Зарубіжна література. Електронна хрестоматія. 5 клас. Ніколенко

У вирі захопливих пригод

Туве Янсон

(1914-2001)

Іноді таємниця набагато зручніше,

ніж знання відповідей на питання.

Туве Янсон

Туве Янсон. 1950-ті роки

Барви художнього твору

Фінська письменниця Туве Янсон силою своєї фантазії створила світлу і радісну країну мумі-тролів. Талановита авторка написала низку книжок про казковий світ, де панують любов, повага і взаємодопомога. Найпопулярнішими творами мисткині для дітей є «Маленькі тролі і великий паводок» (1945), «Капелюх Чарівника» (1949), «Мемуари Тата Мумі-троля» (1950), «Зима-чарівниця» (1957), «Комета прилітає» (1968), «Кінець листопада» (1970) та ін. Пригоди маленьких героїв переконують у тому, яка велика сила - дружна родина! Мешканці Долини мумі-тролів подеколи викликають у нас усмішку, але водночас спонукають замислитися над серйозними проблемами. Чи вміємо ми так любити й підтримувати одне одного, як персонажі творів Туве Янсон? У кожній книжці письменниці є свій секрет, розгадавши який, ви станете іншими - мудрішими, добрішими, дорослішими...

Туве Янсон. Ілюстрація до твору «Країна мумі-тролів»

Капелюх Чарівника

Барви художнього твору

Коли герої разом із Мумі-тролем повернулися з Великої Подорожі, вони оселилися в затишному будиночку мумі-тролів. Повість «Капелюх Чарівника» розповідає про те, як продовжуються їхні пригоди. Кожен отримав від Мумі-мами і Мумі-тата смачну їжу й тепле ліжечко. Раптом звідки не візьмись - чорний капелюх... Цікава знахідка принесла друзям чимало несподіванок, адже все, що потрапляло в капелюх, змінювало свою форму: з яєчної шкаралупи з’явилися легкі хмаринки, зі звичайної річкової води - смачний морс, а з гербарію Гемуля розрослося царство дивовижних рослин. Веселі й допитливі персонажі вміють з усього нового щиро радіти. Перетворення за допомогою капелюха, вочевидь, навіяні спогадами авторки про своє дитинство. Туве Янсон писала: «Коли запалювали вогонь у каміні, ми підтягували до нього велике крісло, гасили світло в майстерні й чекали, коли мама почне свою розповідь: «Жила собі маленька дівчинка, надзвичайно красива, і мама її дуже-дуже любила...». Щоразу історія була іншою, але починалася завжди однаково. Її м’який повільний голос звучав у теплій темряві, а ми дивилися на вогонь і знали, що ніякі небезпеки нам не загрожують. Все, що є ворожого зовні, не може увійти в наш дім. Ані тепер, ані потім... У мами було довге темне волосся, воно огортало її обличчя серпанком, немов хмаринка, і смачно пахло, як у сумних королев у моїх книгах... Цей солодкий запах і світло того вогнища ми пронесли у своєму серці протягом життя». Веселі пригоди непосидючих друзів - наче спалахи теплого родинного вогнища Туве Янсон.

Капелюх Чарівника

(Уривки)

Готуємося до читання

Читаючи повість, зверніть увагу на те, як Мумі-мама й Мумі-тато ставилися до гостей блакитного будиночка.

Читаємо з розумінням

Одного сірого ранку в Долині мумі-тролів випав перший сніг. Він стелився м'яко і тихо, й за кілька годин усе стало білим. Мумі-троль стояв на сходах ґанку, дивився, як Долина загорається у білу ковдру, й думав собі: «Сьогодні увечері ми вкладемося спати». (Усі мумі-тролі десь у листопаді поринають у довгий зимовий сон. І це, власне кажучи, дуже мудре рішення для тих, хто не любить холоду й темряви). Мумі-троль зачинив двері й тихенько підійшов до Мами:

- Випав сніг.

- Знаю, - відказала Мама. - Я уже всім постелила найтепліші ковдри. Тебе й Чмиха покладемо в горішній кімнаті західного крила будинку.

- Ой ні, Чмих страшенно хропе! - запротестував Мумі-троль. - Можна, я спатиму з Нюхмумриком?

