Мистецтво. Рівень стандарту. Профільний рівень. 10 (11) клас. Назаренко

Мистецтво інків

Могутня цивілізація інків існувала в доколумбову епоху (у XI—XVI ст.) і займала територію в 1 млн. км² від сучасного колумбійського міста Пасто до чилійської річки Мауле, включаючи нинішні Перу, Чилі, Колумбію, Еквадор, Болівію і частково Аргентину. Під час розквіту держави інків Тауантінсуйу (XV ст.) у ній проживало від 8 млн. до 15 млн. осіб. Імперія інків підкорила безліч народів.

Хранителі традицій інків

Сучасний народ Анд — нащадки інків

Норвезький мандрівник, дослідник культури та походження різних народів світу, Тур Хейєрдал, стверджував, що саме інки створили нову цивілізацію, що у Південній Америці саме вони виконали ту ж місію, що римляни в Європі. Він вважав, що інки були видатними завойовниками, прекрасними адміністраторами, і що всі знання вони отримали від своїх попередників.

Архітектура інків

Свою імперію інки називали Тауантінсуйу (чотири сторони світу), тому що з їх головного міста Куско в різні напрямки виходили 4 дороги. Великі міста у державі були ретельно сплановані: широкі вулиці, тераси, фортечні стіни, прикрашені рельєфні піраміди, каналізація і пристрої для подачі води. Уся імперія була охоплена широкою мережею комунікацій, протяжністю приблизно в 40 тис. км. Їх гірські дороги найчастіше були ступінчастими. Ті дороги, що проходили океанським узбережжям, спеціально були огороджені з обох сторін глинобитними стінами, які захищали від сонця, вітру і піщаних заметів. Через річки будували кам'яні і перекидні підвісні канатні мости, які у інків вважалися священними об'єктами — того, хто пошкодить міст, чекала смерть.

Місто Куско

Місто Куско — символ могутності імперії інків — було столицею держави протягом 200 років, але розкопки показують, що люди жили в цих місцях вже 3 тис. років тому. Назва міста (за однією з версій) у перекладі з мови кечуа (офіційної мови імперії інків) означає «пуп Землі», тобто — центр світу. Це було одне з красивіших міст того часу, на території якого розташовувалися сотні палаців і храмів.

Найбільше вражав своєю пишністю храмовий комплекс Куско Коріканча (Золотий двір). Головною спорудою комплексу був храм бога Сонця — Інті, де знаходилося його золоте зображення, прикрашене великими смарагдами. Центром храму був багатометровий диск із чистого золота, який і символізував бога Інті. Золоті вікна, двері, стіни, дахи, підлога, стеля, культові предмети дивували людей. Біля храму знаходився двір Інтіпампа (Золоте поле), на якому «росли» виготовлені, з золота дерева, рослини і трави, «жили» олені, метелики, пастухи тощо. Причому все це мало натуральну величину і рухалося за допомогою майстерних механізмів. Це дійсно було дивом, яке не має собі рівних у світі. Саме тут, щороку 24 червня відзначається свято Інті-Раймі — фестиваль, присвячений богу Сонця.

Куско Коріканча (Золотий двір). Історична картина

Руїни цього міста і сьогодні вражають уяву. Стіни висотою 6—9 м складаються з ідеально підігнаних один до одного кам'яних блоків, кожен з яких має вагу від 128 до 200 тонн. Навіть сучасна промисловість не вміє так точно обробляти криволінійні поверхні каменів. Вони відшліфовані так ідеально, що навіть зараз до щілин стиків не вдається просунути лезо ножа. Усе це було розграбовано конкістадорами. Твори ювелірного мистецтва були переплавлені в злитки і відправлені до Іспанії. Але багато скарбів було сховано інками і до цього часу не виявлено.

Стіни у місті Куско

Як вважають багато дослідників культури інків, їх імперія загинула через релігію. По-перше, релігією був схвалений обряд, під час якого правитель вибирав наступника серед своїх синів, що призвело до міжусобної війни братів, яка значно послабила країну перед вторгненням іспанців. По-друге, у інків існувала легенда, що в майбутньому правити країною будуть нові, незнайомі люди, які підкорять імперію і стануть єдиними її господарями. Цим пояснюються страх і нерішучість інків перед іспанськими конкістадорами.

? Уважно розгляньте ілюстрації у підручнику. Порівняйте споруди інків зі спорудами народів Африки? Чи є спільні риси?

