Зарубіжна література. Повторне видання. 8 клас. Ніколенко (2025)

Роди і жанри античної літератури

З безмірно багатої греко-римської літератури лишилися лише нужденні відломки та шматочки, але вони мали силу обновити європейську людність... Вони й досі не перестали запліднювати нашого духу й творять непохитну основу нашої цивілізації.

Іван Франко

• Підготуйте повідомлення про визначні пам’ятки Давньої Греції й Давнього Риму (1-2 за вибором). Яке враження вони справили на вас?

Етапи давньогрецької літератури. У літературі Давньої Греції виокремлюють такі етапи й періоди:

1. Архаїчний етап (до VII ст. до н. е.):

а) долітературний період (до середини IX ст. до н. е.);
б) гомерівський період (до VII ст. до н. е.).

2. Класичний етап (VII ст. до н. е. — IV ст. до н. е.):

а) післягомерівський період (VII—VI ст. до н. е.);
б) аттичний період (V—IV ст. до н. е.).

3. Елліністичний етап (кінець IV — II ст. до н. е.).

4. Римський етап (середина II ст. до н. е. — IV ст. н. е.).

Героїчний епос Давньої Греції. На архаїчному етапі панувала колективна свідомість, що знайшла відображення в численних міфах, а також у творах героїчного епосу, який мав міфологічну основу. Найкращими взірцями героїчного епосу доби Античності вважають поеми «Іліада» й «Одіссея» Гомера.

Основні ознаки героїчного епосу доби Античності

1. Героїчна ідеалізація далекого минулого.
2. Поєднання реалістичних елементів з міфами.
3. Відображення народних уявлень про добро і зло, життя і смерть, правду і кривду, справедливість і несправедливість.
4. Елементи чарівності (воля богів/богинь).
5. Створення монументальних образів народних героїв — захисників держави й народу.
6. Ідея громадянського служіння, наслідування волі богів/богинь.

Розвиток давньогрецької лірики. У давнину слово і спів були невіддільні одне від одного. До того ж співаки могли танцювати й розігрувати різні дійства. Це означало, що мистецтво мало тоді синкретичний характер, тобто поєднувало в собі різнорідні елементи. Згодом у давньому мистецтві виокремилися самостійні роди і жанри. Зміст цих понять із часом змінювався. Так, замість звичного для нас терміна лірика спочатку існувало поняття меліка (від мелос — пісня). А лірикою давні греки називали тільки ті пісні, які виконували в супроводі струнного інструмента — ліри. Її винахід приписували богові Гермесу. Давні греки не вважали ліричними такі жанри, які супроводжувалися, наприклад, звуками флейти (скажімо, елегію). Пізніше лірика стала узагальненим поняттям для цілої групи жанрів, а в сучасному значенні — це рід літератури.

presentation

Воїни. Розпис на вазі. V ст. до н. е.

Термін «лірика» почали вживати за елліністичної доби античні філософи й поети. Твори, написані гекзаметром (вірш шестистопного дактиля), вони називали епосом, а написані іншими поетичними розмірами — лірикою. Залежно від способу виконання віршів — декламація чи спів — античні митці й теоретики виокремлювали лірику декламаційну і пісенну (мелос). Пісенну лірику поділяли на хорову і сольну (виконана окремим співцем).

У класичний період давньогрецької літератури відбувся бурхливий розквіт лірики. Видатними представниками мелосу (пісенної лірики) були Алкей, Сапфо, Анакреонт, Піндар, а декламаційної лірики — Тіртей, Архілох, Солон та ін.

Полігімнія. Скульптура. XVIII ст.

Дж.-В. Горвард. За часів Сапфо. 1904 р.

• Прослухайте вірш Сапфо «Барвношатна владарко, Афродіто...». Чому лірична героїня звертається саме до цієї богині? Що вона просить у неї?

audio

Давньогрецький театр. Одним із найпопулярніших персонажів міфів Давньої Греції був Діоніс. Його ще називали Вакх і Бахус. Це бог рослинності, родючості, покровитель виноградарства і виноробства, який для давніх греків утілював не тільки силу природи, а й радість і повноту буття.

