Громадянська освіта. 8 клас. Охредько

§ 16. Практичне заняття. Цікавий та (НЕ)безпечний віртуальний світ

ПІСЛЯ ЦЬОГО УРОКУ ТИ БУДЕШ:

вміти перевіряти інформацію;
розвивати критичне мислення;
розглядати події критично.

Ти живеш в інформаційному суспільстві. Навкруги тебе існують міріади і міріади знаків, байт пікселів інформації. На жаль, у цьому океані багато небезпек. Щоб убезпечити себе, потрібно постійно бути напоготові, дотримуватися правил інформаційної гігієни та розвивати критичне мислення.

1. У наші дні більшість інформації українці отримують з інтернету. За результатами дослідження Київського міжнародного інституту соціології на замовлення Громадської мережи «Опора», з 24 лютого 2022 р. більшість українців дізнаються новини з месенджерів та соціальних мереж. В основному це невеликі повідомлення про останні події. І от у величезному інформаційному полі щодня з’являються та поширюються сотні та тисячі фейків. Проте що це таке? Саме слово «фейк» у перекладі з англійської мови означає «підробка». А термін має багато визначень. Це і неправдива інформація, яку частіше за все поширюють у вигляді новин. Це також і подання фактів у спотвореному вигляді або подання свідомо неправдивої інформації. Це і спосіб маніпуляції свідомістю шляхом надання неповної інформації, спотворення контексту, частини інформації з метою підштовхнути аудиторію до дій чи думок, які потрібні автору чи авторці.

Як не потрапити до пастки фейків? Для цього існує багато правил та порад. От деякі з них:

• Зверни увагу на джерела, на URL. Тобто, де розташована інформація. Часто адресу підмінюють або розташовують інформацію на дивних чи незвичних серверах.

Наприклад: .сс або інші. Буває, що адреси схожі на популярні, але до поширеного посилання додається якась буква чи позначка.

• Зверни увагу на джерела, на які посилаються. Часто вони відсутні або анонімні чи взяті з соцмереж — не верифікуються. Також якщо в інформації є прямі посилання — перевір їх.

• Обов’язково звертай увагу на дату та час публікації. Іноді давню інформацію намагаються видати за новину.

• Якщо ти зацікавишся інформацією — шукай першоджерело або підтвердження на авторитетних сайтах.

• Подивись на заголовок. Переважна більшість реагує на заголовок. Виник навіть термін — «клікбейтний заголовок» (від англ. click — клацання + bait — наживка). Отже, якщо твою увагу привернуло незвичне оформлення чи текст — будь обережний.

• Слушна порада — читай більше, аніж заголовок та підводка. Часто вони не відповідають змісту новин.

• Також тебе повинен насторожити текст, в якому все пишеться великими буквами або використовують багато знаків оклику. Це робиться, щоб привернути твою увагу.

• І виражена емоційна забарвленість заголовку та тексту також повинна викликати підозру. Яскраве, особливо негативне забарвлення, може свідчити про заангажованість матеріалу.

• У професійній інформації практично не може бути граматичних помилок, неправильного відмінювання прізвищ чи неповні назви організацій та інших стилістичних помилок.

• Особливу увагу приділяй фото- та відеоматеріалам. Часто візуальні матеріали не стосуються тексту або навіть змонтовані. Для перевірки фото- та відеоматеріалів існують спеціальні сайти та програми.

• Часто в інформації посилаються на експертів. Дуже обережно підходьте до їх думки. Інформація щодо експерта повинна бути повною — яку інституцію представляє та інше. Такі фрази, як от: «один експерт» чи «лікарі» та схожі повинні відразу викликати недовіру.

Пам'ятний знак «Емська депеша» в Бад-Емсі.

Емська депеша — урядова телеграма від 13 липня 1870 р. прусського чиновника щодо пруссько-французьких відносин. Уважається, що прем'єр-міністр Пруссії Отто фон Бісмарк відредагував текст телеграми таким чином, щоб викликати обурення у Франції. Уряд країни негативно відреагував на цю депешу, що стало приводом до франко-прусської війни. Пізніше термін «Емська депеша» отримав загальне ім'я.

• Подумай, чи можна вважати Емську депешу фейком.

• Будь-які посилання на дослідження чи соціологічні опитування завжди повинні мати інформацію про замовника дослідження, організацію, яка проводила дослідження, час та географію дослідження.

• Професійні матеріали намагаються розмістити погляд на подію з декількох сторін, хоча не завжди є така можливість.

• Якщо в матеріалі присутня апеляція до забобонів, теорій змови — не рекомендуємо тобі звертати увагу на такий матеріал.

• Дотримуйся мінімальних трьох правил: 1) не читай інформацію на невідомих джерелах; 2) пам’ятай, навіть найавторитетніші джерела можуть помилятися; 3) сумнівайся, якщо інформація не підкріплена доказами.

ЦІКАВО

Факт-чекінг (з англ. fact-checking — перевірка фактів) — перевірка фактичної точності та достовірності сумнівних повідомлень, звітів, заяв та інших матеріалів. Відомі соціальні мережі використовують факт-чекінг. Крім того, існують як всесвітні мережі, так і загальноукраїнські, які займаються факт-чекіном.

