Зарубіжна література. Електронна хрестоматія. 6 клас. Ніколенко

Ульф Старк

(1944-2017)

Зарубіжна література дарує усвідомлення того, що діється довкола, за межами власного світу, а також того, що відбувається з душею і тілом..

Ульф Старк

Ульф Старк - один із найкращих сучасних письменників Швеції. Народився 12 липня 1944 р. в м. Стокгольмі. Його дебютом стала книжка «Петер і червоний птах» (1975). Світове визнання як дитячий письменник він здобув із публікацією повісті «Диваки і зануди» (1984). За цей твір У. Старк удостоєний дипломом переможця Премії в галузі дитячої літератури Бонніра-молодшого, що є однією із найпрестижніших у Швеції. У 1989-1998 роках обраний членом Шведської академії дитячої книги. 1998 р. став лауреатом Скандинавської літературної премії (англ. Nordic Literary Prize). У. Старк був двічі номінований на Премію Г. Х. Андерсена (1996, 2000), нагороджений спеціальним дипломом за особливі заслуги міжнародною комісією Премії Г.Х. Андерсена (2000). Він має й інші міжнародні премії та відзнаки. У 2016 р. У. Старк став почесним гостем Дитячої програми Книжкового Арсеналу в м. Києві, де презентував українські переклади книжок «Чи вмієш ти свистати, Юганно?» і «Диваки і зануди». Написав понад 30 творів, перекладених десятками мовами світу. До речі, в Японії перекладені й видані всі книжки У Старка! Тож рівняймося на японців і читаймо цікаві книжечки!

Барви художнього твору

«Маленька книжка про любов» (2015)

Головний герой повісті - хлопчик Фред, якого назвали на честь американського актора, танцюриста, хореографа і співака Фреда Астера. Зі шведської мови слово «fred» перекладається як «мир».

Батько хлопчика у мирний час дуже любив танцювати. Захоплення Фредом Астером було невипадкове. Це була своєрідна духовна енергія життя, кохання, мистецтва прекрасного... Але настала Друга світова війна, і все зруйнувала. Батько хлопчика Фреда пішов захищати кордони. Швеція, як й інші країни Європи, опинилася у воєнному стані. Їжу люди отримували за картками. Вночі треба було робити затемнення. Усі жили в стані тривоги й очікування чогось невідомого й страшного.

Коли батько був призваний в армію, Фред залишився зі своєю мамою, ставши їй гідною опорою. Усі герої твору пов’язані невидимими міцними ланцюгами. І цей зв’язок між ними зумовила війна, тяжкі випробування, які вони долають, виявляючи найкращі людські якості - дружбу, любов, співчуття і взаємодопомогу. Дорослі й малі шведи єднаються, гуртуються, щоб у духовному єднанні дочекатися перемоги й повернення близьких і рідних.

Фінал повісті Ульфа Старка щасливий. На Різдво, коли Фред і мама святкували, несподівано приїхав тато, і це стало справжнім дивом для всіх. «Потім він приніс свої черевики, у яких завжди танцював, почистив їх і завів патефон. Коли Фред Астер почав співати, тато запросив маму на танець...». Добро, любов і надія на мирне життя повернулися в дім!

У медіапросторі

Хто такий Фред Астер?