У Давній Греції існував культ Діоніса, на його честь відбувалися різноманітні імпровізовані дійства, що супроводжувалися співом, танцями, виступами хору. Ці дійства називали діонісіями, або пристрастями Діоніса. Вони припадали на цикли землеробства, особливо на весну й осінь, коли наставала пора нового селянського року або збирання плодів. Поклоніння Діонісові та іншим богам (Корі, Деметрі) на території Давньої Греції у VII—VI ст. до н. е. зумовило виникнення драми як роду літератури і появу театру.

Маски давньогрецького театру

Діонісії. Зображення на амфорі. II ст. до н. е.

Основними жанрами давньогрецької драми були трагедія і комедія.

Першим творцем трагедії вважають поета з Афін Феспіда. Якщо спочатку вистави в античному театрі нагадували перегукування соліста з хором, то драматург Есхіл, увівши другого актора, зробив сюжет трагедії динамічнішим і напруженішим. Згодом у змагання з Есхілом вступив Софокл, котрий намагався захопити глядачів гостротою дії. А Евріпід відтворював міф із позиції тогочасного суспільства, тому переживання його героїв/героїнь були наближені до публіки. До того ж монологи персонажів Евріпіда супроводжувалися музикою, що посилювало враження від сказаного. Такі творчі змагання сприяли розвиткові трагедії.

Мельпомена — муза трагедії. Скульптура. XVII ст.

Комедія почала свій відлік від творчості Арістофана на межі V—IV ст. до н. е. Засади комедії було закладено на острові Сицилія, а потім вона утвердилася в Афінах.

Зміст комедії становить не міф або історичне минуле, а реальне життя, актуальні проблеми суспільства. Важливими особливостями давньогрецької комедії були свобода й право автора на висміювання окремих громадян чи негативних явищ. У ті часи комічні персонажі поставали не як індивідуальності, а як певні соціальні типи, що увиразнювалися спеціальними масками акторів. На сцені з’явилися шахраї, користолюбці, безсоромні чиновники, довірливі дурні, демагоги-філософи та ін. Але в комедіях діяли й позитивні персонажі — прості люди, дрібні землевласники, котрі втілювали уявлення про народну мораль.

Театр, м. Епідавр (Греція). Сучасне фото

У сучасному значенні комедією називають драматичний твір, у якому засобами комічного (гумор, сатира, іронія, сарказм та ін.) розвінчують негативні явища, розкривають смішне в навколишній дійсності чи в людині.

Теорію жанрів трагедії та комедії першим розробив Арістотель у праці «Поетика».

Якими були античні театри?

Давні греки будували театри в найкрасивіших місцях. Тоді не було спеціальних приміщень для вистав, але вже у V ст. до н. е. для них почали будувати спеціальні майданчики. Театр Діоніса в Афінах був розташований просто неба, на схилі Акрополя (верхня частина міста). Цей театр уміщував до сімнадцяти тисяч глядачів (половина населення Афін того часу). Він складався з таких частин: оркестра (місце перед сценою для гри акторів), де були розміщені хор і жертовник богу Діонісові; театрон (місця для глядачів), де в першому ряду стояло крісло для жерця Діоніса; скена (споруда позаду оркестри), де переодягалися актори; проскеній (дерев’яний фасад або особлива декоративна стіна), з обох боків якого були проходи для публіки. За цією схемою будували всі давньогрецькі театри.

Вистави ставили на міфологічні та історичні сюжети. Усі ролі виконували чоловіки, хор теж був чоловічим (від 12 до 15 осіб). Актори виступали в масках і в котурнах (взуття на дуже товстій підошві й високих закаблуках). Котурни давали змогу збільшити зріст актора, зробити його поступ величнішим. А в масках рот був широко відкритий, що створювало ефект рупора. Маски відображали людські почуття — жорстокість, радість, горе, біль тощо.

