Світова література. 6 клас. Ніколенко

Астрід Ліндґрен

1907-2002

Прийдешній світ багато в чому залежить від сили уяви тих, хто зараз вчиться читати...

Астрід Ліндґрен

Колись королева Швеції жартома, проте не без перебільшення, сказала, що Астрід Ліндґрен — найпопулярніша жінка у світі, а її слава затьмарює навіть королівську величність. Справді, популярність цієї письменниці давно перетнула кордони Швеції. З героями її творів виросло не одне покоління юних читачів. І, мабуть, немає й в Україні тих, хто не знає Малюка, Карлсона, Пенні Довгупанчоху та багатьох інших.

Астрід Анна Емілія Ерікссон народилася 14 листопада 1907 р. в. м. Віммербю (Швеція). Вона була другою дитиною в родині фермера Самуеля Августа Ерікссона та його дружини Ханни. Батьки обожнювали своїх дітей — трьох дівчаток і хлопчика, які щовечора грали в улюблену гру «вище ноги від землі» (діти пересувалися будинком, не стаючи на підлогу: з ліжка — на стілець, потім — на шафу і т. д.). З піснями й казками минало щасливе дитинство Астрід. Вона зростала в оточенні люблячої родини й прекрасної шведської природи.

Садиба, де мешкала Астрід із батьками (нині це музей), має назву Нес. У шведів існує красива давня традиція — давати своїм будиночкам, які вони вважають «членами сім’ї», імена. У містечку Віммербю чимало невеличких вуличок, де дуже близько один від одного стоять маленькі, ніби лялькові, двоповерхові дерев’яні будинки. На згадку про А. Ліндґрен мешканці назавжди зберегли в місті атмосферу свята, казки, веселого дитинства. На центральній площі міста знаходиться пам’ятник письменниці, яка сидить за столом біля друкарської машинки й пише, а ваза на столі мисткині завжди наповнена живими квітами від шанувальників її таланту.

Пам’ятник А. Ліндґрен. м. Віммербю (Швеція)

Ще в початковій школі Астрід розважала своїх однолітків вигаданими історіями. Це вміння передалося їй від батька, любителя жартів і кумедних оповідок. У гімназії майбутня письменниця продовжила навчання, керуючись гаслом, викарбуваним на вході до закладу: «Благочестя, порядок і старанність». У той час навчати дітей у гімназії було дуже дорого, проте Астрід була переконана, що їй необхідно отримати добрі знання, тому батьки мусили погодитися.

У світі художньої літератури письменницю знають і люблять як авторку книжок для дітей і юнацтва. Для свого сина та доньки вона вигадувала різні історії, які згодом були взяті за основу її відомих творів — «Пеппі Довгапанчоха» (1945), «Міо, мій Міо» (1954), «Малюк і Карлсон, який живе на даху» (1955), «Брати Лев’яче Серце» (1973) та ін.

Найбільшим визнанням літературних досягнень А. Ліндґрен стало здобуття нею Міжнародної премії імені Г. К. Андерсена в 1958 р. Водночас вона опікувалася питаннями захисту природи, часто виступала на шведському радіо та телебаченні про культуру й мистецтво, а інколи — з гумористичними передачами, щоб потішити дітей, яким вона присвятила все життя, була дуже веселою, щирою та життєрадісною. Такими є і її високохудожні твори, що роблять наш світ добрішим.

Цікаво знати

У м. Віммербю є прекрасний розважальний центр «Дивосвіт Астрід», створений за мотивами казок письменниці. У музеї А. Ліндґрен зібрано експонати, присвячені героям її книжок. На могилі письменниці мешканці міста поставили скриньку, куди діти з усього світу приносять свої листи до улюбленої авторки. А скульптура в садибі Нес — «Джерело Астрід» — утілює вічний рух, красу й невичерпність творчої думки.

Скульптура «Джерело Астрід». м. Віммербю (Швеція)

Україна і світ

Твори А. Ліндґрен переклала українською мовою О. Сенюк, яка була добре знайома з письменницею, бувала в неї в гостях і особисто від неї отримувала книжки для перекладу.