Фред Астер (Fred Astaire, 1899-1987) - геніальний голлівудський актор (США), великий майстер музичного і танцювального жанрів. Він створив понад 30 фільмів. Злет його кар’єри тривав між двома війнами - Першою і Другою світовою. Його ролі (довоєнні) є своєрідним утіленням щастя й любові. Він співав і танцював, розповідаючи людям про найкращі людські почуття. Ім’я Фреда Астера - це ще й символ миру, мирного життя, бо до війни люди жили спокійно, любили одне одного, танцювали... Ім’я Фреда Астера у творі згадано ще з однієї причини. Його справжнє ім’я - Фредерік Аустерліц, його батько Фріц (Фредерік Емануель) був із родини чеських євреїв. Згадка про Фреда Астера у творі містить натяк на жертви фашизму, на те, як нацисти знищували євреїв - чеських, польських, українських та ін. Ім’я Фреда Астера часто згадують поруч із іменем американської актриси Джинджер Роджерс, з якою він знімався у фільмах з 1933 по 1949 роки (10 фільмів). Разом вони кардинально оновили жанр музичної комедії. Одна із найвідоміших комедій Фреда Астера і Джинджер Роджерс - «Циліндр» (Top Hat, США, режисер Марк Сендрич, 1935). Тут Фред і Джинджер виконали чудові ролі. У 1990 р. Бібліотека Конгресу США включила цей фільм у Національний реєстр культурної спадщини. У цьому фільмі вперше прозвучала пісня «Щока до щоки» (Cheek to Cheek), яка стала символом американського міжвоєнного кінематографа. А також символом довоєнного щастя й кохання. Під цю пісню у фільмі «Циліндр» Фред Астер танцює із Джинджер Роджерс. І сам же й співає. Автором слів пісні є Ірвінг Берлін (він же Ісраель Бейлін, американський автор пісень). Музику написав інший єврей Макс Стайнер. Пісня «Щока до щоки» (Cheek to Cheek) із фільму «Циліндр» була номінована на премію «Оскар». Цю пісню в різні роки виконували Луї Армстронг, Гай Ломбардо, Бінг Кросбі та ін. У 2004 р. в рейтинзі кращих пісень американського кіно вона посіла 15 місце. Пісня «Щока до щоки» неодноразово згадується звучить у творі Ульфа Старка «Маленька книжка про любов», ставши символом любові й мирного життя.

Маленька книжка про любов

(Уривки)

РОЗМОВА З ВЕНТИЛЯТОРОМ

Готуємося до читання

Яку таємницю довірив хлопчик Фред татові? Про які стосунки між сином і батьком це свідчить?

Читаємо з розумінням

Мама й тато назвали мене Фредом. Але це не допомогло. Почалася війна. І татові довелося поїхати з дому і оберігати кордон десь далеко на півночі. Мама плела рукавиці та шкарпетки, щоб він не мерз, бо зима видалася дуже холодна. Коли ми дихали, то з рота хмарами випливала пара. А дорогою до школи під носом виростали бурульки, що розтавали аж після першого уроку.

Я поставив тат на полиці кахляної груби, щоб він відчув тепло. Власне, не тат, а його фотографію. На голові в нього був негарний формений кашкет. Здавалося, він намагався усміхнутися.

- Усе буде гаразд, - мовив я. - Скоро ти повернешся, ось побачиш.

Він не відповів. Але я все одно з ним говорив.

- До речі, я вже знаю, що подарую тобі на Різдво, - сказав я, щоб хоч трохи його підбадьорити.

Потім я поставив поруч з його фотографією мамину, аби тато не почувався самотнім. На фото мама усміхається, бо в неї в животі сиджу я.

Тоді мені здалося, що в тата трішки смикнувся кутик рота. (...)

- З ким ти говориш? - крикнула мама з передпокою.

- З татом, - відповів я.

- Чудово, - мовила вона. - Скажи йому, нехай швидше повертається додому. (...)

Я пішов у гардеробну кімнату. Світла не запалював. А в дверях залишив невелику шпарину. Там мені було добре чути, як у вентиляторі шумить вітер. На підлозі стояли татові святкові черевики, готові закружляти в танці, щойно тато засуне у них ноги. Над черевиками висів гарний костюм, темно-синій, у вузеньку світлу смужку. А на полиці лежав капелюх, очікуючи, коли тато вдягне його не свій вимитий причесаний чуб.

Коли я в напівтемряві примружив очі, то ніби побачив його на повен зріст.

