Підручник з Захисту Вітчизни. «Основи медичних знань». 10 клас. Лелека - Нова програма

РОЗДІЛ 1. ОСНОВИ МЕДИЧНИХ ЗНАНЬ І ДОМЕДИЧНОЇ ДОПОМОГИ

ТЕМА 1. ОСНОВИ ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ ЩОДО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я ЛЮДИНИ

Вивчивши цю тему, ми:

• познайомимося з основними міжнародними та державними нормативно-правовими актами, що визначають засади охорони здоров’я в Україні;

• проаналізуємо показники, які відображають рівень здоров’я українців;

• визначимо основні принципи, що складають систему охорони здоров’я України.

1. Основні документи нормативно-правової бази щодо захисту життя і здоров’я людини в Україні

Діяльність нашої державної влади в галузі гарантій охорони життя та здоров’я громадян регламентується Конституцією України, державними законами, нормативними актами відповідних відомств, міжнародно-правовими стандартами. Розглянемо найголовніші з них.

ДЕКЛАРАЦІЯ ПРАВ ЛЮДИНИ

Міжнародно-правові стандарти охорони здоров’я, прийняті Україною

Обов’язок різних країн здійснювати співробітництво щодо розвитку системи охорони здоров’я зафіксований в основоположних документах Організації Об’єднаних Націй (ООН), одним із засновників якої була Україна. Першим із ряду найважливіших універсально-правових актів стала прийнята 10 грудня 1948 року Загальна декларація прав людини, що проголосила цінність людського життя.

«Кожна людина має право на такий життєвий рівень, включаючи харчування, одяг, житло, медичний догляд й потрібне соціальне обслуговування, які необхідні для підтримки здоров’я та благополуччя її самої та її родини».

Стаття 25

КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ

«Кожен має право на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Охорона здоров’я забезпечується державним фінансуванням відповідних соціально-економічних, медико-санітарних і оздоровчо-профілактичних програм.

Держава створює умови для ефективного і доступного для всіх громадян медичного обслуговування. У державних і комунальних закладах охорони здоров’я медична допомога надається безоплатно; існуюча мережа таких закладів не може бути скорочена. Держава сприяє розвиткові лікувальних закладів усіх форм власності. Держава дбає про розвиток фізичної культури і спорту, забезпечує санітарно-епідемічне благополуччя».

Стаття 49

Згодом 1966 р. Генеральна Асамблея ООН прийняла Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права та Міжнародний пакт про громадянські й політичні права. Ці надзвичайно важливі міжнародно-правові акти заклали основу права людини на охорону здоров’я. Зокрема, Міжнародний пакт про громадянські й політичні права зобов’язує держави, які приєдналися до нього, забезпечувати, попереджувати та лікувати епідемічні, ендемічні, професійні та інші захворювання й боротися з ними; створювати умови, що забезпечують усім громадянам медичну допомогу та медичний догляд у випадку хвороби.

До міжнародних нормативно-правових актів щодо закріплення прав людини в галузі охорони здоров’я слід віднести Європейську Соціальну Хартію. Статті 11 і 13 цього документа зобов’язують держави-учасники піклуватися про здоров’я своїх громадян, надавати їм належні освітні та консультаційні медичні послуги, запобігати поширенню небезпечних захворювань, а також гарантувати належне медичне обслуговування незалежно від статків. Україна приєдналася до Хартії 9 вересня 2006 року, тим самим погодившись дотримуватися вимог цього документа.

Європейський кодекс соціального забезпечення — ще один важливий міжнародний документ, який захищає право людини на отримання медичної допомоги профілактичного та лікувального характеру в разі втрати працездатності, виробничої травми або професійного захворювання, інвалідності, досягнення похилого віку. Приєднання України до Європейського кодексу соціального забезпечення відбулося 10 листопада 2016 року.

Державні нормативно-правові документи України з охорони здоров’я

Конституція України посідає чільне місце серед нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини стосовно охорони здоров’я її громадян. Вона відображає відповідні вимоги міжнародних правових стандартів і не лише закріплює права українців на здорове та безпечне життя, а й визначає засоби реалізації цього права з боку держави.

Стаття 49 Конституції України присвячена безпосередньо охороні здоров’я і медичній допомозі. У ній зазначено, що держава зобов’язана піклуватися про надання її громадянам усіх належних медичних послуг та забезпечувати розвиток соціальних проектів, спрямованих на збереження та зміцнення здоров’я українців.

