Підручник з Захисту Вітчизни. 11 клас. Гнатюк - Нова програма

Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.

§ 2. Ручні осколкові гранати та поводження з ними

◄ ПРИЗНАЧЕННЯ, БОЙОВІ ВЛАСТИВОСТІ, ЗАГАЛЬНА БУДОВА І ПРИНЦИП ДІЇ РУЧНИХ ГРАНАТ ►

Граната (ісп. granada - «гранат») - вибуховий боєприпас, призначений для ураження живої сили й техніки противника за допомогою ручного метання.

Перші гранати з’явилися в Китаї за правління династії Сун (960-1279). У 1405 році Конрад Кайзер фон Айхштадт уперше запропонував використовувати чавунний корпус, замість раніше існуючих глиняних, для ручних метальних снарядів з ґнітом і порохом усередині. У Франції кінця XVII ст. з’явилася військова спеціальність гренадер, тобто військовий, спеціально навчений метання гранат.

Ручні гранати за призначенням можна розділити на: протипіхотні, протитанкові та спеціальні. Протипіхотні бувають двох видів: осколкові та запалювальні.

Залежно від дальності розльоту осколків ручні осколкові гранати поділяються на оборонні та наступальні.

Оборонна граната (мал. 25) має товстий масивний корпус, порівняно потужний заряд і великий радіус розльоту осколків. Метається така граната тільки з укриття, бронетранспортера чи танка, щоб самому не уразитись осколками.

Наступальна граната (мал. 26) має тонкий (близько міліметра) сталевий, алюмінієвий або пластиковий корпус і невеликий заряд вибухівки. Радіус ураження такої гранати складає максимум 15-20 м. Так зроблено для того, щоб під час наступу солдат, метнувши гранату на бігу, не маючи можливості сховатися за укриття, не був уражений власною гранатою. Тобто в наступальних гранатах радіус їх ураження менший від середньої дальності метання.

Запалювальна граната призначена для створення високотемпературних осередків горіння в зоні розташування живої сили противника. Вона завдає термічних опіків ворожим солдатам та ініціює пожежі оборонних споруд.

Протитанкові ручні гранати в наш час майже не використовуються. Вони витіснені реактивними протитанковими гранатами.

Мал. 25. Ручні оборонні гранати: а - Ф-1; б - РГО

Мал. 26. Ручні наступальні гранати: а - РГД-5; б - РГН

Спеціальні ручні гранати охоплюють усі гранати, що не ввійшли у вищезазначені. До спеціальних гранат, зокрема, належать газові, димові, світло-шумові, освітлювальні, сигнальні та навчально-імітаційні гранати.

Газові гранати споряджаються подразнювальними речовинами (іритантами).

Димові гранати призначені для створення щільних і непрозорих хмар аерозолю, які утруднюють візуальне виявлення об’єктів.

Світлошумові гранати викликають шокувальний вплив через гучний звук та яскравий спалах під час вибуху гранати.

Освітлювальні гранати призначені для створення яскравих і довготривалих джерел світла.

Сигнальні гранати - це димові гранати, які дають кольоровий дим. Такими гранатами можна позначати місця зосередження ворожих сил, точки висадки десанту тощо.

Навчально-імітаційні гранати - спеціальні навчальні модифікації бойових гранат, що застосовуються для навчання солдат і курсантів правил поводження з гранатами і метання.

В Україні створені термобаричні* ручні гранати (мал. 27). Вони вже пройшли державні випробування й незабаром будуть прийняті на озброєння Збройних Сил України. Вага бойової частини такої типової циліндричної гранати складає 300 г (для моделі РГТ-27С2). Підриву такої гранати достатньо для знищення всіх, хто сидить у типовому доті, дзоті чи кімнаті (обсяг ураження 15 м3).

Крім того, було розроблено аналогічні гранати (РГТ-27С) для знищення піхоти в окопах. Вони мають не звичну форму циліндра, а прямокутну, що забезпечує зону ураження в горизонтальній площині, а не у сферичній, як у стандартної гранати. Крім того, ця граната оснащується магнітним пояском, завдяки чому може «прилипати» до сталевих поверхонь (наприклад, до бронетехніки чи автотранспорту). Гранати такої форми також зручні при застосуванні в гірській місцевості, оскільки не котяться. Цей боєприпас створений насамперед для десанту та спецпідрозділів.