- Як хочеш, - не перечила Мама. - А Чмих ляже у східному крилі.

Родина мумі-тролів, усі їхні друзі та знайомі надзвичайно ретельно готувалися до довгої зими. Мама Мумі-троля накрила обід на ґанку, але до горняток поклала лише ялинову глицю. (Дуже важливо наїстися ялинової глиці перед тим, як лягати спати на три місяці). Пообідавши (хай і не дуже смачно), усі чемніше, аніж звичайно, побажали один одному «на добраніч». Мама усім звеліла почистити зуби. Потім Тато Мумі-троля обійшов будинок, позачиняв усі двері та віконниці, а люстру під стелею обгорнув сіткою від комарів, щоб вона не припорошилася.

Кожен ліг до свого ліжечка, вимостивши собі затишне кубельце, накрився ковдрою по самі вуха і став думати про щось приємне.

Мумі-троль скрушно зітхнув:

- Скільки часу марнуємо...

- Зовсім ні! - заперечив Нюхмумрик. - Нам сняться сни. А коли прокинемося, настане весна!

- Угу, - промуркотів Мумі-троль, - він уже поринав у м'яку сутінь дивовижних снів.

Надворі сипав сніг, густий і пухнастий. Він уже встелив східці, нависав важкими купинами з даху та віконних карнизів. Невдовзі будиночок мумі-тролів перетвориться на круглу снігову кучугуру. Один по одному переставали цокати годинники. Прийшла зима. (...)

Розділ перший,

у якому йдеться про те, як Мумі-троль, Нюхмумрик та Чмих знайшли капелюх Чарівника, як несподівано з'явилося п'ять маленьких хмаринок і як Гемуль вигадав для себе нове захоплення

Готуємося до читання

Читаючи текст, зверніть увагу на опис місцевості, де герої знайшли чарівний капелюх.

Читаємо з розумінням

(...) На вершині танцював вільний весняний вітер, а довкруги простягався неозорий блакитний обрій. На заході губилося у далечі море, на сході зникала річка, в'юнячись поміж хребтів Самотніх Гір, на півночі, скільки сягало око, закосичились першою зеленню ліси, а на півдні з димаря будиночка Мумі-тролів клубочився дим - Мама Мумі-троля заварювала ранішню каву. Тільки Чмих нічого цього не бачив. Бо на вершечку гори лежав капелюх, високий чорний циліндр.

- Хтось тут побував до нас! - вигукнув Чмих.

Мумі-троль підняв капелюха, розглядаючи його з усіх боків.

- Який гарний, - мовив він. - Може, тобі пасуватиме, Нюхмумрику?

- Ні-ні! - запротестував Нюхмумрик, який понад усе любив свого старого зеленого капелюха. - Він надто новий!

- Можливо, Татові сподобається, - міркував уголос Мумі-троль.

- Візьмемо його з собою, - запропонував Чмих. - Мені вже хочеться додому. Від голоду аж шлунок зводить! А вам?

- Ще й питаєш! - вигукнули водночас Нюхмумрик і Мумі-троль.

Отак друзі знайшли капелюх Чарівника і взяли його з собою додому, навіть не здогадуючись про те, що відтепер Долина Мумі-тролів стане місцем чарів та дивовижних подій. (...)

Тато приміряв капелюх, однак той виявився йому завеликим. Було вирішено зробити з капелюха новий кошик для сміття. Далі відбувалося дивовижне: яєчна шкаралупа перетворилася на п’ять легких хмаринок і мумі-тролі літали на них над будиночком. Наступного ранку хмаринки знову стали яєчною шкаралупою. Мумі-троль у чарівному капелюсі перетворився на чудернацьке звірятко, в якого все кругленьке стало тонким, а все маленьке - неймовірно великим. Мумі-троль із Хропусем вирішили за допомогою капелюха помститися Мурашиному Левові. Мама з татом вирішили, що капелюха треба позбутися, адже від нього невідомо чого можна очікувати. Так капелюх скинули в річку. Однак Мумі-троль і Нюхмумрик знайшли чарівний капелюх і заховали його в печері. Ондатр вирішив переселитися у печеру. Мумі-тролі вирушають у мандрівку. На березі моря виявили човен. Далі подорож тривала на "Пригоді". Діставшись острова, мумі-тролі побачили гатіфнатів, котрі збиралися на ньому напередодні своєї безконечної мандрівки довкола світу. Гемуль захопився збиранням нових експонатів для своєї колекції рослин і випадково розсердив гафнатів, постукавши по барометру. Нюхмумрик допоміг другові врятуватися. Далі товариство пережило велику грозу, спорудивши захист із човна. На ранок довелося шукати предмети, викинуті морем на берег під час бурі. Цілий день дружна компанія провела за цим заняттям, відтак повернулася додому.

