Зарубіжна література. 7 клас. Ніколенко

Король Лір і його дочки

(Староанглійська балада)

Коментарі. Хто такий король Лір? Це ім’я оповите серпанком легенд. Його образ зустрічається в кельтських міфах, де Лір зображений як правитель моря. Він також згадується в старовинному літописі «Історія Британії» (“Historia Brittonum”) XII ст. Легендарний король Лайр Британський (Leir) мав трьох дочок. Доживши до старості, він вирішив поділити королівство між ними, зваживши на їхні обіцянки доглядати його в майбутньому. Дві старші дочки — Регана й Гонорелля — усіляко підлещувалися до батька, а третя, Корделія, була скромною у висловлюванні своїх почуттів. Тому король поділив своє королівство між старшими дочками. А Корделія, не знайшовши притулку в Англії, поїхала до Франції й вийшла заміж за короля Аганіппа, котрий, згідно з легендою, полюбив її за добре серце. Згодом старші доньки не виконали своїх обіцянок і залишили батька без належного піклування. Тому йому довелося звернутися до Корделії. У неї король Лір знайшов справжню любов, милосердя й допомогу. Як свідчить легенда, батько разом із Корделією зібрав військо й відвоював Англію в злих старших дочок. Незабаром Корделія померла. Через деякий час пішов у небуття її батько.

Дж. Герберт. Король Лір і його дочки. XIX cт.

Творче читання

У Англії колись був король Лір

І панував собі на честь і славу,

Мав повагу він, і в сусідів мир,

І забезпечену державу.

Між іншими достатками його

Були також три доні гожі,

Прегарні й свіжі, що перевищали

Красою три червоні рожі.

Та королю подобалось старому

Раз їм питання предложити:

«Котра з дочок моїх найбільш

Мене потрафить ублажити,

Потіха старості моєї — ви,

Тож по черзі хай кожна скаже,

Яку найбільшую любов мені

Вона ділами своїми докаже».

П. Татарников. Ілюстрація до балади «Король Лір і його дочки». 2002 р.

Регана, з них найстаршая, рекла:

«Мій отче, як мені вас не любити?

Якби яка пригода надійшла,

Готова я за вас і кров пролити.

А хоч і серце би моє криваве

На штуки посікти хотіли,

Воліла б я, ніж малась допустить,

Аби яку ви прикрість потерпіли».

«І я, — сказала другая на те, —

Волю хоч би найтяжче бідувати,

Прийняти муки й ганьбу, ніж би ви

Біди якої мали зазнавати.

Я день і ніч готова вам служить,

Стать вам найменшою слугою,

Щоб віку свого ви могли дожить

У радощах та супокою».

«Тепер мені, — король старий сказав, —

Яснішою будучність стала.

Та ще ти, наймолодшая моя,

Свойого слова не сказала». —

«Я рада, — мовила Корделія, —

Свій довг дитячий все сповняти,

Послушна бути вам у всім,

А більш не в силі я нічого вам сказати».

«Так ти, — рік він, — не можеш більш нічого

Дать, ніж повинність повелить дитяча?

То видно, що твоя любов до мене

Не так-то вірна та гаряча.

То ж будь прогнана з мого двору!

Не хочу знать нелюбої дитини.

З мойого царства не дістанеш ти

По моїй смерті ні частини.

Лиш твоїм сестрам, що за мене раді

Хоч голови свої покласти,

Розділю я свою державу й дам

Обом по рівній части.

Дарую їм предківськую корону,

І власть, і королівськую подобу,

Аби мене в любві своїй за те

Пропильнували аж до гробу».

Отак дві старші сестри підійшли

Старого короля облесними словами,

Найменшу ж через королівський гнів

Сей час з двора протурено за брами.

Мов сирота, пішла Корделія,

Блукаючи від міста до села,

Ні в Англії в селі, ні в місті жаднім

Собі притулку не знайшла.

Аж як до Франції дісталася,

Скінчилася її недоля;

На кращім ґрунті запишалася,

Мов гарний цвіт з чужого поля.