За допомогою Інтернет-ресурсу дізнайтеся про інші загадкові міста інків.

Декоративно-ужиткове мистецтво інків

У культурі інків золото було набагато цінніше грошей і матеріальних цінностей. Для них цей сонячний метал мав особливу духовну цінність. Адже інки вірили, що золото є певним провідником між людиною і богами.

Ювелірні вироби інків

Ювеліри інків вкладали багато натхнення, таланту і вміння у створення прикрас, які і сьогодні відрізняються красою і вишуканістю. Крім прикрас дуже цінувалися предмети культу, такі як ритуальні ножі, що використовувалися для жертвоприношень.

Кераміка інків

На малюнках, які наносили майстри інків на вироби із кераміки, переважали геометричні візерунки та орнаменти, а також зображення тварин. Однією з характерних рис малюнків інків є те, що вони не зображували людей. Найчастіше для розпису кераміки майстри використовували червоний, чорний, білий, помаранчевий і фіолетовий кольори, а також вони створювали різноманітні комбінації кольорів.

Музична культура стародавніх інків

Музика інків була багатожанровою. Більшість із жанрів мали взаємозв'язок з духовною практикою і ритуалами, які супроводжували сільськогосподарський цикл. Інки використовували численні духові та ударні інструменти: флейти Пана, великий і малий барабани, а також різноманітні ідеофони. Ці музичні інструменти створювали інструментальний фон під час співу.

Танці інків бути як простими, для задоволення, так і спеціальним, пов'язаними з культами (під час релігійних свят). Вони мали магічний характер. Військові танці виконувалися чоловіками зі зброєю і символізували перемогу. За допомогою обрядових танців селяни забезпечували себе врожаєм.

Сучасні музиканти інки

Музична культура інків зберегла свої найважливіші риси до нашого часу в традиційній музиці народів Латинської Америки, хоча частина її жанрів з різних причин зазнала іспанського впливу. Але багато музичних творів залишилися практично недоторканими і до цього часу звучать так само, як і століття тому.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи з музикою американських індіанців:

The Best Of Leo Rojas | Leo Rojas Greatest Hits Full Album.

Танці інків Ayarachi de Ura Ayllu — Ura Ayllu Pampai AJAYU.

Найголовніше свято синів Сонця — Інті-Раймі

Культури цивілізацій майя, інків та інших корінних народів остаточно не зникли. Вони зробили величезний вплив на ввезену культуру європейців. Шляхом взаємопроникнення культур з'явилася нова регіональна культура — латиноамериканська, яка зберегла особливе світовідчуття і етнічну психологію.

? Що принесли до латиноамериканського культурного регіону європейці?

У ході великих географічних відкриттів на землю Америки вперше ступили європейці (1492 р.), поява яких поклала початок формуванню нових етнічних груп, що виникли в результаті зіткнення не схожих один з одним світів. Попередниками тих, хто живе у сучасних країнах Латинської Америки, стали європейці, які прибули як завойовники і колонізатори, жителі Африки, які були завезені як раби та індіанці, які були майже знищені загарбниками або втекли від гноблення.

Матеріальна культура корінного населення Латинської Америки (індіанців) була насильно майже зруйнована завойовниками. Релігія витіснена католицизмом шляхом євангелізації, а духовна культура була ізольована до вузької сфери побуту і сімейного життя.

Таким чином, мистецтво латиноамериканського культурного регіону сформувалося на основі взаємодії різноманітних етнонаціональних культур: з одного боку — корінного населення, а з іншого — вихідців з європейського (іспанці, португальці, англійці, французи, голландці — їх називали креолами), африканського, далекосхідного та індійського регіонів. Але вирішальну роль у формуванні сучасного мистецтва Латинської Америки зіграла європейська цивілізація.

Латиноамериканки

У наш час поняття «Латинська Америка», яке застосували французькі географи і політичні діячі в середині XIX ст., символізує не тільки територіально-географічну сукупність, а й певну єдність у суспільно-історичному і культурному плані.

? Чи можна говорити про існування латиноамериканської культури як загальнонаціональної культури регіону? Чому?

Латиноамериканські музика і танці

У латиноамериканській культурі великий пласт складають музика і танці. Основою музичного і хореографічного мистецтв країн Латинської Америки є мистецтво корінного населення (індіанців), креолів (найчастіше — іспанців і португальців, рідше — французів) і африканців.

