Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко (2025)

Публій Вергілій Марон

(70-19 рр. до н. е.)

Та він живе, і дзвін гучних його поем

Донині сниться нам риданнями Дідони,

Бряжчанням панцирів і сплесками трирем¹.

Микола Зеров

• Розкрийте поняття «громадянський обов’язок». У чому він полягає в наш час? Чи всі українці усвідомлюють необхідність виконання громадянського обов’язку?

Публій Вергілій Марон народився поблизу міста Мантуя 15 жовтня 70 р. до н. е. Батько його був заможною людиною. Про матір митця нічого не відомо. Коли Вергілію виповнилося п’ятнадцять років, батько відправив його навчатися до Рима у відомого педагога Епідія. Ця школа була для вихідців зі знатних сімей. До речі, тут здобував освіту і майбутній імператор Риму Октавіан Август. Він був молодшим за Вергілія на шість років, проте, оскільки навчання тривало довго, можна припустити, що поет уже в школі познайомився з ним. Октавіан Август усе життя опікувався Вергілієм, ставився до нього приязно.

¹ Трирема — бойове судно давніх греків і римлян.

Невідомий художник. Вергілій з музами Кліо і Мельпоменою. Фреска. XІІ ст.

Вергілій вивчав філософію, багато читав, цікавився медициною, математикою. Батько хотів, щоб він став адвокатом, бо ця професія відкривала шлях до державних посад. Але Вергілій мав власні уявлення про майбутнє. У 45 р. до н. е. він переїхав до Неаполя і став власником невеличкого маєтку, де все життя на лоні природи займався літературною творчістю.

Вергілій жив у період багатьох історичних подій: смерті Цезаря, громадянських війн, боротьби за владу між римськими імператорами. Але попри все, що відбувалося довкола, Вергілій не забував свого основного призначення — поезії.

До нас дійшли три твори Вергілія: «Буколіки» — про мирне сільське життя (прибл. 42—39 рр. до н. е.); «Георгіки» — про землеробську працю (36—29 рр. до н. е.); «Енеїда» — про заснування Римської держави (26—19 рр. до н. е.).

presentation

А. Кауфман. Вергілій читає «Енеїду» Августу й Октавії. 1788 р.

Іван Котляревський та Вергілій

Спираючись на сюжет «Енеїди» Вергілія, український письменник Іван Котляревський створив перелицьовану «Енеїду». У ній уперше в українській літературі змальовано образ нашого народу, його звичаї, характери, віковічне прагнення до свободи. Велике значення поема має і тому, що І. Котляревський утверджує єдність українства, що стане запорукою світлого майбутнього.

А. Базилевич. Еней із військом. 1980-ті роки

«ЕНЕЇДА»

Історія створення. Міф про Енея отримав у Римі офіційне визнання. Рим вважали оновленою Троєю. Знатні люди намагалися пов’язати свій родовід з Енеєм і його супутниками. Тому зацікавленість Вергілія циклом троянських міфів була невипадковою. У 26 р. до н. е. в Римі стало відомо, що він почав писати твір за зразком Гомерових поем.

Перед Вергілієм стояло складне завдання: створити поему, орієнтовану на епічну традицію, але з урахуванням нових ідей — прославлення Римської держави та оспівування ідеалу героя-римлянина. Центральним героєм мав стати втікач, котрий полишив свою батьківщину, — троянець Еней. У той час легенда про троянське коріння Рима набула соціально-політичної актуальності.

Ще Юлій Цезар мріяв відновити Трою та зробити її столицею держави. «Енеїда» утверджувала владу нової столиці — Рима. За задумом митця, твір мав складатися з дванадцяти книг з відносно незалежними епізодами. У 19 р. до н. е. «Енеїда» була загалом готова, письменник хотів лише доопрацювати деякі частини. Проте захворів і не встиг завершити поему. Однак і в такому вигляді твір засвідчує талант митця і величність його задуму.

Зв’язок твору з гомерівським епосом, міфологією. Сюжет «Енеїди» має дві частини: Еней мандрує, а потім воює в Італії. На кожну з цих частин Вергілій відвів по шість книг. Перша половина «Енеїди» тематично наближена до «Одіссеї» Гомера, друга — до «Іліади». Однак, на відміну від гомерівського епосу, повністю заглибленого в минуле, у Вергілія міф завжди переплетений із сучасністю, а випробування Енея є підготовкою до утвердження величі Римської держави.