• На останок. Це не всі поради, які можливо знайти та використовувати. Розроби прийнятний та зручний для тебе алгоритм перевірки матеріалів і користуйся ним. Перевірка інформації — це своєрідний пазл, який складається з великої кількості частин. Проте, зібравши його, ти отримаєш безпеку в інформаційному океані.

ЗАВДАННЯ

Обери матеріал із джерел, яким ти довіряєш та перевір його, використавши вищевказані поради.

2. Мабуть найголовнішою зброєю для створення свого безпечного середовища є критичне мислення. Але воно не з’являється самостійно, критичне мислення потрібно розвивати. Існує велика кількість варіантів розвитку критичного мислення. Одним із таких варіантів є спосіб подивитися на проблему чи події з іншого боку. І тут нам на допомогу приходять звичайні дитячі казки.

ЗАВДАННЯ

Згадай казку про Червону Шапочку. Якщо не пам'ятаєш, прочитай короткий переказ та дай відповіді на питання.

Казка про Червону Шапочку

Народна європейська казка.

Літературно оброблена у Франції Шарлем Перро, пізніше записана в Німеччині братами Грімм

Жила одна дівчинка. Якось мама подарувала їй червоний капелюшок. Дівчинка завжди його носила, майже не знімаючи. Тому її усі так і звали «Червона Шапочка».

Одного разу мама попросила доньку провідати її бабусю, яка жила за лісом. По дорозі дівчинка зустріла вовка і розповіла йому, куди йде і де живе її бабуся. Вовк випередив дівчинку, підмінив бабусю, ліг у її ліжко і прикинувся старенькою. Коли дівчинка прийшла, то зразу не помітила підміни, вовк, скориставшись цим, проковтнув її. На щастя повз хатинку бабусі проходили лісоруби, які вбили вовка і врятували бабусю і онуку.

Червона Шапочка зустрічає вовка. Ілюстрація Волтера Крейна.

• Якою ти собі уявляєш дівчинку? А вовка? Чому ти так вирішив/вирішила?

Ти згадав / згадала або прочитав / прочитала казку з огляду дівчинки. Але був й ще один герой цієї казки — Вовк. Прочитай його розповідь та дай відповіді на питання.

Історія, яку розповів Вовк

Я народився та виріс у лісі. Це моя домівка. Я дбаю про неї усе моє життя: тримаю у чистоті та захищаю.

Одного сонячного дня я побачив дівчинку. Ні, навіть зразу почув. Вона йшла не кваплячись, рвала квіти і голосно та фальшиво співала на весь ліс. Я зупинив її та запитав, хто вона і чи не потрібна їй допомога. Дівчинка відповіла, що вона і сама впорається, а от її бабусі, до якої вона прямує, допомога вкрай необхідна, бо старенька хворіє. Сама ж почала хизуватися своїм червоним капелюшком. Звісно, я знав стареньку і дізнавшись, що та в біді, чимдужче побіг на допомогу.

Діставшись хатинки, допоміг старенькій та розповів їй про зустріч з дівчинкою. Обурена жінка запропонувала провчити онуку. Ми домовились, що я видам себе за бабцю і налякаю дівчисько.

Але те, що сталося далі, зовсім мене спантеличило. Дівчинка не цікавилась здоров’ям бабусі. Натомість задавала якісь дурні питання про мої вуха, очі та зуби. Це було досить образливо! Але я стримано відповідав на всі її запитання. І чесно сказав, що маючи такі зуби можу і її з’їсти. І тоді вона почала кричати так голосно, як і співала у лісі. Я не витримав і втік. Моя добра репутація була втрачена. Тепер усі вважають мене злим і страшним звіром, який їсть малих дітей.

• Чи змінилась твоя думка про вовка? А про Червону Шапочку?

Отже ти побачив, що часто інформація про події залежить від того, з якого боку дивитися на події. Спробуй подивитися на події ще однієї народної казки зі сторони різних її героїв.

ЗАВДАННЯ

Пригадай слов'янську народну казку «Колобок». Напиши коротку розповідь від імені одного із її героїв.

Казка Колобок

Жили дід і баба. Одного разу дід попросив бабу спекти колобка (хліб круглої форми). Спекла вона колобка і поставила на підвіконні його вистигати. Колобок стрибнув із вікна і покотився у ліс. По дорозі він зустрічає зайчика, вовка, ведмедя і лисичку. Кожен хоче його з’їсти, кожному він співає пісню: «Я від діда втік, я від баби втік, я... і від тебе втечу». І тікає від усіх, крім лисиці, яка щоб заманити його, прикидається , що погано чує. Лисиця з’їла колобка.

Сергій Конончук. Ілюстрації до української народної казки «Колобок». 1929 р.

Іноді доволі складно розібратися в подіях. Ось, наприклад, візуальне зображення, яке не має прямої відповіді — це подвійні зображення або оборотні (реверсивні) фігури.