Українська мова, українська та зарубіжна літератури. Інтегрований курс. Частина 2. 7 клас. Ніколенко

Василь Симоненко

(1935—1963)

З творів Симоненка постає образ сучасної молодої людини, цільної і благородної у своїх пориваннях.

Олесь Гончар

Василь Симоненко — легендарна постать української літератури, яка символізує нескореність, свободу та патріотизм. Він належав до шістдесятників, як і Ліна Костенко, Іван Світличний, Микола Вінграновський та ін.

Народився в с. Біївці, що на Полтавщині, в селянській родині. Виховували його мати і дід. Закінчивши школу, вступив на факультет журналістики Київського державного університету імені Тараса Григоровича Шевченка (тоді таку назву мав Київський національний університет імені Тараса Шевченка). Працював на Черкащині журналістом у газетах і журналах.

Навесні 1960 р. завдяки хрущовській «відлизі» (тимчасове послаблення ідеологічного тиску у зв’язку з приходом до влади М. Хрущова) у Києві було створено Клуб творчої молоді — ініціативне об’єднання, яке всупереч тодішній тоталітарній системі ставило за мету об’єднати духовні та фізичні зусилля молоді для оновлення України. Туди прийшли молоді поети Дмитро Павличко, Ліна Костенко, Іван Драч, Микола Вінграновський, Василь Стус, Віталій Коротич, Василь Симоненко та ін. Їх пізніше нарекли шістдесятниками. Партійним чиновникам колишнього СРСР дуже не подобалися їхні волелюбність, громадська активність, непідкупність, загострена соціальна чутливість, прагнення до розвінчання злочинів сталінізму, адже все це виливалося в поетичній творчості, що відразу полонила широку читацьку авдиторію.

Хоча Василь Симоненко тоді жив у Черкасах, він був активним членом клубу. Часто їздив Україною, брав участь у літературних вечорах і творчих дискусіях, намагався пробудити в сучасників національну свідомість. Він разом з Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних у роки репресій на Лук’янівському та Васильківському кладовищах та у с. Биківні. А 1965 р. розпочалися репресії супроти Клубу творчої молоді, і зрештою його було ліквідовано.

Митець залишив неперевершений поетичний і прозовий спадок. Перша його збірка «Тиша і грім» (1962) відразу викликала зацікавленість публіки та критики. У 1962 р. він мав намір вступити до аспірантури Інституту літератури Національної академії наук України, проте не склалося. За активну громадянську позицію Василь Симоненко зазнав утисків з боку радянського уряду. У своєму щоденнику він записав: «Кожен лакей робить, що йому заманеться... До цього ще можна додати, що в квітні були зняті мої вірші у “Зміні”, зарізані в “Жовтні”, потім надійшли гарбузи з “Дніпра” й “Вітчизни”...». З великими труднощами друзям Василя Симоненка вдалося надрукувати (уже після смерті митця) збірки «Земне тяжіння» (1964), «Вино з троянд» (1965), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981). Ще у спадку Василя Симоненка є казки: «Цар Плаксій та Лоскотон» (1962), «Подорож у країну Навпаки» (1962), «Казка про Дурила» (1963).

Василь Симоненко постає у своїй творчості великим патріотом України:

Народ мій є! Народ мій завжди буде!

Ніхто не перекреслить мій народ!

presentations

В. Клименко. Портрет Володимира Симоненка. 1985 р.

У 1995 р. Василеві Симоненку посмертно присуджено Державну премію України імені Тараса Шевченка.

Редьярд Кіплінг і Василь Симоненко

Дослідники давно помітили подібність віршів «Якщо...» Редьярда Кіплінга і «Ти знаєш, що ти — людина?..» Василя Симоненка. Їх поєднує ідея людяності. Ідеться в поезіях про служіння істині навіть за тяжких випробувань та ударів долі. Як у часи Редьярда Кіплінга, так і в часи Василя Симоненка боротьба за людяність була чи не найголовнішою проблемою. Перегук творчості двох великих поетів не є випадковим, адже вони обидва не хотіли миритися з антигуманними явищами, сміливо протистояли зазіханням на істину. Редьярд Кіплінг і Василь Симоненко оспівували творчу сутність особистості й вірили в перемогу гуманізму.

