Бертольт Брехт

1898-1956

Культуру буде врятовано тоді, коли будуть врятовані люди.

Б. Брехт

Епічний театр, драма-притча, драма-парабола, символ, зонґ.

Знайдіть інформацію й підготуйте повідомлення про Тридцятилітню війну в Європі та письменника Г. Я. К. фон Ґріммельсґаузена, який описував її у своїх творах.

Бертольт Брехт (справжні ім'я та прізвище письменника Ойґен Бертхольд Фрідріх Брехт) народився 10 лютого 1898 р. в м. Ауґсбурзі (Німеччина). У 1917 р. вступив до Мюнхенського університету, де вивчав медицину та природознавство, але згодом його інтереси змінилися, і він захопився театром. навчання довелося перервати через першу світову війну — юнак мусив іти до армії й став санітаром в ауґсбурзькому шпиталі, де на власні очі побачив жахливі наслідки війни. Враження від кривавих подій того часу відображено у творі «Легенда про мертвого солдата» (1918). Уже тоді починає формуватися громадянська позиція Б. Брехта: вважаючи мистецтво могутнім засобом перетворення суспільства, він боротиметься проти війни й диктатури впродовж усього життя.

У 1919 р. Б. Брехт повертається до навчання й починає серйозно займатися драматургією. атмосфера в німеччині того часу була напруженою: кайзерівський режим перебував у кризовому стані, економіка була нестабільною, суспільне невдоволення зростало. письменник з надією зустрів революційні події, але очікуваних результатів вони не принесли, і розчарування від Листопадової революції було втілено в комедійній п'єсі «Бій барабанів серед ночі» (1919). За цей твір Б. Брехт отримав премію імені генріха Клейста, яку й нині вважають однією з найпрестижніших літературних премій німеччини.

У 1927 р. вийшли друком окремою збіркою вірші, які митець писав упродовж десяти років, — «Домашні проповіді». У ті ж роки він створює свої перші серйозні п'єси: «Ваал» (1918), «У нетрях міст» (1923), «Людина є людина» (1926), працює драматургом і режисером у театрі «Munchner Kammerspiele». Приблизно в цей період починає писати своє ім'я як Бертольт (Bertolt Brecht), а в 1924 р. переїжджає до Берліна й поринає в столичне театральне життя. Б. Брехт став відомим після постановки п'єси «Тригрошова опера» у 1928 р, яка була написана спільно з композитором К. Вайлем.

Мюнхенський університет (Німеччина). Сучасне фото

Наприкінці 1920-х років розпочинається новий етап творчості митця — захоплення формами епічного театру, що передбачало звернення не до традиційного співпереживання, а до розуму й критичного аналізу глядачів. Драматург використовує в п'єсі авторські коментарі та пісні-зонґи, будує мізансцени за принципом кінокадру, експериментує з костюмами й декораціями. У ці й подальші роки Б. Брехт багато працює як теоретик, створюючи статті та розвідки, у яких розкрито систему його естетичних поглядів: «Про оперу» (1930), «Театр розваг чи театр повчання?» (1935), «Нова техніка акторського мистецтва» (1940), «Малий Органон для театру» (1949).

Ф. Кремер. Пам'ятник Б. Брехту. 1989 р.

Після того як у 1933 р. до влади прийшов Гітлер, Б. Брехтові довелося емігрувати з німеччини: його п'єси спалювали на площах разом з тисячами інших книжок. Їх було заборонено ставити в театрах, багатьох акторів і режисерів, які ставили п'єси Б. Брехта, тоді заарештовували, а самого письменника невдовзі позбавили громадянства. До 1947 р. він жив у Швейцарії, Данії, Швеції, Фінляндії, США. повернувшись на батьківщину, Б. Брехт разом з дружиною г. Вайґель заснував у зруйнованому повоєнному Берліні новий театр — «Berliner Ensemble», де вперше побачили світ п'єси, які були заборонені в нацистській німеччині. символом театру став голуб миру П. Пікассо.

Б. Брехт боровся проти війни за допомогою палкого слова. Усвідомлюючи руйнівний вплив фашистської ідеології, драматург прагнув пробудити суспільство від сну, спонукати його замислитися, активізувати інтелектуальну діяльність за допомогою засобів театрального мистецтва. Найкращі драматичні твори Б. Брехта — «Страх і відчай у Третій імперії» (1935-1938), «Матінка Кураж та її діти» (1939), «Життя Галілея» (1939-1945), «Добра людина із Сичуані» (1940) та ін.

Б. Брехт помер 14 серпня 1956 р. в м. Берліні (Німеччина). разом з г. Вайґель (дружиною) він похований на давньому меморіальному кладовищі, де знаходяться могили й інших відомих діячів німецької культури — Г. Гегеля, Й. Фіхте, Г. Манна, Х. Ейслера.