Талія — муза комедії. Скульптура. XVII ст.

Театр Діоніса, м. Афіни. Кінець VI ст. до н. е.

Особливості літератури Давнього Риму. Римська держава виникла та сформувалася на території Апеннінського півострова. За буйні луки й пасовиська греки назвали цю місцевість Італією (тобто «країна телят»). Римська держава існувала майже 500 років.

Особливістю розвитку римської літератури було те, що вона скористалася здобутками давньогрецької культури. Однак, спираючись на давньогрецькі образи, сюжети, мистецькі форми, римляни переосмислювали їх по-своєму. Римській літературі властиві особливий універсалізм і масштабність відтворення подій. Її зміст визначають загальнодержавні ідеали.

У римській літературі формується ідеал людини-громадянина, яка жертовно служить державі, готова заради неї піти в бій і віддати своє життя. Громадянські теми та мотиви є провідними у творах давніх римлян. Водночас вони замислювалися і над філософськими проблемами, їх хвилювали почуття кохання, вірності, печалі.

м. Рим (Італія). Сучасне фото

Тріумфальна арка, м. Рим. Сучасне фото

Етапи римської літератури. Римська література пройшла тривалий шлях розвитку, у якому виокремлюють такі етапи:

1. Література епохи Республіки (до 31 р. до н. е.):

а) долітературний період (до середини III ст. до н. е.);
б) період ранньої римської літератури (середина III ст. до н. е. — середина II ст. до н. е.);
в) література періоду громадянських війн (середина II ст. до н. е. — 31 р. до н. е.).

2. Література епохи Імперії (31 р. до н. е. — 476 р. н. е.):

а) література ранньої Імперії, або «золотий вік» Августа (31 р. до н. е. — 14 р. н. е.);
б) «срібний вік» римської літератури (І—II ст. н. е.);
в) література пізньої Імперії (III—IV ст. н. е.).

Переклад і наслідування грецьких творів — це плідний шлях для римської літератури на ранньому етапі. Першим поетом Риму вважають Лівія Андроніка, котрий переклав Гомерову «Одіссею» латиною.

Як і в Греції, у Римі розвивався театр. Спочатку драматичні вистави влаштовували тільки під час релігійних свят або у зв’язку з урочистими подіями. Приблизно в IV ст. до н. е. вистави набули світського характеру, актори виступали вже не в храмах, а в спеціальних спорудах. У III—II ст. до н. е. театральні вистави стали невід’ємною частиною суспільного і духовного життя римлян. Серед драматургів тієї доби дуже популярними були Плавт і Теренцій.

Римський форум — центральна площа Давнього Риму. Сучасне фото

На початку І ст. до н. е. посилилася цікавість до лірики. Сформувалася александрійська школа поезії. У 70—60-ті роки до н. е. виникла «нова школа» (неотеоретиків), яка згуртувалася навколо Публія Валерія Катона. Поети писали переважно про кохання, намагаючись відобразити почуття особистості нового часу. Тоді ж напрочуд популярною стала філософія Епікура, яка культивувала радощі й насолоди.

Літературу ранньої Імперії (періоду правління Октавіана Августа) називають «золотою добою» римської літератури, бо саме в цей час вона досягла вершин свого розквіту. Октавіан Август установив нову систему правління — принципат (форма державної влади), що проіснував до II ст. н. е. Він проголосив, що відновив Республіку. Ставши принцепсом («перший у принципаті»), зосередив у своїх руках усю владу в Римській державі. Октавіан Август розумів значення художнього слова в суспільстві, тому всіляко підтримував митців.

Октавіан Август. Скульптура. І ст.