Визначну роль в системі охорони здоров’я нашої держави відіграє Закон «Основи законодавства України про охорону здоров’я». У ньому визначені правові, організаційні, економічні та соціальні засади охорони здоров’я в Україні, суспільні відносини щодо забезпечення гармонійного розвитку фізичних і духовних сил, високої працездатності й довголітнього активного життя громадян. Цей закон також вказує на особисті обов’язки українців у галузі охорони здоров’я, а саме: піклуватися про своє здоров’я та здоров’я дітей, не шкодити здоров’ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди й робити щеплення; надавати невідкладну допомогу іншим громадянам, які перебувають у загрозливому для їхнього життя й здоров’я стані.

ЗАКОН УКРАЇНИ «ПРО ЕКСТРЕНУ МЕДИЧНУ ДОПОМОГУ»

«У разі виявлення людини у невідкладному стані та за відсутності медичних працівників на місці події громадянин України або будь-яка інша особа, які виявили таку людину, зобов'язані:

— негайно здійснити виклик екстреної медичної допомоги або повідомити про виявлену людину у невідкладному стані та про місце події працівників найближчого закладу охорони здоров’я чи будь-яку особу, яка зобов'язана надавати домедичну допомогу та знаходиться поблизу місця події;

— за можливості надати виявленій людині у невідкладному стані необхідну допомогу, у тому числі шляхом перевезення такої людини до найближчого до місця події відділення екстреної (невідкладної) медичної допомоги чи іншого закладу охорони здоров’я, у якому може бути забезпечено надання необхідної медичної допомоги».

Стаття 3

Закон України «Про екстрену медичну допомогу» встановлює право будь-якої особи, яка є громадянином/громадянкою України або перебуває на території нашої держави (іноземного громадянина або особи без громадянства), отримувати необхідну екстрену медичну допомогу. Згідно статті 4 виклик такої допомоги здійснюється за єдиними телефонними номерами 103 або 112, а її надання є безкоштовним.

Окрім того, цей документ зобов’язує кожного, хто виявить людину в невідкладному стані, вжити термінових заходів, що дозволять зберегти життя постраждалому.

Стаття 12 Закону надає перелік фахівців, до службових обов’язків яких входить надання домедичної допомоги: рятувальники, поліцейські, фармацевти, провідники залізничного транспорту, бортпровідники.

В українському законодавстві щодо охорони здоров’я громадян діють окремі нормативно-правові акти, що визначають додаткові права осіб з особливим соціальним статусом. Зокрема, це Закони України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Ці документи гарантують надання пільгових медичних послуг та обслуговування в спеціальних військово-медичних установах, санаторно-курортних та оздоровчих закладах Міністерства оборони України, Служби безпеки України та Державної прикордонної служби України.

КІЛЬКІСТЬ НАСЕЛЕННЯ (млн осіб)

Рік

Всього

1990

51,838

1995

51,728

2000

49,430

2005

47,280

2010

45,963

2015

42,929

2016

42,760

2017

42,492

2. Аналіз стану здоров’я людей в Україні

Критерії стану здоров’я населення — це показники, за якими можна визначити, наскільки сприятливими є умови життя й високим рівень охорони здоров’я в державі. Розрізняють два основні показники:

• громадське здоров’я;

• здоров’я індивідуума.

Про здоров’я суспільства можна судити передусім за такими демографічними показниками, як коефіцієнт народжуваності, смертності, природного приросту населення, середня тривалість життя, а також за медико-статистичними показниками (якість життя, захворюваність, інвалідність, фізичний розвиток).

За даними Державної служби статистики України, наша держава нині переживає дуже складний період щодо стану громадського здоров’я. Розглянемо основні демографічні показники.

Найболючішим питанням є надзвичайне скорочення населення України. Якщо 1990 р. держава налічувала близько 51,8 млн осіб, за перші роки незалежності кількість населення зменшилася лише на 110 тис., то після цього відбувся серйозний спад — наша країна почала втрачати кожні п’ять років понад 2 млн громадян. Зрештою станом на червень 2017 р. населення України скоротилося майже на 20% — до 42,5 млн осіб.

ВІКОВИЙ РОЗПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ (млн осіб)

Тривожними є вікові показники українців. Вони свідчать про так зване «старіння» суспільства. Протягом років незалежності кількість осіб, чий вік становить понад 60 років, збільшилася на 95 тис. Натомість кількість дітей та осіб середнього віку зменшилася: дітей — на 5 млн, а дорослих — на 4,3 млн.

Якщо говорити про природний приріст населення, то він залишається від’ємним протягом усього періоду незалежності нашої держави. Це означає, що смертність українців перевищує народжуваність. І хоча останніми роками показник народжуваності дещо підвищився, проте він залишається загрозливо низьким для України.