Письменник Л. Фейхтванґер зазначав: «Неспокійний поет Брехт писав перші поезії та перші п'єси в тридцятому столітті». І він мав рацію, бо світогляд митця ґрунтується на цінностях, які є актуальними й у наш час: раціональність, науковий підхід, аналітичне мислення, творча свобода й історична свідомість. «Нова література починається не з нових форм, — писав Б. Брехт. — Нова література народжується з новою людиною».

П'єса «Матінка Кураж та її діти» (1939). Історія написання твору. П'єса «Матінка Кураж та її діти» (нім. «Mutter Courage und ihre Kinder») була створена напередодні Другої світової війни. Письменник бачив, як невпинно та невблаганно насувається катастрофа, і прагнув застерегти німецький народ від участі в жорстоких злочинах гітлерівського режиму. однак у самій драмі немає жодного слова про нацизм чи Гітлера: сучасний зміст письменник виразив через події Тридцятилітньої війни (1618-1648), що залишилася в народній пам'яті як епоха розбрату, насилля та кровопролиття. Б. Брехт вважав, що не існує «вічних» текстів, які будуть актуальні завжди, — потрібно звертати увагу на те, що є тут і тепер. Він писав, що «будь-які історичні події можуть поставати на сцені як відображення сучасності, і навіть якщо ми ставимо Шекспіра — ми робимо це в нашому місці й у наш час».

Афіша п'єси «Матінка Кураж та її діти» театру «Progress Theatre». 2018 р.

Жанр твору. П'єса «Матінка Кураж та її діти» — це драма-притча, або драма-парабола. Іще на початку свого творчого шляху Б. Брехт зацікавився п'єсою-притчею як повчальним, дидактичним жанром. особливість притчі загалом полягає в тому, що їй притаманний загальножиттєвий, загальнолюдський характер, а її мораль — «універсальна»: вона — позачасова й позаісторична. Б. Брехт розширює межі та можливості притчі, переводить її із загальнолюдського в конкретний соціально-політичний план. Завдяки такій принциповій зміні акцентів цей жанр набуває нових ознак. Драмі-притчі, або драмі-параболі, властиві відображення «алогізму звичайного», показ загальновідомих явищ у новому світлі, широке використання алегорії та сатиричного підтексту, звернення до історичних реалій, настанова на дискусійність тощо. Заслуга Б. Брехта полягає в тому, що, використовуючи пошуки інших драматургів у цьому напрямку (Б. Шоу, Е. Піскатора, В. Мейєрхольда, В. Маяковського), він створив власну концепцію творів-парабол. Його п'єсам притаманне активне втручання в сьогодення, вони впливають на формування світогляду глядачів, але водночас покликані розкрити певні закономірності розвитку суспільства.

Образ матінки Кураж. У XVII ст. Тридцятилітня війна охопила майже всю Європу й спустошила німеччину, наполовину винищивши її населення, перетворивши квітучі міста й села на пустельне згарище. Шляхами цієї страхітливої війни їздить фургоном зі своїми дітьми спритна, моторна, язиката, цинічна, але й по-своєму людяна маркітантка, на прізвисько Кураж. Уперше цей образ з'явився в авантюрному романі німецького письменника XVII ст. Г. Я. К. фон Ґріммельсґаузена «простакові всупереч, сиріч Диковинний життєпис дурисвітки та бродяги Кураж», а в драмі Б. Брехта він набув нового злободенного звучання.

Автор показує, що люди йдуть на війну не тільки заради ідеалів — завжди є такі, хто хоче поживитися з чужого горя, переслідуючи власні корисливі інтереси. Героїня Б. Брехта не має ілюзій щодо справжніх цілей війни: вона розуміє, що імператори, королі, полководці й фельдфебелі піклуються не про істину, віру чи справедливість, а лише про загарбання чужих земель і привласнення чужого багатства. Вона й сама хоче погріти руки коло розпаленої ними пожежі, однак той чи та, хто надто близько підходить до вогню, ризикує згоріти або принаймні обпектися.

Сцена з вистави «Матінка Кураж та її діти» за п'єсою Б. Брехта на Шекспірівському фестивалі. м. Стратфорд (Німеччина). 2014 р.

Матінка Кураж оцінює дійсність, щоб отримати власну вигоду. Коли священик просить у неї полотно, щоб перев'язати рани селянам, вона відмовляє йому, добре усвідомлюючи, яких збитків коштуватиме їй милосердя, а коли помирає її єдина дочка, маркітантка уважно відраховує гроші на похорон, боячись дати селянам хоча б одну зайву монету. Героїня зважує прибутки та витрати навіть тоді, коли її синові — Швейцеркасові — загрожує розстріл, і довго роздумує, що буде вигідніше: урятувати його, принаймні на короткий термін, чи забезпечити собі довгострокове виживання. Проте вона надто забарилася. Війна не залишає їй вибору: Швейцеркаса розстріляли. Це одна з найтрагічніших сцен у п'єсі.

Іще на початку дії один з героїв каже про матінку Кураж: «Хоче війною жити, / Мусить їй щось та сплатити» (переклад М. Зісмана). Утративши трьох дітей, вона сплачує страшну ціну за свою жадібність, але драматург навмисне не зображає прозріння своєї героїні. «Завдання автора п'єси полягало не в тому, щоб примусити в кінці прозріти матінку Кураж, — писав Б. Брехт, — авторові потрібно було, щоб бачив глядач».