Мал. 27. Термобаричні гранати

* Термобаричний боєприпас - боєприпас, створений на основі ефекту об'ємного вибуху пилогазових або аерозольних хмар.

Розгляньмо детальніше зазначені вище ручні протипіхотні осколкові гранати РГД-5, РГН, Ф-1 та РГО.

У таблиці 1 наведено їх основні бойові властивості.

Таблиця 1

Бойові властивості

Гранати

РГД-5

РГН

Ф-1

РГО

Маса спорядженої гранати, г

310

290

600

520-530

Радіус ураження осколками, м

до 25

до 35

до 200

до 100

Середня дальність метання гранати, м

40-50

40-50

35-45

35-45

Час горіння уповільнювача запалу, с

3,2-4,2

3,2-4,2

3,2-4,2

3,2-4,2

Ручна осколкова граната РГД-5 (мал. 28) складається з корпусу, розривного заряду та запалу.

Корпус призначений для розміщення розривного заряду й трубки для запалу. Він складається з верхньої і нижньої частин та включає зовнішню оболонку і вкладиш, які служать для утворення осколків під час вибуху гранати.

До верхньої частини корпусу за допомогою манжети приєднується трубка для запалу. Для запобігання забрудненню трубки в неї при незарядженій гранаті (запал не вкручений) укручується пластмасова пробка.

Розривний заряд заповнює корпус і призначений для розривання гранати на осколки.

Мал. 28. Ручна осколкова граната РГД-5: 1 - корпус; 2 - розривний заряд; 3 - ковпак; 4 - вкладиш ковпака; 5 - трубка для запалу; 6 - манжета; 7 - запал; 8 - піддон; 9 - вкладиш піддона

Запал гранати УЗРГМ (уніфікований запал ручної гранати модернізований) призначений для підривання розривного заряду. Він складається з ударного механізму і власне запалу (мал. 29). Запали завжди перебувають у бойовому положенні. Розбирати їх і перевіряти роботу ударного механізму категорично забороняється.

Мал. 29. Запал гранати УЗРГМ: а - загальний вигляд; б - розріз: 1 - власне запал; 2 - ударний механізм; 3 - запобіжна чека; 4 - трубка ударного механізму; 5 - бойова пружина; 6 - шайба ударника; 7 - з’єднувальна втулка; 8 - уповільнювач; 9 - капсуль-детонатор; 10 - напрямна шайба; 11 - ударник; 12 - капсуль-запальник; 13 - втулка уповільнювача; 14 - спусковий важіль

Ударний механізм призначений для запалювання капсуля-запальника запалу. Він складається з трубки ударного механізму, з’єднувальної втулки, напрямної шайби, бойової пружини, ударника, шайби ударника, спускового важеля і запобіжної чеки з кільцем.

Трубка ударного механізму є основою для складання всіх частин запалу. З’єднувальна втулка з’єднує запал з корпусом гранати. Напрямна шайба є упором для верхнього кінця бойової пружини і направляє рух ударника. Її закріплено у верхній частині трубки ударного механізму. Бойова пружина призначена для надання ударнику енергії, необхідної для наколювання капсуля-запальника. Вона надіта на ударник і своїм верхнім кінцем упирається в напрямну шайбу, а нижнім - у шайбу ударника. Ударник призначений для наколювання і підпалювання капсуля-запальника, який розміщений усередині трубки ударного механізму. Шайба ударника надіта на нижній кінець ударника і є упором для нижнього кінця бойової пружини. Спусковий важіль призначений для утримання ударника у зведеному положенні (бойова пружина стиснута). Запобіжна чека необхідна для утримання спускового важеля на трубці ударного механізму. Вона проходить через отвори вушка спускового важеля і стінок трубки ударного механізму. Для висмикування чеки є кільце.

Власне запал призначений для підривання розривного заряду гранати. Він складається з втулки уповільнювача, капсуля-запальника, уповільнювача і капсуля-детонатора.