ДИНАМІКА ПРИРОСТУ НАСЕЛЕННЯ (на 1000 населення)

Одним із небагатьох позитивних демографічних показників здоров’я українців є зростання середньої тривалості життя, що складає близько 72 років (66 для чоловіків і 76 для жінок). Але все одно, у порівнянні з іншими країнами Європи, громадяни України живуть дуже мало.

СЕРЕДНЯ ОЧІКУВАНА ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ (роки)

Для порівняння слід зазначити, що тривалість життя громадян Євросоюзу становить близько 80 років.

Для того щоб краще зрозуміти причини погіршення громадського здоров’я в Україні, потрібно проаналізувати дані Держслужби статистики, що відображають динаміку поширення й види захворювань у суспільстві. Ці відомості безпосередньо стосуються здоров’я індивідуума, адже здебільшого запорукою здоров’я держави є здоров’я кожного її громадянина/громадянки.

ДИНАМІКА ПОШИРЕННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ В УКРАЇНІ

ЗАКОНОДАВСТВО УКРАЇНИ

Згідно статті 4 Закону України «Основи законодавства України про охорону здоров’я» основними її принципами є:

• «визнання охорони здоров’я пріоритетним напрямом діяльності суспільства і держави, одним із головних чинників виживання і розвитку народу України;

• дотримання прав і свобод людини і громадянина в галузі охорони здоров’я та забезпечення пов'язаних із ними державних гарантій;

• рівноправність громадян, демократизм і загальнодоступність медичної допомоги та інших послуг у галузі охорони здоров’я;

• попереджувально-профілактичний характер, комплексний;

• соціальний, екологічний та медичний підхід до охорони здоров’я;

• багатоукладність економіки охорони здоров’я і багатоканальність її фінансування, поєднання державних гарантій з демонополізацією та заохоченням підприємництва і конкуренції;

• децентралізація державного управління, розвиток самоврядування закладів та самостійності працівників охорони здоров’я на правовій і договірній основі».

Найнебезпечнішими хворобами, які вражають наше суспільство, є серцево-судинні (інфаркт, інсульт, гіпертонія), онкологічні, захворювання сечостатевої системи (безпліддя, ниркова недостатність). Також викликає небезпеку кількість випадків вроджених аномалій у дітей. Аналіз показників цих захворювань протягом років незалежності свідчить про їх значне зростання.

Дані щодо захворювань органів дихання (зокрема, туберкульоз) відображають їх зниження в суспільстві, яке відбувається завдяки впровадженню з 2005 р. на державному рівні протитуберкульозних заходів та боротьби з курінням.

Більш оптимістичними є дані щодо захворювань нервової системи, шкіри, м’язів та кісток, травмувань. їх показники від’ємні, тобто українці рідше звертаються по медичну допомогу щодо подібних хвороб.

3. Основні принципи охорони здоров’я в Україні

Визначаючи принципи охорони здоров’я на державному рівні, Україна також орієнтується на міжнародні стандарти, проголошені Всесвітньою організацією охорони здоров’я (ВООЗ). Співпраця з цією організацією спрямована на забезпечення конституційного права кожного українця на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування.

Здоров’я населення — важлива складова для розвитку та добробуту держави, запорука її надійного захисту. Сучасна система охорони здоров’я має піклуватися про людину й надавати їй якісну допомогу навіть у разі складного захворювання. Проте здоров’я населення залежить не лише від економічних, соціальних та медичних показників і рівня розвитку медичного обслуговування в країні. Важливий внесок у здоров’я нації робить кожна людина, яка усвідомлює власну відповідальність та створює умови для розвитку й підтримки здорового способу життя.

Контрольні запитання

1. Який перший найважливіший універсально-правовий акт прийняла ООН? Сформулюйте зміст його 25 статті.

2. До яких міжнародно-правових актів приєдналася свого часу Україна?

3. Як у Конституції України визначено право громадян на охорону здоров’я? Перелічіть права та обов'язки громадян щодо охорони здоров’я, встановлені відповідними Законами України.

4. Яке, на вашу думку, має значення Закон України «Про екстрену медичну допомогу» для збереження життя та здоров’я людини в надзвичайних ситуаціях? Поясніть чому.

5. За якими показниками визначають стан здоров’я населення країни?

6. Які, на вашу думку, серед основних принципів охорони здоров’я в Україні найважливіші? Поясніть свій вибір.

7. Що має робити держава для покращення стану здоров’я населення?

Виконайте тестові завдання із автоматичною перевіркою на сайті «Інтерактивне навчання».

Практична робота 1

Проведення анкетування «Шляхи покращення стану здоров’я населення в Україні»

Мета: визначення рівня обізнаності учнівства щодо покращення стану здоров’я населення України.

Обладнання: роздруковані аркуші анкети (за кількістю респондентів), аркуш протоколу результатів анкетування.