Бездушна машина війни. Хитромудра маркітантка опиняється у вирі воєнних подій. спокусившись воєнною звитягою, її син Ейліф іде до армії, і невдовзі його вже нагороджують за проявлену хоробрість... Молодий солдат із задоволенням описує командувачеві свої «подвиги»: він пишається тим, що йому випала місія нести у світ зло й насильство, убивати невинних, знущатися з мирних жителів.

Юнацький запал і вихваляння Ейліфа могли б бути привабливими, однак йому не вистачає справедливої, шляхетної мети, і згодом цей образ починає викликати жах — особливо коли він виконує моторошний танець, супроводжуваний воєнною піснею. Це зображення «усвідомленої дикості» — справжньої сутності війни, що компенсує відсутність щирих людських почуттів надлишком божевілля та жорстокості. Б. Брехт так змальовує характер героя, що навіть незначні його вади стають величезними, і, урешті-решт, перед глядачем постає відразлива картина морального гниття людини, яка бачить свій обов'язок і своє щастя в тому, щоб змушувати інших страждати.

Але на Ейліфа також чекає розплата за те, що він вчинив «один зайвий» подвиг, як іронічно зазначає автор. Звикнувши до порядків воєнного часу, герой продовжує вбивати й грабувати навіть у мирний час, але якщо раніше його за це звеличували — тепер усі злочини мають бути покарані. Він не може змиритися зі своєю долею й гнівно протестує, вириваючись з рук охоронців; цей істеричний стан — викриття слабкості, зворотний бік показної могутності. на прикладі індивідуальної долі Б. Брехт показує долю всього людства, й образ Ейліфа є потужним застереженням для молоді.

Ціна війни. Роки минають, але фургон матінки Кураж не спиняє свого руху — тепер його тягнуть другий син Швейцеркас і німа донька Катрін. Їхні долі тісно переплетені з воєнними подіями, і війна продовжує нахабно втручатися в усі людські справи. Не знайшовши гідного застосування своїм талантам, священик і кухар вимушені тинятися країною, шукаючи прихистку в хитрої маркітантки, а вона не втрачає сили духу, навіть коли її родина потрапляє в полон. Як зазначає сама героїня, маленьким людям війна буває навіть вигідна, тому що «втрачено саму тільки честь і нічого більше». Однак ця втрата виявляється для неї найдорожчою з усіх: утративши честь і людяність, матінка Кураж прирекла себе на самотність і повільну загибель. Її діти гинуть одне за одним. Найбільш чистою смертю помирає її донька Катрін — це невинна душа, «сама, як хрест», якій не місце в цьому меркантильному світі, і, незважаючи на те, що дівчина німа, її образ дуже промовистий. Вона єдина помирає з благородною метою — урятувати людей, які залишилися в місті. А фургон матінки Кураж тим часом продовжує котитися страшними дорогами війни...

КОМПЕТЕНТНОСТІ

КЛЮЧОВІ. Спілкування державною мовою. 1. Уявіть, що ви — режисер вистави за твором Б. Брехта «Матінка Кураж та її діти». Дайте поради (усно) акторам та актрисам. 2. Напишіть коментарі до декорацій та костюмів. Уміння навчатися. 3. Знайдіть 1-2 вірші Б. Брехта в перекладах С. Жадана й інших українських поетів. Які з них вам сподобалися? Виразно прочитайте улюблений з них. Соціальна та громадянська компетентності. 4. Б. Брехт писав: «Війна завжди призводить до втрат — фізичних і духовних. Але вона відкриває в людях і нові якості». Прокоментуйте й наведіть приклади з п'єси «Матінка Кураж та її діти». Обізнаність і самовираження у сфері культури. 5. Подивіться в Інтернеті кінофільм «Дороги Анни Фірлінг» (реж. С. Колосов, СРСР, 1985 р.) за п'єсою Б. Брехта. Яке враження справив на вас фільм? Якою постає головна героїня у фільмі та п'єсі? Екологічна грамотність і здорове життя. 6. Придумайте власний зонґ антивоєнного змісту.

ПРЕДМЕТНІ. Знання. 7. Поясніть, чому Б. Брехт узяв за основу твору не сучасність, а часи Тридцятилітньої війни. Виявіть ознаки епічного театру в п'єсі. Діяльність. 8. Розкрийте функції символічного образу «фургону-долі» матінки Кураж. 9. Знайдіть зонґи в п'єсі Б. Брехта та поясніть їхнє значення. 10. Наведіть 1-2 приклади авторських коментарів до п'єси. Розкрийте їхній зміст. 11. Дайте власне потрактування фіналу п'єси «Матінка Кураж та її діти». Цінності. 12. Хто з героїв і героїнь твору втілює людяність та істину? Прокоментуйте відповідні епізоди.

Зміст