Король французький як пізнав її,

Не дбаючи на гнів вітця старого,

За королеву взяв її до себе

На радість королівства свого.

В дочки найстаршої живе

Старий король тим часом;

Що зразу там було мов медове,

Та незадовго стало квасом.

Регана при своїм дворі його

Держати з невеликим почтом мала,

Та почет той у скорому часі

Увесь від нього відібрала. (...)

«Чи се ж така твоя заплата

За те, що царство все своє

Я вам віддав? Тепер донька для тата

Й малої дрібки того не дає!

О ні! Ще до своєї Гонореллі,

Сестри твоєї меншої піду.

Вона не буде так, як ти, лукава

І зглянеться на батькову біду».

Дж. Гілберт. Ілюстрація до балади «Король Лір і його дочки». XIX cт.

Поїхав чвалом він у двір її

Та пожалівся на свою пригоду.

«Так вам і слід! — почув від лютої змії. —

Сестра вам жадну не вчинила шкоду.

У мене захисту для вас нема,

Хіба що з слугами на кухні жити

Захочете та теє їсти й пити,

Що не доїм та не доп’ю сама».

Почувши се, король заплакав гірко,

Бо голод докучав йому і спрага:

«О най же світ увесь почує, до чого

Веде батьківська нерозвага!

Та верну до Регани я ще раз,

А чей вона людськеє має серце,

Раз відпихнувши, схаменеться в час

І приязніш прийме мене, як перше».

Та як лише прибув, вона веліла

З двора свойого геть його прогнати

І мовила: «Не ліпший буде він тепер,

Коли вперед не вмів себе тут шанувати».

До Гонореллі знов вернув король,

Згодився з слугами на кухні жити,

І їсти все, що подадуть йому,

Аби лиш вік свій продовжити!

Та надаремно й того він благав,

Чого і жебракам ніхто не відмовляє.

«Не хтів за першим разом те принять,

Тепер і доступу до мене вже немає!»

Так обі донечки по двічі

Його відправили без жодного пардону;

Жебрацький кий узяв у руки той,

Що королівськую носив корону.

Тоді про наймолодшої дочки

Слова згадав і заповіт гарячий:

Завсіди буть послушною йому

1 сповняти вірно довг дитячий.

Та він не важився тікать до неї,

Бо королівства мучило похмілля,

Що він ганебно так прогнав її, —

Й перемогло його, нарешті, божевілля.

На голові сніжне волосся рвав,

І в груди бивсь, і дер лице до крові,

І на дочок він помсту визирав

За брак у них дитячої любові.

Долинам, горам, рікам виливав

Палкії про невдячність їх промови,

Аж ріки, гори та твердії скали

З ним разом, бачилось, ридали і зітхали.

Г. В. Джой. Корделія втішає свого батька, короля Ліра, у в’язниці. 1886 р.

Нарешті хворого в тяжкій знесилі

Його до Франції прихильні завезли

Й тут у Корделії та короля

І захист, і підмогу ще знайшли.

Дочка, як лиш про горе батька вчула,

Сей час йому з підмогою прийшла,

Свою зневагу давнюю забула,

Йому потіху й радість принесла.

На Аганіппа королівський двір

Його ввела рицарськая дружина,

А перед короля за руку привела

Його найменша вірная дитина.

І ласкаво прийняв його король,

Велів кликнуть по краю всіх охочих,

Хто для відзискання держави Лірові

Підняться хоче до помочи.

В товаристві Корделії вернув

Король до Англії з дочками воювати,

І вспів собі в невдовгім часі

Їх із престолів та столиць прогнати.

І Лір прийняв на старості своїй

Знов королівськую корону,

Та в одній битві замордовано

Корделію, його потіху й оборону.

Та скоро про ту передчасну смерть

Корделії до нього вість прийшла,

Що в нерозважнім запалі за нього

Сама у бій пішла,

Впав непритомний і оглушений

На її груди білі

І вмер з тяжким зітханням

Тої самої хвилі.

