Підручник з Основ правознавства. 9 клас. Наровлянський - Нова програма

§ 18. Взаємні права й обов’язки батьків і дітей

1. Права й обов’язки батьків і дітей

Найважливіша функція сім’ї — продовження людського роду. Виконання цієї функції сім’ї надзвичайно важливе й для кожної людини, і для всього суспільства. З перших днів існування людського суспільства батьки опікувалися своїми дітьми, передавали їм досвід, допомагали обирати життєвий шлях, знаходити гідне місце в житті.

• Пригадайте народні прислів’я та приказки, присвячені стосункам батьків і дітей. Яка роль батьків у житті дітей?

Турбота про дітей, а пізніше обов’язок дітей допомагати своїм батькам стали моральними нормами, закріпленими настановами багатьох релігійних учень. Нині ці норми записано в законодавстві нашої держави.

• Ознайомтеся з витягами із Конституції України та Сімейного кодексу України й визначте, якими є обов’язки та права батьків щодо своїх дітей.

З Конституції України

Стаття 51. (...) Батьки зобов’язані утримувати дітей до їхнього повноліття. Повнолітні діти зобов’язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків. Сім’я, дитинство, материнство й батьківство охороняються державою.

Стаття 52. Діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони в шлюбі чи поза ним.

Із Сімейного кодексу України

Стаття 150. Обов’язки батьків щодо виховання та розвитку дитини

1. Батьки зобов’язані виховувати дитину в дусі поваги до прав і свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

2. Батьки зобов’язані піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

3. Батьки зобов’язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

4. Батьки зобов’язані поважати дитину.

5. Віддання дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов’язку батьківського піклування щодо неї.

6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини.

7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Стаття 151. Права батьків щодо виховання дитини

1. Батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.

2. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

3. Батьки мають право обирати форми та методи виховання, крім тих, які суперечать закону, моральним засадам суспільства. (...)

Стаття 153. Права батьків і дитини на спілкування

1. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. (...)

Стаття 155. Здійснення батьківських прав і виконання батьківських обов’язків

1. Здійснення батьками своїх прав і виконання обов’язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

2. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

3. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства.

4. Ухилення батьків від виконання батьківських обов’язків є підставою для покладення на них відповідальності, установленої законом.

Іноді вважають, що основна роль у вихованні дитини належить матері, що в разі розлучення дитина обов’язково залишається саме з нею.

• Чи згодні ви з цим твердженням? Обґрунтуйте свою точку зору.

За українським законодавством, це не зовсім так. Сімейний кодекс України передбачає, що батьки мають рівні права й обов’язки щодо своїх дітей, їхнього виховання. Навіть коли шлюб між ними розірвано й вони живуть окремо, обов’язок брати участь у вихованні, утриманні дітей, а також право спілкуватися з дітьми мають і батько, і мати.

Батьки мають право (і зобов’язані) контролювати поведінку своїх дітей. Від них залежить місце проживання дітей. Якщо батьки проживають разом, дитина проживає з ними. Якщо батьки проживають окремо, то до досягнення дитиною 10 років батьки вирішують, де вона має жити; якщо дитині від 10 до 14 років, місце проживання її визначають батьки, але з обов’язковим урахуванням думки дитини; з 14 років дитина самостійно визначає, з ким із батьків їй проживати.

2. Обов’язок батьків щодо утримання дітей. Взаємність обов’язків батьків і дітей

Кожен із батьків має не лише обов’язки щодо виховання своїх дітей. Адже необхідно забезпечити й матеріальне існування дитини, яка ще не може самостійно себе забезпечити. Саме тому законодавство передбачає обов’язок батьків утримувати своїх дітей до їхнього повноліття.

Обов’язок піклуватися про своїх неповнолітніх дітей, надавати їм матеріальну допомогу залишається за батьками в разі розлучення чи проживання одного з батьків окремо від дитини. У цьому випадку той із батьків, хто живе окремо від дітей, зобов’язаний сплачувати аліменти — кошти на утримання дітей. Він також повинен надавати допомогу в разі виникнення особливих обставин — хвороби дитини, необхідності її курортного лікування чи оздоровлення тощо.

Розмір аліментів установлює суд з урахуванням стану здоров’я та матеріального становища дитини й платника аліментів, наявності в платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, а також інших обставин, що мають істотне значення.