Музика цього культурного регіону яскрава, своєрідна, має національні та регіональні особливості, власні стилі. Хоча межі цих музичних стилів розмиті й в деяких випадках жанри тісно переплітаються між собою, але це світ, який має загальну кровоносну систему.

? Що ж робить латиноамериканську музику настільки популярною не тільки в Південній і Центральній Америці, а й на території інших континентів?

Може, цю популярність принесли незвичайні музичні інструменти, багато з яких з'явилися ще за часів панування на латиноамериканській землі індіанських племен? Наприклад, аналоги флейти — айярічі, антара, кена, вертикальна пінкола, або сампоньо. До цього часу найбільш традиційним в індіанських селищах є ансамбль із декількох вертикальних флейт і двох барабанів — одного великого і одного менших розмірів.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи з латиноамериканською музикою:

Латиноамериканська гітара;

«Аргентинське танго» А. Вільольдо;

«Самба» Х. Сарате;

«Мілонго» Х. Кардосо.

А може це латиноамериканська гітара? Вона звучить не тільки в латиноамериканських країнах, але і в творах класичних композиторів таких, як «Аргентинське танго» А. Вільольдо, «Самба» Х. Сарате, «Мілонга» Х. Кардосо і багатьох інших. Латиноамериканську гітару добре доповнює музичний інструмент маракаси, який використовується не тільки в латиноамериканській музиці, а й в мелодіях багатьох рок-гуртів.

Мексиканські музиканти (латиноамериканські гітари)

Вуличний музикант із гітарою куатро

Дійсно, саме національні інструменти, їх звучання, роблять так, що музику Латинської Америки впізнають в усьому світі. Її колорит заворожує, проникає в душу як музикантів, так і слухачів, розповідає про життя тих, хто її створив.

Не менш популярний струнний інструмент — куатро. За зовнішнім виглядом його не відрізниш від звичайної гітари. Однак слово «куатро» говорить про його чотири струни, які роблять інструмент подібним до бас-гітари акустичного типу.

Ідею створення латиноамериканського ударного музичного інструмента — агого — привезли до Бразилії раби з країн Західної Африки. Він нагадує пару дзвіночків без «язика», з'єднаних однією металевою ручкою, звук з яких «витягують» дерев'яною паличкою. Європейські та американські музиканти нерідко використовують агого в своїх композиціях.

Різновиди латиноамериканського музичного ударного інструмента агого

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи з латиноамериканською музикою:

Agogo — Levada Base de Samba;

Aula Mestre Tata — Agogo.

Латинська Америка — батьківщина багатьох співаків і композиторів, відомих у всьому світі. Популярний американський співак стилю «сальса», музикант і композитор, актор Марк Ентоні (народився в Нью-Йорку в родині пуерториканців); американська акторка, співачка, танцівниця, продюсерка Дженніфер Лопес (народилася в сім'ї вихідців із Пуерто-Рико); колумбійська співачка і чудова танцюристка з ліванським корінням Шакіра; пуерториканський поп-музикант Рікі Мартін; гватемальська виконавиця і авторка пісень Габі Морено; виконавець пісень в стилі реггетон, лауреат премії «Греммі» в номінації «Латиноамериканська музика» Дон Омар; музична група Aventura з Бронкса домініканського походження, яка виконує музику в стилі бачата; іспаномовний співак і композитор, володар 19 премій «Греммі» Алехандро Санс і багато інших.

Марк Ентоні і Дженніфер Лопес

Шакіра

Габі Морено

Рікі Мартін

Хуанес

Алехандро Санс

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи з піснями цих музикантів.

Унаслідок взаємовпливу і взаємопроникнення музики і танцю з'явилося безліч змішаних форм — «танці-мулати» і «танці-метиси». У той же час з'явилися і унікальні музично-хореографічні жанри, які завоювали весь світ. Саме завдяки яскравій і запальній латиноамериканській музиці набули популярності танці румба, танго, самба, які увійшли до програм конкурсів бального танцю і зайняли почесне місце в світовій хореографії разом із такими європейськими танцями, як вальс і фокстрот.