Розділ п'ятий,

у якому розповідається про Королівський Рубін, про те, як рибалив Хропусь, та про загибель Мамелюка, а також про те, як будиночок Мумі-тролів перетворився на джунглі

Готуємося до читання

Що розповів про Чарівника Нюхмумрик?

Читаємо з розумінням

(...) Як цікаво було оселитися в печері навсправжки. Посеред піщаної долівки друзі поставили гасову лампу. Кожен випорпав собі зручну ямку й вимостив її для спання.

(...)- Хочете послухати страшну оповідь? - запитав Нюхмумрик, запалюючи лампу. - (...) Цю байку розповіла мені одна сорока, коли я був ще малий. Слухайте! На краю світу стоїть височенна гора. Така височенна, що аж паморочиться в голові, чорна як сажа і гладенька мов шовк. Вона стрімко уривається у бездонне провалля, а хмари стеляться біля її підніжжя. На самому вершечку гори височить дім Чарівника. Ось такий, - і Нюхмумрик намалював на піску палац Чарівника.

- А чому без вікон? - запитав Чмих.

- Немає там ні вікон, ні дверей, бо Чарівник завжди прилітає додому по повітрю верхи на чорній пантері. Ночами він літає світом і збирає рубіни.

- Що ти кажеш?! - нашорошив вуха Чмих. - Рубіни! А звідки він їх бере?

- Чарівник може обернутися на будь-кого. Йому завиграшки просотатися під землю чи опуститися на морське дно, де лежать приховані скарби. (...)

- Рубінів у Чарівника не злічити, - пояснив Нюхмумрик. - Одні лежать великими купами, інші - вправлені у стіни й світяться, наче очі диких звірів. Дім Чарівника не має даху, тож хмари, котрі пропливають над ним, забарвлюються в криваво-червоний колір. Очі Чарівника теж червоно виблискують у темряві.

- Я починаю боятися, - озвався Гемуль. - Не квапся, розповідай поволі, будь ласка!

- Напевно, щасливий отой Чарівник! - зітхнув Чмих.

- Зовсім ні! - заперечив Нюхмумрик. - І не буде щасливим, доки не знайде Королівський Рубін, майже такий завбільшки, як голова чорної пантери. Він палахкотить, немов живе полум'я. Чарівник розшукував його по всіх планетах, навіть на Нептуна залітав, але так ніде й не знайшов. Зараз подався на Місяць, має намір обнишпорити кратери, тільки надії мало... У глибині душі Чарівник здогадується, що Королівський Рубін знаходиться на Сонці, та як туди дістатися? Він робив спроби вже не раз, однак там надто гаряче. Оце й розповіла мені якось сорока. (...)

Друзі завзято обговорювали історію про Чарівника, сперечалися. Враз пригадали історію про капелюх, який, вочевидь, належав саме Чарівникові і по який той невдовзі може повернутися. Мандрівники організували риболовлю. А в той час Мама прибирала в будиночку й мимоволі виростила справжні джунглі, кинувши клубок рослин у капелюх Чарівника. Одного ранку, на початку серпня, мандруючи горами, Чупсля і Трясля опинилися поблизу Долини Мумі-тролів. Незважаючи на їхню дивну мову, всі змогли зрозуміти гостей, які дуже піклувалися про свою валізку, а понад усе боялися страшної та жахливої Мари, котра переслідує їх всюди. На місці, де сидить мовчазна Мара, земля вкривається памороззю.