Аліменти встановлюють або в сталій грошовій сумі, або визначивши частку від заробітку особи, яка їх платитиме. При цьому Сімейний кодекс України установив, що розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим 30% за прожитковий мінімум для дитини відповідного віку

Обов’язки батьків і дітей недарма називають взаємними, адже й діти, коли вони стануть дорослими, зобов’язані надавати допомогу своїм батькам, піклуватися про них у разі настання непрацездатності. Цей обов’язок — не лише моральна норма, він закріплений і в Сімейному кодексі України.

• Ознайомтеся з витягом із Сімейного кодексу України та визначте, у яких випадках діти зобов’язані надавати матеріальну допомогу своїм батькам.

Із Сімейного кодексу України

Стаття 202. Підстави виникнення обов’язку повнолітніх дочки, сина утримувати батьків

1. Повнолітні дочка, син зобов’язані утримувати батьків, які є непрацездатними й потребують матеріальної допомоги.

2. Якщо мати, батько були позбавлені батьківських прав і ці права не були поновлені, обов’язок утримувати матір, батька у дочки, сина, щодо яких вони були позбавлені батьківських прав, не виникає.

Стаття 203. Обов’язок дочки та сина брати участь у додаткових витратах на батьків

1. Дочка або син, крім сплати аліментів, зобов’язані брати участь у додаткових витратах на батьків, викликаних тяжкою хворобою, інвалідністю або немічністю. (...)

Стаття 204. Звільнення дочки та сина від обов’язку утримувати матір або батька

1. Дочка або син можуть бути звільнені судом від обов’язку утримувати матір чи батька й обов’язку брати участь у додаткових витратах, якщо буде встановлено, що мати чи батько ухилялися від виконання своїх батьківських обов’язків.

У виняткових випадках суд може присудити з дочки чи сина виплату аліментів на строк не більше ніж три роки. (...)

Стаття 206. Стягнення з дитини витрат на догляд і лікування батьків

1. У виняткових випадках, якщо мати чи батько є тяжко хворими, інвалідами, а дитина (стаття 6 цього Кодексу) має достатній дохід (заробіток), суд може постановити рішення про стягнення з неї одноразово або протягом певного строку коштів на покриття витрат, пов’язаних з лікуванням і доглядом за ними. (...)

3. Влаштування дитини, яка залишилися без батьківської опіки

Життя надзвичайно складне, тому іноді виникають ситуації, коли дитина опиняється без опіки батьків — якщо батьки позбавлені батьківських прав або померли чи загинули. Деякі питання дитина не може вирішити самостійно, тому законодавством передбачено декілька шляхів допомоги дитині, яка опинилася в такій складній ситуації (див. схему 33).

Схема 33

Закон визначає певні обмеження при призначенні опікуна, піклувальника, які мають забезпечити захист прав дитини. Не можуть бути опікунами чи піклувальниками особи, які обмежені в дієздатності або визнані недієздатними, позбавлені батьківських прав, перебувають на обліку або на лікуванні в психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання, є іноземцями, які не перебувають у шлюбі (крім випадків, коли іноземець є родичем дитини); були засуджені за злочини проти життя й здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, а також за деякі інші злочини; є особами без громадянства та в деяких інших випадках.

З метою захисту прав дітей створені спеціальні державні органи. У кожному районі чи місті є підрозділи в справах дітей та молоді, соціальні служби для дітей, сім’ї, молоді. Крім Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, який, зокрема, опікується й правами дітей, запроваджено посаду Уповноваженого Президента України з прав дитини. Створено систему дитячих притулків, куди направляють дітей, які опинилися в складних ситуаціях, тимчасово залишилися без опіки батьків. Ці органи можуть надати допомогу дитині в складних життєвих ситуаціях. Для захисту своїх прав дитина має право самостійно звертатися до різних державних органів, а з 14 років може для цього самостійно звертатися до суду.

Діти мають право на забезпечення захисту від порушень їхніх прав батьками, іншими особами. При цьому вони можуть захищати себе самостійно, очікувати на захист батьків, а також звертатися по допомогу до державних органів, громадських організацій і навіть до суду.

Діти, які залишилися без батьківської опіки, можуть бути всиновлені, над ними може бути встановлено опіку або піклування.

Запам’ятайте: усиновлення, опіка, піклування, патронат.

Подивіться в Інтернеті:

http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/995_021 — Конвенція про права дитини;

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Які шляхи (засоби) захисту прав дитини ви знаєте?

2. У якому віці дитина може самостійно звернутися до суду для захисту своїх прав?

3. Визначте позитивні та негативні ознаки шляхів улаштування дітей, які залишилися без батьківської опіки.

4. Висловте свою думку щодо рівня розвитку в Україні системи захисту прав дитини. Запропонуйте шляхи її вдосконалення.

5. Які державні органи можуть допомогти захистити права дитини?