- Хочеш почути таємницю? - пошепки спитав я.

- Ну, звісно, старий, - прошумів тато з вентилятора.

- Я люблю Ельсу з нашого класу.

- О-о, - прошурхотів він. - Любов - це вагоме слово.

- Знаю, - мовив я. - Я трохи закоханий. Принаймні дуже багато думаю про неї. І мені стає тепло, щойно її побачу.

- Добре, - сказав він. - У такий холод це аж ніяк не зайве.

- Так, - сказав я. - Але ти нікому не скажеш? Бо ніхто про це не знає. Навіть Оскар. І вона також. Тобто Ельса.

- Та я й не писну, - відповів він.

- Обіцяєш?

- Є шведи, що вміють мовчати, - сказав він. (...)

Як приємно було говорити з татом, навіть якщо тепер замість його голосу до мене долинав лише шум із вентилятора в гардеробній кімнаті. Він будь-чию любов сприймав усерйоз. Він не молов дурниць тільки тому, що людина ще зовсім юна. (...)

АГОВ! ЯЛИНКИ ТУТ!

Готуємося до читання

Як Фред допомагав мамі під час війни?

Читаємо з розумінням

(...) Коли я прийшов до ялинок, уже почало смеркати, хоч була лише третя година дня. Ґранфош, що продавав ялинки, підхопив мене попід руки й кілька разів підкинув угору, щоб зігріти. Пара з його рота кудлатою хмарою звисала йому на груди, як борода у гнома.

- Добре, що ти прийшов, - зрадів він. - У тебе гарно виходить закликати.

- Дякую, - сказав я. - Приємно чути.

Саме так, як правило, говорять дорослі. Але я відчув, що мені стало трішки тепліше. Потім я заходився гукати:

- Ялинки! Тут повно ялинок! Із самого лісу! Купуйте, поки ще є!

Ґранфош жив у тому самому будинку, що й ми. Він був кремезний і сильний, а долоні мав завбільшки з лопати, якими відгортають сніг. Але в нього була хвора нога. Він тягнув її, коли йшов. Через те його й не взяли до війська. (...)

Я виймав із купи, яка лежала на землі, нові ялинки і клав їх на сніг так, щоб люди могли ходити довкола них і роздивлятися з усіх боків. І відцюкував на них зайве гілля. Я обрубував стовбури внизу так, щоб ялинки можна було поставити у хрестовину. Я брав гроші, оскільки добре вмів рахувати. А ще допомагав покупцям, якщо вони хотіли, віднести ялинки до них додому.

За це Ґранфош мені платив, а люди давали чайові. А ще мені діставалося гілля та обрубки ялин, яке потім ми з мамою закидали вдома в камін та в кахляну грубу. Це було добре. Так я бодай чимось забезпечував родину.

Мені подобалися пахощі хвої та живиці. А ще мені подобався Ґранфош.

- Ти працюєш за десятьох, - сказав він. - Невдовзі станеш багатою людиною.

- Стараюсь, як можу, - відповів я. (...)

ПАХОЩІ ВИЩОГО СВІТУ

Готуємося до читання

Доведіть, що шведи допомагали одне одному під час війни.

Читаємо з розумінням

(...) Ялинка була важка. А її треба було віднести в кінець Великої вулиці. І хоч мене пробирав холод, я спітнів. Хвоя колола мені потилицю... (...) Мені довелося самому нести ялинку аж на шостий поверх, бо вона не влазила в ліфт. Я поставив ялинку у великій кімнаті, сперши її до стіни. (...)

- Правда ж, ялинка дужа гарна? - спитала пані.

- Так, - відповів я.

- Тільки б швидше закінчилась війна, - додала вона.

- Так, - я зітхнув, бо подумав про тата, який не приїде додому на Різдво, і про Ельсу, яка зі злості розбиває лінійки...