Втулка уповільнювача у верхній частині має різьбу для з’єднання з трубкою ударного механізму і гніздо для капсуля-запальника, усередині - канал, у якому міститься уповільнювач, зовні - проточку для приєднання гільзи капсуля-детонатора. Капсуль-запальник призначений для запалення уповільнювача, а уповільнювач - для передачі полум’я від капсуля-запальника до капсуля-детонатора, він складається із запресованого малогазового складу. Капсуль-детонатор служить для підривання розривного заряду гранати. Він розміщений у гільзі, закріпленій на нижній частині втулки уповільнювача.

Ручна осколкова граната Ф-1 складається з корпусу, розривного заряду і запалу. Корпус гранати чавунний, з повздовжніми та поперечними борознами, по яких він звичайно розривається на осколки. У верхній частині корпусу є нарізний отвір для вкручування запалу. Під час зберігання, транспортування і перенесення гранати в нього вкручується пластмасова пробка.

Призначення та будова розривного заряду і запалу гранати Ф-1 такі самі, як і у гранати РГД-5. Гранати РГН та РГО використовуються із запалами УДЗ (ударно-дистанційний запал).

Робота частин і механізмів гранат

Перед метанням гранати необхідно викрутити пробку з трубки та на її місце укрутити до упору запал (мал. 30). Частини ударного механізму запалу перебувають у такому положенні: ударник зведений та утримується у верхньому положенні вилкою спускового важеля, з’єднаного з трубкою ударного механізму запобіжною чекою. Кінці запобіжної чеки розведені й міцно утримують її в запалі.

Мал. 30. Заряджання ручної осколкової гранати: а - викручування пробки; б - діставання запалу; в - укручування запалу

Для метання гранати необхідно взяти її в руку так, щоб спусковий важіль пальцями був притиснутий до корпусу гранати. Не відпускаючи важеля, за кільце висмикнути запобіжну чеку й кинути гранату в ціль (мал. 31). При висмикуванні чеки положення частин запалу не змінюється, ударник у зведеному положенні утримується спусковим важелем, який вивільняється від з’єднання з трубкою ударного механізму, але притискається до неї пальцями руки. У момент метання гранати спусковий важіль відокремлюється від гранати і звільняє ударник. Ударник під впливом бойової пружини завдає удару (наколювання) по капсулю-запальнику й запалює його. Промінь вогню від капсуля-запальника підпалює уповільнювач (дистанційну частину запалу) і, пройшовши його, передається капсулю-детонатору. Капсуль детонує й викликає вибух розривного заряду гранати. Корпус гранати розривається, і осколки розлітаються в різні боки.

◄ ПОРЯДОК ОГЛЯДУ І ПІДГОТОВКИ ГРАНАТ ДО ЗАСТОСУВАННЯ ►

Гранати й запали періодично слід оглядати, зокрема перед укладанням у сумку й перед заряджанням. Корпус гранати не повинен мати глибоких вм’ятин і глибокого проникнення іржі. Трубка для запалу й запал повинні бути чистими, без вм’ятин та іржі. Кінці запобіжної чеки мають бути розведені й не повинні мати тріщин на загинах. Запалами з тріщинами та зеленим нальотом користуватися не можна.

Заряджання гранати здійснюється за командою «Підготувати гранати»», а в бою, крім того, і самостійно.

Для заряджання необхідно дістати гранату лівою рукою із сумки, а правою рукою викрутити пробку з трубки корпусу. Потім, тримаючи гранату в лівій руці, правою рукою витягнути з гнізда сумки запал. Уставити запал у центральну трубку й вкрутити до упору. Граната готова до метання.

Мал. 31. Дії перед метанням ручної осколкової гранати: а - притискання спускового важеля до корпусу гранати; б - випрямлення кінців запобіжної чеки; в - висмикування запобіжної чеки

◄ ЗАХОДИ БЕЗПЕКИ ПІД ЧАС ПОВОДЖЕННЯ З РУЧНИМИ ГРАНАТАМИ ►

Гранати переносять у гранатних сумках (мал. 32).

Запали розміщують у сумках окремо від гранат, при цьому кожен запал загортають у папір або ганчір’я.

Під час перенесення гранати необхідно оберігати від поштовхів, ударів, вогню, бруду та вологості. Підмочені та забруднені гранати й запали необхідно протерти й висушити під наглядом командира. Не можна сушити гранати біля вогню.