Mio, мій Mio (1954)

Історія створення

1949 р. в стокгольмській газеті А. Ліндґрен надрукувала оповідання про хлопчика, якого виховували бездушні прийомні батьки, про його самотність і мрії. Усі незвичайні пригоди Міо та його ігри були взяті письменницею зі свого дитинства. Астрід Ліндґрен дуже любила коней. У неї вдома росло багато троянд. А ще вона разом із своїми однолітками й батьками майструвала курені й влаштовувала ночівлі з багаттям під відкритим небом. Для неї її мудрий і добрий тато був справжнім королем. А про польоти на конях зоряним небом, джина, золоте яблуко, жорстокого лицаря, чарівний хліб А. Ліндґрен було добре відомо з народних казок, які вона чула маленькою від своїх батьків.

А. Ліндґрен серед власних книжок

Робота з текстом

1. Розкажіть про життя Буссе з названими батьками.

2. Як хлопчик потрапив до Країни Далекої? Чи змінилося його життя в цій країні? Доведіть свою думку прикладами з тексту.

3. Опишіть настрій хлопчика, коли він опинився в обіймах тата-короля й побачив садок. Підтвердіть свою відповідь цитатами з тексту.

4. Які чарівні предмети трапилися на шляху Міо та Юм-Юма до Країни Чужинецької? Розкажіть про те, як їх використовували герої.

5. Хто допомагав Міо в боротьбі з Като?

6. Знайдіть і виразно прочитайте опис Като та його помешкання. Знайдіть у прочитаному фрагменті засоби художньої виразності (епітети, метафори тощо). Як цей опис характеризує образ персонажа?

7. Як зустрів тато-король свого сина? Що вас уразило в їхній зустрічі?

Краса слова

Головний герой повісті-казки жив у Стокгольмі з названими батьками, для яких він був лише зайвим клопотом. Гостро відчуваючи самотність, хлопчик Буссе мріяв про сильного й люблячого батька, як у його друга Бенка. Проте раптом життя головного героя змінили чарівні предмети — золоте яблуко, ключ до Країни Далекої, джин із пляшки. Вони допомогли хлопчикові залишити злий земний світ і потрапити у світ добра й любові. У казковому світі він отримав усе, чого так не вистачало в реальності: нове ім’я, трояндовий садок, вірного коня Міраміса, а головне — рідного тата-короля.

У кожній казці вирішується одвічний конфлікт добра і зла. Ця казка не є винятком. У ній є втілення зла — жорстокий лицар Като та його мертвий світ (зачаровані птахи, безлюдне озеро, ліс, чорна гора). Юний лицар Міо переміг злі чари, але не сам, а з допомогою вірних товаришів — Юм-Юма й маленької дівчинки, перетвореної на птаха, що своїми крилами загасила смолоскип задля спасіння юних героїв і ожила під чарівним плащем, витканим її мамою. Отже, любов (матері, батька, друга) у цій казці здатна творити справжні дива й перемогти все лихе. Своє щастя хлопчик знайшов не в героїчних пригодах, а в родинному затишку. Однак питання, куди ж насправді подівся Буссе — залишається відкритим.

А. Савченко. Ілюстрація до твору А. Ліндґрен «Міо, мій Міо». 1992 р.

• А ви як думаєте? Поділіться своїми припущеннями.

Для обговорення

1. Якими, на ваш погляд, мають бути стосунки між батьками й дітьми?

2. На прикладі якої родини А. Ліндґрен продемонструвала гармонію між батьком і сином?

Творче завдання

1. Лицар Като перетворював дітей на птахів або на людей із кам’яним серцем. Пригадайте відомі вам казки, де йшлося про подібні перевтілення. Визначте роль прийому перевтілення у творі А. Ліндґрен.

2. Підготуйте усну розповідь на тему «Умій вибирати друзів» (за повістю А. Ліндґрен «Міо, мій Міо»).

Брати Лев’яче Серце (1973)

Історія створення

На місцевому кладовищі м. Віммербю знаходиться могила двох братів, які померли зовсім юними в один рік — 1860-й. Трагічна доля невідомих хлопців схвилювала уяву А. Ліндґрен, тому вона вирішила по-своєму розповісти про важливі для всіх людей поняття — життя і смерть. Коли книжка була надрукована, шведські критики звинуватили письменницю в тому, що вона обрала надто серйозну тему. Однак Астрід була переконана, що з дітьми треба говорити на різні теми. Тоді одвічні дитячі жахи, відчуття самотності, побоювання темряви й смерті будуть подолані, адже все це — складники людського існування. Побороти страх перед невідомим, уважала письменниця, можна, лише проникнувши в сутність таємничих явищ, хоча б і за допомогою казки.