Але раптом мої похмурі думки розвіялися. Бо пані підійшла до мене. І я враз відчув, як гарно вона пахне. Немов якась літня лука, де водночас зацвіли геть усі квіти.

- Ось. І дякую за допомогу, - мовила вона й дала мені банкноту.

- Це дуже багато, - сказав я.

- Та ні, - заперечила вона.

- Тоді дякую і до побачення, - попрощався я.

Я вклонився і вже ступив кілька кроків до передпокою, але потім обернувся.

- Можна понюхати ще раз? - спитав я.

- Що понюхати?

- Те, що пахне. Від нього стає радісно на серці. Я зроду не нюхав нічого кращого.

- Це звичайні парфуми, - сказала вона.

Пані принесла флакончик із парфумами. Маленький кришталевий флакончик, на дні якого ще було трохи парфумів.

- Бери собі та й будеш радіти, коли захочеш, - сказала вона. - А це тобі за те, що ти такий молодець.

І вона простягла мені шоколадку «Марабу», на обгортці якої були намальовані дві добродушні корови, що паслися на літній луці. Звідки вона знала, що я люблю шоколад?

- Щасливого Різдва, - сказала вона і ще більше, ніж раніше, стала схожа на фею.

- Щасливого Різдва, - відповів я.

ТАНЕЦЬ ЗІ ШВАБРОЮ

Готуємося до читання

Як Фред утішив свою маму?

Читаємо з розумінням

Дорогою до школи я минав ринок і на тому місці, де стояв Ґранфош, набрав повен лантух гілля і трісок. Вулиці були темні, безрадісні, бо цієї зими ніде не горіли ліхтарі. І на вікнах висіли чорні маскувальні штори, щоб ніякі бомбардувальники не загледіли будинків із повітря.

Але в нашому будинку світилося. Мама вже була вдома. У неї грав патефон. Сама вона танцювала по кімнаті зі шваброю. Притискала її до себе й мовби пливла, перебуваючи у сні, з якого не хотіла прокидатися. Пісня називалася «Cheek to cheek», тобто «Щока до щоки».

- «I'm in Heaven», - співав Фред Астер. Саме на його честь я й отримав своє ім’я.

- Привіт, - мовила мама, побачивши мене. - Я танцюю, щоб зігрітися. Але ні до чого доброго зі шваброю не дотанцюєшся.

- Не так, як із татом? - спитав я.

- Не так, - відповіла вона.

Мама любила танцювати з татом. То було тоді, як вони зустрічалися. Але тепер черевики, в яких тато танцював, стояли в гардеробній кімнаті і тужили за його ногами. Ми також тужили. Але ми тужили не лише за його ногами, а й за цілим татом.

- А може, він усе-таки приїде на Святвечір? - спитав я.

- Ні, він написав, щоб ми його не чекали. Мовляв, так вирішило вище керівництво.

- Дурна війна, - сказав я.

- Чорт забирай цю кляту війну, - мовила мама й пожбурила швабру в куток.

- Ти вилаялася, - зауважив я. - Так не можна.

- Якщо це стосується війни, то можна.

Мама подивилася на татову фотографію, що стояла на кахляній грубі. І на свою, яку я поставив поруч. На тій фотографії вона тримала руку на своєму круглому животі й усміхалася, бо в неї в животі був я. Тепер вона не усміхалася. Та однак тримала руку на животі.

- Як би мені хотілося, щоб він приїхав, - сказала вона й зітхнула. - Бодай на кілька годин.

- Від любові стільки туги, - сказав я і теж зітхнув.

- Атож, - мовила вона. - Коли любиш, то ніби радієш і сумуєш водночас.

- Саме так, - погодився я.

Я бризнув краплю парфумів з флакончика собі на вказівний палець і тицьнув їй під ніс.

- Понюхай, - сказав я. - Правда ж, гарно пахне?

- Дивовижно, - відповіла вона. - Де ти взяв?