Розділ останній,

дуже довгий, у якому мова про те, як Нюхмумрик знову вирушив у мандри, про відкриття таємниці валізки, про те, як Мама Мумі-троля відшукала свою торбинку і влаштувала з тієї радості велике свято, а також про появу Чарівника у Долині Мумі-тролів

Готуємося до читання

Які бажання загадали персонажі?

Читаємо з розумінням

Наприкінці серпня Нюхмумрик вирушив мандрувати і повернутися першого весняного дня. Чупсля і Трясля показали Мумі-тролеві свою цінність: «рубін завбільшки з голову пантери, палахкотливий, немов призахідне сонце, живий, наче вогонь чи переливи морської хвилі».

(...) Далеко за північ сад зненацька спалахнув червоно-рожевим сяйвом. Усі перестали танцювати, подумавши, що запустили новий феєрверк. А то Чупсля і Трясля підняли кришку своєї валізки. Королівський Рубін, невимовно гарний, світився у траві. Вогні, ліхтарики і навіть Місяць померкли і втратили свій блиск. Мовчазні, заворожені гості тісним колом скупчилися навколо палахкотливого коштовного каменя. (...)

Королівський Рубін сяяв, немов червоне око у нічній темряві, і Чарівник з Місяця помітив його полиск на Землі. Він уже втратив надію знайти його і сидів, стомлений і сумний, на краю одного з кратерів, а неподалік спала чорна пантера.

Чарівник одразу збагнув, що означає червоне око на Землі - не інакше як найбільший у світі рубін, Король Рубінів, якого він розшукував не одну сотню років! Чарівник не зводив очей із Землі, квапно одягаючи рукавички й накидаючи на плечі плаща. Зібрані коштовності Чарівник просто висипав на місячний ґрунт - його цікавив лише один-єдиний коштовний камінь. Менше ніж за півгодини він триматиме його в руках!

Пантера знялася в повітря з господарем на спині. Випереджаючи швидкість світла, помчали вони крізь Всесвіт. Метеори з шипінням перетинали їм шлях, зоряний пил немов снігом притрушував плащ Чарівника.

Червона жарінь усе яскравіше яріла внизу. Чарівник летів простісінько до Долини Мумі-тролів. М'яко торкнувшись лапами землі, пантера приземлилася на вершину гори.

(...) Геть усі поринули у спомини, а тому аж підскочили з несподіванки, коли з тіні вибігла біла мишка з червоними очима й пошелестіла просто до Королівського Рубіна. За нею прошмигнув чорний-чоренний кіт і простягнувся у траві поряд.

Наскільки було відомо, у Долині Мумі-тролів не мешкали ні білі миші, ані чорні коти.

- Киць-киць! - покликав Гемуль.

Але кіт тільки примружив очі й навіть бровою не повів у його бік.

- Доброго вечора, сестрице! - привіталася мишка-полівка.

Біла миша глянула на неї довгим похмурим поглядом своїх червоних очей.

Мумі-тато простягнув новоприбулим келихи з пуншем, однак ті не звернули на нього ані найменшої уваги.

У недоброму передчутті всі принишкли, перешіптуючись. Чупсля з Тряслею занепокоїлися, заховали Короля Рубінів до валізки і замкнули покришку. Та коли вони націлилися забрати валізу з галявини, миша раптом звелася на задні лапки й почала рости. Вона стала майже така завбільшки, як будиночок Мумі-тролів, а тоді враз обернулася на Чарівника у білих рукавичках і з червоними очима. Він сів у траву, не зводячи погляду з Чупслі і Тряслі.

(...) - Я шукав Королівський Рубін триста років, - мовив Чарівник. - Ніщо у світі мене не цікавить, окрім нього. (...) Пригостіть мене чимось, - попросив Чарівник. - Мої нерви не витримують...

Чупсля і Трясля відмовилися віддавати Рубін, і всі зійшлися на тому, що Чарівник начаклує кожному його заповітне бажання. Так, Мама попросила для Мумі-троля замість туги за Нюхмумриком чекання; Ондатр отримав нову книжку, Тато - гарну оправу для Мемуарів, Чмих - чудового човна, Гемуль - нову лопатку. Хропся забажала очей королеви, однак її братик мусив виправити це невдале бажання. Несподіванкою стало бажання Чупслі й Тряслі, котрі вирішили зробити подарунок Чарівникові.