У цей період провідне місце в літературі посіла поезія — епічна і лірична. Публій Вергілій Марон прославився як автор трьох визначних творів: «Буколіки», «Георгіки», «Енеїда». Спираючись на досвід Гомера, Вергілій утверджував ідеї Римської держави, прославляв образ героя-громадянина, осучаснював давні міфи.

Квінт Горацій Флакк увійшов у літературу спочатку як автор віршів (еподів чи ямбів), у яких у жартівливій формі розкривав події реального життя. Водночас він писав і сатири (бесіди) — твори на філософсько-моральні та естетичні теми. Однак особливо прославився Горацій своїми одами, кожна з яких містить звернення до божества, певної особи чи групи осіб і побудована у формі монологу або діалогу.

Театр Помпея. Сучасне фото

• Прослухайте відеотекст оди Горація «До Мельпомени». Про який пам’ятник ідеться у вірші? Що він символізує?

video

Серед ліричних жанрів найпоширенішим у римській літературі був жанр елегія. Почесне місце серед творців елегій належить Публію Овідію Назону, видатному поетові «золотої доби». Любовні елегії Овідія читали всі — від простих громадян до імператора. Однак головним своїм твором поет вважав «Метаморфози» про перетворення всього живого: людей — на рослини, тварин, зірки, струмки тощо. У «Скорботних елегіях» Овідія втілено велику любов до Риму, до рідної батьківщини.

Теорія літератури

Героїчний епос — збірна назва фольклорних творів різних жанрів, у яких оспівано розум, силу й мужність героїв, воїнів, народних заступників.

Вплив античної літератури на розвиток мистецтва

Давньогрецька література відкриває історію європейських літератур. Такі слова, як «поезія», «музика», «епос», «лірика», «театр», «сцена», «трагедія», «комедія», «драма», «філософія» та інші, — грецького походження. Античну культуру високо цінували митці всіх наступних епох. Особливо це стосується гуманістів доби Відродження, які вважали себе спадкоємцями ідеалів античного світу. Античною культурою та літературою захоплювалися і діячі Просвітництва, зокрема Й.-В. Ґете і Ф. Шиллер. Зацікавленість античною спадщиною не згасає і нині.

Твори образотворчого мистецтва на античні теми в будинку-музеї Й.-В. Ґете, м. Веймар (Німеччина). Сучасні фото

Фільм про культуру Давньої Греції та Давнього Риму

Як жили давні греки та римляни? Як вони мандрували й воювали? У яких змаганнях брали участь? Як займалися мистецтвом? Про все це йдеться у кінофільмі британського режисера Рідлі Скотта «Гладіатор» (2000). Творці стрічки намагалися бути точними у відтворенні місця подій та антуражу. Вони спиралися на творчість античних майстрів. Подивіться цей фільм і поміркуйте, що нового ви дізналися про давню культуру, що було цінним для людей доби Античності.

Кадр із кінофільму «Гладіатор» (режисер Рідлі Скотт, США, Велика Британія, 2000)

Комунікація

1. Назвіть етапи й періоди літератури Давньої Греції та Давнього Риму. Які етапи збігаються?
2. Як виник давньогрецький театр? Які елементи античного театру існують у наш час?

Аналіз та інтерпретація

3. Проаналізуйте особливості лірики й меліки.
4. Розкрийте ознаки героїчного епосу.

АКТИВНОСТІ

Творче самовираження

5. Намалюйте схему «Різновиди лірики в добу Античності» .
6. Підготуйте виразне читання одного ліричного твору античного автора. Намалюйте ілюстрацію за мотивами твору. Поясніть вибір образів, кольорів, відтінків.

Цифрові навички

7. Відшукайте в інтернеті інформацію і підготуйте повідомлення про особливості історичного розвитку та культури Давнього Риму за ключовими словами: Колізей, форум, театр Помпея, гладіатор, принципат, принцепс, республіка, імперія, легіон, сенат, сенатор, Юлій Цезар, Марк Антоній, Октавіан Август (1-2 за вибором).

Дослідження і проєкти