Для допитливих

Румба. Цей стиль музики і танцю виник у XIX ст. на Кубі в середовищі африканців-рабів. У той час існувало три основні варіанти румби: ямба (парний танець із відносно повільними і спокійними рухами), гуаіуанко (парний танець, для якого характерні різкі, експресивні рухи) і колумбія (сольний чоловічий танець з акробатичними трюками). Зараз румба є бальним танцем, і хоча її сценічний варіант істотно відрізняється від автентичного кубинського, вона зберегла свої головні особливості — пристрасність і романтичність. Класичний варіант румби — кубинська румба — був розроблений педагогом П'єром Лавелом, який викладав латиноамериканські танці в Лондоні. Найвідомішою в світі музичною композицією румби вважається знаменита «Гуантанамера», що була написана кубинським композитором Хосе Фернандесом. Одним із проявів культури країн Латинської Америки, визнаних у всьому світі, можна вважати аргентинське танго. Сьогодні це танго — справжня візитна картка Аргентини, яка покликана відобразити латиноамериканський темперамент. Батьківщиною аргентинського танго стало аргентинське портове місто Буенос-Айрес. У ньому об'єдналися етнічні традиції і фольклор різних народів: елементи африканських ритмів тангано і мілонгі, гаванської хабанери, іспанського фламенко, ритуальних танців індіанців, польської мазурки і німецького вальсу. У 1910 р. аргентинський композитор Е. Саборідо привіз музику і хореографію танго до Парижа. Удосконалений паризькими хореографами, цей танець поширився у всьому світі.

Румба

Бразильський танець самба — символ національної ідентичності бразильців — стиль, що виник в результаті змішування танців африканських рабів, завезених до Південної Америки ще в XVI ст., з танцями латиноамериканських індіанців. Перші внесли до нього складні танцювальні фігури, а інші — кругові і коливальні рухи. Танець здобув світову популярність завдяки бразильським карнавалам. Один із різновидів самби увійшов до обов'язкової п'ятірки латиноамериканської програми бальних танців. Виконується в темпі 50—52 удари на хвилину, в розмірі 2/4 або 4/4. Ісмаель Сільва, один із засновників першої школи самби, стверджує, що особливість самби — це необхідність одночасно танцювати, рухатися і співати під час карнавальної ходи. Крім танго, самби і румби, у багатьох інших країнах світу, починаючи з кінця XIX і протягом XX ст., набули поширення такі латиноамериканські танці, як мамбо, болеро, ча-ча-ча, сальса тощо.

Самба

Аргентинське танго

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи з латиноамериканськими танцями.

Дізнайтеся більше про мистецтво танцю у цьому культурному регіоні.

Бразильські карнавали

З чим у людей зазвичай асоціюється латиноамериканська музика? Звичайно, це справжній латиноамериканський карнавал!

Традицію проведення карнавалів у Латинській Америці заснували іспанці і португальці ще в XVII ст. В Європі карнавал з'явився в IX—Х ст. як святкова урочистість, що тривала протягом тижня напередодні Великого посту. Батьківщиною карнавалу вважається Італія. Згодом її святкові традиції перейняли інші держави Західної Європи, зокрема Іспанія. Спочатку громадські розважальні заходи складали неофіційну частину свята, тоді як головну роль грали релігійні ритуали.

Бразильський карнавал

У Латинській Америці карнавал придбав нові характерні риси, що обумовлено поєднанням національних традицій багатьох народів, які тут мешкають. Найвідоміші в світі карнавальні урочистості щороку в лютому — березні проводяться в бразильських містах Ріо-де-Жанейро, Сан-Паулу і Салвадорі.

Головною подією свят є чотириденні змагання найкращих бразильських хореографічних шкіл самби за звання переможця карнавалу, в яких беруть участь кілька тисяч виконавців. На карнавалах кожна школа самби представляє яскраве театралізоване дійство у спеціальних святкових костюмах. Під час святкової танцювальної ходи спеціальне журі оцінює ритмічність, узгодженість співу, танцю та супроводу ударних інструментів, художнє оформлення (костюми, декоративні платформи), виступ жінки-прапороносця, яка крокує попереду. З трибун карнавали спостерігають близько мільйона глядачів.

Бразильські карнавали — це яскраві свята, що вражають невтомною енергією, буйством ритмів, чарівним співом, яскравими костюмами і фантастичними декоративними платформами.

Бажано подивитися і послухати (за вибором учителя)

Знайдіть в Інтернет-ресурсі відеокліпи:

Бразильські карнавали;

Карнавали Латинської Америки.