пісня «Мавка» композитора А. Підлужного, яку лірично, пристрасно виконує А. Матвієнко (див. https://www.youtube.com/watch?v=1fJz3uWFDJg або https://www.youtube.com/watch?v=b6IT-tNhj3Y).

  • Ознайомтесь зі згаданими творами та поділіться з однокласниками враженнями від них.

Судження

Іван Франко: «Читаючи м'які та рознервовані або холодно-резонерські писання сучасних молодих українців-мужчин і порівнюючи їх з тими бадьорими, стильними та смілими, а при тім такими простими, такими щирими словами Лесі Українки, мимоволі думаєш, що ся хвора, слабосила дівчина чи не одинокий мужчина на всю новочасну соборну Україну. Але проте вона дівчина, у неї є м'яке жіноче серце».

Оксана Забужко: «Усі, без винятку, компетентні люди в усіх країнах Європи, що знають про Лесю Українку — бо її все-таки перекладали на європейські мови! — оцінюють її як скарб в історії жіночої літератури. Бо видатнішої жінки в європейській жіночій літературі ХХ століття не було».

Підсумовуємо вивчене

  • 1. Чому життя Лесі Українки називають подвигом? Арументуйте свою думку конкретними прикладами.
  • 2. Яку роль відіграли рідні Лесі Українки в становленні її як мисткині?
  • 3. Розкажіть про головні ознаки світосприймання та особливості стилю письменниці.
  • 4. Назвіть та охарактеризуйте провідні мотиви лірики Лесі Українки.
  • 5. Які пророчі застереження звучать у драмах мисткині?
  • 6. Розкрийте суть трьох основних словесних поєдинків у трагедії «Кассандра».
  • 7. Використовуючи текст, охарактеризуйте проблематику «Лісової пісні», наведіть відповідні цитати на підтвердження своїх висновків.
  • 8. Яку роль відіграють символи в драмі-феєрії «Лісова пісня»?
  • 9. Заповніть у зошиті таблицю «Порівняльна характеристика Мавки і Лукаша».

Мавка

Лукаш

Епізоди

Спільне

Відмінне

  • 10. Які ознаки неоромантизму властиві драмі-феєрії «Лісова пісня»?

1. Як ви розумієте слова Мавки про Лукаша, що він «не зміг своїм життям до себе дорівнятись»? Вас така оцінка не стосується?

2. Прокоментуйте слова І. Франка й О. Забужко, подані як судження до розділу, підтвердьте чи спростуйте ці міркування конкретними прикладами з творчості Лесі Українки.

3. Візьміть участь у дискусії на тему «Чому саме Лесю Українку ставлять в один ряд із Т. Шевченком та І. Франком?»

4. Напишіть невелике есе на тему «Якого щастя прагнуть Мавка і Лукаш?».

5. Літературознавець Н. Зборовська підкреслює: «Смисл Лесиної драматургії — це також вічна чоловічо-жіноча колізія як пошук духовної цілісності. Адже саме цілісність любові тримає світ. Її драматургія — це діалог про те, що ж таке істинна любов». Прокоментуйте це міркування, використовуючи вивчені драматичні твори письменниці.

6. Перегляньте фільм режисера Миколи Мащенка про життя та творчість Лесі Українки «Іду до тебе» (адреса в Інтернеті: https://toloka.to/t54021). Напишіть відгук про нього.