(...) - За те, що висля такий добрийсля, ми вирішилисля загадати бажаннясля для вас. Хочемосля рубінасля, такого ж гарногосля і великогосля, як нашсля!

Усі бачили, як регоче Чарівник, але ніхто й не здогадувався, що він уміє усміхатися. Усмішка розпроменила його обличчя. Який він щасливий, було видно по ньому від капелюха до кінчиків черевиків! Не кажучи й слова, Чарівник змахнув плащем і... Сад знову спалахнув рожевуватим сяйвом. У траві поряд з Королівським Рубіном лежав точнісінько такий самий - Королева Рубінів.

- Ось тепер і ви щасливий! - втішилася Чупсля.

- Ще й який! - скрикнув Чарівник.

Він ніжно взяв коштовність у руки і загорнув у поли плаща.

- Тепер кожна комашка, жучок чи павучок - усі мешканці Долини можуть загадувати, що лишень забажають! Я чаруватиму всю ніч, але на світанку, ще до сходу сонця, мушу повернутися додому.

Свято завирувало з новою силою.

До Чарівника потягнулася вервечка лісових мешканців, котрі пищали і дзижчали, реготали й горланили; кожен хотів сповнення свого заповітного бажання. Чарівник був у такому чудовому гуморі, що залюбки перечаровував, якщо хтось, не подумавши спершу як слід, просив у нього сповнення безглуздих забаганок. Знову розпочалися танці, до саду прикотили тачки зі свіжими оладками. Гемуль один за одним запускав у небо феєрверки, а Тато Мумі-троля виніс у сад свої Мемуари у чудовій новій оправі й уголос читав про своє дитинство.

Туве Янсон. Ілюстрація до твору «Країна мумі-тролів»

Ще ніколи у Долині Мумі-тролів не бенкетували так гучно!

О, як приємно - коли все вже з'їдено, випито, переговорено, коли від солодкої втоми гудуть ноги - повертатися у передсвітанковій тиші додому, до затишної постелі.

О тій порі Чарівник відлітає на край світу, а мама-миша ховається у своїй нірці - й обоє однаково щасливі.

Та найщасливіший, мабуть, Мумі-троль. Удвох із Мамою він повертається садом додому. Місяць блідне у досвітній імлі, з моря налітає ледь відчутний бриз і шарудить у листі дерев. У Долину Мумі-тролів приходить прохолодна осінь. Адже без осені не буває нової весни.

(Переклад Наталії Іваничук)

CLASSROOM

УСНО

1. Як у Долині мумі-тролів відбувалася зміна пір року?

2. Яка подія змінила життя в Долині? Перекажіть епізод, у якому описано цю подію.

3. Які пригоди сталися в життя Мумі-троля з друзями після того, як зненацька перед ними опинився капелюх?

4. Чому невгамовні друзі вирішили заховати капелюх у печері?

АНАЛІЗ ТА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ

5. Охарактеризуйте стосунки, що панували в родині Мумі-троля та у спілкуванні з друзями.

6. Чому твір належить до жанру казкової повісті?

7. Які ознаки реального життя є в казковій повісті?

ПИСЬМОВО

8. Визначте тему, ідею та провідний настрій твору.

ЦИФРОВІ ТЕХНОЛОГІЇ

9. Один із персонажів твору мав цікаве хобі. За допомогою інтернету з’ясуйте значення цього слова та підберіть зображення, що ілюструють захоплення цього персонажа.

ДОСЛІДЖЕННЯ

10. Як у повісті показано зміну природних явищ?

ВАША ТВОРЧІСТЬ

11. Намалюйте будиночок Мумі-троля після того, як Мама необачно кинула в капелюх рослини Гемуля. Доберіть цитату до свого малюнка.

ПРОЄКТ

12. Створіть проєкт «Подорож Чарівника в пошуках Рубіна».

У КОМАНДІ

13. Підготуйте колаж із ілюстрацій до казки.

ЖИТТЄВІ СИТУАЦІЇ

14. Як можна прокоментувати бажання Чупслі й Тряслі? Яким було б ваше бажання, що мав би виконати Чарівник?