Вельможі краю серед жалощів

На тіла обоїх гляділи

І обох сестер одноголосно

На кару смерті засудили.

Хто там запанував по них,

У хроніці читайте,

А повість про дитячую невдячність

Собі запам’ятайте!

(Переклад Івана Франка)

Україна і світ

Народну баладу «Король Лір і його дочки» у 1914 р. переклав І. Франко. У передмові до збірки перекладів він зазначив, що староанглійські й старошотландські балади є витворами не селянської й не міщанської, а саме лицарської верстви. Їх героями є винятково королі, лорди та члени їхніх родин.

Мудра думка

Можна сю народну поезію назвати вповні аристократичною... Деяку подібність до тої аристократичної поезії можна побачити хіба у великоруських билинах, героями яких є переважно князі та богатирі. Та подібність неповна вже тим, що деякі з тих богатирів, а особливо найважніший із них Ілля Муромець, походять із селянського роду, а інші являються багатими купцями або навіть «каліками перехожими» та розбійниками. Ще одна відмінність староанглійських і старошотландських балад від давньоруських билин полягає в тому, що перші не мають такого виразного історичного й національного змісту, як другі. Так, у баладі «Король Лір і його дочки» йдеться не про історичні, а загальнолюдські події.

Іван Франко

Робота з текстом

Осмислюємо прочитане. 1. Визначте експозицію твору. Як у ній зображено головних персонажів? 2. Знайдіть епітети й порівняння, які характеризують дочок короля Ліра (в експозиції). 3. Виразно прочитайте та перекажіть зав’язку балади. 4. Як кожна з дочок відповідає королю? 5. Охарактеризуйте образи Регани, Гонореллі та Корделії, простежте за їхніми змінами, використовуючи текст. 6. Як король Лір поплатився за свою довірливість? Розкажіть про його поневіряння. 7. Визначте кульмінаційний момент твору. 8. Знайдіть рядки, у яких утілено ідею балади.

Порівнюємо. Пригадайте народні та літературні казки, у яких батько випробовує своїх дітей (дочок, синів, невісток). Порівняйте один із казкових творів із баладою «Король Лір і його дочки».

Для обговорення. 1. Скільки разів і в чому помилявся король Лір? У чому була, на вашу думку, його найбільша помилка? 2. Чи можна уникнути такої ситуації, у яку потрапив король Лір? Як?

Творче завдання. Поясніть значення метафор в українському перекладі балади: 1) «Що зразу там було медове, Те незадовго стало квасом»; 2) «Жебрацький кий узяв у руки той, Що королівськую носив корону». Про кого й про які перетворення йдеться в цих рядках?

Краса слова

Характерні особливості староанглійської балади. У британській культурі балада є поширеним жанром, який має національну своєрідність, а саме: 1) різноманіття сюжетів (переважно загальнолюдських); 2) широке використання монологів і діалогів; 3) балада не містить прямого повчання, кожен робить для себе власні висновки; 4) поділ на строфи, милозвучність яких утворює чергування наголошених і ненаголошених складів; 5) традиційні образи (море, квіти, палац, брама, корона та ін.) тощо.

Словник термінів

Вічний образ (у художній літературі) — літературний образ, який за глибиною художнього узагальнення виходить за межі конкретних творів і зображеної в них історичної доби, містить невичерпні можливості для філософського осмислення буття.

Література і мистецтво

Образ легендарного короля Ліра став вічним. Він описаний не тільки в міфах, літописах і староанглійській баладі, а й у п’єсі видатного англійського драматурга В. Шекспіра «Король Лір» (1608). Ця історія час від часу відроджується в різних видах мистецтва — літературі, живописі, кіно та ін.

Перевірте себе

1. Визначте характерні ознаки балади у творі «Король Лір і його дочки». Наведіть приклади з тексту. 2. Порівняйте староанглійську баладу «Король Лір і його дочки» з прочитаною давньоруською билиною, використовуючи міркування І. Франка. 3. Чому, на вашу думку, історія про короля Ліра завжди є актуальною? 4. Які висновки ви зробили для себе, прочитавши баладу?