Частина імені англійського короля Річарда Лев’яче Серце (1157-1199) не випадково з’явилася в назві твору, бо цей історичний персонаж відзначався мужністю та хоробрістю.

Культура різних народів

Різні народи світу мають своє бачення потойбічного життя, тобто життя людини після смерті. Про те, що життя людини не закінчується після смерті, що людська душа є вічною, розповідається в багатьох священних книгах. Яким буде життя після смерті, учать різні релігії (у тому числі й християнська), залежить від учинків людини на землі. За давніми міфологічними уявленнями, душа людини після смерті перетворюється па голуба. Образ голуба в християнстві — уособлення Божого Духу, щирої любові й ніжності. У творі А. Ліндґрен образ голуба з’являється в маминій пісні, а згодом на цей ніжний образ перетворюється один із братів.

А. Ліндґрен з голубкою

Робота з текстом

1. Хто розповідає історію двох братів? Чому автор обирає розповідачем меншого брата — Карла?

2. Що ви дізналися про родину Левів?

3. Розкажіть про стосунки між братами.

4. Опишіть братів Юнатана та Карла. Визначте казкові риси в образах братів.

5. Розкажіть про трагедію, що сталася в родині Левів.

6. Що ви знаєте про країну Нанґіяла й де вона знаходиться?

7. Поясніть слова Юнатана: «Є речі, які треба робити, навіть якщо вони небезпечні... А то будеш не людина, а грудка гною».

8. Розкажіть про мешканців Вишневої Долини.

9. Які правила були встановлені в Шипшиновій Долині?

10. Чому Юнатана називали «визволителем»?

11. Що таке Нанґіліма? Яку ідею допомагає утвердити цей образ?

Порівнюємо

1. Порівняйте будинок братів удома і в Нанґіялі. Чому хлопці не займають найкращу та найпросторішу кімнату в будинку, а мешкають разом па кухні?

2. Зіставте дозвілля хлопців у земному світі та їхні мрії, коли вони опинилися в чарівній країні Нанґіялі.

Творче завдання

1. Чи пам’ятаєте ви загадку Карла? Створіть подібні до неї загадки про Йоссі, Софію, Карла й про саму А. Ліндґрен.

2. Напишіть лист письменниці А. Ліндґрен, як це роблять діти усього світу. Її адреса — країна Нанґіяла.

3. Висловіть свої роздуми про дружбу (віршами або прозою).

Краса слова

Земне життя людини — це складний шлях, на якому її очікують добро і зло, краса і жах, милосердя і жорстокість, любов і ненависть. Астрід Ліндґрен пропонує сприймати ці поняття як парні (невід’ємні одне від одного) і водночас учитися їх розрізняти. Кожен, на думку письменниці, повинен знати не тільки про те, що таке життя, а й про те, що таке смерть, щоб не боятися її, як і багатьох інших невідомих явищ. У творі «Брати Лев’яче Серце» неодноразово трапляється число «два». Два брати — дві частки країни Нанґіяли. Протилежності визначають розвиток сюжету твору. Герої нерідко опиняються перед необхідністю морального вибору. У земному житті свій вибір між життям і смертю зробив старший брат, урятувавши з вогню маленького Карла. А в країні Нанґіялі перед вибором опинився вже молодший із братів. Разом із тим число «два» втілює подвійну силу пари образів — Юнатана й Карла, бо лише гуртом, об’єднавшись, допомагаючи одне одному, вони долають труднощі.

Розповідачем казкової історії є Карл Лев, або Хрущик, як його з ніжністю називає старший брат — красень Юнатан. В оригіналі прізвисько Карла — Scorpan — українською перекладається як «сухарик». Прикутий до ліжка через невиліковну хворобу, Хрущик дуже боявся смерті, темряви, самотності. Те, що він сам розповідає про власні жахи й поступово їх долає, сповнює цю трагічну історію надією на щасливий кінець, на перемогу добра над злом і життя над смертю. Справді, маленький і невпевнений у собі хлопчик подолав усі свої страхи й зробив посильний внесок у те, щоб світ став трохи кращим і добрішим.

І. Вікланд. Ілюстрація до повісті А. Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце». 1973 р.