Сюжет і композиція. У першій книзі «Енеїди» йдеться про те, як Еней зі своєю флотилією наближається до Італії. Розгнівана Юнона посилає страшну бурю. Кораблі розкидані по всьому морю. Що з ними — невідомо. І тут розповідь перериває сцена на Олімпі: Юпітер відкриває Венері майбутню долю Енея і його нащадків аж до часів Августа, віщує майбутню велич Римської держави. Надалі події із земного життя героїв, як і в Гомера, переплітаються з подіями, що відбуваються на Олімпі.

Щастя усміхнулося Енеєві. Він зі своїми супутниками потрапив до Лівії, неподалік від Карфагена (нині територія Тунісу), який заснувала Дідона. Вона співчуває Трої, тому гостинно приймає троянців. Особливе враження на Дідону справила доля Енея. Увечері, під час бенкету, вона просить його розповісти про поневіряння. Цією експозицією завершується перша книга. Вона відповідає 5-8 книгам «Одіссеї» Гомера (плавання Одіссея, буря, прибуття мандрівників у країну феаків, прийом у царя Алкіноя, прохання розповісти про пригоди). Однак Вергілій творчо підходить до наслідування гомерівської поеми, його оповідь набуває зовсім іншого змісту. Основна тема — Рим і його велич — простежується в ній від самого початку.

Дж.-П. Паніні. Капріччо з найголовнішими пам'ятками Рима. 1735 р.

Розповідь Енея звучить у другій і третій книгах «Енеїди». Друга книга присвячена падінню Трої. Згадано троянського коня, загибель троянських героїв, царя Пріама. Ідеться і про те, як Еней виносить на плечах свого батька Анхіза і як до нього доєднуються інші троянці.

Третя книга — про блукання Енея світом. Мандри героя нагадують мандри Одіссея, проте Вергілій не повторює відомі міфи. На кожній зупинці Енеєві сниться віщий сон або провидці віщують йому подальшу долю.

У четвертій книзі йдеться про кохання Дідони до Енея. Дідона покохала його за страждання та високі моральні якості. Любов могутньої цариці, засновниці міста Карфагена, сприяє возвеличенню образу Енея у творі. Дідона переживає конфлікт обов’язку і почуття (вона дала обітницю покійному чоловікові). Це призводить до трагедії. Боги нагадують Енеєві про його велику місію, і герой полишає Карфаген. Не маючи сил перенести розлуку, Дідона вбила себе мечем, який їй подарував Еней, а потім її тіло горіло у вогні.

П’ята книга «Енеїди» знов нагадує гомерівські поеми. Еней, прибувши до Сицилії, влаштовує ігри на роковини смерті Анхіза. В «Іліаді» Гомера йшлося про ігри на честь поховання Патрокла. Ця тема була актуальною за часів Імперії. Імператор проводив змагання серед знатних молодиків, вважаючи це старовинною традицією.

У шостій книзі Еней зупинився поблизу міста Кум. Неподалік, за легендами, був вхід до царства мертвих. Пророчиця Сивілла провіщає Енеєві боротьбу в Лації, а потім супроводжує його в царство мертвих для зустрічі з Анхізом. У Гомера Одіссей також спускався в царство мертвих, але у Вергілія цей мотив набуває зовсім іншого змісту. Анхіз провіщає Енеєві майбутню славу і боротьбу за утвердження Римської держави. Фактично пророцтво Анхіза — це гімн Римові.

Річка Тибр, м. Рим (Італія). Сучасне фото

За мандрами героя настають війни. Їм присвячено другу частину поеми (7-12 книги), що містить легенди та факти з італійської давнини. Еней асоціюється з гомерівським Ахіллом. Укріпившись на зайнятій троянцями землі поблизу гирла річки Тибр, Еней уклав угоду із царем латинян Латином.

Латин погодився віддати за нього дочку Лавінію, яка раніше була обіцяна Турнові. Це й стало причиною війни. Завершальна сцена битви Енея з Турном побудована за зразком битви Ахілла та Гектора. Еней переміг, він готовий помилувати ворога, однак помічає на його плечі пов’язку загиблого Палланта і, як Ахілл, що помстився за смерть Патрокла, убиває Турна ударом меча.