- Мені дала пані, яка купила ялинку, - відповів я. - Вона була схожа на фею. Тож тепер у нас усе владнається. Дна ці гроші ти можеш купити щось на різдвяний стіл. І гіацинтів, бо вони теж гарно пахнуть.

Я віддав мамі банкноту, яку отримав від тієї пані. І мама мене обійняла.

- Ми матимемо на Різдво все, що треба. Навіть якщо вдома будемо тільки ти, я і мій живіт. Може, виймемо різдвяні ясла?

- Виймемо, - відповів я.

Ми поставили ясла з дерев’яними фігурками так, щоб тато міг дивитися на них зі свого місця на кахляній грубі. Як-не-як, а це він їх змайстрував. Так гарно вмів майструвати хіба що Ісусів тато. Мама дивилася на дитину. А я дивився на двох корівок. Вони були схожі на корівок із шоколадної обгортки. Коли я подумав про шоколадку, у мене аж слинки потекли. Прибережу її на Святвечір. (...)

МАЙОР БУДЬ ЛАСКА

Готуємося до читання

1. Про який різдвяний подарунок татові розповіла мама?

2. Кого і чому в цьому розділі названо «вусатим ідіотом»?

Читаємо з розумінням

Мама відсунула чорну штору й відчинила вікно.

- Ви з глузду з’їхали? - крикнула вона. - Як можна зчиняти такий гуркіт? Хіба не знаєте, що сьогодні Святвечір?

- Знаю! - долинув із подвір’я захриплий голос.

Там стояв військовий мотоцикл з коляскою. Гуркотів мотор. А голос належав водієві у шкіряній шапці та окулярах для їзди на мотоциклі. Він підняв одну руку й незграбно махнув твердою рукавицею.

- Фреде! Едіт! - гукнув він. - Допоможіть мені!

- Едвін! - скрикнула мама і похитнулася, ніби в неї запаморочилася голова.

- Тату! - загорлав я.

Бо то справді був тато. Коли ми прошкребли йому окуляри, що взялися морозом, він моргнув. Я обійняв його. Здавалось, я обіймав сніговика. У колясці біля нього сидів якийсь бородань в офіцерській шапці. Він зовсім не ворушився.

- Любі мої, - мовив тато слабеньким, але радісним голосом. - Як добре, що ви вже тут! Ану, Фреде, гайни до Ґранфоша й попроси, нехай прийде сюди і віднесе мене в хату. Бо сам я не здужаю й пальцем поворухнути.

Він так довго їхав по морозу, що тепер не міг розігнути ніг. Вони в нього були мов загіпсовані. Я відчув це, коли постукав по них пальцями.

- Зараз гайну, - сказав я.

Я біг так швидко, аж гуло. Бо в голові крутилося одне: «А що, як це сон? Тоді краще повернутися назад, перш ніж я прокинуся». Коли я привів Ґранфоша, тато все ще розтавав від маминих поцілунків та обіймів. У нього вже порожевіли щоки. (...) Ґранфош завдав тат на плечі, як мішок картоплі. Він майже не сопів, хоч сходити треба було на четвертий поверх. Коли Ґранфош садовив тат в крісло перед кахляною трубою, тато вже міг згинати ноги. Мама відчинила втулки на кахляній трубі, щоб у кімнаті стало тепліше. Тато сидів, усміхався й розтавав.

Я позичив мотоцикл в ординарця, - сказав він. - На жаль, я зовсім на трішки, бо завтра мушу бути вже на місці.

- Але все-таки ти тут, - сказала мама. - Це просто якесь диво.

- Так, диво, - додав я. (...)

- Найгірше, що ти виріс, - сказав мені тато.

- Це не так вже й погано, - відповів я, бо був одним із найменших у класі.

- А ти вся чогось сяєш, - сказав він мамі.

- Фред подарував мені парфуми радості, - усміхнулася мама.