У повісті багато казкових подій і героїв. Старший брат Юнатан схожий на королевича. Дія відбувається у фантастичній країні, де трапляються різні пригоди й ніколи не буває нудно. Сюжет повісті розгортається в кращих традиціях чарівної казки. Замість чарівних предметів, що допомагають героям, тут є країна Нанґіяла: «Тут людина вміє все, за що візьметься». Ця країна нагадує минуле королівської Швеції: будівлі, одяг, спосіб життя, традиції. Однією з традицій того часу було збиратися в заїзді та обговорювати новини. У заїзді «Золотого півня» юні герої А. Ліндґрен ближче познайомилися з місцевими мешканцями — Софією («Голуб’ячою королевою»), Губертом і Йоссі, господарем заїзду. Астрід Ліндґрен дуже добре відчувала дитячу душу, вона знала, як у дитинстві вабить до всіляких таємниць. Тож рушієм сюжету в повісті є численні секрети, які поступово розкриває Юнатан Карлові. Так, простір перед Карлом розширюється: виявляється, що Вишнева Долина межує з Шипшиновою, але її захопив злий правитель Тенґіл, якому підкоряється дракон Катла. Конфлікт краси й жаху спричиняє нові пригоди братів. У творі висловлено думку про те, що десь комусь завжди буває гірше, важче, аніж тобі, тому ніколи не варто сумувати й розчаровуватися.

Письменниця утверджує ідею боротьби зі злом, героїзм, силу духу й згуртованість людей проти насилля. Карл і Юнатан як справжні лицарі, долаючи труднощі, приборкують злі сили. Кульмінаційним моментом повісті є битва Юнатана Лев’яче Серце з жорстоким правителем Тенґілом і драконом Катлою.

Брати звільнили від сил зла Шипшинову Долину, але самі не врятувалися. Опіки Катли виявилися для Юнатана смертельними, вони паралізували його тіло. І як колись Юнатан виніс на плечах Карла, рятуючи від пожежі, так і Хрущик стрибає з братом на плечах у нову країну, що має назву Нанґіліма. Карл під час стрибка побачив світло — знак безсмертя великих, відкритих для добра сердець.

Література і мистецтво

Розгляньте ілюстрації. Які епізоди повісті відображено на них?

І. Вікланд. Ілюстрації до повісті А. Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце». 1973 р.

Цікаво знати

Коли вийшла друком книжка «Брати Лев’яче Серце», діти всього світу захотіли дізнатися, як склалася доля обох хлопців після того, як вони потрапили до країни Нанґіліми. Про це юні читачі просили розповісти письменницю у своїх листах. 1974 р. А. Ліндґрен опублікувала в газеті «Expressen» відповідь із повідомленням про те, що герої твору — Карл і Юнатан — оселилися в Яблуневій Долині, у Карла з’явився домашній улюбленець — песик. Брати грають у різні ігри, розкладають багаття, бавляться в лісі, допомагають дідусеві Матіасу. А злий Тенґіл і зрадник Йоссі опинилися в іншому світі для таких злих людей, як вони.

Література і мистецтво

За допомогою Інтернету перегляньте кінофільм за мотивами повісті-казки А. Ліндґрен «Міо, мій Міо». Визначте подібності й відмінності між книжкою та фільмом.

Кадри з фільму «Міо, мій Міо». Режисер В. Граматиков (Росія, Норвегія, Швеція). 1986 р.

Перевірте себе

• 1. Визначте ідеї творів А. Ліндґрен «Брати Лев’яче Серце» і «Міо, мій Міо».
• 2. Назвіть ознаки казки в повістях письменниці.
• 3. Чим, на ваш погляд, твори А. Ліндґрен відрізняються від казкових творів?
• 4. Які антитези трапляються в повістях-казках А. Ліндґрен? Визначте їх роль у тексті.
• 5. Чи можна назвати казкові твори письменниці ще й психологічними повістями? Доведіть свою думку.
• 6. Які інші твори А. Ліндґрен ви читали? Розкажіть про них. Чим вони вам сподобалися?

Радимо прочитати

Ліндґрен А. Карлсон, Пенні та інші / Переклад із шведської О. Сенюк. — К., 2010.

Ліндґрен А. Міо, мій Міо. Расмус-волоцюга. Брати Лев’яче Серце / Переклад зі шведської О. Сенюк. — К., 1990.