Ф. Бароччі. Втеча Енея з Трої. Еней несе свого старого батька Анхіза. 1598 р.

Образ Енея. В образі Енея знаходимо риси епічного героя. Він хоробрий, кмітливий, розумний, вступає в переговори, укладає угоди, діє не в особистих інтересах, а заради народу. Він виконує певну місію — готує умови для заснування Рима.

Ж.-Д. Енгр. Вергілій читає «Енеїду» Лівії, Октавії та Октавіану Августу. 1812 р.

Ідея громадянського служіння, величі держави. Намагаючись довести велич Римської держави, Вергілій славив Августа і Юлія Цезаря як нащадків Енея, а відтак оголошував їх нащадками богів, адже матір’ю Енея була Венера. Провідна ідея поеми «Енеїда» — утвердження необхідності побудови сильної держави, щоб усі її громадяни діяли заради неї так сміливо і наполегливо, як Еней і його супутники. Безперечно, Еней є ідеалом громадянина, гідним наслідування. Але водночас Вергілій наголошує й на людських якостях — здатності на почуття, товариськості тощо.

Поеми Вергілія і Гомера

Подібності поем «Іліада» та «Енеїда»	Специфіка твору Вергілія «Енеїда»
Використання міфологічних сюжетів, образів, вплив богів на долю героїв	Ідея утвердження Римської держави
Подорожі Енея — подорожі Одіссея	Еней — ідеал героя-римлянина, який віддано служить державі
Битви Енея — битви Ахілла	Використання фактів, легенд, видатних осіб римської історії
Традиції героїчного епосу	Надання міфам актуального сучасного змісту

Енеїда

(26 р. до н. е. — 19 р. до н. е.)

ПОЕМА

(Уривки)

Заспів (книга 1, вірші 1—33)

1. Що стало головною причиною лиха троянців?
2. Чому богиня Юнона їх зненавиділа?

Збройного славлю звитяжця, що перший з надмор’їв троянських,

Долею гнаний нещадно, на берег ступив італійський.

Горя він досить зазнав, суходолами й морем блукавши,

З волі безсмертних богів та мстивої серцем Юнони,

Лиха він досить зазнав у бою, поки місто поставив,

Лацію давши пенатів¹, а з ними — і плем’я латинське,

І Альбалонгу² стару, і мури високого Рима.

Музо, повідай мені, чим саме прогнівана тяжко,

Чи то покривджена чим, цариця богів³ засудила

На незліченні труди та нещастя побожного духом

Батька й вождя, як богиня — і гнівом таким пойнялася!

¹ Маються на увазі пенати — боги-охоронці домашнього вогнища, покровителі людини та її праці. Перенесення троянських пенатів у Лацій (область Центральної Італії із центром у Римі) означає, що Троя знайшла в ньому свою нову батьківщину, дім.

² Альбалонга — давнє італійське місто, засновником якого був Асканій, син Енея.

³ Цариця богів — Юнона.

Місто старинне було¹ — фінікійського люду осада,

Звалось воно Карфаген на лівійському березі, проти

Тібрових гирел, багате на скарб і завзяття воєнне.

Кажуть, Юнона його шанувала найбільше у світі,

Навіть і Самос²забувши для нього; там зброя богині,

Там колісниця її. А на серці в богині бажання,

Щоб Карфаген цей, як Доля дозволить, був паном народів,

Але прочула вона, що від крові троянської плем’я

Вже виростає нове, що міста поруйнує тірійські³.

З’явиться люд, підкоритель земель, войовничий та гордий,

Згине в пожарі могутність лівійська: так випряли парки.

Все те Сатурнія знає і кров ще пригадує свіжу,

Що попід мурами Трої лила за улюблених аргів⁴,

Ще ж не зів’яли в душі причини скорботи і гніву,

Ще ж притаївшися, в серці живуть її й вирок Паріса⁵ —

Прикра зневага краси божественної, — й рід ненависний⁶,

І Ганімеда⁷, на небо узятого, шана висока.