Тоді татові заманулося їх понюхати. Вона підставила свою щоку йому до носа. І поки він удихав у себе ті приємні пахощі, вона влучила момент і похвалилася йому, що має для нього в животі різдвяний подарунок. І тут по татових щоках потекли сльози, наче в нього щось заболіло.

- Який я щасливий, - мовив він. - Які ми щасливі.

Тато підвівся з кріслі, бо тепер його ноги по-справжньому нагрілися. Він пригорнув маму до грудей і кивнув мені, щоб я підійшов. Потім заходився нас погойдувати туди-сюди, мовби на світі не було ніяких вусатих ідіотів. (...)

Я вручив татові пакет. У ньому була нова щітка для чищення взуття.

І бляшанка чорного крему «Viking».

- Ти точно знаєш, чого людині хочеться, - сказав він.

Потім він приніс свої черевики, у яких завжди танцював, почистив їх і завів патефон. Коли Фред Астер почав співати, тато запросив маму на танець. Я ліг на канапі і вийняв з кишені люстерко, що мені подарувала Ельса. Тільки-но я глянув на нього, як задзвонив телефон.

- Візьмеш слухавку? - спитала мама, бо їй не хотілося відривати свою щоку від татової. - Хто це може телефонувати в такий час на Святвечір?

Тримаючи в руці люстерко, я взяв слухавку. То була Ельса.

- Привіт, - сказала вона. - Знаєш, що я роблю?

- Ні.

- Я їм шоколад. Найсмачніший у світі шоколад. Я просто хочу подякувати. А ти що робиш?

- Дивлюся на себе в люстерко.

- Тоді ти бачиш там того, хто мені подобається, - сказала вона.

І тут сталося щось дивне. Якщо не зважати на ніс, то я побачив когось такого, хто мав дуже непоганий вигляд. До того ж він усміхався так, що мені відібрало мову. Здалека я чув, як Фред Астер співав «I'm in Heaven».

- Агов? Де ти? - спитала вона.

- I'm in Heaven, - відповів я.

- Побачимося завтра?

- А чом би й ні, - відповів я, а тато й мама все танцювали біля ялинки.

(Переклад Галини Кирпи)

CLASSROOM

УСНО

1. Як війна вплинула на життя родини Фреда?

2. З якою метою Фред працював? Куди він витрачав гроші?

3. Які різдвяні подарунки отримали герої та героїні твору? Прокоментуйте.

АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

4. Назвіть імена членів родини хлопчика Фреда. Охарактеризуйте їхні взаємини.

5. Які почуття переживали Фред, мама і тато під час Другої світової війни. У які моменти вони відчували сум і печаль, а в які - радість і надію?

6. Що означає запах парфумів для хлопчика, для його мами і тата? Виразно прочитайте і прокоментуйте відповідні епізоди.

ПИСЬМОВО

7. Напишіть лист татові від імені Фреда.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

8. З допомогою інтернету послухайте (або подивіться кліп) пісні «Cheek to cheek» із кінофільму «Циліндр» за участі Фреда Астера і Джинджер Роджерс. Які емоції викликала у вас ця пісня? Про що вона?

ДОСЛІДЖЕННЯ

9. Дослідіть вплив Другої світової війни на життя Швеції та інших країн Європи. Хто розпочав Другу світову війну? Чому цю людину називають диктатором, який здійснив «злочини проти людства»?

10. З’ясуйте значення слів і виразів «Im in Heaven», «Viking».

ВАША ТВОРЧІСТЬ

11. Створіть малюнок до улюбленого епізоду твору. Доберіть цитату.

ПРОЄКТ

12. Підготуйте проєкт на тему «Наслідки війни і як їх долати».

У КОМАНДІ

13. Об’єднайтеся в групи і створіть «хмару слів» до твору «Маленька книжка про любов».

ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ

14. Які моменти мирного життя найбільш дорогі для персонажів твору У. Старка? А для вас?