Мал. 32. Гранатна сумка на ремені

Заряджати гранату (уставляти запал) дозволяється тільки перед її метанням.

Розбирати бойові гранати й усувати в них несправності, переносити гранати не в сумках (підвішеними за кільце запобіжної чеки), а також чіпати гранати, які не розірвалися, забороняється.

◄ ПРИЙОМИ І ПРАВИЛА МЕТАННЯ РУЧНИХ ГРАНАТ ►

Метання гранати складається з таких прийомів: виготовлення для метання (заряджання і прийняття положення) і метання гранати. На заняттях під час метання бойових гранат потрібно надягати шолом.

Порядок заряджання наведено на с. 28 підручника.

Метання ручних осколкових гранат проводиться з різних положень: стоячи, з коліна, лежачи, а також у русі з БМП (БТР) і в пішому порядку (тільки наступальних гранат). Для метання гранати вибирається місце і приймається таке положення, щоб можна було вільно зробити кидок, тобто щоб на шляху польоту гранати не було гілок дерев, високої трави, дротів та інших перешкод.

Метання гранати здійснюється за командою «Гранатою - ВОГОНЬ!»», а в бою, крім того, і самостійно.

Для метання гранати необхідно взяти гранату в руки і пальцями щільно притиснути спусковий важіль до корпусу гранати. Продовжуючи щільно притискати спусковий важіль, іншою рукою слід стиснути (випрямити) кінці запобіжної чеки. Утримуючи спусковий важіль у притиснутому положенні, за кільце висмикнути запобіжну чеку. Далі розмахнутися і кинути гранату в ціль (при метанні оборонної гранати одразу після кидка сховатись).

При метанні гранати в русі кроком або бігом (мал. 33) необхідно, утримуючи гранату в правій напівзігнутій руці, а зброю - у лівій, висмикнути запобіжну чеку. З кроком лівої ноги винести руку з гранатою вперед і вниз.

На другому кроці (правою ногою) рука продовжує рух по дузі вниз назад з одночасним поворотом корпусу вправо.

На третьому кроці, виставивши ліву ногу в напрямку до цілі на носок і зігнувши праву ногу в коліні, закінчити поворот корпусу й замах рукою. Використовуючи швидкість руху і вкладаючи в кидок послідовно силу ніг, корпусу і руки, кинути гранату, проносячи її над плечем.

Мал. 33. Метання гранати під час руху: а, б і в - послідовність дій

Для метання гранати з траншеї або окопу (мал. 34) необхідно покласти зброю на бруствер, узяти гранату в праву руку й висмикнути запобіжну чеку. Відставити (наскільки можна) праву ногу назад. Потім, прогинаючись у попереку й злегка згинаючи обидві ноги, слід відвести праву руку з гранатою назад до кінця. Далі, спираючись на ліву руку, різко випростатися й метнути гранату в ціль, після чого сховатися у траншеї (окопі).

Мал. 34. Метання гранати з траншеї (окопу): а і б - послідовність дій

Для ураження живої сили противника, розташованої в окопі (траншеї), потрібно метати гранату під кутом до горизонту приблизно 35-45°, щоб вона падала в окоп по навісній траєкторії і не перекочувалася через траншею або не відкочувалася вбік.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПЕРЕВІРКИ ЗАСВОЄННЯ МАТЕРІАЛУ

1. Наведіть класифікацію ручних гранат.

2. Розкажіть про призначення ручних осколкових гранат РГД-5 і Ф-1 та назвіть їх бойові властивості.

Формуємо компетентності

1. Користуючися додатковими джерелами інформації, підготуйте повідомлення про бойові властивості спеціальних ручних гранат.

2. Розв'яжіть задачу. З якою початковою швидкістю потрібно метнути під кутом 45° гранату РГД-5, щоб її вибух відбувся в момент падіння на землю, якщо час горіння уповільнювача запалу 3 с? При розв'язанні потрібно врахувати такі припущення:

  • - метання гранати відбувається в момент висмикування запобіжної чеки;
  • - політ гранати відбувається над горизонтальною поверхнею;
  • - опір повітря не враховується.