Тямлячи все те, вона троянців, хвилею битих, —

Все, що зосталось від люті данайців⁸ і зброї Ахілла,

Не підпускала до краю латинського; довго і гірко

Пасерби Долі, вони усіма проблукали морями.

Стільки страждання лягло на підвалини римського роду!

(Переклад Миколи Зерова)

¹ Місто старинне було... — мається на увазі Карфаген, заснований у 814 р. до н. е. фінікійцями.

² Самос — острів в Егейському морі; центр культу Юнони.

³ Маються на увазі римляни, переможці Карфагена в трьох Пунічних війнах.

⁴ У битвах під Троєю Юнона (Сатурнія, бо дочка Сатурна) була на боці греків, котрі названі тут «аргії» (аргів’яни), за назвою міста Аргоса.

⁵ Паріс — син царя Трої Пріама, вибраний суддею в суперечці про красу між Юноною, Мінервою й Венерою, віддав перевагу Венері.

⁶ Рід ненависний — рід троянських царів, що походять від Дардана; до нього належать Еней та Паріс.

⁷ Ганімед — красень, який був викрадений Юпітером і став його виночерпієм на Олімпі.

⁸ Данайці — греки, названі так за іменем Даная, який переселився з Єгипту.

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. Яких персонажів міфів згадано в заспіві? Кого названо Пасербами Долі? Яке забарвлення має цей вислів — позитивне чи трагічне?Аналіз та інтерпретація
2. У яких рядках ідеться про Римську державу, її майбутню славу? Прокоментуйте.

Творче самовираження

3. У прозовій або віршованій формі напишіть заспів до поеми про велич України (12-14 речень).

Цифрові навички

4. За допомогою інтернету встановіть, які місця, згадані в заспіві, існують нині. Покажіть їх на мані.

Дослідження і проєкти

5. Підготуйте проєкт «“Енеїда” Вергілія та І. Котляревського в кіно та анімації».

Життєві ситуації

6. Як зробити державу сильною і незалежною? Що для цього має робити кожен/кожна?

check yourself

exercises

games

Образи й епізоди поеми перегукуються з поемами Гомера. Так, образ щита у Вергілія створено виразно та яскраво, як і в «Іліаді» Гомера. В очікуванні вирішальної битви Венера посилає Енеєві зброю і щит, який майстерно викував бог Вулкан. На щиті зображено майбутні подвиги нащадків Енея і величне майбутнє Римської держави. Теми вирізьблених картин — уславлення Імперії. Зображено історію Рима, починаючи з давньої легенди про вовчицю, що вигодувала близнюків Ромула і Рема, один із яких заснував місто. Значну увагу приділено й сучасним Вергілію подіям, зокрема справам Августа в розбудові Імперії.

Π.-Н. Герен. Еней і Дідона. 1815 р.

Щит Енея (книга 8, вірші 626—731)

• Чому для зображення майбутнього Римської держави Вергілій обрав саме цей предмет — щит?

Там-бо, на тому щиті, прозираючи роки майбутні,

Вирізьбив владар огню італійців майбутні пригоди,

Римського роду тріумфи, Асканіїв рід знаменитий

І незліченні усі, послідовно проваджені війни.

Вирізьбив він і Вовчицю у Марсовій тихій печері,

І коло неї близнят-сисунців, двох хлоп’ят нетямущих,

Як вони граються сміло, до матері як припадають,

Як і вона, повернувши до них свою шию могутню,

Пестить по черзі обох і тіло вилизує ніжне.

Там підіймається Рим, там сабінських жінок викрадають¹ —

Хиже насильство під час циркової забави; ще далі

Вирізьбив бог бойовище нове, що схопилося раптом

Поміж куретами, Тацієм² давнім та римським народом.

Далі обидва царі, військове покінчивши змагання³,

Перед жертовником збройні, з вином у руках поставали

І, заколовши свиню, мирову виробляють угоду.

Тут же, зовсім поблизу, квадриги прудкі розривають

Надвоє Метта⁴(не хтів ти додержати слова, альбанцю).

¹ За легендою, для збільшення населення Рима Ромул запросив на свято сусідів-сабінян, і під час бенкету юнаки вкрали сабінянських дівчат.

² Тацій — вождь сабінян.

³ Викрадені сабінянки зупинили битву між римлянами й сабінянами.