Дерево термінів

Художність — це критерій, який відрізняє мистецтво від інших явищ. Ознаками справді художніх творів є їхнє національне й загальнолюдське значення; висока майстерність письменника/письменниці; актуальність тем, проблем, образів, мотивів; багатозначність твору, що залишає широке поле для роздумів та інтерпретацій; наявність високої гуманістичної ідеї.

«ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ - ЛЮДИНА?..»

Цей вірш навертає читачів до джерел людяності, ніби очищуючи їхню свідомість від усього неважливого, шкідливого, утверджуючи справжню сутність життя людини. Він спонукає замислитися над сенсом людського існування, над місцем і призначенням кожного у світі, над неповторністю моментів буття. Автор був саме такою людиною, не йшов на компроміси і не зраджував духовних ідеалів.

ТИ ЗНАЄШ, ЩО ТИ — ЛЮДИНА?..

Який смисл ліричний герой вкладає в поняття «людина»?

Ти знаєш, що ти — людина?

Ти знаєш про це чи ні?

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Більше тебе не буде.

Завтра на цій землі

Інші ходитимуть люди,

Інші кохатимуть люди —

Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —

Озера, гаї, степи.

І жити спішити треба,

Кохати спішити треба —

Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина

І хочеш того чи ні —

Усмішка твоя — єдина,

Мука твоя — єдина,

Очі твої — одні.

Малюнок учениці Єлизавети Михайловської. 2023 р.

«ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА»

Вірш «Лебеді материнства» надзвичайно мелодійний та емоційно наснажений, тому органічно перетворився на пісню: композитор Анатолій Пашкевич поклав його на музику. Цю поезію нерідко називають колисковою, адже саме цей жанр покликаний заспокоїти, утішити, гармонізувати душу. Образ лебедів — символ духовності, вірності та краси — у цьому творі пов’язаний з материнством, з материнською турботою про дитину.

ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА

Що може і чого не може вибрати у своєму житті людина?

Мріють крилами з туману лебеді рожеві,

Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві.

Заглядає в шибу казка сивими очима,

Материнська добра ласка в неї за плечима.

Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати,

Не пущу тебе колиску синову гойдати.

Припливайте до колиски, лебеді, як мрії,

Опустіться, тихі зорі, синові під вії.

Темряву тривожили криками півні,

Танцювали лебеді в хаті на стіні.

Лопотіли крилами і рожевим пір’ям,

Лоскотали марево золотим сузір’ям.

Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу,

Виростуть з тобою приспані тривоги.

У хмільні смеркання мавки чорноброві

Ждатимуть твоєї ніжності й любові.

Будуть тебе кликать у сади зелені

Хлопців чорночубих диво-наречені.

video-text

Олег Шупляк. Із циклу «Берегиня». 2016 р.

Можеш вибирати друзів і дружину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Можна вибрать друга і по духу брата,

Та не можна рідну матір вибирати.

За тобою завше будуть мандрувати

Очі материнські і білява хата.

І якщо впадеш ти на чужому полі,

Прийдуть з України верби і тополі,

Стануть над тобою, листям затріпочуть,

Тугою прощання душу залоскочуть.

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

Пісні на вірші Василя Симоненка

Багато поезій Василя Симоненка зацікавили музикантів і композиторів. Рок-група «Біла Вежа» 2015 р. представила патріотичну пісню на слова Василя Симоненка «Виростеш ти, сину...». Гурт «Піккардійська Терція» виконує пісню «Ти на землі людина...», в основу котрої покладено вірш «Ти знаєш, що ти — людина?..». До «Лебедів материнства» написав музику Анатолій Пашкевич. Цю пісню виконує група Bandurband у власному аранжуванні. За нотами Анатолія Пашкевича Державний академічний Волинський народний хор виконує пісню на слова Василя Симоненка «Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу...». Класичне сольне виконання цієї пісні представила Ірина Стиць у своїй відеообробці.

check yourself

АКТИВНОСТІ

Комунікація

1. Які рядки у віршах Василя Симоненка вам особливо сподобалися? Чому?
2. Що заповів поет у вірші «Ти знаєш, що ти — людина?..»? Наведіть цитати.
3. Чому поет зробив центральним образом у вірші «Лебеді материнства» саме образ лебедів? Що втілює цей образ?

Аналіз та інтерпретація

4. Знайдіть у творі «Лебеді материнства» образи зі світу природи. Проаналізуйте і розкрийте їхнє значення.
5. Порівняйте вірші «Якщо...» Редьярда Кіплінга і «Ти знаєш, що ти — людина?..» Василя Симоненка.

Творче самовираження