⁴ Метт — альбанський цар Меттій Фуффетій, який запропонував вирішити суперечку між Римом і Альбою поєдинком найсильніших. Після перемоги римлян Меттій надумав зраду й за це був покараний: за наказом римського царя Тулла Гостілія був розірваний двома колісницями, до яких його прив’язали.

Тіло твоє пошматоване Тулл поволік по дібровах,

І придорожні терни у кривавій росі червоніли.

Далі Порсенна наказував місту прийняти вигнанця

І за Тарквінія римлян страшною облогою мучив;

Діти Енеєві в бій виступають за волю змагатись.

Став роздратований цар, на устах йому люта погроза,

Видно, почув, що наважився Кокліт мости зруйнувати,

Що утекла від сторожі і в Тіброві скочила води

Клелія-діва¹... Ще далі стояв у фортеці на чатах

Манлій², і храм боронив, і високий увесь Капітолій;

Ромулів їжився двір острішком нової соломи.

На позолоченім ґанку сріблистий гусак неспокійно

Вгору зривавсь, кричачи, що галли уже біля храму.

Галли повзли по кущах, добиралися вже до фортеці,

Маючи добру заслону у темряві чорної ночі.

Кучері в них золоті, із золота й одяг, і броня.

В’ються плащі повишивані; щирого злота намисто

В кожного сяє на шиї молочній. Розмахує кожен

Парою списів легких і щитом захищається довгим;

Тут витанцьовують Салії, голі луперки³ за ними;

Фламіни⁴ тут у вовняних шапках, там Марсові видно

Скинуті з неба щити, там чисті жінки в колісницях

Святощі містом провозять. Ще далі мистець незрівнянний

Вирізьбив Тартар підземний. Плутонові брами високі

І лиходіям призначені кари; тебе, Катіліно⁵,

На височеннім уступі і Фурій страшних проти тебе.

Праведні душі окремо, між них і Катон правосудний⁶.

Понад підземними тінями йшов злотокований образ

Моря бурхливого; сива гойдалась і пінилась хвиля,

А навкруги викидалися срібні із моря дельфіни

І розбивали хвостами гребені хвиль. В осередку

Судна пишалися мідні. Велика то битва Актійська⁷:

Море укрите усе кораблями. Кипить узбережжя

І відбивається золотом в хвилях прозорих Левкати.

¹ Етруський цар Порсенна вимагав повернення вигнаного римлянами царя Тарквінія Гордого та його сім’ї. Горацій Кокліт відбивав етрусків від дерев’яного мосту, і коли він був зламаний, кинувся в Тібр і в обладунку переплив його; Клелія, видана заручницею Порсенні, повернулася до Рима, перепливши Тібр на коні.

² Манлій — Тіт Манлій Торкват, оборонець Рима, обложеного галлами, які вночі потай піднялися на Капітолій. Проте священні гуси, зачувши кроки, підняли ґелґіт і заволоділи увагою охорони.

³ Голі луперки — жерці Пана й Луперка, ототожнюваного з Паном. Під час святкувань на честь божества («луперкалій») луперки в самих фартухах бігли містом, завдаючи зустрічним ударів ременем зі шкури жертовних кіз. Вважалося, що їхні удари зцілюють від безпліддя.

⁴ Фламіни — римська колегія жерців.

⁵ Катіліна — вождь змови проти Республіки в середині І ст. до н. е.

⁶ Катон тут в ролі судді підземного царства.

⁷ Актійська битва — битва при Актіумі.

Видно там, як цезар Август провадить у бій італійців,

Високо став на кормі він, а з ним і народ, і сенат весь,

І щонайбільші боги, і пенати. На скронях подвійне

Сяйво у нього горить¹, і зоря понад тім’ям аж рідна.

Далі Агріппа², з наказу богів, при сприятливім вітрі

Ставить у стрій кораблі; на чолі гордовитім у нього

Славна ознака звитяги, ростральний вінець³ променіє

Там з іноземною міццю, при зброї і шатах відмінних, —

Від узбережжів червоних, від східних земель повернувшись

З краю Зорі переможцем, — Антоній веде за собою

Бактрів⁴, єгиптян і... гріх щонайбільший — єгипетську жінку⁵.

Лавою всі наступають, і піняться води затоки,

Веслами збиті, розірвані тьмами носів корабельних.

Рвуться у просторінь всі із затоки: здається, Ціклади

Вирнули з синіх безодень, стикаються гори плавучі;

Так розгорнувся потужно невиданий бій корабельний.

Падає клоччя горюче і сиплються стріли повсюди,

Вогке Нептунове поле пролитою кров’ю багріє.

Серед двірської громади цариця єгипетська систром⁶

Кличе до бою: не бачить гадюк, що її дожидають⁷.

Тут чужинецькі потворні боги, тут Анубіс⁸ гавкучий

Проти Мінерви, й Нептуна, і матері римлян Венери

Стрілами приїдуть. Та кинувся Марс усередину січі,

В панцир із криці закутий; із неба Ерінії люті

І невгамовна Незгода до бою, розхристані, впали,

Лине Беллона услід і кривавим бичем розмахнулась;

В небі високому став Аполлон із натягненим луком,

Глянув на битву, і вмить повернулися, вражені жахом,

Геть утікають араби, сабейці, єгиптяни, інди.

¹ У дні поховання Юлія Цезаря зійшла комета, яку його прихильники оголосили знаменням, що свідчило про зачислення померлого до богів. У битві Цезар ніби благословляє сина своєю божественною силою.

² Агріппа — сподвижник Августа.

³ Ростральний вінець — нагорода переможцю в морському бою, металевий вінок, прикрашений зображеннями корабельних носів. Агріппа був нагороджений за перемогу над Секстом Помпеєм — сином Помпея, ворогом Августа.

⁴ Бактри — племена, які жили на сході від Каспійського моря.

⁵ Єгипетська жінка — Клеопатра.

⁶ Систр — металева тріщалка, що застосовувалася для обрядів на честь богині Ізіди.

⁷ Цариця ще не знає про свою близьку смерть від укусу змій — так Клеопатра вчинила самогубство після перемоги Октавіана.

⁸ Анубіс — давньоєгипетський бог смерті, якого зображували з головою гієни.

Бачить поразку цариця. Велить розв’язати мотуззя,

Порозпускати вітрила, тікає. Митець божественний

Вирізьбив горду царицю, бліду, перелякану смертю;

В море односить її сприятливим подихом Япіг¹.

Ніл велетенський встає їй назустріч, і, вражений горем,

Лоно своє відкриває, й подоланих кличе до себе,

В гирла свої таємничі, у схованки плес ясно-синіх.

Далі, потрійним тріумфом до Римського замку вступивши²,

Цезар богам італійським обіцяну почесть складає:

Триста в великому місті присвячує храмів обітних.

В захваті Рим од забав; скрізь оплески люду лунають;

Хори жіночі у храмах; жертовники скрізь пломеніють;

Скрізь по жертовниках всіх позабивано в жертву телята.

Сам же владика сидить на осяянім Фебовім ґанку

І від підвладних народів приймає дари; прикрашає

Пишно храму одвірки, і довгою в’ються стягою

Перед потужним язики земні в розмаїтих убраннях.

Викував мудрий Ковач³розперезаних афрів, нумідів,

Дальніх лелегів, карійців і лучників добрих — гелонів⁴.

Там і Євфрат⁵ переможений ллє свої води тихіше,

І краєсвітні Моріни⁶, і Рейн із подвоєним гирлом,

Даги⁷ й далекий Аракс, що не терпить мостів над собою.

Так милувався Еней дивовижним дарунком Вулкана;

В захваті він од майбутніх подій і, радіючи серцем,

Взяв на своє рамено майбутність і славу нащадків.

(Переклад Миколи Зерова)

¹ Япіг — західний вітер, що дув з Апулії (давня Япігія).

² Потрійний тріумф Август влаштував як переможець при Актіумі, переможець далматинських племен і завойовник Александрії.

³ Мудрий Ковач — бог ковальства Вулкан.

⁴ Перелік народів Малої Азії.

⁵ Євфрат, Рейн, Аракс — ріки, названі Вергілієм, уособлюють народи, що жили біля них; усі вони йдуть як полонені в тріумфі Октавіана.

⁶ Моріни — племена, що населяли побережжя сучасної Бельгії.

⁷ Даги — жителі сучасного Дагестану.